Книга: Облік та аудиту комерційних банках
— інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків;
— положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України;
— правилами організац фінансової та статистичної звітності банків України;
— методичними вказівками про ведення параметрів аналітичного обліку;
— планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.
В основу організації системи бухгалтерського обліку і звітності покладено загальноприйняті елементи бухгалтерського обліку: об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки; метод подвійного запису; план рахунків і баланс; синтетичний і аналітичний облік; документація. Разом з цим організація цих елементів у банках має деяк особливості, що випливають зі специфіки діяльності банку як фінансового посередника (вид діяльності: торгівля грошима; у загальному плані об'єкт обліку це грошовий обіг, що обліковується за банківськими рахунками); функцій комерційних банків.
До таких особливостей можна віднести:
— зміст і структуру плану рахунків;
— складання щоденного балансу;
— параметри і форми ведення аналітичного обліку;
— відображення банківської операції в обліку на момент здійснення.
2.1. Об'єкти обліку і бухгалтерські рахунки
Предметом бухгалтерського обліку в комерційному банку виступають банківськ операції, які випливають зі статутної діяльності банку: розрахунков операції, депозитні операції, операції з цінними паперами, позичкові операції, операції з касового обслуговування бюджетних рахунків, операції з основними засобами банку, валютні та ін. Виконання таких операцій має вплив на результати діяльності банку.
Сама по собі банківська операція є досить складним фактом господарсько діяльності банку. Це обумовлює необхідність класифікації операцій за певними ознаками і виділення в їх складі об'єктів, які підлягають реєстрації в бухгалтерських книгах і відображенню в звітності. Так, наприклад, депозитн операції можна класифікувати за суб'єктами, видами, строками депозитів. Операції з цінними паперами класифікуються за: видами операцій, видами цінних паперів, емітентами та іншими ознаками.
У бухгалтерському обліку кожному об'єкту відповідає рахунок. Рахунок це основна одиниця зберігання інформації в бухгалтерському обліку, нструмент, який реєструє, накопичує і зберігає інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень.
Реєстрування інформації в бухгалтерському обліку банку досягається шляхом застосування методу подвійного запису, що випливає з принципу подвійності. Згідно з методом подвійного запису кожен запис-реєстрація відображається за двома рахунками: за дебетом одного рахунку і одночасно за кредитом іншого. Сума записів за дебетом повинна дорівнювати сумі записів за кредитом.
Система відображення інформації в бухгалтерському обліку грунтується на тому, що для функціонування, здійснення статутно діяльності банку потрібні кошти, тобто економічні ресурси. Ці кошти формуються за рахунок внесків (паїв) засновників (власників) банку в грошовій або майновій формі. Це явище можна відобразити з допомогою рівняння:
Економічні ресурси (кошти) = Увесь капітал (засоби, власність).
Кожен банк, як будь-яке підприємство, має два типи капіталу: власний залучений (кредиторська заборгованість). Таким чином:
Економічні ресурси = Залучений (або позичений) капітал (кредиторська заборгованість) + Власний капітал (внесок власника).
Згідно з прийнятою у вітчизняній бухгалтерській практиці термінологією економічні ресурси розглядаються як активи, а весь капітал — як пасиви. Отже,
Активи
= Пасиви, або
Активи = Заборгованість + Капітал
(Assets = Liabilities + Capital).
За прийнятою в міжнародній обліковій практиці термінологією під пасивами розуміють лише кредиторську заборгованість, тому:
Активи = Пасиви (заборгованість) + Капітал.
Наведена рівність відома як класичне бухгалтерське рівняння, або функціональна облікова модель. Обидві його частини повинні бути рівними. Це рівняння відображає фінансовий стан банку (підприємства). Під фінансовим станом розуміють наявність економічних ресурсів, що належать банку, і весь капітал, який протистоїть їм, на певний момент часу.
Активи — це ресурси, що контролюються установою, які набуто в результаті попередніх операцій і які повинні принести дохід чи іншу економічну вигоду в майбутньому. Іншими словами, це економічні ресурси, що перебувають у розпорядженні банку, використання яких, ймовірно, принесе в майбутньому дохід.
У банківському балансі активи виступають у вигляді основних засобів, готівки в національній або іноземній валюті в касі банку, заборгованості за позичками, цінних паперів, як знаходяться в портфелі банку та ін.
Зобов'язання (залучений капітал) — це кредиторська заборгованість підприємства, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка мас бути погашена у визначений термін. Зобов'язання банку передбачають зменшення доходів, які пов'язані з придбанням активів або отриманням послуг від інших осіб внаслідок раніше проведених операцій. Зобов'язання включають: залишки грошових коштів на поточних рахунках, вклади, боргові зобов'язання банку (векселі, облігації, що емітовані банком) та ін.
Власний капітал — це різниця між активами та зобов'язаннями, тобто частина активів, яка сформована за рахунок власних джерел банку. Вона показує частку власника в активах банку. Для товариства — це капітал партнерів; для акціонерної компанії — акціонерний капітал. До рахунків капіталу належать: сплачений зареєстрований статутний капітал банку, емісійні різниці, резерви банку та ін.
Капітал — це заявка власника на активи компанії. Це засоби, які залишаться власнику, якщо він погасить заборгованість за зобов'язаннями. З наведеного вище рівняння
Капітал = Активи - Зобов'язання.
Оскільки капітал дорівню активам за мінусом зобов'язань, іноді вважають, що капітал дорівнює нетто-активам (net assets).
Для поточного обліку банківських операцій в бухгалтерському обліку банку використовується система рахунків фінансового обліку. Вся сукупність бухгалтерських рахунків може бути поділена на дві групи: балансові; позабалансові.
Балансові рахунки бувають постійними і тимчасовими.
Постійні балансові рахунки мають залишок на кінець звітного періоду. На х основі складається баланс банку. Серед них виділяють такі групи рахунків:
рахунки активів;
— рахунки зобов'язань;
— рахунки власного капіталу.
Рахунки активів — це активні рахунки, які відображають наявність та зміни різноманітних активів банку.
Рахунки зобов'язань — це пасивні рахунки, як відображають наявність та зміни заборгованості банку. Виділяють короткострокову та довгострокову заборгованість.
Рахунки власного капіталу — це також пасивні рахунки, які відображають зміну власного капіталу банку за звітний період.
У складі балансових рахунків виділяють:
контрпасивні рахунки (активні);
контрактивні рахунки (пасивні).
За своїм характером контрпасивні рахунки активні. До них належать, наприклад, рахунки № 5041 “Збитки минулого року, що очікують затвердження”, № 2511 “Технічний рахунок для перерахування коштів Державного бюджету України”.
Контрактивні рахунки — пасивні. До них належать, наприклад, рахунки 2400 “Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам” та № 4409 Знос операційних основних засобів”.
Особливість цих рахунків полягає в тому, що в баланс контрактивні рахунки відображаються в складі активів, а контрпасивні — в склад пасивів зі знаком мінус. Така методика дозволяє достовірно оцінювати окрем статті активів та пасивів. Так, у балансі рахунок “Знос операційних засобів відображається в складі активів після рахунку “Операційні основні засоби”.
Операційні основні засоби відображаються за первісною вартістю (тобто за фактичною вартістю придбання). Наявність контрактивного рахунку “Знос основних засобів” дозволяє, наприклад, напряму з балансу отримати відомості про залишкову вартість операційних основних засобів:
| Актив | Сума |
|
Операційні основні засоби Нетто: операційні основні засоби (залишкова вартість) |
240 000 000 208 000 000 |
Тимчасові балансові рахунки призначені для обліку витрат банку за їх елементами та доходів — за видами. У свою чергу вони поділяються на дві групи: рахунки витрат; рахунки доходів.
Рахунки витрат — це активні рахунки, які використовуються для обліку, накопичення витрат за їх елементами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного (річного) періоду витрати з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після чого ц рахунки закриваються і не мають залишків.
Рахунки доходів — це пасивні рахунки, які призначені для обліку, накопичення доходів за їх видами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного (річного) періоду доходи з цих рахунків переносять на рахунок фінансових результатів, після чого ці рахунки закриваються і не мають залишків.
Наявність рахунків для кожного виду доходів і витрат дозволяє керівництву банку точно визначити джерело всіх доходів і характер усіх витрат, їх вплив на прибутковість банку.
Для графічного зображення рахунку використовується Т-подібнамодель рахунку (його структура подібна до букви Т).
Т-рахунок складається з трьох елементів: найменування (номера) рахунку; лівого боку — дебет; правого боку — кредит.
Модель виглядає так:
Номер рахунку
Найменування рахунку
| Дебет | Кредит |
Усі пасивні рахунки мають кредитовий залишок, усі активні рахунки дебетовий залишок (сальдо).
Модель Т-рахунку можна наочно проілюструвати на прикладі рахунку “Банкноти та монети в кас банку”. В лівій частині відображений залишок у гривнях грошової готівки в касі банку на початок дня, а також перераховані надходження грошей в касу (при цьому в дужках вказується номер касової операції), а в правій — виплати з каси банку:
Банкноти та монети в касі банку
| Сальдо | 50000 | (4) | 10000 |
| (1) | 36000 | (5) | 25000 |
| (2) | 14000 | ||
| (3) | 4000 | ||
| Обіг | 54000 | Обіг | 35000 |
| Сальдо | 69000 | ||
Залишок на початок дня грошової готівки в касі складає50 000 грн., сума надходжень протягом дня — 54 000 грн., виплати з каси — 35 000 грн. Підсумки операцій за день відображають обіги за рахунком. У нашому прикладі сальдо на кінець дня становить69 000 грн. відображало суму готівкових грошей в касі банку на кінець дня (50 000 + 54 000 - 35 000 = 69 000).
За пасивними рахунками сальдо на кінець дня визначається за формулою:
Сальдо на кінець дня = Кредитове сальдо на початок дня + Обіги кредитов - Обіги дебетові.
За активними рахунками сальдо на кінець дня визначається за формулою:
Сальдо на кінець дня = Дебетове сальдо на початок дня + Обіги дебетов - Обіги кредитові.
Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку елемент активу або пасиву проводиться за рахунками балансу тоді, коли він відповідає наступним умовам:
1) ймовірно, що банк отримає або втратить будь-яку майбутню економічну вигоду, пов'язану з цим елементом активу або пасиву;
2) цей елемент активу або пасиву має вартість, яка може бути точно виміряна.
Об'єкти обліку, які не задовольняють цим двом критеріям, обліковуються на позабалансових рахунках.
Це передусім наступні об'єкти:
— умовн вимоги та зобов'язання банку (тобто реальні вимоги та зобов'язання, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк несе ризики);
— документи цінності;
операції з приватизації.
Бухгалтерський облік операцій за позабалансовими рахунками здійснюється так, як і за балансовими — методом подвійного запису. Характер рахунку — активний або пасивний визначається наступним:
позабалансовий рахунок активний, якщо при переведенні його на баланс дебетується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9020 “Гарантії, що надані клієнтам” активний, тому що у випадку неплатоспроможності банк буде змушений сплачувати за виданою гарантією і дебетувати рахунок балансу № 2099 Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями”;
позабалансовий рахунок пасивний, якщо при переведенні його на баланс кредитується балансовий рахунок. Наприклад, рахунок № 9110 “Зобов'язання за кредитами, які отримані від інших банків”пасивний, тому що у випадку, коли банк скористається кредитною лінією, він буде кредитувати рахунок балансу у розділі “Кошти інших банків” першого класу групи “Кредити, які отримані від нших банків”.
Для відображення операцій на позабалансових рахунках за методом подвійного запису використовуються контррахунки, які включен до їх складу. Ці рахунки є умовними і використовуються як технічні для реалізації методу подвійного запису.
Приклад. АБ “Аркада” надав 1 лютого гарантію ВАТ “Родон” у сумі 100 000 грн., строк дії якої 2 міс.
Станом на 1 лютого операція за наданою гарантією відображається бухгалтерською проводкою:
Д-т “Гарантії, що надані клієнтам” 100 000 грн.
К-т Контр рахунок 100 000 грн.
30 березня закінчується строк дії гарантії.
Невикористана гарантія списується з обліку:
Д-т Контр рахунок 100 000 грн.
К-т “Гарантії, що надані клієнтам” 100 000 грн.
Якщо, наприклад, 5 березня
клієнт скористається гарантією, що надана банком:
Д-т Контррихунок 100 000 грн.
К-т “Гарантії, що надані клієнтам” 100
000 грн.
Водночас операція
відображається за балансовим рахунком.
Д-т “Сумнівна заборгованість за виплаченими гарантіями 100 000 грн.
К-т “Контррахуноку Національному банку України” 100 000 грн.
Операції за позабалансовими
рахунками, на яких обліковуються умовні вимоги та зобов'язання, відображаються
у грошовій оцінці за номіналом.
Документи і цінност обліковуються в умовній грошовій оцінці, наприклад, одна грошова чекова книжка — 1 грн.
Отже, операція з видачі клієнту двох грошових чекових книжок відображається бухгалтерською проводкою:
Д-т “Контррахунок” 2 грн.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67
