Книга: Облік та аудиту комерційних банках
Згадані доходи витрати підрозділяються на наступні підгрупи:
відсоткові доходи і витрати;
комісійні доходи і витрати;
результат від торгових операцій банку;
— інш операційні доходи і витрати від надання банківських послуг.
До відсоткових доходів належать: відсотки, одержан від розміщення депозитів у інших банках і небанківських фінансових інститутах; від надання кредитів за державними цінними паперами та іншими інвестиціями.
До відсоткових витрат належать відсотки, що виплачен за депозитами, залученими кредитами, субординованому боргу, облігаціями, емітованими банком.
При визначенні суми відсоткових платежів у банківській практиці можуть використовуватись три методи визначення кількості днів, як приймаються в розрахунок при нарахуванні відсотків:
1) метод “факт/факт при нарахуванні відсотків виходять з фактичної кількості днів у роц та місяці;
2) метод “факт/360” — при розрахунку виходять з фактичної кількості днів у місяці, а кількість днів у році приймають умовно за 360;
3) метод “30/360” — при розрахунку суми відсотків умовно приймають кількість днів у місяці за 30, а в році — за 360.
Незалежно від методу розрахунку суми відсотків при розрахунку кількості днів ураховують перший день і не зараховують останній день за контрактом. Дата початку і закінчення комерційної угоди за контрактом при цьому визначається як дата валютування.
Розглянемо на приклад визначення кількості днів при використанні різних методів і суми відсотків до виплати.
Приклад. Визначити суму відсоткових платежів за терміновим депозитом у сумі 200 грн., який розміщений на строк з 21 серпня до 10 жовтня під відсоткову ставку 12 % річних.
Розрахунок суми відсоткових платежів (доходів) за різними методами наведемо нижче:
| № з/п | Методи розрахунків | Кількість днів розміщення депозит | Кількість днів у році | Розрахунок суми платежу за відсотками. грн. |
| 1. | Факт/факт | 11 + 30 + 9 = 50 | 365 |
200 х 12 х 50 100 х 365 -3,287 |
| 2. | Факт/360 | 11 + 30 + 9 = 50 | 360 |
200 х 12 50 -3,333 |
| 3. | 30/360 | 10 + 30 + 9 = 49 | 360 |
200 х 12 х 49 - 3,266 100 х 360 |
Під відсотковими доходами і витратами розуміють такі доходи і витрати, які розраховуються пропорційно часу і сум активу або зобов'язання. До відсоткового доходу за борговими цінними паперами в портфел банку належать тільки відсотки, що нараховані за цими паперами після їх придбання.
Чистий відсотковий дохід розраховується як різниця між відсотковими доходами відсотковими витратами.
Комісійні доходи і витрати — це такі грошові кошти, що встановлюються фіксовано у вигляді тарифів за падання банківських послуг або розраховуються пропорційно сумі активу або зобов'язань незалежно від часу.
До комісійних доходів і витрат належать: суми грошових коштів, як одержані у виплачені банками за розрахунково-касове обслуговування; за послуги кредитного характеру, а саме: видача і одержання гарантій, поручительств, відкриття кредитних ліній, акцептні операції;
комісії, одержані і сплачені за операції з конвертац обслуговування валютних рахунків, купівлі-продажу інвалюти, виконання трастових операцій і деякі інші.
До торгових операцій комерційного банку належать: операції з купівлі-продажу цінних паперів, придбаних на строк до одного календарного року з метою перепродажу; операції з купівлі-продажу іноземної валюти, яка є власністю банку, а також торгов операції з іншими фінансовими інструментами.
Так, наприклад, при продажу облігацій за ціною, що перевищує їх балансову вартість, банк одержує прибуток. І навпаки, якщо ціна продажу нижче балансової вартості, у банку утворюється збиток. Сума збитку зменшується на суму резерву під знецінення цінних паперів, якщо такий резерв нарахований за конкретним видом цінних паперів. Одержаний результат від торгової операції у вигляді прибутку збільшує суму доходів банку, а у вигляді збитку — зараховується на зменшення доходів від торговельних операцій. Аналогічно визначається результат від нших торгових операцій банку.
При купівлі-продажу цінних паперів об'єктом обліку є дохід, одержаний у вигляді дисконту. Дисконт — це різниця між номінальною вартістю цінного паперу та її ринковою вартістю (вартістю придбання) без обчислення нарахованих на момент купівлі відсотків.
До витрат відносять також премію. Премія — це перевищення ринкової вартост (вартості придбання) цінного паперу над його номінальною вартістю без обчислення нарахованих на момент придбання відсотків (купона).
До інших операційних доходів витрат відносять: доходи від діяльності інкасаторської служби, проданих платіжних засобів, консультаційних послуг, а також витрати на утримання служби нкасації, на аудит, витрати на службові відрядження тощо.
Особливе місце у складі операційних витрат належить адміністративним витратам. Адміністративні витрати — це витрати, що пов'язані із забезпеченням діяльності банківської установи. До них відносять: витрати на утримання персоналу; на утримання основних засобів та нематеріальних активів; на обслуговування телекомунікацій; амортизаційн відрахування; експлуатаційні та господарські витрати; витрати на маркетинг та рекламу, орендні платежі та деякі інші.
Сума чистого операційного прибутку розраховується як різниця між операційними доходами за вирахуванням операційних витрат.
До особливої групи витрат належать витрати на формування резервів на покриття збитків від активних операцій. Це резерви під знецінення цінних паперів, на покриття кредитних ризиків, покриття збитків за сумнівною дебіторською заборгованістю. Особливість цієї групи витрат полягає в тому, що це не грошов витрати. Максимальна межа таких витрат регламентується податковим законодавством. Суми резервів відображають оцінку якості активів з боку керівництва банку.
До цієї групи відносять також прямі відрахування на покриття збитків від сумнівних активів, наприклад: списання з балансу сумнівної заборгованості за кредитами.
Оцінка чистого операційного прибутку повинна проводитись із урахуванням витрат за сумнівними активами.
До наступної групи відносять непередбачені доходи витрати. Вони носять випадковий, разовий характер тому мають особливий вплив на фінансовий результат, одержаний банком. Отже, вони є результатом подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не мають відношення до звичайної його діяльності. До непередбачених належать, наприклад, доходи, одержані від разового продажу приміщень філіалів банку, або доходи, поява яких пов'язана зі змінами правил бухгалтерського обліку.
Сума чистого прибутку комерційного банку до оподаткування розраховується як:
Сума чистого Чистий відрахування доходи або
прибутку до сплати = операційний - за сумнівними + витрати від
податків прибуток активами - непередбачених
обставин
З чистого прибутку сплачується податок на прибуток. Чистий прибуток після сплати податку на прибуток розподіляється на виплату дивідендів власниками і на капіталізацію банку. Суму чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називають нерозподіленим прибутком.
14.2. Правила обліку доходів і витрат та класифікація рахунків за їх обліком
При обліку доходів і витрат послуговуються наступними правилами.
Правило перше. При класифікації витрат за елементами затрат цільовим призначенням виділяють капітальні затрати і поточні витрати.
Капітальні затрати використовуються на придбання покращення основних засобів (фіксованих активів) і, таким чином, розраховані на тривалий час. Капітальні затрати проводяться по капітальному ремонту, модернізації і реконструкції існуючих власних основних засобів або взятих в оренду; скеровуються на будівництво нових приміщень, придбання комп'ютерної техніки тощо, виходячи з потреб розширення банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних затрат служить накопичений нерозподілений прибуток минулих років і одержаний в поточному році. Капітальні затрати при відображенні їх у балансі сприяють збільшенню активів.
Поточні витрати виникають при здійсненні банківських операцій, а також використовуються для виплати заробітної плати премій співробітникам банку, на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, сплату аудиторських послуг тощо, тобто на те, що приносить користь протягом короткого часу (з фінансово точки зору). Джерелом покриття поточних витрат є валовий операційний дохід. Поточні витрати списуються одразу або розглядаються як витрати майбутнього, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.
Якщо капітальні затрати помилково заносяться до розряду поточних витрат, прибуток буде заниженим. Це призводить також до заниження вартості активів у балансі.
Правило друге. На практиці надання (отримання) послуги нерідко не збігається у часі з надходженням (сплатою) грошових коштів.
Для об'єктивного визначення фінансового результату, виникає необхідність здійснювати облік доходів і поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності.
Відповідно до принципу нарахування дохід визнається одержаним у момент, коли він зароблений, а не коли поступили відповідні кошти, тобто в момент продажу активів або надання послуг. Витрати визначаються в момент, коли вони понесені, а не коли сплачені гроші. Нарахованим дохід, який одержаний, але ще не набув грошової форми. Нарахован витрати — це витрати (від яких одержана певна вигода), але ще не сплачені в грошовій формі.
Зіставлення доходів і витрат відбувається на підстав принципу відповідності. Витрати і доходи, одержання яких пов'язано з даними витратами, повинні відображатись у бухгалтерському обліку в один і той же звітний період.
Базуючись на цих принципах, можна класифікувати доходи витрати за такими групами:
1) доходи, зароблені та отримані водночас; витрати, понесені та сплачен водночас;
2) доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (дохід майбутніх періодів, або відкладений дохід); витрати сплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів, або відкладені витрати);
3) доходи зароблені, але ще не отримані (нарахований дохід);
витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).
Однак реалізація принципів нарахування і відповідності не повинна спричинювати як переоцінку активів або доходів банку, так і недооцінку зобов'язань і витрат банку. Таким чином, керуючись принципом обережності, банк повинен:
враховувати доходи від наданих послуг, тільки якщо є впевненість в одержанн цих доходів; якщо немає впевненості в одержанні доходів, ураховуються тільки витрати. Доходи за такими операціями відображаються в бухгалтерському обліку тільки після їх фактичного одержання.
Одержання доходів уважається сумнівним, якщо існують документи, які підтверджують наявність у клієнта прострочених платежів більше, ніж на 30 днів.
Після визнання дебіторської заборгованості за нарахованими доходами сумнівною банк зменшує свої доходи на суму такої заборгованості. У бухгалтерському обліку це відображається записом:
Д-т — “Доходи”; К-т — “Нарощені доходи”. Наступний облік сумнівної заборгованості виконується за балансом на рахунку “Несплачені в строк доходи” до закінчення терміну давності позову.
Правило третє. З другого правила випливає, що наслідки операц можуть поширюватись на два або більше облікових періоди. Наприклад, депозит в сумі 1000 грн. внесений до банку Івченком П. С. 1 лютого строком на шість місяців. Відсотковий дохід виплачується зі ставки 12 % річних один раз у три місяці.
Згідно з діючими правилами відсотки піддягають нарахуванню щомісяця (28 лютого, 30 березня, 30 квітня, 30 травня, 30 червня, 30 липня), а виплати клієнту — 30 квітня та 30 липня. У звіті про прибутки та збитки витрати відображаються як понесені щоквартально, тобто у другому та третьому кварталах.
Згідно з принципами нарахування і відповідності доходи витрати повинні бути правильно оцінені в кожному звітному періоді.
З цією метою наприкінці кожного облікового періоду (у банку — щомісяця) мають бути зроблені бухгалтерські проводки для тих операцій, наслідки яких поширюються за межі облікового періоду, в якому здійснилася початкова операція. Такі проводки називаються регулюючими. Вони стосуються доходів і витрат другої та третьої груп.
Так, у нашому прикладі щомісячно понесені і нараховані відсотков витрати складають 10 грн.
Вони відображаються бухгалтерською регулюючою проводкою наприкінці кожного місяця:
Д-т “Відсоткові витрати за строковими депозитами”;
К-т “Нараховані відсотки за строковими депозитами”.
А 30 квітня і 30 липня виплачується відсотковий дохід у сумі 30 грн. клієнту:
Д-т “Нараховані відсотки за строковими депозитами”;
К-т “Банкноти та монети в касі банку”.
Це вже тільки реєструюча проводка, оскільки з допомогою відображається операція з виплати відсотків, що фактично мала місце.
Правило четверте. Облік доходів і витрат здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Залишки за рахунками доходів витрат закриваються після закінчення календарного року.
Синтетичні рахунки для обліку доходів згруповані у шостому класі балансу, а для обліку витрат — у сьомому класі. В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті ж ознаки, з урахуванням яких здійснена класифікація доходів та витрат і виділені об'єкти обліку. Це дозволяє забезпечити деталізований облік доходів і витрат у балансі, що да можливість накопичувати і одержувати інформацію для оцінки фінансового стану банку і ефективності окремих напрямків його діяльності.
Рахунки з обліку прострочених доходів включені в групи з обліку пасивів, що приносять доходи, як парні до рахунків з обліку нарахованих доходів. Рахунки другого порядку (розділу) дозволяють одержати інформацію і порівняти доходи від основних видів банківських операцій і послуг з витратами, як пов'язані з їх здійсненням. Так, склавши відсоткові доходи з відсотковими витратами, можна розрахувати чистий відсотковий дохід.
Рахунки третього порядку (групи) дають інформацію про доходи витрати за банківськими операціями щодо контрагентів (банківський сектор, підприємства, бюджетний сектор). Рахунки четвертого порядку деталізують нформацію щодо окремих фінансових інструментів, які застосовуються банком. Наприклад, окремо враховуються відсоткові доходи за кредитами, векселями, цінними паперами, факторинговими операціями тощо. Рахунки з обліку доходів засвоїм характером пасивні, витрат — активні.
Рахунки з обліку нарахованих доходів і витрат розташовані в першому, другому і третьому класах балансу. Вони розміщені в групах активів, які приносять доходи, і платних пасивів, які застосовуються банками як фінансові інструменти. Наприклад, термінові депозити фізичних осіб враховуються в 2 класі, 6 розділі, 3 групі. Ця група включає рахунок 2630 “Короткострокові депозити фізичних осіб”, рахунок № 2635 “Довгостроков депозити фізичних осіб”. Об'єктом обліку тут є грошові кошти, які залучені від фізичних осіб на певний період і на платній основі. На рахунку № 2638 Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб” ведеться облік відсотків, які банк зобов'язаний нараховувати щомісячно, але виплата яких власникам Депозитів провадиться в терміни, зазначені в угоді.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67
