Книга: Облік та аудиту комерційних банках
Таким чином, бухгалтерська нформація необхідна широкому колу користувачів — внутрішнім та зовнішнім для прийняття відповідних рішень.
До внутрішніх користувачів належать: рада акціонерів, акціонери, власники, адміністрація, керівники різних рівнів менеджменту. Власникам інформація необхідна для того, щоб об'єктивно оцінити розмір свого капіталу; адміністрації — з метою управління.
Зовнішні користувачі — це інвестори, потенційн кредитори банку, а також органи державного управління, нагляду, регулюючі та податкові органи. Їм інформація потрібна для прийняття рішення: чи варто придбати акції банку; стати його вкладником; надавати йому позики; попереджувати негативні явища в діяльності банку з метою своєчасної санації, запобігання загрози банкрутства чи пом'якшення його наслідків для вкладників клієнтів банку; для формування грошово-кредитної політики. Наявність інформац про фінансовий стан банку дозволяє безпосередньо впливати па його діяльність.
Взаємозв'язок управління діяльністю та бухгалтерського
обліку як інформаційної системи наведено нижче:
У ринковій економіці центральний банк та комерційні банки виконують різні функції. Цим зумовлені особливості їх бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік у центральному банку спрямований на від стеження грошово-кредитних процесів, а в комерційному банку — на відстеження виконаних операцій та наданих послуг, пов'язаних з ними ризиків рентабельності.
Методологічно та організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Під методологією та організацією, як уже зазначалось, розуміють принципи і стандарти обліку, як визначають бухгалтерські процедури. Це дві ланки єдиної системи обліку, кожна з яких має своє призначення та виконує певні функції в управлінні банком та забезпеченні користувачів необхідною інформацією.
Фінансовий облік — це сукупність правил процедур, які забезпечують підготовку, публікацію інформації про результати діяльності банку та його фінансовий стан згідно з вимогами чинного законодавства і стандартів бухгалтерського обліку. Користувачами такої інформації можуть стати будь-які фізичн чи юридичні особи, в тому числі зовнішні щодо банку: вкладники, кредитори, податкові органи та ін.
Таким чином, фінансовий облік — це комплексний системний облік статутної діяльності банку. Вимоги щодо організації фінансового обліку: 1) цілісне, повне і безперервне відображення всіх банківських операцій, що виконані за звітний період; 2) складання фінансової звітності.
Фінансова звітність дозволяє узагальнити дані фінансового обліку. Інформація, відображена у фінансових звітах, не вважається комерційною таємницею. Вона служить основою для з'ясування стану ліквідності, прибутковост банку; для визначення основних факторів, що впливають на прибутковість діяльності; для розрахунку податків.
Введення фінансового обліку є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності.
Практично в кожній країні використовується своя національна система фінансового бухгалтерського обліку. Вони відрізняються методологією та методикою обліку, різним ступенем державного регулювання. У світовій практиц снує підхід, згідно з яким усі країни залежно від типу чинного законодавства системи його впливу на різні аспекти життя суспільства поділяються на дв великі групи: країни, що мають розгалужений кодекс законів; країни, що мають законодавство загальноправової орієнтації.
У першому випадку закони мають жорстко детермінований характер, є по суті серією розпоряджень на зразок. “Ви повинні”. Фізичні і юридичні особи повинні чітко дотримуватись законів. У більшості країн, де регулювання базується на цьому підході, облікові стандарти запроваджуються законодавчо. Облік і бухгалтерські процедури при цьому деталізуються та жорстко регламентуються. Головним завданням бухгалтерського обліку в цих країнах нарахування державних податків і контроль за своєчасною їх сплатою. Серед цих країн — Німеччина, Франція, Аргентина. До них можна віднести і Україну.
Національний план рахунків у Франції розроблений Міністерством економіки і фінансів та запроваджений в 1947 р. Він забезпечує послідовний перехід від простої до подвійної, а згодом до чотириразової (управлінської) бухгалтерії. У результаті досягається можливість організації обліку на підприємствах різних форм власності та розмірів з максимальною ефективністю.
План рахунків у Німеччині запроваджений в 1937 р. У ньому вперше чітко розмежована фінансова і виробнича (цехова) бухгалтерія, передбачений зв'язок між ними трьома різними способами, в залежності від розмірів підприємства.
У другій групі країн регулювання обмежується законами загального права, які являють собою серію обмежень на зразок “ви не повинні”. Вони чітко окреслюють межі, в яких фізичні та юридичні особи користуються свободою дії. Облікові стандарти в цих країнах не регулюються державою, а розробляються певними фаховими організаціями бухгалтерів. Вони більш гнучкі й піддаються впливу різних новацій. Великобританія та США — яскраві представники країн, де запроваджені ці підходи. Вони не мають єдиного національного сформованого плану рахунків, а користуються галузевими планами. Так, “Американська енциклопедія облікових систем” містить 73 галузевих плани рахунків.
Разом з тим в усіх країнах, де прийнятий національний план рахунків, і в тих, що використовують фахові плани, існують жорсткі вимоги щодо форми та змісту фінансової звітності. Облікові стандарти визначають об'єм, тип і спосіб подання інформації у звітності. Це ставить підприємства в рівні умови при відображенні фінансових результатів, полегшу розуміння звітності зовнішніми користувачами.
В усіх розвинутих країнах бухгалтерський облік у банках, як і в інших секторах економіки, ведеться у відповідності до чинних національних стандартів обліку. Відмінності стосуються тільки змісту форми фінансової звітності, що обумовлено специфікою банківської діяльності.
Управлінський облік, що іноді називається виробничим обліком, чи обліком витрат, являє собою процес збору і підготовки інформації, необхідно менеджерам для планування, аналізу, контролю та оцінки поточної діяльност банку за різними критеріями. У великих західних банках на такому обліку базується управління витратами, визначення собівартості банківських продуктів, складання кошторисів з метою планування нових для банку операцій, здійснюється оперативне та стратегічне планування банківського бізнесу.
Побудова управлінського обліку та групування його рахунків відбувається за наведеними нижче категоріями центрів.
1. Центри собівартост припускають групування витрат, виходячи з різних критеріїв, які не обов'язково пов'язані з номенклатурою витрат банку. Критерієм може виступати період часу, підрозділ (філія, відділення, віддалене робоче місце, пункт обміну), окремий банківський продукт тощо.
2. Центри відповідальності — це угруповання, побудовані з огляду наявності відповідного працівника і підбиття підсумків за центрами діяльності. До центрів відповідальності належать департаменти, управління, відділи, що характеризуються наявністю відповідних витрат та приносять відповідні прибутки за умови, що прибутки і витрати можуть бути виділені та виміряні.
3. Сегменти діяльност (центри прибутку) — це облікові конструкції управлінської бухгалтерії, призначені для прийняття стратегічних рішень: результати реалізації банківських продуктів за зонами країни, категоріями населення. Центри прибутку, на відміну від центрів відповідальності, є позиціями, штучно утвореними в управлінській бухгалтерії. Результати за ними визначаються періодично (один раз у 6 міс. щороку) для прийняття стратегічних рішень у діяльності банку. Вони пов'язані з запровадженням нових банківських продуктів, використанням нових нформаційних технологій, здійсненням капітальних вкладень, проникненням банківських послуг на нові сегменти ринку чи нові ринки. Звітність, у якій узагальнюється нформація управлінського обліку, становить комерційну таємницю та використовується всередині банку.
Управлінський облік спрямований на вирішення внутрішніх проблем банку, які пов'язані з підвищенням ефективності щодо центрів відповідальності, сегментів діяльності та інших завдань.
На відміну від фінансового управлінський облік не є обов'язковим та не регламентується законодавчими актами чи національними стандартами. Кожен банк самостійно організову управлінську бухгалтерію, визначає методи її функціонування. При цьому в різних країнах, що мають свої національні системи обліку, взаємозв'язок між фінансовим та управлінським обліком здійснюється різними способами за допомогою спеціальної системи рахунків, що входять в управлінську бухгалтерію. Для цього розробляється система операційних рахунків або до номенклатури рахунків для фінансового обліку запроваджується клас спеціальних рахунків відображення, як забезпечують зв'язок управлінського обліку з фінансовим.
| Підстава | Фінансовий облік | Управлінський облік |
| На кого зорієнтований | Державні регулююч та контролюючі органи, акціонери або власники банку, клієнти банку, керівництво банку | Керівництво банку |
| Яка інформація потрібна | Інформація про підсумки роботи за рік | Оперативна, щоденна інформація, прогнозування |
| Форми і період звітності | Зовнішньо-регламентован форми і період звітності | Форми і період звітності регламентуються кожним банком самостійно |
У сучасних умовах в Україні всі суб'єкти господарсько діяльності, у тому числі й банки, змушені вести окремо податковий облік. Це зумовлено тим, що в податковому законодавстві визначення і вимірювання прибутку, валових доходів і валових витрат суттєво відрізняється від закладених у міжнародних принципах бухгалтерського обліку і, що цілком природно, від передбачених чинними національними стандартами бухгалтерського обліку.
Податковий облік складається з правил ведення бухгалтерського обліку, запроваджених органами податкової адміністрації, що наділені повноваженнями збору податків.
Контрольн запитання
1. Назвіть причини і основні етапи реформи бухгалтерського обліку та звітності в банках.
2. Дайте визначення бухгалтерського обліку.
3. У чому полягає суть фінансового обліку, його основні функції?
4. Розкрийте призначення і суть управлінського обліку.
5. Що розуміють під міжнародними принципами обліку?
6. Дайте визначення міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. В чому полягає їх призначення?
7. Хто є користувачами облікової інформації?
8. Яку роль відіграє бухгалтерський облік у системі управління банком?
9. Як вимірюється прибуток?
Вправи для самостійної роботи
Вправа 1. Початковий баланс банку “Київ” включає такі дані:
1. Засновниками — фізичними особами внесено в касу банку внесків готівкою у сумі 100 000 грн.
2. Засновниками — юридичними особами на коррахунок банку перераховано внесків до статутного капіталу в сумі 2 500 000 грн.
Використовуючи основне бухгалтерське рівняння, запишіть наведені дані у вигляд формули.
• Поясніть зміст бухгалтерського рівняння.
Вправа 2. АКБ “Київ” протягом місяця на коррахунок отримав відсотки за кредит у сумі 20 000 грн., сплатив відсотки за строковими депозитами — 14000 грн., одержав міжбанківський кредит у суми 135 000 грн. В останній день місяця одержано внески до статутного капіталу — 70 000 грн. Повн надходження за місяць дорівнюють 225 000 грн., а платежі — 14 000 грн.
• Які з наведених позицій слід включити в баланс, а які — у звіт про прибутки та збитки?
• Заповніть таблицю:
| Фінансові звіти | |
|
Звіт про прибутки та збитки: |
Вправа 3. Використовуючи дані вправи 1 і 2 знайдіть чист активи (капітал) банку на початок і кінець місяця, а також розрахуйте приріст чистих активів. Складіть рівняння бізнесу.
• Дайте відповідь на запитання: який існу зв'язок між прибутком, приростом чистих активів, доходами і витратами за розглядуваний період?
Рівняння бізнесу має вигляд:
П = 4А + ВП - ДК,
де П — прибуток; ВП — вилучений прибуток; ДК сума додаткового капіталу, який введений в обіг за розглядуваний обліковий період; 4А — приріст чистих активів.
Вправа 4. Банк витратив на купівлю акцій акціонерної компан на фондовому ринку 50 000 грн. Ця компанія сплатила дивіденди із прибутку банку на суму його інвестицій у розмірі 6500 грн.
Вкажіть різницю між визначеними капітальними і поточними витратами.
Заповніть таблицю, наведену у вправі 2.
Вправа 5. Які з перелічених статей витрат слід вважати капітальними, а які — поточними для складання фінансових звітів банку:
купівля офісного приміщення;
щорічна амортизація офісного приміщення;
— сплата коштів за нотаріальне посвідчення угоди купівлі-продажу приміщення;
— вартість ремонту комп'ютерного обладнання;
дохід від реалізації кредитних карток;
— вартість нових комп'ютерів;
— митні збори, сплачені при ввезенн комп'ютерів;
— транспортні витрати на доставку комп'ютерів;
— вартість встановлення нових комп'ютерів;
заробітна плата операторів.
Вправа 6. Згідно з принципами нарахування відповідності для визнаних доходів і витрат застосовують такі терміни:
— відкладений дохід, або доходи майбутніх періодів (авансів, надходжень, передоплат);
— нарахований дохід;
— відкладені витрати, або витрати майбутніх періодів (авансовий платіж);
— нараховані витрати.
З'ясуйте відповідність нижче наведених визначень до терміна і прокоментуйте відповідь прикладами:
— дохід ще не зароблений, отриманий наперед;
дохід вже зароблений але не отриманий;
— видатки сплачені, але не понесені;
— видатки понесені, але ще не сплачені.
ПРИКЛАДИ:
— відсотки за весь термін користування кредитом, сплачені позичальником водночас з отриманням кредиту;
— відсотки за строковими депозитами, нарахован наприкінці місяця, строк повернення яких ще не настав;
— отримана орендна плата за офісне приміщення за шість місяців наперед;
— нараховані і сплачені відпускні у розмір 1800 грн. за дні відпустки у січні місяці;
— наприкінці місяця нараховані відсотки за користування кредитами, термін сплати за кредитними договорами ще не настав.
ГЛАВА 2
ОСНОВИ ПОБУДОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БАНКАХ УКРАЇНИ
Мета вивчення
Після вивчення глави 2 Ви повинні знати:
1. Законодавчу і нормативну базу організації бухгалтерського обліку в банку.
2. Об'єкти бухгалтерського обліку, класифікацію бухгалтерських рахунків і методи реєстрації банківських операцій в бухгалтерських реєстрах.
3. Принципи побудови плану рахунків і характеристику його основних розділів.
4. Реєстри аналітичного і синтетичного обліку, види балансів, які складаються банками та їх зміст.
5. Класифікацію банківської документації.
Відповідно до Закону України “Про банки банківську діяльність” методологічне керівництво бухгалтерським обліком звітністю в банках покладено на Національний банк України. Свою діяльність у цьому напрямку НБУ здійснює на підставі загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів бухгалтерського обліку, а також врахову національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності, які розроблен Міністерством фінансів України. Нормативні документи з питань обліку звітності, що використовуються в державній статистиці, погоджуються з Державним комітетом статистики України.
Введення бухгалтерського обліку звітності в комерційних банках здійснюється згідно з нормативними актами, затвердженими НБУ, а саме:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67
