Учебное пособие: Комерційне товарознавство
Побутове валяне взуття використовується для звичайних умов носіння, тобто для захисту від низьких температур. Найбільша питома вага в асортименті припадає на грубововняне валяне взуття. Залежно від маси товщини стінок його поділяють на дуже важке з підвищеними теплозахисними властивостями, значною масою і жорсткістю; середнє - для носіння у звичайних зимових умовах і тонке - для носіння при невеликих морозах або з гумовими калошами. Теплозахисні властивості
Чоботи валяні з пришитим до верху халяви полотном (запобігає потраплянню снігу в середину чобота) мають високу надійність в експлуатації.
Взуття фетрове валяне ма гарний зовнішній вигляд. До його складу входять: козячий пух - до 14 %, вовна - ЗО %, очоси гребінні й апаратн 8 %, а також вовна овеча натуральна напівгруба - 42 % і очоси власного виготовлення ~ 6 %.
Видовий асортимент фетрового взуття: чоловічі чоботи зі звичайними, видовженими і розширеними халявами; жіночі чоботи зі звичайними високими халявами; дитячі чоботи зі звичайними халявами. Фетрове взуття може бути фарбованим і нефарбованим, без прикрас прикрашене тасьмою, мотузкою, натуральною, штучною чи синтетичною шкірою, натуральним або штучним хутром; аплікацією.
За якістю суміші розрізняють грубововняне, напівгрубововняне і фетрове валяне взуття з гумовим низом. За видом, призначенням, розміром і обробкою воно не відрізняється від звичайного взуття, але більш зручне у носінні. Маса таких чобіт зменшується залежно від методу кріплення низу, за рахунок потоншення задника, п'ятки, підноскової частини і щічок чобіт. Маса, товщина і лінійні розміри фетрового напівгрубововняного взуття без гумових деталей відповідають звичайному взуттю з цієї, сировини. Підошва може бути з монолітної або пористо гуми, чорною або кольоровою, гладкою або рифленою, з каблуком і без нього. Товщина підошви залежить від методу кріплення: найтонша - при котловій вулканізації, найтовстіша - при клейовому методі.
Розміри валяного взуття визначають за метричною системою. Номер взуття відповідає довжині його внутрішнього сліду в сантиметрах. Інтервал між сусідніми номерами становить 1 см.
Окрім валяних чобіт, в асортимент грубововняного взуття входять туфлі чоловічі й жіночі висотою 9 - 11 см, калоші з потовщеними стінками висотою 12 - 25 см. Розміри фетрових панчіх для жіночих чобітків визначають за штрих-масовою системою (34—41 розмір).
Оцінка якості і визначення сортності валяного взуття
Під час приймання валяного взуття за якістю керуються діючими стандартами.
Насамперед здійснюють зовнішній огляд взуття, визначають його фізико-механічні показники. У стандартах наведено класифікацію валяного взуття за основними ознаками - видами, призначенням, розмірами, кольором, лінійними розмірами масою чобіт, товщиною окремих частин у халяві, підошві і головці, подаються граничні відхилення за розмірами і масою, вказується вміст різних видів вовни та іншої сировини в суміші; можливу заміну однієї сировини іншою у визначених співвідношеннях.
У стандартах подаються норми фізико-хімічних показників та норми зсідання, порядок сортування і можливі дефекти, порядок маркування, пакування та зберігання взуття.
Взуття приймають партіями. Партія валяного взуття - кількість пар взуття, що одночасно пред'являються до здавання (приймання) однієї й тієї самої групи (за масою і товщиною стінок), однакового призначення, забарвлення, та однакової форми халяв. Зовнішньому огляду підляга вся партія взуття. Перевіряють лінійні розміри, форму, правильність підбору пари, правильність маркування. Для визначення лінійних розмірів і маси відбирають пробу, що становить 0,5 % партії, але не менше однієї пари кожного розміру; для фізико-хімічних властивостей зсідання після замочування - 0,1 %, але не менше однієї пари кожного розміру і перевіряють за відповідними стандартами.
Ус виміри пари повинні відповідати нормам технічних вимог у межах допустимих відхилень.
Для кожного різновиду чобіт, а також розміру встановлено нормативи маси, які дають можливість контролювати кількість витраченої сировини. Найбільшу масу мають поважчені чоловічі чоботи. Граничне відхилення маси в бік зростання не повинне перевищувати 20 %, у бік зниження - 10 %.
З фізико-механічних показників нормують об'ємну масу, вміст вологи і розчину сірчаної кислоти.
Об'ємна маса або ступінь ущільнення - важливий показник якості валяних чобіт, від якого залежить міцність і жорсткість стінок, стійкість до тертя, теплозахисні властивості і формостійкість. Через дуже велику щільність чобіт збільшується жорсткість стійок у місцях згину, тому при носінн утворюються заломи. Через недостатню ущільненість (недоповстяніння) стінки чобіт стають пухкими, м'якими, чоботи швидко деформуються, зношуються, промокають, зсідаються.
Масова частка вологи у валяних чоботах не повинна перевищувати 13 %. У цьому випадку підтримується повітряно-сухий стан.
Вміст сірчано кислоти не повинен перевищувати 0,1 % при встановленій, вологості, оскільки її надлишок негативно впливає на шкіру стопи. Крім того, при зберіганні й експлуатації пошкоджуються волокна виробів.
Результати вимірів, зважувань та аналіз валяного взуття порівнюють із встановленими нормативами. За їх відповідності партія вважається стандартною, за невідповідності - проводять повторні дослідження.
Сорт валяного взуття встановлюється зовнішнім оглядом за дефектами зовнішнього вигляду гіршої півпари. Оглядають кожну півпару, оцінюючи рівномірність товщини» якість ущільнення, засміченість, наявність рубців, проколів від голок кардної стрічки тощо. Також перевіряють парність взуття, правильність нанесення маркування. За необхідності проводять окрем виміри.
Валян чоботи виготовляють І і 2 сорту. Взуття валяне фетрове грубововняне взуття з гумовим низом у 1 і 2 сортах обмежуються не кількістю дефектів, а їх розміром і ступенем вираженості.
У взутт спеціальному валяному 1 сорту, призначеному для захисту ніг від підвищеної температури, допускається не більше двох дефектів, у взутті 2 сорту - не більше трьох.
Калош на сорти не поділяються. Гарантійний термін носіння су-цільноваляного взуття з дня продажу через роздрібну торговельну мережу або з початку сезону-ЗО днів, взуття з гумовим низом - 66 днів.
Маркування, пакування зберігання валяного взуття
Валяне взуття маркують незмивною фарбою, на підп'ятковій частині підошви позначають назву підпрнємства-виготівника або товарний знак, на носковій частині — номер бракувальника, на геленковій частині — артикул і розмір, на п'ятці — сорт.
Упаковують взуття в кіпи і тюки. Кожне упаковочне місце повинне мати маркування: назву підприємсгва-виготівніїка, номер тюка або кіпи, масу брутто, кількість пар, вид і розмір взуття, номер нормативного документа.
Валян чоботи повинні зберігатися в сухому приміщенні, що провітрюється, при відносній вологості — 65 % і температурі повітря 0-25 °С. Висота штабеля - 1,5 м. Не рідше одного разу на півроку його обробляють антимільними препаратами.
ЛЕКЦІЯ
Товари культурно-побутового призначення
Товари культурно-побутового призначення – це доволі численна товарна група, використання виробів яко сприяє проведенню дозвілля та активного відпочинку.
Асортимент цієї групи класифікують, в основному, як за призначенням, так і за споживчими комплексами. Так, асортимент за призначенням складають:
- радіоелектронні товари;
- музичні товари;
- папір, картон і вироби з них;
-шкільно-письмові та канцелярськ товари;
- канцелярські технічні засоби;
- іграшки та ялинкові прикраси;
-фото-кінотовари;
- товари для спорту, туризму, полювання та рибної ловлі;
- транспортні засоби.
Класифікація за споживчими комплексами дана в таблиці 1
Таблиця 1
Класифікація за споживчими комплексами
Товари для культурного дозвілля |
Товари для активного дозвілля |
Товари для навчання, інформації і творчості |
Радіоелектронні товари |
Спортивні товари | Папір, картон і вироби з них |
Товари для туризму та альпінізму | Шкільно-письмові товари | |
Фото- та кіно-товари | Товари для полювання та рибної ловлі | Канцелярські технічні засоби |
Транспортні засоби індивідуального користування | Канцелярські товари | |
Музичні товари | Іграшки та ялинкові прикраси |
Почнемо розгляд культурно-побутових товарів з радіоелектронних товарів.
Радіоелектроніка сьогодні - це телебачення і телемеханіка, радіолокація, радіонавігація, радіоастрономія, звуко- і відеозапис.
Радіоелектронні товари поділяють на дві групи: елементи радіоелектронної апаратури (комплектуюч вироби) і радіоелектронна апаратура.
Елементи радіоелектронної апаратури - це радіодеталі, напівпровідникові, електровакуумні, мікроелектронні та електроакустичні та нші прилади.
За призначенням та видами елементи радіоелектронно апаратури поділяються на радіодеталі (конденсатори, резистори, мотков вироби), напівпровідникові прилади (діоди, транзистори, тиристори), електровакуумні прилади (радіолампи, кінескопи), мікроелектронні вироби (інтегровані мікросхеми, мікропроцесори), електроакустичні прилади (мікрофони, акустичні системи, гучномовці, головні телефони, звукознімачі) та інші вироби.
Радіоелектронна апаратура - це радіоприймальна, телеприймальна, апаратура для запису та відтворення звука та зображення, комбінована апаратура.
Радіоелектронна апаратура за призначенням поділяється на дві основні групи: побутову і спеціальну.
Радіоелектронна апаратура спеціального призначення (військова, для літаків, кораблів тощо), особливо, яка встановлюється на транспортних засобах, при експлуатації часто піддається впливу підвищеної вологості, перепаду температур і атмосферного тиску, а також механічним впливам.
Побутова радіоелектронна апаратура (ПРЕА) експлуатується при звичайних температурах і вологості.
Побутовий радіоелектронний апарат - це радіоелектронний пристрій, призначений для виконання однієї чи декількох функцій: приймання, перетворення, записування, підсилення та відтворення радіомовних телевізійних програм, програм
провідного мовлення, відео - і звукових сигналограм,а також спеціальних сигналів (ДСТУ 2371-94).
Побутова радіоелектронна апаратура (ПРЕА) – це сукупність побутових радіоелектронних апаратів (ДСТУ 2371-94)
За призначенням побутову радіоелектронну апаратуру поділяють на дві групи:
• побутову аудіотехніку;
• побутову відеотехніку.
До побутової аудіотехніки відносять радіоприймачі, магнітофони, програвачі, електрофони, програвачі компакт - та міні-дисків (СД МЕ)), комбіновану аудіотехніку та ін.
До побутової відеотехніки відносять телевізори, відеомагнітофони та відеоплеєри, відеокамери, комбіновану відеотехніку та ін.
Залежно від функцій, які вона виконує, побутову радіоелектронну апаратуру поділяють на такі групи:
• для прийому передач радіомовних станцій;
• для прийому передач телевізійних станцій;
• для відтворення механічного та оптичного запису звуків;
• для магнітного запису і відтворення звука та зображення;
• комбінована апаратура.
Кожну з цих груп класифікують за функціональними можливостями, кількістю та повнотою виконуваних функцій, типом оформлення та особливостями використання, характером звукового супроводження, видом джерел живлення, видами виробів, моделями, марками.
За кількістю виконуваних функцій побутову радіоелектронну апаратуру поділяють на:
• однофункціональні - радіоприймачі, телевізори;
багатофункціональн (комбіновані) - радіоли, магнітоли та ін.
За повнотою функцій, що вона виконує, однофункціональна побутова радіоелектронна апаратура поділяється на апаратуру, щ0 відтворю звук (наприклад, радіоприймач) та апарати-приставки (наприклад, тюнер), що тільки утворюють електричні сигнали низької частоти, які в нших видах апаратури підсилюються та перетворюються в звук.
За типом оформлення та за умовами експлуатації побутова радіоелектронна апаратура може бути стаціонарною, переносною, носильною та транспортованою.
Стаціонарний апарат - це апарат з живленням від мережі змінного струму, не пристосований до мобільної зміни місця експлуатації.
Переносний апарат - це апарат з живленням від мережі змінного струму чи універсальний, пристосований до мобільної зміни місця експлуатації.
Носильний апарат - це апарат з живленням від автономних джерел постійного струму чи універсальний, призначений для експлуатації за умов руху людини.
Транспортований апарат - це апарат, призначений для експлуатац у транспортних засобах з живленням від електромережі постійного струму чи універсальний.
За типом джерел живлення - від електричної мережі змінного або постійного струму, від автономних джерел, з універсальним живленням.
Універсальне живлення - це живлення від мережі змінного струму та від одного чи кількох інших джерел.
За характером звукового супроводження побутова радіоелектронна апаратура поділяється на монофонічну (одноканальну) - з одним каналом звуковідтворення; стереофонічну (двоканальну) - з двома каналами звуковідтворення; квадрафонічну (чотириканальну).
За способом обробки сигналу побутова радіоелектронна апаратура поділяється на аналогову, цифроаналогову, цифрову.
Радіоелектронна апаратура складається з величезної кількості різноманітних деталей, вузлі, блоків та радіопристроїв, об’єднаних в одно ціле – електричну схему. Всі ці вироби складають групу комплектуючих виробів, яка за призначенням класифікується, як показано в табл.2.
Табл.2
Класифікація комплектуючих виробів за призначенням
Радіодеталі |
Напівпровідникові вироби |
Електровакуумні прилади |
Мікроелектронні вироби |
конденсатори | діоди | радіолампи |
Інтегральні Мікро- схеми |
резистори | |||
Котушки індуктивності | транзистори | кінескопи | |
трансформатори | тиристори | іконоскопи | мікропроцесори |
Стабілізатори |
За виконуваною функцією комплектуючі вироби поділяють на 2 групи:
1.Пасивні- вони беруть участь у процесах, пов’язаних з накопиченням та розподілом електроенергії. До них відносяться – конденсатори, резистори та котушки ндуктивності.
2.Активні – використовуються для підсилення та перетворення електричних коливань. До них відносяться :
- напівпровідникові вироби;
- електровакуумні прилади;
- інтегральні мікросхеми;
- мікропроцесори;
- електроакустичні прилади;
- хімічні джерела струму;
-антени.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50