Учебное пособие: Комерційне товарознавство
На використання технологій впливають:
■ темпи застарювання заміна їх новими, досконалішими;
■ швидкість розповсюдження даних технологій.
Загальні поняття про стандартизацію сертифікацію
Стандарт - це документ, розроблений на основі консенсусу і затверджений визнаним органом, у якому встановлюються правила загального і багаторазового використання, загальні принципи або характеристики, які стосуються різних видів діяльності та її результатів, котрий спрямований на досягнення оптимального ступеня упорядкування в певній галузі. В перекладі з англійської слово «стандарт» означає зразок, норму, основу. Стандартизація ґрунтується на досягненнях науки, техніки та передового досвіду і має бути надійним гарантом якості товарів, які надходять на внутрішній і зовнішній ринки. Стандартизацію розглядають у трьох аспектах:
як практичну діяльність;
як частину системи управління;
як науку.
Стандартизація як практична діяльність поляга в розробці, впровадженні і застосуванні нормативних документів нагляді за виконанням вимог, правил і норм, викладених у них.
Стандартизація як частина системи управління здійснюється на основі державної системи стандартизації, яка спирається на комплекс основних стандартів в галузі технічної політики і управління якістю продукції.
Стандартизація як наука виявляє, узагальнює й аналізує закономірності в галузі стандартизації, у теорії систематизації, класифікації і кодуванні об'єктів, у розвитку наукових методів, у науковому обґрунтуванні норм і вимог до об'єктів стандартизації.
Будь-який товар, що надходить на ринок, повинен випускатися у відповідності до вимог нормативних документів зі стандартизації, незалежно від того, на підприємстві якої форми власност він виготовлений.
Сертифікація - це дія, яка засвідчує за допомогою сертифіката або знака відповідності, що товар відповідає вимогам певних стандартів чи технічних умов. Вона є гарантією того, що даний товар відповідає вимогам стандартів. У більшості розвинутих країн існують національн системи сертифікації. Така система впроваджена в Україні з 1995 р. для харчових продуктів вітчизняного виробництва і тих, що завозяться, за назвою УкрСЕПРО.
Мета і завдання, принципи методи стандартизації
Найважливіші ціл стандартизації:
поліпшувати якість продукції, що випускається;
підвищувати конкурентоспроможність товарів вітчизняного виробництва і забезпечувати умови для їх експорту на світовий ринок;
• встановлювати раціональну номенклатуру вироблених товарів;
• розвивати міжнародне співробітництво в усіх сферах людської діяльності;
• захищати навколишн
середовище в екологічному плані і
забезпечувати безпеку людей.
Головним завданням стандартизації є створення комплексу нормативних документів, як визначають сучасні вимоги до продукції, до її розробки, виробництва застосування, а також нагляд за правильним використанням стандартів.
Основний принцип стандартизац це програмно-цільове планування. Іншими важливими принципами стандартизації є: директивність, системність, динамізм і оптимальність.
Директивність чи обов'язковість стандартизації полягає в тому, що в стандарти закладаються вимоги і норми, обов'язкові за своєю державно-правовою основою. Недотримання таких вимог переслідується за законом. Системність допускає розглядати стандарт як елемент системи. На основі цього принципу розробляються системи міжгалузевих стандартів, наприклад, стандарти на систему показників якості продукц (СГОТП).
Основні методи стандартизації:
математичн методи (використання рядів кращих чисел і параметричних рядів);
уніфікація (приведення продукції до однаковості за формою, нормами і типорозмірами);
агрегатування (конструювання готових виробів з уніфікованих і стандартних деталей і вузлів);
• комплексна стандартизація (розробка єдиної системи взаємопов'язаних вимог до готово продукції, сировини, матеріалам, а також до процесів розробки, виробництва споживання);
• випереджальна стандартизація (встановлення підвищених вимог до об'єкта стандартизації, обґрунтоване прогнозом науково-технічного розвитку).
Органи і служби стандартизації
У систему органів і служб стандартизації входять міжнародні (всесвітні та регіональні) і національн організації з стандартизації. Існує понад 400 організацій, які займаються питаннями стандартизації. Найбільші з них - Міжнародна організація по стандартизації (180) і Міжнародна електротехнічна комісія (МЕК). Вони самостійні і незалежні одна від одної. 180 створена з метою сприяння розвитку стандартизації у світовому масштабі для полегшення світового товарообміну співробітництва в галузі інтелектуальної, наукової, технічної та економічно діяльності. Ця організація проводить роботи зі стандартизації в усіх галузях промисловості, економіки і техніки, за винятком електротехніки та електроніки. Основне завдання МЕК - розроблювати міжнародні стандарти в галуз електротехніки та електроніки, радіозв'язку і приладобудування з метою сприяння міжнародному співробітництву в цих галузях.
Регіональні організації з стандартизації обмежуються діяльністю в межах групи країн певного регіону. Ц організації сприяють розробці регіональних стандартів для розв'язання завдань, які випливають із загальних інтеграційних економічних і технічних угод між країнами регіону. Найбільша в світі регіональна організація зі стандартизації - Європейський комітет з питань стандартизації (СЕН) - створена в рамках країн ЄЕС і Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ). СЕН розробляє єдин вропейські стандарти для країн-учасниць з метою усунення технічних бар'єрів, пов'язаних з розходженням вимог у національних стандартах. Для країн СНД регіональною організацією є Міждержавна рада зі стандартизації.
До національних органів служб стандартизації в Україні відносяться: Комітет з питань стандартизації, метрології і сертифікації при Кабінеті Міністрів України (Держстандарт), котрий здійснює загальне керівництво роботами зі стандартизації, затверджує і реєстру національні стандарти, організовує інформаційне забезпечення з питань стандартизації, метрології і сертифікації. Держстандарт має свої територіальні органи - центри стандартизації і метрології, які здійснюють функції і права Держстандарту у встановлених межах. Керівництво діяльністю зі стандартизації в галузі будівництва будматеріалів здійснює Мінбуд.
У міністерствах, відомствах концернах галузей економіки роботи зі стандартизації проводять управління або відділи стандартизації. На підприємствах, в організаціях і установах роботи з стандартизації виконують конструкторсько-технологічні або науково-дослідн відділи чи лабораторії, бюро, а також окремі фахівці.
Для розробки стандартів Держстандарт може формувати технічні Комітети (ТК), призначати головні і базов організації зі стандартизації. В Україні створені: Український НДІ стандартизації, сертифікації, інформатики, а також Центри: метрології (Харків) і технолог «Система» (Львів), національна система сертифікації СЕПРО (УкрСЕПРО)- Київ.
Нормативні документи з стандартизації
До нормативних документів з стандартизації відносяться: стандарти, технічні умови, технічні описи, методичні вказівки, рекомендації по стандартизації і положення. Основне місце серед них займають стандарти і технічні умови. Розрізняють такі види стандартів: основні (організаційно-методичні і загальнотехнічні); стандарти на продукцію (послуги); стандарти на процеси; стандарти на методи контролю (іспитів, вимірів, аналізу).
За категоріями стандарти поділяються на міжнародні, регіональні, державні, галузеві і стандарти підприємств. В Україні діють такі категорії стандартів:
• міжнародні стандарти 180 (МС 180) і міжнародні стандарти МЕК (МС до МЕК), які мають рекомендаційний характер;
міждержавний стандарт СНД «ДСТ», який має обов'язковий або обов'язково-рекомендаційний характер;
стандарт України (ДСТУ), який може містити обов'язкові та обов'язкові рекомендаційн вимоги;
стандарт підприємства (СТП), що може містити обов'язкові та обов'язков рекомендаційні вимоги.
З метою запобігання припинення їх обов'язкових вимог стандартів порушенням здійснюється державний нагляд за стандартами службами Держстандарту і центрами стандартизації та метрології на всіх підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності.
Управління якістю асортиментом товарів. Якість, номенклатура споживчих властивостей і показників
Ключові слова: якість товару; показники призначення, надійності, ергономічні, естетичні, технологічності; транспортабельність;, стандартизація; уніфікація; патентно-правові показники; екологічні показники; показники безпеки; економічні показники і показники однорідності; ґатунок; асортимент; характеристика асортименту: широта, повнота, стійкість, ступінь оновлення, новизна, структура, асортиментний мінімум, раціональність, гармонійність.
Якість товарів та показники
Якість товару - це сукупність його властивостей і характеристик, які додають йому здатність задовольняти обумовлен або передбачувані потреби покупця. Якість містить у собі не всі властивост товару, а тільки ті, що пов'язані із задоволенням конкретних потреб відповідно до призначення товару. Крім споживчих властивостей, якість включає й інш властивості товару, які забезпечують задоволення потреб проектувальників, виробників, працівників сфери обігу, які мають відношення до товару.
Важливе завдання товарознавства - якнайповніше виявляти закладені в товарі властивості, як формують його якість. Ці властивості можуть виявлятися на всіх стадіях життєвого циклу товару. Якість товару не можна пояснити і виміряти у відрив від його споживчої вартості і корисності. Не можна ототожнювати якість споживчу вартість. Споживча вартість - це сам товар, який володіє корисністю конкретним благом. Товар як споживча вартість є носієм його якості. Підвищення якості невіддільне від прискорення науково-технічного прогресу, тому що тільки в сукупності рішення цих питань можна забезпечити конкурентноздатність товару на світовому ринку.
Показник якості товару - це кількісна характеристика одного чи декількох властивостей товару, які становлять його якість. Показник якості кількісно характеризує ступінь придатності товару задовольняти певн потреби. Номенклатура показників якості конкретного товару залежить від його призначення. У товарів, які виконують декілька різнорідних функцій, номенклатура показників може бути дуже широка, у товару одноцільового призначення вона буде значно звуженою.
Залежно від характеру властивостей показники якості поділяються на такі групи: показники призначення (функціональні); показники надійності, ергономічні показники; естетичні, показники технологічності, показники транспортабельності; показники стандартизації й уніфікації; патентно-правові показники; екологічн показники; показники безпеки; економічні показники і показники однорідності. На стадії товарного обігу на внутрішньому ринку показники технологічності, стандартизації й уніфікації і патентно-правові, як правило, не використовуються.
Залежно від кількост властивостей показників, які характеризуються, їх поділяють на одиничн комплексні. Одиничний показник кількісно характеризує одну просту властивість. Комплексний показник характеризує одним числом одночасно декілька властивостей товару або складну властивість.
Розрізняють показники фактичні, базові і відносні. Фактичний показник - це конкретний одиничний або комплексний показник, встановлений для даного товару. Базовий показник - це показник, прийнятий як вихідний при порівнянні з фактичним при оцінюванні якості. Відносний показник характеризує співвідношення фактичного і базового показників.
За способом вираження показники бувають розмірними, які виражаються в різних одиницях виміру, і безрозмірними, як виражаються в частках одиниці або у відсотках. Особливий вид - інтегральний показник, який виражає співвідношення корисного ефекту товару і сумарних витрат на його розробку, виготовлення, обіг і споживання. Отже, це співвідношення споживчої вартості і вартості.
Класифікаційне призначення — здатність ряду властивостей показників виступати в якості класифікаційних прикмет. Так, різні модел автомобілів можуть бути класифіковані за потужністю двигуна, витратами палива, вантажопідйомністю, функціональним призначенням (вантажні, легкові, спеціальн тощо).
Універсальне призначення - здатність властивостей показників задовольняти одночасно кілька споживчих потреб. Наприклад, пропагування останніми роками здорового способу життя спонукало використання менш жирних продуктів, запобігає токсичності (небезпеці), тобто вони стали відігравати соціальну роль, а в непродовольчій групі з'явилося поняття спеціального призначення допоміжних предметів та косметики (креми, гелі, пудри) при проведенні оздоровчих заходів для окремих видів спорту тощо.
Надійність - здатність товару зберігати функціональне призначення в процесі збереження або експлуатації впродовж установленого терміну. Залежно від критерію надійності розрізняють так підгрупи: довговічність, безвідмовність, ремонтопридатність та зберігання.
Довговічність - здатність товарів зберігати працездатність до наступного стану або встановленого терміну технічного обслуговування і ремонту.
Довговічність - властивість непродовольчих товарів довгострокового використання. Воно не характерне для товарів продовольчих, а також непродовольчих, призначених для безпосереднього вживання, в ході якого вони частково або повністю безповоротно втрачаються (наприклад, парфумерно-косметичні товари). Але треба пам'ятати, що деякі непродовольч товари, які володіють значною довговічністю, входять у протиріччя із соціальним призначенням, оскільки достроково виходять з моди, морально застарівають. Це стосується одягу, взуття, головних уборів, окремих складнотехнічних товарів. Показниками довговічності можуть бути термін експлуатації виробів, ресурс та ін.
Безвідмовність - здатність товарів виконувати функціональні призначення без появи дефектів, які заважають подальшій експлуатації. Безвідмовність характеризується термінами, впродовж яких товари експлуатуються безвідмовно з нормою передбачених дефектів. Показниками безвідмовності можуть бути середнє напрацювання до першої відмови, інтенсивність відмов.
Ремонтопридатність - здатність товарів відновлювати свої вихідні властивості, насамперед функціонального призначення, після усунення виявлених дефектів. Ремонтопридатність характерна для багатьох непродовольчих товарів, особливо складнотехнічних, які за цією властивістю поділяються на ремонтопридатні і ремонтонепридатні.
Ремонтопридатність тісно пов'язана з довговічністю, завдяки чому збільшується термін експлуатац товару. Ця споживча властивість разом з довговічністю може бути покладена в основу формування переваг для того сегменту споживачів, які бережливі або не мають матеріальних коштів для частого повторення покупок аналогічного призначення. Показниками ремонтопридатності є параметр потоку відказав, гарантійне напрацювання, напрацювання на відмову, терміни ремонту.
Збереження — здатність товару підтримувати вихідні кількісні та якісні характеристики без значних втрат упродовж певного терміну; якщо ж вони відбуваються, то це повинно бути економічно виправдане. Збереження починається з моменту виготовлення товару продовжується до його утилізації. Етап збереження поділяють на два періоди: складське збереження у виготовлювача, оптовій і роздрібній торгівлі та домашн збереження у споживача. Показниками збереження споживчих товарів є втрати, вихід товарної (стандартної) продукції, терміни збереження. Збереження тісно пов'язане з факторами, які впливають на товар при транспортуванні, збереженн споживанні. Необхідно враховувати вплив пакування, умов транспортування, складування і збереження товарів.
Методи визначення показників якості:
органолептичний, реєстраційний, розрахунковий, вимірювальний, експертний і соціологічний.
Органолептичний метод ґрунтується на визначенні показників за допомогою органів почуттів людини: зору, нюху, слуху, дотику, смаку. Показники виражаються в балах. Цей метод найбільш прийнятний у торгівлі.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50