Учебное пособие: Комерційне товарознавство
За характером виконання побутове шкіряне взуття поділяють на повсякденне модельне (тільки чоловіче і жіноче). До художньо-естетичних показників модельного взуття ставляться підвищені вимоги. На зовнішн деталі верху модельного взуття використовують матеріали з індексом "модельне" і шкіри хромового дублення, гладкі, у тому числі й еластичні, з натуральною лицьовою поверхнею, лакован шкіри, замша, велюр, нубук, а також шкіри і тканини нових видів і оздоблення. Крім того, за згодою споживача на зовнішні деталі можна застосовувати штучні і синтетичн шкіри.
Види 1 різновиди взуття. Вид взуття, від якого залежить ступінь закритості стопи і гомілки людини, визначається конструкцією заготовки, тобто формою і розмірами деталей верху. Розрізняють такі основні види взуття, як чоботи, черевики, напівчеревики, туфлі.
Чоботи - взуття з халявками, що доходять до колінного суглоба, а іноді й вище, виготовлено із заднім зовнішнім ременем або прошвою, жорстким підноском або без нього (з юхти). Вони можуть бути без підкладки або з футором і піднарядом; з піднарядом без фу-тора; з футором без піднаряду. Наявність підкладки визначається товщиною зовнішніх деталей верху. Чоботи мають кілька різновидів.
Ічиги національне взуття, що складається з юхтових передів і халявок, на підошві з юхти виворітного методу кріплення.
Взуття користується попитом у країнах Середньої Азії. В Якутії таким взуттям є торбаси, що мають вигляд панчохи з м'яких оленячих шкір з м'якою вшивною підошвою. У Грузії і Дагестані випускають ногавиці- вовняні шкарпетки, підшиті сап'яном.
Унти - хутряні чоботи з союзками і задниками з юхти або хромового виростка на повстяній підошві, призначені для північних областей. Чобітки і напівчобітки відрізняються від чобіт наявністю різноманітних оздоблень прикрас. Випускаються без застібок або із застібками "блискавка"; на шнурівках, пряжках тощо, з різною висотою халяв, на низькому, середньому і високому підборах, а зимового призначення - на утепленій підкладці. До зимових чобітків відносять „адрески", призначені для прогулянок і відпочинку. їх виготовляють із утеплених матеріалів у поєднанні з водонепроникною тканиною типу болонья", на підошвах із гуми і поліуретану. Таке взуття водостійке, легке, гнучке і дуже зручне для носіння в сніжну та вологу погоду.
Черевики - взуття з борцями, що закривають кісточки. Закріплюються на нозі шнурівкою, гумовою тасьмою, пряжками, ґудзиками, застібками блискавка" тощо. Союзки в черевиках можуть бути настрочені на берц (звичайний крій) або з берцями, настроченими на союзки (ускладнений крій), мати відрізний носок, поздовжній шов або овальну вставку (типу мокасин). Рідше випускають черевики з крученою союзкою. Основна підкладка в черевиках - з текстильних матеріалів. Черевики з юхти з настроченими або цілими берцями, клапаном, шкіряними штаферками, задніми зовнішніми або внутрішніми ремінцями за прейскурантом відносяться до напівчобіт.
Напівчеревики -- взуття з берцями не вище кісточок, що закривають тильну частину стопи. За видом крою заготовки і застібки вони мають багато спільного з черевиками. Підкладка - шкіряна або зі штучних матеріалів у п'ятково-геленковій частині і текстильна в носково-пучковій частині. Випускаються із суцільною шкіряною підкладкою або безпідкладкові.
Сандалети -.літні напівчеревики, заготовка верху яких має різноманітні за формою розмірами перфораційні отвори (або складається з ремінців). їх випускають з наскрізною шкіряною підкладкою в п'ятково-геленковій частині, з жорсткими задниками або з відкритою п'ятковою частиною.
Туфлі - взуття, верх якого не повністю закриває тильний бік стопи (верх закрива устілку менше ніж на 0,5 довжини, а в напівчеревиках навпаки).
Туфл випускаються різноманітних конструкцій з різними прикрасами, застібками, на каблуках різної висоти. Найпоширенішими є туфлі-човники; туфлі, закриті шнурівкою; літні туфлі без задників, із закритими і відкритими носками; туфлі з верхом із окремих ремінців тощо. На конструкцію заготовок туфель значною мірою впливає мода. їх випускають як з підкладкою, так без неї. Існують ряд різновидів туфель:
Туфл хатні (кімнатні) - звичайні з різною висотою береш., відкриті, без п'яткової частини, без оздоблень або з різними прикрасами.
Пантомім - туфлі, що складаються лише з союзки, яка закриває ділянку плесно-фалангового сполучення стопи.
Опанки - різновид жіночих літніх туфель бортового методу
кріплення.
Чув'яки - легкі літні туфлі з верхом зі шкіри, жорсткими задниками, м'якими жорсткими підносками, вкладною устілкою з текстильних матеріалів, каблуком висотою не більше 5 мм або набійкою. Жіночі, дівочі та шкільні (для дівчат) туфлі типу „чув'як" випускають
і без підкладки.,
Спортивн туфлі - спрощеної конструкції, виготовляють без підкладки, проміжних деталей верху і низу, набійки або каблука. Для них обов'язковою наявність блочків із шнурівкою або гумового тасьмою на підйомі для щільного закріплення на нозі.
Дорожн туфлі - легке взуття без жорстких задинок і підносків з м'якою устілкою.
Сандал - взуття без підкладки, жорсткого підноска й устілки, із суцільною союзкою, що має перфорацію, відрізною задинкою, одним або двома ремінцями (фігурного крою), сандального методу кріплення. Ремінець застібають на пряжку.
Черевики, напівчеревики, туфлі полегшених конструкцій, сандалі, чув'яки, пінетки, дорожні, спортивні і лікарняні туфлі відносять до легкого взуття.
За статевовіковим призначенням взуття поділяють на групи: пінетки, гусарики, дошкільне, шкільне для дівчат і хлопчиків, дівоче, хлопчаче, жіноче і чоловіче.
Пінетки, гусарики, дошкільне, шкільне, дівоче і хлопчаче взуття іноді називають дитячим.
Пінетки — взуття (черевики і туфлі) для дітей ясельного віку з верхом зі шкір хромового дублення і текстильних матеріалів, на підошві з м'яких шкір виворітного методу кріплення. Вони повинні бути максимально легкими і м'якими, зручними та легко закріплюватися на нозі.
Гусарики - взуття для дітей до двох років (чобітки, черевики, напівчеревики, туфлі). їх виготовляють з трохи піднятою п'ятковою частиною, жорстким підноском, задником і геленком. Взуття повинне міцно закріплюватися на нозі, тобто його конструкція має сприяти нормальному розвитку стопи й одночасно запобігати її деформації! Гусарики випускають з верхом з шкір хромового дублення, тканин, нетканих матеріалів, трикотажного полотна фетру на підошві з натуральної шкіри і повсті.
Дошкільне взуття для дітей у віці від двох до семи років випускається різних видів. Воно повинне мати внутрішній стійкий задник і надійно закріплюватися на нозі, літнє взуття може мати відкриту носкову або (та) п'яткову частину. Взуття для дівчат і хлопчиків виготовляють на одних і тих самих копилах, але в асортименті для дівчат переважають туфлі зі шнурівкою, черезпідйомними ремінцями та іншими видами застібок. Верх дошкільного взуття виготовляють із різноманітних матеріалів, крім штучних і синтетичних шкір.
Особливо різноманітним асортимент взуття для дорослих - чоловіче жіноче, призначене для споживачів різного віку. Саме тому до такого взуття ставляться диференційовані вимоги. Взуття для молоді повинне відповідати вимогам сучасного стилю і моди як за формою, так і висотою каблука, конфігурацією деталей, матеріалами, що використовуються, характером прикрас. Вимоги до естетичних властивостей взуття для осіб похилого віку трохи нижчі, але підвищені вимоги до зручності: м'який верх із мінімальною кількістю швів, взуття повинне бути легким, гнучким, легко приформовуватися до ноги, зручно і просто закріплюватися, легко зніматися, конструкція має бути зносостійкою.
Розміри і повноти взуття. За розмірами взуття поділяють відповідно до статевовікових груп. У нашій країні прийнято метричну систему нумерації, відповідно до якої розмір виражає довжину стопи в міліметрах або сантиметрах. Для осіб, як мають довжину стопи 25 см, потрібне взуття за номером 25. Довжина устілки такого взуття повинна бути більшою ніж 25 см, для того щоб забезпечити вільне розміщення пальців при ходінні. Різниця між довжиною устілки і стопи залежить від призначення і виду взуття. Середній припуск по довжин стопи становить 10 мм, для чобіт з юхти — 15 мм, для жіночого взуття, залежно від підняття п'ятково частини (висоти каблука) - не менше 5 мм. Припуск до довжини устілки може бути збільшений для взуття з видовженою носковою частиною. За метричною системою довжина устілки суміжних розмірів взуття відрізняється на
5 мм. Для взуття з юхти спеціального призначення передбачено інтервал між суміжними розмірами - 7,5 мм. При переході від меншого розміру до більшого збільшується не тільки довжина устілки на 5 мм, а й ширина на 0,7 мм -1 мм, обхват у пучковій частині - на 3 мм.
Взуття одного розміру може різнитися за повнотою, яка характеризує об'ємн розміри. Різниця між повнотами в пучках становить: для взуття з юхти -10 мм; повсякденного - 8 мм; модельного - 6 мм. Ширина устілки в суміжних повнотах одного розміру практично не змінюється. Повноти взуття позначають умовними номерами. їх кількість визначається статевовіковим призначенням взуття: для пінеток і гусариків передбачено 7 повнот (1 - 7), жіночого і чоловічого взуття -12 (1 - 12), для інших груп - 9 (1 - 9). Відповідно до діючих стандартів взуття чоловіче, жіноче, хлопчаче і шкільне для хлопчиків випускають трьох повнот, за винятком літніх відкритих туфель, для яких передбачено дві повноти. Пінетки і гусарики виготовляють однієї повноти, інше взуття — двох повнот. Номери повнот залежать від виду взуття ( чоботи, черевики тощо).
Фасони моделі взуття. Фасон взуття (силует) визначається за формою і розмірами її носкової частини, тобто фасоном затяжного копила, а також формою і висотою каблука. Залежно від фасону носок у взутт може бути широким або вузьким,: тупим або гострим, овальним або гранованим, витягнутим або зрізаним (типу каре), високим або опущеним тощо. За формою каблуки можуть бути звичайними, клиноподібними або з фронтальною поверхнею. Різноманітні за фасонами середні й особливо висок каблуки.
Модель взуття визначається за кількістю і розташуванням деталей верху, х конфігурацією, наявністю і характером прикрас.
Фасони моделі змінюються залежно від напряму моди. Зміна фасонів відбувається приблизно кожні п'ять-шість років і пов'язана зі зміною моди на одяг. Близько 70 % моделей оновлюються щорічно. Чим більше деталей має заготовка, тим вона складніша за виконанням, тобто потребує більше матеріальних і трудових затрат.
За характером виготовлення чоловіче і жіноче взуття поділяють на взуття масового пошиття і модельне. Залежно від характеру оформлення заготовки взуття масового пошиття поділяють на три категор складності - гладке, з обробкою і фігурного крою.
Юхтове взуття використовують для носіння у важких природних умовах; воно повинне захищати ногу від проникнення вологи і мати високу надійність. Виготовляють це взуття з яловичої, кінської або свинячої юхти. Через високе промокання свиняча юхта на верхні детал чобіт не використовується. На другорядні деталі юхтового взуття (халяви і берці) ставлять спилок, штучні матеріали — кирзу, шарголін та н. З юхти виготовляють чоловіче, жіноче, хлопчаче, шкільне для хлопчиків і дівчат, дошкільне взуття. Основні види взуття з юхти: чоботи, напівчоботи, черевики зі шнурівками або гумовою тасьмою, чобітки і напівчобітки. Випускаються дівчачі черевики з верхом із юхти. Юхтове взуття виготовляється на підошвах зі шкіри, гуми непористої структури, поліуретану, цвяховим, клейово-цвяховим, гвинтовим, а також методом пресової вулканізації, лиття під тиском і допельно-клейовим методами кріплення.
Взуття з верхом зі шкір хромового дублення. Для його виготовлення використовують гладкі шкіри з природною і шліфованою лицьовою поверхнею, нарізні, велюр, нубук, лакові. У цю групу входить також взуття з верхом з натуральної замші, сандальної юхти. За характером виконання взуття з верхом зі шкір хромового дублення поділяється на повсякденне, модельне, у тому числі особливо модне (чоловіче і жіноче), для дітей виготовляють нарядне взуття
Текстильне взуття виготовляють з верхом із різних тканин, нетканих матеріалів, трикотажного полотна, стрічок і тасьми для всіх статевовікових груп. За призначенням це переважно утеплене, домашнє, а також літнє взуття. Для виготовлення зимового взуття використовують фетр і повсть. Текстильне взуття належить до групи повсякденного, за винятком жіночого, яке буває і модельним. Для його виготовлення використовують підошви з шкіри, гуми, повсті, переважно хімічних і рідше ниткових методів кріплення низу на низькому, середньому (жіноче і дівоче взуття) високих каблуках (жіноче взуття).
Текстильне взуття випускають різних видів - чобітки, напівчобітки, черевики, напівчеревики, туфлі. Зносостійкість взуття із верхом з текстильних матеріалів нижча, ніж з верхом зі шкір хромового дублення, але воно відрізняється легкістю, зручністю, гігієнічністю, добрими теплозахисними властивостями при використанні вовняних і напіввовняних тканин, а також при відповідному підборі матеріалів із гарним зовнішнім виглядом.
Взуття з верхом зі штучних і синтетичних матеріалів. За статевовіковим призначенням асортимент цієї групи обмежений, оскільки не рекомендується виготовляти зі штучних шкір дошкільне взуття та гусарики через знижені гігієнічні властивості. Взуття з верхом із таких матеріалів випускають для всіх сезонів носіння, а також домашнє.
Асортимент взуття широкий - чобітки, напівчобітки, черевики, напівчеревики, туфлі, туфлі кімнатні і дорожні. Союзки і переди в такому взутт можуть бути з натуральної шкіри хромового дублення, що підвищує його зносостійкість. Взуття з верхом зі штучної і синтетичної шкіри виготовляють на підошві зі шкіри, звичайної і шкіроподібної гуми (пористої і непористої структури), пластичних мас.
Приймання взуття за якістю
Важливим етапом контролю якості взуття є перевірка його на відповідність вимогам стандартів. На взуттєвих підприємствах при розбраковці взуття оглядають кожну пару (рис. 71), у торговельних організаціях - 10 - 15 % взуття партії і тільки у разі розходжень проводять суцільну перевірку. Під час перевірки якості виявляють дефекти взуття. За необхідності їх вимірюють, зіставляють з нормами відхилень, передбачених стандартом. Якість взуття встановлюють за найбільш вираженим дефектом. Загальна їх кількість на шкіряне взуття не регламентується. Ступінь допустимості дефекту залежить від його характеру, розміру, місця розташування та визначається групою взуття (модельне, повсякденне).
Легке взуття з юхти та спортивне на сорти не поділяють. У діючих стандартах на ц групи взуття наводиться перелік дефектів, які не допускаються в готовому виробі.
Дефекти шкіряного взуття залежно від того, на якій стадії вони виникли, поділяють на такі групи: дефекти матеріалів, виробничі, транспортування і зберігання.
Дефекти матеріалів впливають на зовнішній вигляд взуття та його довговічність. Найчастіше трапляються такі дефекти шкір, як пухлинуватість, воротистість, жилавість, зсідання остини, механічні пошкодження, обсипання покривної плівки, різниця у відтінках кольору.
У взутт з верхом зі штучних шкір не допускається обсипання плівки, її липкість і тріщини.
Поява виробничих дефектів залежить від якості виконання технологічних операцій. За етапами технологічного процесу розрізняють дефекти складання заготовок і взуття, які поділяють на формування, кріплення низу, оздоблення.
До дефектів складання заготовок належать звалювання строчок з краю деталей, співпадати двох суміжних строчок, пропущення стібків без повторного кріплення, відтяжка строчок, різна довжина або перекіс у пар союзок, носків, берців, передів, задніх зовнішніх Ременів або швів тощо. Вони трапляються і в модельному взутті, але їх характер і розмір суворо регламентовані нормативною документацією. Ці дефекти не лише впливають на зовнішній вигляд взуття, а й визначають його довговічність. Ремонтопридатність взуття при порушених заготовочних швах дуже низька і малоефективна. Це викликано тим, що під час ремонту (повторного кріплення) можливе сильне послаблення матеріалу, що призводить до його розриву. При неправильному збиранн заготовок виникають і такі дефекти, як перекіс деталей та різна їх ширина, висота або довжина.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50