Дипломная работа: Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції

Дослідження вказують, що підвищення рівню спеціалізації, як правило, супроводжуються ростом нтенсифікації виробництва і забезпечують високу окупність капітальних вкладень. Для збільшення урожайності від 2,4 ц/га до 35,2 ц/га, або в 11,4 разів, виробничі витрати на 1 га збільшились лише в 3,8 разів. Підвищення рівню спеціалізації впливає на якість продукції. Більша частка стандартної продукції в насадженнях господарств четвертої групи і більш висока реалізаційна ціна плодів після довготривалого зберігання, сприяли тому, що в господарствах четверто групи прибуток на одиницю площі дорівнює 306,3 грн.

Аналіз рівня спеціалізації в середньому за 6 років свідчить, що в Запорізькій област склались три типи господарств:

І тип господарств багатогалузеві господарства, в яких садівництво є додатковою галуззю, рівень спеціалізації в них до 1,0 %. Такий тип характерний для більшості господарств, які займаються садівництвом. Прикладом можуть бути сільськогосподарськ підприємства Леніна і ПП “Приморський” Якимівського району, ВАТ “Весна” і СВК Агрофірма ім. Фрунзе” Мелітопольського району,  ТОВ “Калініна” Приазовського району.

ІІ тип господарств – багатогалузеві господарства, садівництво в яких є однією з провідних галузей. Рівень спеціалізації – 1-5 %. Ці господарства забезпечують високу урожайність плодово-ягідної продукції і мають високий рівень товарності. Так, у ТОВ “Маяк” Мелітопольського району рівень урожайності в середньому за 1996-2001 рр. становить 5,8 ц/га, при собівартості виробництва плодів і ягід 340,8 грн., рівні товарності – 85%.

ІІІ тип господарств – спеціалізовані господарства, в яких садівництво являється основним джерелом надходжень прибутку. Рівень рентабельності в ДГ Мелітопольське” в середньому за 6 років становить 46,6%, а урожайність плодів ягід – 99,1 ц/га. На досягнення такого рівня виробництва щорічно витрачається 2500-3500 грн/га. Вирощування сортів високої якості, які відповідають вимогам споживачів, організація зберігання продукції в господарстві забезпечують прибуток в середньому 1104 грн./га.

Отже, існування водночас високорентабельного та збиткового виробництва плодово-ягідно продукції у сільськогосподарських підприємствах, які знаходяться в однакових природно-кліматичних й економічних умовах, свідчить про наявність резервів зниження собівартості виробництва плодів і ягід, та підвищення урожайності і на цій основі піднесення ефективності ведення садівництва.

Існує пряма залежність показників ефективності виробництва від обсягів виробництва плодів ягід у господарстві (табл. 2.16)

Таблиця 2.16

Ефективність виробництва плодів і ягід залежно від обсягу виробництва плодово-ягідно продукції в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області (в середньому за 1996-2001 рр.)

Показники	Групи господарств за обсягами виробництва плодів та ягід на підприємство, ц
	І до 500,0	ІІ 500,1-1000,0	ІІІ 1000,1 і більше
1	2	3	4
Кількість підприємств у групі	58	8	8
Валовий збір плодів і ягід, ц	102,2	763,1	7697,2
Площа насаджень у плодоносному віці, га	35	101	190
Урожайність, ц/га	2,9	7,6	40,5
Затрати праці, люд-год.:
на 1 га	148,6	400,1	449,4
на 1 ц	50,9	53,0	11,1
Виробничі витрати на 1 га, грн.	329,4	837,7	1308,4
Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.	113,7	116,3	37,4

Продовження таблиці 2.16

1	2	3	4
Ціна реалізації 1 ц плодів ягід, грн.	55,5	68,5	47,9
Прибуток (+), збиток (-):
всього, тис. грн.	-4,77	-30,27	66,35
на 1 га, грн.	-133,4	-299,7	349,2
на 1 ц реалізовано продукції, грн.	-58,2	-47,8	10,5
Рівень товарності, %	80,4	83,0	82,0
Рівень рентабельності, %	-50,3	-26,0	28,1

Сільськогосподарськ підприємства досліджуваного регіону відзначаються низьким рівнем обсягів виробництва. Лише 16 господарств із 74-х у середньому за рік одержують більше 500 ц. Так, середній рівень валового збору у другій групі становить 763,1 ц. Такий стан пояснюється не тільки невеликими площами насаджень у плодоносному віці, а й низьким рівнем інтенсифікації виробництва.

Виробничі витрати на 1 га у першій та другій групі сільськогосподарських підприємств відповідно дорівнювали 25,2 і 64,0% від витрат третьої групи, відповідно затрати прац 33,1 і 89,0%, що стало основною причиною збитковості господарств двох перших груп взагалі і в розрахунку на 1 га.

Поряд з тим, протягом дослідного періоду спостерігається стійкий спад виробництва плодів та ягід, одною з основних причин якого є порушення технологій догляду за насадженнями. Це перш за все стосується своєчасності заходів боротьби з шкідниками та хворобами, строків та норм внесення добрив, проведення необхідно кількості поливів, порушення строків збору урожаю, недостатнього забезпечення транспортними засобами.

Обсяг виробництва плодів і ягід є вагомим фактором підвищення показників ефективності, таких як прибуток на 1 га реалізованої продукції і рівень рентабельності. У процес дослідження встановлена пряма залежність цих показників від зміни валового збору. Так, у південному Степу виробництво плодів і ягід сільськогосподарських підприємств прибуткове, якщо його обсяги перевищують 1000 ц за рік. В основному всі господарства, які одержали валовий збір менше 1000 ц були збитковими, або одержали річний прибуток не більше 10 тис. грн. за рік.

Слід наголосити, що економічна ефективність залежить не тільки від обсягів виробництва показників рівня інтенсифікації, а й від ціни реалізації та рівня товарності. Так, у господарствах третьої групи СВК “Дружба” (Мелітопольського району), СВК Фрунзе” (Веселівського району) при середніх обсягах валового збору відповідно 1307,5 і 1970,5 ц та рівня товарності 83,2 і 84,4%, прибуток на 1 га становить 171,6 та 915,2 грн. Основною причиною перш за все стала висока ціна реалізац продукції, яка відповідно дорівнювала 70,7 і 63,2 грн./ц. Низький рівень товарності в господарствах свідчить про резерви підвищення обсягів реалізац продукції за рахунок удосконалення каналів збуту, розвитку інфраструктури, підвищення якості, а на засадах цього конкурентоспроможності продукції в сільськогосподарських підприємствах.

Отже, вплив негативних економічних наслідків позначився на зниженні рівня урожайності в досліджуваному регіоні, особливо в сільськогосподарських підприємствах, а внаслідок цього зменшення обсягів виробництва плодів усіх видів плодово-ягідних культур. Аналіз ефективного виробництва визначив чітку тенденцію між концентрацією і спеціалізацією галузі, обсягами виробництва та зменшенням затрат праці та собівартості продукції, збільшенням прибутку на 1 га, рівня товарності і рентабельності виробництва.  Одночасне існування збиткових і прибуткових господарств вказує на значні резерви підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах Запорізько області.

2.3 Ефективність реалізації плодово-ягідної продукції

Одним із суттєвих факторів ефективності виробництва плодово-ягідної продукції являється формування сфери реалізації. Декілька років тому ринок продукції садівництва не був актуальним для конкретно взятого господарства, так як практично весь обсяг плодів і ягід закуповувався державою і велика частина прибутку від їх реалізації поступала державним заготівельним та переробним організаціям. наряду з цим, більшість господарств, які зупинились перед свободою вибору, вже сьогодні зіштовхуються з гострою проблемою збуту плодово-ягідної продукції.

Одержуючи урожай, але не знаходячи споживача на цю продукцію навіть спеціалізовані господарства не можуть вести не тільки  розширене, але й просте відтворення. Тому, першочерговою метою товаровиробника є активний пошук ринків збуту.

Необхідно зосередити увагу на тому аспекті, що в умовах перехідної економіки основними виробниками плодово-ягідної продукції в дослідженому регіоні залишаються господарства населення, що спричиняє труднощі як у виробництві плодів та ягід, так і їх реалізації. Фактично таке виробництво призначене насамперед для самозабезпечення домогосподарств і, по суті, майже не впливає на функціонування ринку плодово-ягідної продукції, практично не пов‘язане із забезпеченням сировиною переробної промисловості.

Однією з основних причин незадовільного забезпечення регіонального ринку плодами та ягодами є не тільки спад виробництва, а й низька товарність плодово-ягідної продукції (рис. 2.4)

Середній рівень товарності за 6 років становить 87,2%. Основною причиною такого стану є несвоєчасна реалізація вирощеної продукції, внаслідок чого її псування, неможливість більшості господарств знайти ефективні канали збуту. Слід вказати на протилежну тенденцію рівня товарності й обсягів реалізації продукції. Тобто рівень товарності збільшується не за рахунок зростання обсягів виробництва реалізації продукції, а тільки за рахунок підвищення частки обсягів реалізації. Обсяги реалізації продукції у 2002р. в порівнянні з 2001 р. зменшилися на 19,4%, водночас рівень товарності зріс на 35,1%; а при зниженні рівня товарності на 39,7% у 2000 р. в порівнянні з 1999 р. обсяг реалізації продукц збільшився майже удвічі.

Перш за все це означає, що сільськогосподарські підприємства можуть реалізувати лише певну, визначену частину виробленої продукції. Господарства не здатні реагувати на економічні умови, створені на ринку, а саме зміну цін, попиту і пропозиції.

У процес дослідження встановлено, що рівень товарності плодово-ягідної продукц залежить від місця розташування сільськогосподарських підприємств (табл. 2.17, додаток К).

Таблиця 2.17

Структура валового збору та реалізації плодово-ягідної продукції в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області в 2002 р.

Райони та агрокліматичн зони	Валовий збір, т	Структура валового збору, %	Реалізовано продукції, т	Відношення реалізовано продукції в % до
				до валового збору	до підсумку
І зона	33236	15,7	23990	72,2	15,9
ІІ зона	44314	20,9	20610	46,5	13,7
ІІІ зона	134616	63,4	105970	78,7	70,4
Разом по області	212166	100	150570	71,0	100,0

Сільськогосподарськ підприємства, в яких рівень товарності перевищує 80%, в основному знаходяться у першій і другій агрокліматичних зонах. Так, рівень товарності в деяких районах Запорізької області у 2003 р. був таким: у К.-Дніпровському – 99,7%, Чернігівському 96,3% Якимівському – 86,2%, Приморському – 82,2%. Причина полягає насамперед у розміщенні плодових насаджень поблизу промислових центрів і курортної зони, наявності переробної промисловості та наближення її до сировинної бази.

На територ області діють Бердянський, К.-Дніпровський, Мелітопольський і Токмацький консервні комбінати, наявна розгалужена мережа автомобільних шляхів, через західні райони пролягає траса Москва – Сімферополь, розташований морський порт у Бердянську.

Незважаючи на це, основними районами, які забезпечують область товарною продукцією, Мелітопольський (53,3% від загального обсягу реалізованої продукції), Веселівський (9,5%), Михайлівський (9,1%), Запорізький (7,1%). Середній рівень нших господарств у структурі реалізації продукції займає лише 1-3% і не впливає на загальний обсяг реалізації продукції в регіоні.

За останні 6 років спостерігається збільшення реалізації продукції як взагалі по області, так і по агрокліматичними зонам та районам.

Таблиця 2.18

Обсяги реалізації плодово-ягідної продукції сільськогосподарськими підприємствами Запорізької області за агрокліматичними зонами, тонн

Агрокліматичні зони	1998	1999	2000	2001	2002	2003	Відношення 2003 до 1998 р., +/–
І зона	421	348	1763	1518	768	2399	1978
ІІ зона	2415	666	1128	1737	1692	2061	-354
ІІІ зона	7039	3014	5350	6789	5638	10597	3558
Разом по області	9875	4028	8241	10044	8098	15057	5182

За цей період обсяг реалізації продукції збільшився на 5182 тонн,  причому в першій зоні – на 1978 тонн, у третій – на 3558 тонн, в той же час обсяг реалізації плодів і ягід в другій агрокліматичній зоні зменшився на 14,5%. Основною причиною виявилося різке скорочення товарної продукції в господарствах, а в деяких районах плоди ягоди не реалізували взагалі. Водночас протягом 1998 – 2000 рр. ці райони забезпечували область плодово-ягідною продукцією в середньому на 19%, у 2001 на 17,3%; і в 2003 р. – на 13,7 відсотків.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23