Курсовая работа: Дослідження порушень репродуктивної функції населення Рівненської області у післяаварійний період (2000-2007 рр.)
Існу три шляхи надходження радіоактивних речовин в організм: при вдиханні повітря, забрудненого радіоактивними речовинами, через заражену їжу чи воду, через шкіру, а також при зараженні відкритих ран.
Пилов частки, на яких сконцентровані радіоактивні ізотопи, при вдиханні повітря через верхні дихальні шляхи частково осідають у порожнині рота і носоглотці. Звідси пил надходить у травний тракт. Інші частки надходять у легені. Ступінь затримки аерозолів у легенях залежить від дисперсіонності. У легенях затримується близько 20% усіх часток; при зменшенні розмірів аерозолів величина затримки збільшується до 70%.
При всмоктуванні радіоактивних речовин зі шлунково-кишкового тракту мас значення коефіцієнт резорбції, що характеризує частку речовини. що попадає з шлунково-кишкового тракту в кров. У залежності від природи ізотопу коефіцієнт змінюється в широких межах: від сотих часток відсотка (для цирконію, ніобію), до декількох десятків відсотків (водень, лужноземельні елементи). Резорбція через неушкоджену шкіру в 200-300 разів менше, ніж через шлунково-кишковий тракт, і, як правило, не грає істотної ролі.
При влученні радіоактивних речовин в організм будь-яким шляхом вони вже через кілька хвилин виявляються в крові. Якщо надходження радіоактивних речовин було однократним, то концентрація їх у крові спочатку зростає до максимуму, а потім протягом 15-20 доби знижується.
Концентрац в крові довго живучих ізотопів надалі можуть утримуватися практично на одному рівні протягом тривалого часу внаслідок зворотного вимивання речовин, що відклалися.
Кінцевий ефект опромінення є результатом не тільки первинного ушкодження кліток, але наступних процесів відновлення. Передбачається, що значна частина первинних ушкоджень у клітці виникає у виді так званих потенційних ушкоджень, що можуть реалізовуватися у випадку відсутності відбудовних процесів. Реалізації цих процесів сприяють процеси біосинтезу білків і нуклеїнових кислот. Поки реалізація потенційних ушкоджень не відбулася, клітка може в них «відновитися». Це, як передбачається, зв'язано з ферментативними реакціями й обумовлено енергетичним обміном. Вважається, що в основі цього явища лежить діяльність систем, що у звичайних умовах регулюють інтенсивність природного мутаційного процесу.
Мутагенний вплив іонізуючого випромінювання вперше установили російські вчені Р.А. Надсон Р.С. Філіппов у 1925 році в досвідах на дріжджах. У 1927 році це відкриття було підтверджено Р. Меллєром на класичному генетичному об'єкті - дрозофілі.
Вплив негативних факторів навколишнього середовища – одна з основних причин захворюваності населення. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до екологічно напруженості у певних регіонах України. У деяких областях радіаційний фактор у поєднанн з соціально-гігієнічними проблемами, які існували раніше та виникли в результаті аварії, стали основним етіопатогенетичним чинником захворюваності населення.
У зв'язку з тим, що значну частину потерпілих внаслідок катастрофи на ЧАЕС у 1986 р. склали жінки репродуктивного віку, загроза ризику зниження їх фертильност може впливати на загальний рівень популяційного народонаселення України. Як відомо, в останні роки в Україні показники смертності перевищують показники народжуваності. Це спричинено різноманітними соціальними, медичними та іншими факторами виникає занепокоєння з приводу того, що у жінок репродуктивного віку, які бажають завагітніти, існує загроза виникнення стійких порушень репродуктивної функції, що в свою чергу може призвести до стрімкого від'ємного росту кількості населення України.
Розвиток ядерної енергетики, техногенні радіаційні аварії, випробування та застосування ядерної зброї наприкінці XX сторіччя спричинили зміни радіологічної ситуації на планеті. Вивчення впливу цих змін на здоров'я людської популяції є однією з нагальних проблем світової науки.
Одним з шляхів її вирішення є новий напрямок в медицині — екологічна репродуктологія, яка вивчає вплив факторів навколишнього середовища на фертильний потенціал людини.
Унікальність Чорнобильської катастрофи полягає у великій колективній дозі радіації, сконцентрованій на значних контингентах населення та його критичних групах, постійній дії підвищених рівнів зовнішнього та внутрішнього опромінення, відсутності або неповному і несвоєчасному забезпеченні заходів радіаційного захисту та прийнятті контрзаходів. Сформувався своєрідний «чорнобильський синдром» аварії як комплекс підходів нетривіальної сприятливості реалій в даній ситуації.
Під час вибуху в довкілля потрапило близько 450 типів різних радіоактивних зотопів. Перебуваючи в навколишньому середовищі, вони різними шляхами надходять до організму людини.
Загальний викид при аварії на Чорнобильській АЕС за даними сесії ООН (1993) склав 1-2 ЕБК (630 ПБк131 І, 35 ПБк134Сs та 70 ПБк137Сs). На початок 1993 р. забрудненими радіоактивними викидами в Україні вважаються 12 областей, 76 адміністративних районів, понад 2000 поселень. Цезієм-137 із щільністю 1 Кі/км2 більше забруднено близько 37 млн га земель. На забруднених територіях, що поділені на 4 зони, мешкає 2765,8 тис. населення. До початку 1993 р. загальне число потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні становило близько 3 млн осіб.
У населення, яке проживає на забрудненій території, основними шляхами надходження радіонуклідів в організм є органи травлення. Незалежно від шляхів надходження, радіонукліди тою чи іншою мірою всмоктуються та розподіляються по всьому організму, накопичуючись в різних його органах. Після інкорпорації радіоактивн речовини виводяться із організму з різною швидкістю.
Однак при постійному потраплянні до організму радіонуклідів, наприклад, у людей, як проживають на забруднених територіях, швидкість їх виведення знижується. Через постійну циркуляцію радіонуклідів в організмі всі органи та тканини підпадають під вплив внутрішнього опромінення.
Радіочутливість різних живих систем має дуже широкий діапазон. Те, що можна вважати малою дозою для рослин, може виявитися смертельною дозою для тварин, особливо ссавців, зокрема для людини. До сьогодні немає єдиної думки відносно гранично допустимих доз опромінення, які не спричинюють патологічних змін в організмі. Прийнято вважати, що дози, які в 5 —10 разів перевищують природний радіоактивний фон, є малими дозами. Для людини малі дози — це А—5 рад (0,04-0,05 Гр) при одноразовому опроміненні.
За даними ООН (1993) малі, проміжні та великі дози та потужність дози у-випромінювання, нейтронів га а-часток (при одній і тій самій дозі) дають різний ефект не тільки за частотою, але й за дією на ядро клітини.
До низьких віднесені дози менше 0,2 Гр, до високих – більше 2-5 Гр; високою потужністю прийнято вважати величину більше 0,5 мГр/хв.
У радіобіології до великих відносять дози від 1 Гр (100 Рад) за умови одноразового опромінення. Якщо йдеться про довготривале опромінення, то малими називають такі дози, за яких наслідки опромінення дуже тяжко виявити або вони відсутні взагалі.
При вивченні проблеми впливу малих доз радіації на жіночий організм більшість авторів звертають увагу на такі аспекти: 1) небезпека розвитку раку, ндукованого малими дозами радіації; 2) вплив малих доз на вагітних та плід; 3) вплив іонізувальної радіації на гінекологічну захворюваність та специфічн функції жіночого організму.
До 50-х років XX сторіччя існувала думка, що небезпека розвитку раку існує тільки у разі опромінення великими дозами. На сьогодні таке положення не є вірним: низькі дози опромінення можуть також спричинювати рак, хоча співвідношення «доза—ефект» за таких умов вимагає уточнення.
Мал дози дорівнюють 10 — 15 сЗв та нижче, вплив яких не призводить до негативних детермінованих наслідків. Довго триває дискусія відносно існування порогу д малих доз радіації, яка загострилась після Чорнобильської катастрофи. Однак, за даними Дж. Гофмана (1990), при аналізі епідеміологічного матеріалу (до 90 000 людей, які пережили атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі) виявлено, що поріг при канцерогенній дії випромінювання відсутній, а також встановлено, що канцерогенний ефект в перерахунку на 1 сЗв із зменшенням дози опромінення збільшується.
Численн дослідження вітчизняних та зарубіжних радіобіологів свідчать, що малі дози радіац діють не тільки пригнічуюче, але не виявляють руйнівної дії на живі системи і в багатьох випадках навіть стимулюють їх життєдіяльність — їм властиве таке явище, як гормезис.
Після дії малих доз гормезис виявляється і в підвищенні середньої частоти онкологічних захворювань.
І Якщо підвищення рівня мутацій мікроорганізмів та рослин часто є корисним явищем, оскільки дозволяє створити нові цінні штами мікроорганізмів та сортів рослин, то для тварин та людини прискорення мутаційного процесу є небажаним, тому що більшість мутацій у цих організмів негативно впливає на їх життєдіяльність.
Багато авторів наголошують на синергічному впливі іонізувального та ультрафіолетового опромінювання, хімічних факторів, куріння, вживання кави. При дії малих доз радіації у поєднанні з наведеними факторами, які прийнято називати в онколог зміненим способом життя, синергізм при взаємодії мутагенних та рекомбіногенних ефектів, спричинених радіацією та цими факторами ризику, можливо, є однією з причин їх синергічної канцерогенної дії.
Особливе теоретичне та практичне значення в даний час має питання про вплив хронічно дії іонізувального випромінювання на організм.
Виявлено зростання загальної захворюваності дорослого населення України за останні роки на 45 % головним чином за рахунок інфекційного гепатиту, злоякісних новоутворень різної локалізації, захворювань лімфатичної та кровотворної систем, вегетосудинно дистонії, хвороб серцево-судинної системи, неврозів та неврозоподібних станів, захворювань сечостатевої системи. Більш значущі захворювання спостерігаються у населення контрольованих районів Житомирської, Чернігівської та Київсько областей. У близько 2/3 хворих, які звертались в медичні заклади, було захворювання стресогенної природи.
Дан стосовно вивчення здоров'я населення України свідчать про те, Що з 1987 р. реєструється зростання поширеності та захворюваності за всіма класами хвороб. Так, у 1995 р. серед потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС дорослих та підлітків захворюваність за окремими класами хвороб значно перевищує показники серед усього дорослого населення України: за хворобами крові та кровотворних органів в 2,4 разу (30,5 на 10 тис, в Україні—12,6 на 10 тис), ендокринної системи в 1,7 разу (70,0 на 10 тис, в Україні — 41,6), на 39,8% вища захворюваність органів травлення. У 1995 р. в 2,5 разу підвищилась захворюваність злоякісними новоутвореннями серед потерпілих дорослих та підлітків у порівнянні з 1987 р.
Статева система, яка забезпечує як генеративну, так і сексуальну функцію, дуже чутлива до радіаційної дії. Порушення сексуальної функції можуть бути обумовлені низкою чинників: довготривалим стресом, психоемоційними розладами, змінами гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної регуляції, місцевими порушеннями в статевих органах.
Дан про вплив іонізуючої радіації на стан репродуктивної системи та дію різних факторів опромінення при нещасних випадках на специфічні функції жінок дуже малочислені. Тому оцінка репродуктивної функції ґрунтується на дослідах, як проводили на тваринах.
Статев залози людини та тварин почали вивчати в першу чергу після дії радіації. Ураження цих органів може призвести до змін самого організму і нащадків. При спостереженн за станом людей, які підпали під дію малих доз радіації, необхідно враховувати статеві відмінності в радіочутливості. Радіочутливість самок щурів перевищу таку самців на 40-50%, під впливом довготривалого опромінення статев відмінності в радіочутливості зростають.
Порушення статевих циклів у самок приматів розвиваються відразу після або найближчим часом після опромінення. Яєчники є найбільш чутливими серед ендокринних залоз до впливу іонізувального випромінювання.
Значн труднощі виникають при екстраполяції на людину експериментальних даних, що оцінюють плодючість експериментальних тварин, які підпали під дію онізувального випромінювання.
Вплив онізувального випромінювання призводить до різних змін параметрів яйцеклітин, які знаходяться у фолікулах різного ступеня дозрівання: в примордіальних фолікулах вони майже не змінюються, а в більш зрілих їх величина поступово зменшується у міру збільшення термінів опромінення. Особливо значно таке зменшення виявляється у яйцеклітин, які знаходяться в багатошарових фолікулах.
У жінок іонізувальне випромінювання, впливаючи на овоцити, може спричинити тимчасову неплідність і затримку менструацій на 1-3 роки або призвести до стійкої неплідності. Виявлено, що частота порушень менструального циклу після атомного бомбардування Хіросіми прямо залежала від відстані до епіцентру вибуху.
У всіх жінок, які перебували в момент вибуху на відстані до 500м від епіцентру, відзначено порушення менструального циклу, на відстані 800-1500м — у 80%, на відстані 2-2,5 км — тільки у 60% жінок. Порушення менструального циклу виникли у 36% дівчат, які знаходились в момент вибуху в 5км від епіцентру. В. Митани (1964) описав кілька варіантів порушень менструального циклу після ядерного вибуху: стійка аменорея одразу після променевої дії, аменорея, яка розвинулася через 2-3 міс після вибуху, порушення менструального циклу за типом гіпоменструального синдрому.
Певним чином променева дія відображалась як на сезонності, так і на строках появи менархе.
У жінок, евакуйованих із м. Прип'ять, встановлена підвищена частота неплідност та не виношування вагітності. Неплідність у 41,7 % жінок обумовлена функціональними порушеннями гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. У перший рік після опромінення виявлена активація локального імунітету у жінок з неплідністю, в подальшому відзначалось його пригнічення.
Іонізувальне випромінювання належить до таких факторів навколишнього середовища, які суттєво впливають на перебіг вагітності, пологів та безпосередньо на ембріон.
Наслідки опромінення на організм вагітної та плід залежать від виду енергії опромінення, фізико-хімічних властивостей радіонуклідів, тривалості дії, особливостей розподілу та формування поглинутих доз в організмі, органах та системах плода. Важливе значення має термін вагітності, в який відбулося опромінення.
Аналіз даних Міністерства охорони здоров'я України, Брянського облздороввідділу. Поліської ЦРЛ та інших органів охорони здоров'я на місцях свідчить про збільшення в 1,5-2 рази кількості тяжких ускладнень вагітності — пізніх гестозів, в 2,5-3 рази — анемій, в 3 рази збільшилася кількість маткових кровотеч, в 2 рази — передчасних пологів в районах Київської та Житомирської областей. Аналогічна ситуація спостерігається і в окремих районах Брянської області. Так, число самовільних переривань вагітності в Поліському районі збільшилося в 3 рази, а в Новозибківському — в 2 рази. В Народицькому та Овруцькому районах Житомирської області в 1989 р. Кількість мертвонароджених збільшилася відповідно в 2 та 3 рази в порівнянні з 1985 р.
Аналіз частоти гінекологічної захворюваності в Брянській області виявив, що основним видом ц патології стали запальні процеси геніталій, на другому місці — фонові стани та доброякісні новоутворення, на третьому — порушення менструальної функції Серед мешканок забруднених територій виявлено статистичне вірогідне підвищення частоти порушень менструальної функції, неплідності, девіації статевих органів.
Таким чином, показники репродуктивного здоров'я жінки можуть достатньо повно, адекватно та оперативно відображати стан навколишнього середовища.
Аналіз результатів багаточисленних досліджень свідчить, що порушення репродуктивної функц результатом дії іонізувального випромінювання, але механізми таких порушень ще недостатньо вивчені. Саме цим обумовлена необхідність подальшого ретельного спостереження за жінками-ліквідаторами та жінками, які постійно проживають на забруднених територіях, з метою своєчасного здійснення необхідних заходів для зниження у них та в їхніх нащадків виваженості віддалених наслідків аварії на ЧАЕС.
2.2 Стан репродуктивної функції у чоловіків-ліквідаторів аварії на ЧАЕС
Дія онізуючої радіації на репродуктивну функцію чоловіка вивчено достатньо добре, так як статеві органи були в числі перших об'єктів, які були детально вивчен після променевого ураження. Механізм пошкоджуючої дії радіації на статев залози багатогранні і від неопосередкованої взаємодії на аперматогенний епітелій до вторинного пошкодження при патології статевої системи. Як місцеве, так і загальне ураження різними дозами викликає порушення у сім'яних канальцях, нерідко смерть клітин сперматогенного епітелію, призводить до повної чи часткової стерилізації організму. Ступінь вираженості патологічних змін залежить від виду, дози й частоти опромінення. Репродуктивна система страждає як при внутрішньому так і при зовнішньому опроміненні. В наш час доведено, що онізуюча радіація є причиною смерті клітин сперматогенного епітелію, з'являються атипічні мітози, хромосомні аберації, каріопкінез, каріолізис, поява багатоядерних структур.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16
