Дипломная работа: Інформаційна система аналізу діяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційної діяльності

Таблиця 2.6

Таблиця 2.7

Розглянемо на прикладі підприємства з невисоким операційним леверіджем можливості його розширення через залучення інвестицій в основний капітал (табл. 2.8).

Припустимо, що основний капітал збільшується за варіантами відповідно на 10, 20, 30% при щорічній нормі амортизації 10%.

У першому році віддачу дають тільки 150 тис. грн, збільшуючи при цьому обсяг виробництва на одну одиницю.

Як бачимо, залучення додаткових інвестицій доцільне лише при адекватному збільшенні обсягів виробництва і продажу. Збільшення операційного леверіджу покращує показники підприємства в разі зростання капіталовіддачі, що ми маємо в першому варіанті. На практиці, як відомо, нвестиції не дають початкової віддачі. Іноді роками доводиться чекати зростання прибутків, особливо для капіталомістких підприємств, тим паче з довгостроковими термінами виробництва продукції. Результати аналізу свідчать про ефект операційного леверіджу в короткострокових інвестиційних проектах: оптовій торгівлі, переробній промисловості тощо.

Підприємства, які внаслідок галузевої належності вимушені чекати прибут­ків від інвестицій кілька років (зокрема таким є аналізоване підприємство), мають розробляти свою інвестиційну стратегію послідовного фінансування (траншами) і домагатися щорічного збільшення позитивних грошових потоків. Така програма дає можливість інвесторам капіталомістких галузей також зменшити розміри оподаткування інвестицій.

Таблиця 2.8

2.5. Використання леверіджу при оцінці інвестиційно діяльності підприємства

Фінансовий леверідж для капіталу акціонерного товариства показує, в якому співвідношенні знаходяться звичайні акції і боргові зобов'язання: облігації і по­зички. Наприклад, якщо 10 чоловік вирішують створити якесь виробництво про­дукції і кожний акціонер купить 10% акцій, то фінансовий ризик буде рівномір но поділений серед десятьох нвесторів. Але якщо п'ять інвесторів придбають звичайні акції, що складуть 50% капіталу, а інші п'ять придбають боргові зобо­в'язання, то весь ризик концентрується на власниках звичайних акцій, а фінан­совий леверідж складе 50%.

Умова. Ціна одиниці продукції становить 2 грн, постійні витрати для першого варіанта плану — 20 тис. грн, для другого — 60 тис. грн, змінні витрати на одиницю продукції відповідно 1,5 1,0 грн, тоді:

         одиниць

         одиниць

Таким чином, для першого варіанта плану точка беззбитковості буде досяг­нута при випуску продукції в 40 000 одиниць, а при другому — 60 000 одиниць.

Підприємство ВАТ «АНК» може освоїти обсяг виробництва у 200 000 одиниць вартістю 400 000 грн, але маркетингові дослідження свідчать, що періодичний попит задо­вольняється при обсязі продажу в 100 000 одиниць (200 000 грн).

Задовольнити визначений попит можна двома запропонованими варіантами (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Як видно з таблиці, другий план має вищий рівень рентабельності капіталу, але він значно ризикованіший і може призвести до значних збитків, тобто інвес­тиції в постійний капітал підвищують операційний леверідж, але й значно збіль­шують нвестиційний ризик.

Визначимо міри операційного, фінансового та загального леверіджу для на­шого прикладу:

Як бачимо, у другому варіанті розвитку виробництва МОЛ значно вищий.

Для визначення міри фінансового леверіджу припустимо, що для здійснення другого варіанта плану ми залучаємо позичку в розмірі 20%, 40%, 60% власного капіталу з вартістю боргу 14%. Податок на прибуток становить 30%.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13