Дипломная работа: Інформаційна система аналізу діяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційної діяльності
- оцінка ринку збуту продукції, яка планується до випуску, її основні споживачі, конкуренти, ціновий прогноз;
- можливість фінансування проекту за рахунок випуску акцій;
- загальн висновки щодо переваг та недоліків проекту порівняно з аналогами вітчизняної та зарубіжної практики [19].
Для виконання передінвестиційних досліджень замовником проекту створюється група, що включає:
- спеціалістів з маркетингу, які опрацьовують ціноутворення продукції та обсягів продаж;
- виробничників, які оцінюють можливу вартість продукції і вимоги до сировини;
- фінансистів, які оцінюють витрати на проект і визначають джерела і розміри фінансування;
- юристів, які збирають інформацію щодо оточення проекту, законодавчих і нормативних актів, що мають відношення до конкретного проекту.
Протягом усього періоду роботи групи замовник проекту проводить обговорення розробки концепц проекту з членами групи, а за необхідності – з зовнішніми експертами, у тому числі різними проектно-дослідними, інжиніринговими, консалтинговими фірмами (державними та приватними).
Тривалість дослідження становить від кількох місяців до 1-2років, залежно від складності, вартості та новизни проекту.
У світовій практиці існують деякі орієнтири, згідно з якими витрати на передінвестиційн дослідження коливаються:
- дослідження можливостей – від 0,2 до 1% загальної вартості проекту;
- попередн техніко-економічне дослідження – 0,25 – 1,5%;
- техніко-економічне обґрунтування – від 0,2 до 3,0% [19].
Як правило, обґрунтування інвестиційного проекту будівництва нового підприємства здійснюється у п'ять етапів. Для суміщення дослідницьких робіт на кожному етапі можливе застосування сітьового планування та управління процесом техніко-економічного обґрунтування, що значно скорочу термін його проведення.
Оцінка нвестиційних проектів в умовах діючого виробництва здійснюється дещо інакше.
Спочатку розраховують тривалість(час) обороту капіталу(інвестиційний лаг). Це усереднений показник, який не дає уявлення про капіталізацію інвестицій. Лагов моделі дають загальний опис процесу розподілу інвестицій за роками та періодами нвестування.
|
|||||||||||||||||||||
 |
 |
 |
 |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||||||||
 |
 |
 |
 |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||||||||
 |
 |
 |
 |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||||||||
 |
 |
 |
 |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
||||||||||||||||||
 |
 |
 |
 |
||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||
Рис. 1.2. Приблизна схема етапів обґрунтування реальних інвестиційних проектів
Останніми роками дедалі ширше застосування для обґрунтування рішень з великих інвестиційних проектів знаходить демонстративний метод. Цей метод застосовується у розвинених західних країнах для апробації національних програм розміщення об'єктів енергетики, транспорту, екології тощо шляхом широкого розповсюдження інформац щодо проекту у засобах масової інформації. Демонстративний метод дозволяє, з одного боку, сформувати позитивну думку про проект у населення району розміщення, а з іншого – надає можливість притягнути до участі у проект зацікавлені фірми та корпорації. Цей метод дозволяє також через широку дискусію визначити "вузькі" місця при реалізації проекту, пердбачити відповідні рішення щодо підвищення інвестиційної привабливості проекту, залучення незайнятого працездатного населення району у здійснення проекту.
Фінансовий нвестиційний проект – це проект придбання цінних паперів, як правило, кількох емітентів, що також вимагає певних економічних обґрунтувань, особливо, якщо формується нвестиційний портфель. Для обґрунтування купівлі цінних паперів використовується бухгалтерська, фінансова та статистична звітність підприємства-емітента. У більшості розвинених країн зараз ця звітність стандартизована за системою IASC (міжнародного комітету зі стандартів бухгалтерського обліку).
Економічне обґрунтування фінансового інвестиційного проекту відповідно до методики IASC здійснюється за даними балансового звіту компанії, звіту про прибутки та збитки і звітів щодо створення та використання фондів, які регулярно публікуються відкритим друком. На підстав аналізу цих документів складається економічне обґрунтування проекту придбання цінних паперів, де всебічно характеризується об'єкт інвестування, його платоспроможність, очікувані доходи від фінансових операцій.
Фінансова здійсненність проекту – це базовий критерій для інвестора. Всі інші цілі, що переслідуються нвестором, вторинні і не становлять інтересу без досягнення головно достатньо високого прибутку як на сукупний капітал, так і на власний оплачений акціонерний.
Кожний з учасників спільного фінансування може мати власні критерії оцінки нвестиційного проекту. Проте фінансова здійсненність проекту для всіх головним критерієм, хоча мінімально прийнятий прибуток у розрахунку на частку капіталу кожного учасника може істотно коливалась.
Оцінка фінансово здійсненності проекту повинна виконуватись таким чином, щоб всі учасники фінансування одержали вичерпну інформацію про свої частки в загальній сум майбутнього прибутку від реалізації проекту, а також про можливі втрати внаслідок інвестиційних ризиків.
Інвестору, як правило, недостатньо коштів для інвестування проекту, він змушений або залучити додаткові кошти, або брати позичку.
Компаньйони кредитори разом з тим наперед хочуть знати про рівень доходів від фінансування проекту, тобто про свій чистий прибуток після сплати податків.
Проте на стад попереднього ТЕО і ТЕО звичайно не відомо, як буде фінансуватись проект, невідомі джерела фінансування, не визначена більшість суб'єктів інвестиційно діяльності. ТЕО для того і складається, щоб залучити акціонерів і кредиторів до фінансування проекту.
Для цих цілей на стадії попереднього техніко-економічного обґрунтування проводиться оцінка фінансової здійсненності проекту і оцінка імовірності його здійснення.
Головний нструментарій, що використовується при оцінці проектів, такий:
- фінансов показники здійсненності проекту;
- показники економічної ефективності;
- аналіз чутливості;
- аналіз беззбитковості;
- оцінка ймовірності;
- економічна оцінка проекту [17].
Якщо проект здійснюються на діючому підприємстві, то джерелами інформації для його оцінки :
- балансовий звіт підприємства (компанії);
- звіт про прибуток і збитки (чистий дохід);
- звітний прогнозний грошовий потік (графік надходження реальних коштів) [18].
1.5. Загальна схема оцінки ефективності інвестиційного проекту
Існу загальноприйнята схема оцінки інвестиційних проектів. Розглянемо її.
Основними методами оцінювання програми інвестиційної діяльності є:
а) розрахунок терміну окупності інвестицій (t);
б) розрахунок ндексу рентабельності інвестицій (IP);
в) визначення чистого приведеного ефекту (NPV);
г) визначення внутрішньої норми дохідності (IRR);
д) розрахунок середньозваженого терміну життєвого циклу інвестиційного проекту, тобто дюрац (D) [23].
Розрахунок проводиться за наступними формулами:
Строк окупності проекту:
, (1.1)
де ПІ — початков нвестиції у проект; Д — прогнозні щорічні чисті доходи (прибуток після сплати податків).
Внутрішня норма доходності проекту:
, (1.2)
де А — величина ставки дисконту, за якої ЧТВ позитивна; В — величина ставки дисконту, за яко ЧТВ негативна: α — величина позитивної ЧТВ за величини ставки дисконту А; b — величина негативної ЧТВ за величини ставки дисконту В
Чистий грошовий потік:
, (1.3)
де Дt доходи за t-й рік; Bt — інвестиційні витрати за t-й рік; αt коефіцієнт дисконтування.
Чистий дисконтований дохід:
, (1.4)
де ЧГП – чистий грошовий потік, ПІ – початкові інвестиції.
Індекс доходності:
, (1.5)
де Дt доход в період t; Bt — розмір інвестицій в проект у період t.
В основу цих методів покладено порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Перші два можуть базуватися як на обліковій величин грошових надходжень, так і на дисконтованих доходах, а решта три – тільки на дисконтованих доходах з урахуванням часової компоненти грошових потоків.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
