Дипломная работа: Інформаційна система аналізу діяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційної діяльності

Допомогти відповісти на всі ці запитання дає економічний аналіз фінансово­го забезпечення проектів з використанням леверіджу. У фізиці під поняттям леверіджу (важеля) розуміється використання важеля при підйомі важких предме­тів з невеликими витратами сили. В економічній термінології леверідж — це "ефект важеля" при визначенні співвідношення власного та залученого, акціо­нерного та позичкового, основного та оборотного (обігового) капіталу тощо.

Розрізняють операційний, фінансовий та загальний леверідж.

Операційний леверідж показує вплив змінності обсягу продажу на рівень до­ходів компанії.

Фінансовий леверідж встановлює міру зв'язку (впливу) змінності доходів ком­панії на дивіденди, тобто дохід окремого акціонера (компаньйона).

Загальний леверідж показує вплив змінності обсягу продажу на дивіденди акціонерів або доходи компаньйонів.

Операційний леверідж характеризу співвідношення основного і оборотного капіталів, тобто чим вища частка постійних витрат стосовно поточних, тим вище операційний леверідж.

Розглянемо концепцію операційного леверіджа через порівняння результатів діяльност компанії, яка планує два варіанти розвитку виробництва. Перший план передбача відносно невеликі постійні витрати, другий — значно вищі, тобто в другому варіанті передбачається, припустимо, автоматизація виробництва і знач­не скорочення витрат на заробітну плату.

Зрозуміло, чим вищий операційний леверідж, тим вищий інвестиційний ри­зик, адже постійний капітал потрібно збільшувати вже сьогодні, а позитивні гро­шові потоки залежать від завтрашньої кон'юнктури ринку і обсягів продажу. Пла­нуючи розширення виробництва, компанія повинна знати, за якого співвідно­шення постійних, змінних витрат і обсягів продажу буде досягнута рівновага, тобто точка беззбитковості:

ЦП*КО = ЗВ*КО+ПВ                                            (2.4)

або

ЦП*КО - ЗВП*КО-ПВ   = 0                                         (2.5)

де Цп — середня ціна продажу одиниц продукції;

К0 кількість одиниць продукц (продажу);

ЗВ змінні витрати на одиницю продукції;

 ПВ постійні витрати.

Для визначення кількості одиниць продукції, що має бути виготовлена для досягнення точки беззбитковості, формула набирає вигляду:

                                                    (2.6)

Операційний та фінансовий леверідж тісно пов'язані. Наприклад, коли ком­панія зменшує свій операційний леверідж, це може призвести до збільшення фінансового леверіджу, навпаки, якщо вона вирішує збільшити свій операцій­ний леверідж, це може призвести до зменшення позичкового капіталу.

У теорії інвестиційного аналізу не відпрацьована методика одночасного ви­значення оптимальних рівнів операційного і фінансового леверіджів.

Проте ми можемо розглянути, як операційний та фінансовий леверідж взає­модіють за допомогою концепції міри леверіджу.

Міра операційного леверіджу (МОЛ) визначається як співвідношення зміни відсотку в операційному доході до зміни відсотку в продажу:

                                                   (2.7)

де ОД — операційний дохід, прибуток (надходження до розподілу); ОП — обсяг продажу (реалізації). МОЛ може бути також розрахована за формулою:

                                                  (2.8)

або

                                        (2.9)

де ОП — обсяг продажу кількість одиниць продукції);

Цп   — середня зміна продажу одиниц продукції;

Зв    — змінні витрати на одиницю продукції;

ПВ  — обсяг продажу у вартісному вимірі;

ЗВ   — змінні витрати на всю продукцію.

За допомогою міри загального леверіджу (МЗЛ), тобто поєднаних індексів опе­раційного та фінансового леверіджів, оцінюється чутливість впливу змін у продажу на рентабельність власного капіталу, тобто рівень надходжень на одну акцію.

По-перше, чим вище МОЛ, тим більш чутливий операційний прибуток до змін у продажу, і, по-друге, чим вище МФЛ, тим більш чутлива рентабельність власного капіталу до змін в обсязі продажу.

Концепція міри леверіджу дуже корисна при оцінці варіантів альтернатив­ного інвестування, коли потрібно вирішити, що краще: чи автоматизувати під­приємство за рахунок великої позички, чи знайти інші співвідношення опера­ційного та фінансового леверіджу.

Як відомо, великі позички для фінансування виробничих інвестицій знач­но підвищують інвестиційний ризик і потребують додаткових витрат на стра­хування або гарантування.

Для підприємства, що створюється, у першу чергу потрібно вирішити, якого за наявно ринкової ситуації співвідношення між власним (акціонерним) та залу­ченим (позичковим) капіталом можна досягти. Як відомо, суб'єкт господарюван­ня (інвестор) прагне залучити на свій капітал якомога більше позичкового. При цьому він повинен врахувати дві найважливіші умови, тобто вартість позичково­го капіталу і, по-друге, інвестиційні ризики, тобто можливість у майбутньому втрати не тільки очікуваних доходів, але і власного капіталу.

Таким чином, співвідношення між власним та позичковим капіталом визна­чається за допомогою розрахунків ефекту залучення позички, з одного боку, і оцінки ризиків та можливості виділення коштів на їх запобігання — з іншого.

Для вивчення можливості залучення позичкового капіталу інвестор вивчає кон'юнктуру ринку капіталів, тобто діючі відсоткові ставки: основну, вільну від ризику, депозитну, податку на прибуток. На підставі цього аналізу він розрахову бар'єрну ставку та внутрішню норму дохідності.

За допомогою показника фінансового леверіджу інвестор розраховує ефект залучення (генерації) позичкового капіталу (чим більше на власний капітал залу­чається позичкового, тим більше додаткових прибутків одержує інвестор).

2.3. Фінансові ресурси та інструменти їх залучення до інвестування

Фінансов ресурси — це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні суб'­єкта господарювання спрямовуються на розвиток підприємницької діяльності, утримання об'єктів невиробничої сфери, на споживання і створення резервів [28].

Частина фінансових ресурсів, що йде на фінансування предметів та засобів праці, робочо сили та інших елементів виробництва, складає капітал підприєм­ства у грошовій формі.

Поняття "капітал" має кілька визначень:

1)         Сукупна вартість товарів, майна, інших активів, що використовуються для одержання прибутку.

2)         У бізнес капітал власників (owness equity).

3)         Сумарн активи компанії (бізнесу) (total assets).

4)         Капітальн активи компанії (capital assets).

5)         У бухгалтерському обліку сума, яка нвестована у бізнес.

6)         Грошов кошти, доступні для інвестування або інвестовані.

7)         Дисконтована вартість майбутнього прибутку від інвестицій [32].

Інвестований капітал — це кошти, які вкладаються в оборот і приносять прибуток інвестору, тобто лише ті кошти, які "роблять гроші" (на основі яких формується новостворена вартість).

Капітал, що інвестується, після завершення кругообігу повертається до ін­вестора з прирощеним доходом або збитком.

Капітал може бути підприємницьким та позичковим. Підприємницький капі­тал — це вкладення шляхом прямих чи портфельних інвестицій у будь-який проект з метою одержання прибутку чи прав управління або того та іншого ра­зом. Позичковий капітал — це грошові кошти, що передаються у борг на умовах повернення та платності. Позичковий капітал надає підприємцю кредитор у тим­часове користування з метою одержання позичкового відсотка.

Початковий підприємницький капітал формує статутний капітал (фонд)— основні та оборотні кошти. Статутний капітал — це сума внесків (паїв) заснов­ників підприємства (компанії) не тільки у формі грошових активів, але й інших матеріальних та нематеріальних активів, цінних паперів, прав користування при­родними ресурсами, майном тощо.

Вартість внесків (паїв) оцінюється сумісним рішенням засновників підпри­ємства (проекту). Порядок формування та розмір статутного капіталу, а також його зменшення або прирощення регулюються законодавством та установчими документами.

Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний капітал може зрости за рахунок: безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку; введення в дію об'єктів капітального будівництва за рахунок усіх джерел фінансування, у т. ч. банківських кредитів; індексації основних засобів у зв'язку з інфляцією, яка згідно з чинним законодавством збільшу балансовий прибуток підприємства; дооцінки оборотних коштів і засобів обігу.

Збитки зменшують суму статутного капіталу підприємства. Крім цього, змен­шення капіталу може бути наслідком уцінки основних засобів і оборотних товар­но-матеріальних активів, а також нарахування зносу основних засобів.

Інвестиції, що здійснюються до статутного капіталу в іноземній валюті, пе­рераховуються на національну валюту за курсом НБУ. Порядок використання статутного капіталу як фінансового ресурсу визначається законодавством та уста­новчими документами підприємства.

Прибуток це фінансовий ресурс, що використовується як на споживання, так і на нагромадження.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" [33], прибутком вважається сума валових доходів, тобто доходів від усіх видів діяль­ності, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амор­тизації) основних засобів нематеріальних активів.

Прибуток від реалізації товарної продукції (робіт, послуг) — це різниця між оптовою (договірною або регульованою, без податку на додану вартість і акциз ого збору) ціною реалізованої продукції та собівартістю. Він є складовою алансового прибутку, і для його зростання підприємство повинне не тільки арощувати обсяги виробництва, зменшувати витрати на виробництво, але ще дбати про зменшення залишків нереалізованої продукції, ліквідацію боргів у озрахунках з покупцями тощо.

Прибуток від іншої реалізації — це прибуток, одержаний від реалізації основ-их фондів та іншого майна, відходів виробництва, нематеріальних активів тощо, ін визначається як різниця між виручкою від реалізації та витратами на цю еалізацію. Якщо підприємство реалізувало цінності дорожче, ніж ціна їх при-бання, воно одержує прибуток, а якщо дешевше — збиток. Такі прибутки заве-ено називати мобілізацією внутрішніх ресурсів (МВР).

При фінансуванні будівництва господарським засобом до МВР належать пла­нов нагромадження та економія від зниження собівартості будівельно-монтаж­них робіт, амортизація засобів праці, що використовуються в будівництві.

Сальдо за позареалізаційними операціями — це різниця між доходами та витра­тами від цих операцій (прибуток або збиток). Доходи від цих операцій включають:

-           доходи, одержані від здачі майна в оренду;

-           доходи, одержані від здійснення підприємством корпоративних прав (ди­віденди на придбані акції акціонерних товариств, відсотки на внески до статутних фондів спільних підприємств тощо);

-           надходження відсотків від вкладання коштів в облігації, банківські депо­зити тощо;

-           присуджен або призначені боржнику штрафи, пеня, неустойки, інші види санкцій за порушення умов господарських договорів, а також доходи від відшкодування збитків;

-           доходи від дооцінки виробничих запасів та готової продукції;

-           прибуток минулих років, що формувався у поточному році;

-           позитивн курсові різниці за валютними рахунками, а також операціями в іноземній валюті;

-           кошти, одержані безкоштовно у вигляді спонсорської допомоги;

-           нш доходи від операцій, що безпосередньо не пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції [38].

Збитки від позареалізаційних операцій включають:

-           витрати за анульованим виробничим замовленням;

-           витрати на утримання законсервованих виробничих потужностей та об'єктів;

-           втрати від уцінки виробничих запасів та готової продукції;

-           штрафи, пеня, неустойки, які належать до сплати;

-           збитки від списання дебіторської заборгованості;

-           збитки за операціями минулих років, які виявлені у поточному році;

-           невідшкодован збитки від стихійного лиха або інших непередбачених си­туацій (пожеж, аварій, крадіжок тощо);

-           негативн курсові різниці від операцій з іноземною валютою [38].

Таблиця 2.2

Головні джерела фінансових ресурсів та їх цільове використання

Джерела	Використання фінансових ресурсів
	інвестиціїй	споживання	резервів
Прибуток (чистий)	+ +	+	+ +
Мобілізація внутрішніх ресурсів	+		+
Амортизаційн відрахування	+		+
Пайові внески (статутний чи акціонерний капітал)	+		+
Страхов внески до Пенсійного фонду	+ +	+
Кошти від розміщення власних цінних паперів та реалізації цінних паперів інших емітентів	+ +	+	+
Кредиторська заборгованість	+ +	+
Кредити та позички	+ +	+
Спонсорство	+ +	+
Державн субсидії	+

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13