Дипломная работа: Інформаційна система аналізу діяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційної діяльності

Система вентиляції складається з: загальнообмінної або приточування-витяжної вентиляц (здійснюється за рахунок кондиціонерів і з урахуванням повітряного потоку); вентиляція ЕОМ місцева вентиляція з метою охолоджування (здійснюється декількома вбудованими вентиляторами).

Система опалювання складається з: генератора теплоти і трубопроводу; нагрівальних елементів.

 

4.3.3. Захист від шуму і вібрації.

Виробничий  шум виникає унаслідок  вібрації  працюючого устаткування   і   механізмів.   Шум є несприятливим   чинником, що робить   шкідливий вплив на організм. Тривала дія шуму може  привести  до  розладу  і  захворювань  органів слуху,   серцево-судинної і нервової системи.

Загальна класифікація засобів і методів захисту від шуму і вібрації приведені в ГОСТ 12.1.029-80 (СТ СЕВ 1928-79) ССБТ. Засоби і методи захисту від шуму. Класифікація» і ГОСТ 12.1.014-78 (СТ СЕВ 1932-79 і СТ СЕВ 1602-80) ССБТ. Вібрація. Загальні вимоги безпеки» відповідно.

Згідно з ГОСТ 12.1.003-83                          нормованою шумовою характеристикою робочого місця при постійному шумі є рівні звукового тиску в децибелах в октавних смугах.

Еквівалентний рівень звуку для приміщень, де знаходиться персонал, не повинен перевищувати 50дБ. Реальний рівень звуку в цих приміщеннях не перевищує допустимого значення, тому немає необхідності в проведенні заходів щодо зниження рівня шуму.

Вібрація надає несприятливу дію на організм людини, викликаючи нейротрофічне гемодинамічне порушення. Тривала систематична дія вібрації може стати причиною виникнення вібраційної хвороби. Найбільш небезпечними є коливання з частотами 4-10 Гц унаслідок резонансних явищ у внутрішніх органах людини. Небезпечними коливання з частотами до 100 Гц.

Радикальним напрямом боротьби, як з вібрацією, так і з шумом є виключення галасливих вібронебезпечних технологічних процесів. Рівень вібрації в приміщенні, де експлуатуватиметься ЕОМ, не перевищує нормованих значень приведених параметрів, тому немає необхідності в проведенні заходів щодо зниження рівнів шуму вібрації.

4.4. Пожежна безпека

Під системою пожежного захисту і вибухозахисту розуміються комплекси організаційних заходів і технічних засобів, направлених на запобігання дії на людей небезпечних чинників пожежі і вибуху, а також обмеження матеріального збитку.

Згідно СніП П-90-81, приміщення, де функціонує ЕОМ, відноситься до категор виробництва Д. Це пожежонебезпечне приміщення, в яких є речовини, що не згорають, і матеріали в холодному стані. Будівельні матеріали, з яких побудовано будівлю - що не згорають.

Проте ЕОМ як електроприлад є джерелом пожежної небезпеки, тому там, де вони встановлені, необхідно передбачити засоби пожежогасінні. У практиці гасіння пожеж найбільше поширення набули наступні способи припинення горіння:

-     золяція вогнища горіння від повітря або зниження концентрації кисню в повітрі до значення, при якому горіння не може відбуватися;

-     охолоджування вогнища горіння нижче певних температур;

-     нтенсивне гальмування (інгибірування) швидкості хімічних реакцій в полум'ї;

-     механічно зрив полум'я в результаті дії на нього сильного струменя інертного газу або води;

-     створення умов вогнепереперешкоди, тобто таких умов, при яких полум'я розповсюджуватися не може.

Для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою, необхідно передбачити вогнегасники вуглекислотного (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) або порошкового (ОП-1, ОП-10А, ОП-250) типа, виконані по ГОСТ 12.4.009-75. Для локалізації пожежі дверей приміщення повинні бути оббиті сталевими листами із зовнішньої і внутрішньо сторони.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У сучасних умовах Україна постала перед об’єктивною необхідністю активізації інвестиційного процесу. Структурне і якісне оновлення виробництва й створення ринково нфраструктури відбуваються практично повністю шляхом і за рахунок нвестування.

Інвестиційний процес потребує поглибленого дослідження, оскільки він відіграє ключову роль в економіці держави. Тільки за допомогою реальних інвестицій можна забезпечити структурну перебудову народного господарства, науково-технічний прогрес та зростання економіки. Разом з тим, протягом тривалого часу інвестиційна сфера дестабілізуюче впливала на економіку України через велике незавершене будівництво, збільшуючи дефіцит державного бюджету і заморожуючи без будь-яко віддачі масу матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Внаслідок фізичного морального старіння основних виробничих фондів, строки служби яких у багатьох галузях сягли 30-ти років, величезних понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей (неліквідів) у промисловості, матеріально-технічному забезпеченні і торгівлі наприкінці 80-х років відбувся спад виробництва і, як наслідок, скорочення обсягів вкладів в інвестиційну сферу.

В сучасних умовах обмеженість в інвестиційних ресурсах стримує процес формування ринково економіки в Україні. Результативність інвестування залежить від заходів, спрямованих на покращення інвестиційного клімату з тим, щоб зробити його сприятливим для вкладання коштів  в українську економіку.

Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні інвестиційні можливості впродовж всього періоду трансформації економіки, українська держава намагається створити сприятливі ринкові умови для розвитку інвестиційної сфери: здійснено перехід до управління інвестиціями на основі ринкових відносин; формується багатосекторна система капітального будівництва; ліквідовані будівельні міністерства; розукрупнені та приватизуються будівельні організації. У макроекономічній політиці наголос робиться на створення передумов зростання інвестицій – послаблення нфляції, забезпечення оптимальних відсотків за депозитами і вкладеннями, зниження відсоткових ставок за кредитами, скорочення заборгованості та зростання споживчого попиту населення.

До чинників, що забезпечують подолання або зниження ризиків для інвесторів в Україні, належать:

-           рівень розвитку продуктивних сил та стан ринку інвестицій;

-           правове поле держави;

-           політична воля всіх гілок влади;

-           стан фінансово-кредитної системи;

-           статус ноземного інвестора;

-           нвестиційна активність населення.

В даній дипломній роботі було розглянуто аспекти оцінки діяльності підприємства «АНК», м.Київ, для подальшого фінансування інвестиційного проекту. В результаті досліджень дійдемо висновку, що найкращим методом буде застосування операційного та фінансового леверіджу.

Підприємство ВАТ «АНК» планує використовувати два види витрат на виробництво одного виду продукції.  Засобами леверіджу було з’ясовано, що точка беззбитковості для першого варіанта складе 40000 одиниць, другого – 60000 одиниць.

До того ж, другий план має вищий рівень рентабельності капіталу, але він значно ризикованіший і може призвести до значних збитків, тобто інвес­тиції в постійний капітал підвищують операційний леверідж, але й значно збіль­шують нвестиційний ризик.

При зростанні обсягу продажу на 2% операційний дохід збіль­шується на 3,34% (1,67 • 2) у першому варіанті плану і на 5% (2,5 • 2) - у другому варіанті. При цьому позичка у 20%, 40% і 60% власного капіталу дає ефект фі­нансового леверіджу (приріст рентабельності власного капіталу) відповідно на 8 5% (1,7-5); 10,5 (2,1-5) і 13,75% (2,75-5). Приблизно таку саму залежність характеризує міра загального леверіджу, тобто зміна обсягу продажу на 2% і залу­чення капіталу у розмірі 20%, 40% і 60% власного капіталу призведе до приросту рентабельност його (приросту доходу на одну акцію) відповідно на 8,55% (4,28 2), 10,5 (5,25-2); 13,74(6,87-2).

Дані аналізу також свідчать про те, що підприємства з вищим операційним леверіджем при розширенні виробництва одержують більше прибутку і, як наслідок, швидше окуповують свої інвестиції.

Створення та підтримка сприятливого інвестиційного клімату в Україні стає дуже важливим. Від нього залежить майбутнє держави. Це зумовлене тим, що Україні потрібне економічне зростання не менше 4-5% на рік упродовж 20 років. А для цього необхідно масштабний приплив внутрішніх та іноземних інвестицій.

З метою покращення ситуації в інвестиційній сфері України у 2001 році був прийнятий Указ Президента «Про додаткові заходи щодо збільшення надходження інвестицій в економіку України». Заходами для реалізації цієї мети є:

-           поліпшення економічних, правових умов діяльності інвесторів в Україні для збільшення обсягів інвестицій в економіку України, у першу чергу , в її пріоритетн галузі;

-           недопущення порушень прав інвесторів та сприяння їм відновлення порушених прав;

-           забезпечення відкритості, прозорості та послідовності процесу приватизації державного майна для сприяння залученню інвестиційних ресурсів;

-           активізація нформаційного та організаційного забезпечення залучення інвестицій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.         Закон України «Про інвестиційну діяльність» N 1561-XII ( 1561-12 ) від 18.09.91.

2.         ГОСТ 12.1.013-78. ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования.

3.          ГОСТ 12.2.007.0-75. ССБТ. Изделия электротехнические.

4.          ГОСТ 12.2.005-80.ССБТ. Оборудование техническое для текстиль­ной промышленности. Общие требования безопасности.

5.         ГОСТ 12.2.009-80. ССБТ. Станки металлорежущие. Общие требования безопасности.

6.          ГОСТ 12.2.072-32. ССБТ. Роботы промышленные, роботизированные технологические комплексы и участки. Общие требования безопасности.

7.          ГОСТ 12.1.005-76. ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарные гигиенические требования.

8.          ГОСТ 12.1.003-83. ССБТ. Шум. Общие  требования безопасности.

9.          ГОСТ 12.1.012-78. ССБТ. Вибрация. Общие требования безопас­ности.

10.       ГОСТ 12.2.004-81. ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности.

11.       ГОСТ 12.2.007.0-75. ССБТ. Изделия электрические. Общие требования безопасности.

12.       ГОСТ 23000-78. Система «человек-машина». Пульты управления.

13.       ГОСТ 12.4.026-76. ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности.

14.       СНіП П-4-79. Нормы проектирования. Естественное и искусственное освещение. –М.: Стройиздат, 1980. с. 48.

15.       СНіП П-90-81. Производственные здания промышленных предприятий. Нормы проектирования. –М.: Стройиздат, 1982. – с. 16.

16.      А як ви оцінюєте інвестиції? // Дзеркало тижня. — 2004. — № 44. — 30 жовт.

17.      Андрощук Г. Государственная ивестиционная политика // Бизнесин-форм. — 1997. — № 1.

18.      Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. — М.: Эко­номика, 1989.

19.      Антонюк Л. А., Поручник А. М., Савчук В. С. Інвестиції: теорія, меха­нізм розробки та комерціалізації. К.: КНЕУ, 2003.

20.      Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібн. — К.: Заповіт, 1996.

21.      Балабанов И. Т. Инвестиционный менеджмент. — СПб.: Питер, 2000.

22.      Баумол У. Предпринимательство, инвестиции и рост: симбиоз Давида и Голиафа // Проблемы теории и практики управления. — 2005. — № 2.

23.      Беренс В., Хавранек П. М. Руководство по оценке эффективности инвестиций. — М., 1995.

24.      Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов. — М.: Банки и биржи, 1997.

25.      Бочарова Н.М. К вопросу об оце­нке эффективности ивестиционной деяте­льности предприятия // Научный вестник СпУИК-2001--№3.

26.      Возняк Г. В., Кузнєцова А. Я. Розрахунок мінімального значення рентабельност нноваційної продукції // Вісник Української академії банківської справи. - Вип. № І (14). - Суми, 2003. -С. 87-90.

27.      Войнаренко М. П., Радецька Л. П., Філінюк В. Р. Проблеми форму­вання економіки України. — К.: Логос, 1999.

28.      Воркут Т. А. Проектний аналіз: Навч. посіб. — К.: Укр. центр духовно культури, 2000.

29.      Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ. — К.: Знання України, 2002.

30.      Гончарова Н. П., Перерва П. Г. Маркетинг инвестиционного процесса: Учебн. пособ. / Отв. ред. А. Н. Алымов. — К.: ВИРА-Р, 1998.

31.      Гончарова Т. В. Маркетинговая концепция инвестиционного интрапренерства в современном предпринимательстве // Актуальні проблеми економіки. — 2003. — № 2.

32.      Гринев В. Ф. Инвестиционный менеджмент: Учебн. пособ. — К.: МАУП, 2000.

33.      Дагаев А. Венчурный бизнес: управление в условиях кризиса // Проблемы окружающей среды и природных ресурсов. — 2003. — № 3.

34.      Дафт Р. Л. Менеджмент. — СПб.: Питер, 2000.

35.      Дементьев В. Менеджмент предприятия в системе экономической власти // Вісник Тернопільської академії народного господарства. — 2002. — № 7. — Ч. 1.

36.      Денисюк В. А. Напрями розвитку венчурного фінансування в країнах ЄС та актуальність їх використання в Україні / В. А. Денисюк, 0. В. Краків­ська // Проблеми науки. — 2002. — № 11.

37.      Долин П.А. Справочник по технике безопасности.- М.: Энергоатомиздат, 1984. - 824 с.

38.      Дорофиенко В. В., Колосюк В. П. Инновационный менеджмент и на­учно-техническая деятельность: Учебн. пособ. — Донецк, 2001.

39.      Друкер П. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємниц­тво: Пер. з англ. В. С. Гуля. — К.: Україна, 1994.

40.      Дука А. П. Фінансування спільних нноваційних проектів: форфейтинг// Фінанси України. — 1999. — № 11.

41.      Економіка підприємства: В 2-х т.: Підручник/ За ред. С. Ф. Покропивного. — К.: Вид-во «Хвиля-Прес»; Донецьк: МП «Поиск»; Т-во книголюбів, 1995. — Т. 1.

42.      Завлин П. Н., Васильєв А. В. Оценка эффективности инвестиций. - СПб.: Бизнес-Пресса, 1998.

43.      Идрисов В.В. Финансовая мате­матика в оценке эффективности инвестиционных проектов // Вестник НГФЕУ. — 2001. -№7(18).

44.      Кнорринг Г.М. и др. Справочная книга для проектирования электрического освещения. –Л.: Энергия, 1976. - 364 с.

45.      Кравченко С. І. Обґрунтування умов фінансування інвестиційних рішень// Фінанси України.- 2002.- №2. - С. 124-129.

46.      Кузнецов И. Е. и др. Охрана труда в текстильной промышленности. -К.; Техника, 1985. - 167 с.

47.      Кузнєцова А. Я., Возняк Г. В. Деякі аспекти фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок власних коштів підприємств // Актуальні проблеми економіки .- 2004. 7(37). - С. 42-52.

48.      Методичн вказівки щодо визна­чення соціальної та економічної ефектив­ност науково-дослідних робіт. — К.: УКРІНТЕІ. - 24 с

49.      Наукова та інвестиційна діяльність: Статистичний збірник. К., 2004.

50.      Обритько Б. Експертна оцінка інноваційно-інвестиційних проектів (методичн рекомендації)// Фондовий рынок.- 2002.- №33.- С.2-25

51.      Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку: Монографія. — Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004.

52.      Савчук В.П. Финансовое обосно­вание инвестиционных проектов // Финан­совая консультация. — 2002. — №47.

53.      Смірнов О.О. Інноваційна активність персоналу як джерело зростання конкурентних переваг підприємства // Актуальні пробелми економіки. – 2004. - №11.

54.      Стадник В.В., Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 464 с. (Альма-матер).

55.      Ткачук К.II. и др. Безопасность труда в промышленности. -К.: Техника, 1982.- 231 с.

56.      Чернишов А. Программирование бизнеса http

57.      Юфин Е.Я. и др. Охрана труда в машиностроении. -М.; Машиност­роение, 1983. - 432 с.

58.      Сайт програмних додатків http://www.softodrom.ru/

59.      Офіційний сайт СП «АНК» http://www.ankltd.ukrbiz.net/