Дипломная работа: Інформаційна система аналізу діяльності підприємства для фінансового забезпечення інвестиційної діяльності
Реальн нвестиції – це вкладання (внески) у виробничі (засоби) фонди (основні та оборотні). Переважно це вкладання в матеріальні активи – будівлі, обладнання, споруди та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, «ноу-хау», технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація).
Останнім часом в економічній літературі визначили нові форми інвестицій, які входять до складу реальних інвестицій – інноваційні інвестиції та інтелектуальні інвестиції.
Інноваційн нвестиції – це вкладання в нововведення. Взагалі, при стабільній економіці вс нвестиції повинні бути водночас інноваціями. За умов кризи можливі інвестиц на підтримку діючих технічно відсталих виробничих фондів.
Інтелектуальн нвестиції – це вкладання в об’єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на промислов зразки і корисні моделі.
Що стосується поняття «інвестиційна діяльність», то воно визначається Законом України «Про нвестиційну діяльність» (ст.2) як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, тобто вона здійснюється на основі:
- нвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;
- державного нвестування, здійснюваного органами влади і управління України, АР Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;
- ноземного фінансування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;
- спільного нвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, ноземних держав.
До суб’єктів нвестиційної діяльності, відповідно до вищеназваного Закону (ст.5) віднесен нвестори та учасники.
Інвестори суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладання власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти нвестування.
Залежно від функцій, які виконує суб'єкт господарювання в інвестиційному процесі, він може бути інвестором, учасником, або тим і іншим одночасно.
Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функц будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
Що стосується кредиторів, то вони перетворюються на інвесторів у разі конвертації позичок у власність (акції).
Учасниками нвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Суб’єктами нвестиційної діяльності є держава через свої інституції, господарськ товариства (компанії) і корпорації, фінансово-кредитні установи, інш функціональні учасники.
Існує два види нвестування – пряме і портфельне, об’єктом вкладання коштів яких є проект.
Різноманітність визначень поняття проект пояснюється передусім різними методологічними підходами, і тому проект – це:
- будь-яке велике починання, що планується або замислюється;
- певне підприємство із початково встановленими цілями, досягнення яких означа завершення проекту;
- окреме підприємство з конкретними цілями, які часто включають вимоги до часу, вартост та якості результатів, що досягаються;
- певне завдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями), що обумовлюють спосіб його вирішення.
Чітка орієнтація на результативність заходів, необхідність їх досягнення у визначений проміжок часу в умовах обмеженості ресурсного забезпечення – це найважливіші складов тлумачення проекту, а прив’язка його до засобів і суб’єктів фінансування, а також чітке визначення фінансових результатів, породжує якісно нове поняття нвестиційний проект.
На основі аналізу наведених визначень та ознак бізнес-проекту можна сформулювати визначення поняття інвестиційного бізнес-проекту. Інвестиційний проект - це обмежена за часом цілеспрямована зміна системи зі встановленими вимогами до якост результатів, можливими межами витрат коштів та ресурсів і специфічною організацією з його розробки та реалізиції.
Цілями проекту можуть бути економічні і соціальні результати, наприклад, збільшення виробничих потужностей підприємства, створення чи реконструкція інфраструктури, вирішення екологічних і соціальних проблем тощо.
Необхідно розуміти відмінності між поняттями "план", "програма", "проект".
План –це фіксація системи цілей, задач і засобів, які передбачають спрямовану зміну ситуації при передбаченому стані середовища [16].
Програма – це запланований комплекс економіко-соціальних, науково-дослідних заходів, спрямованих на досягнення генеральних цілей або реалізацію певного напряму розвитку [18].
Під інвестиційним проектом розуміють пакет інвестицій і пов’язаних з ними видів діяльності. Відмінними рисами проекту є:
1) Виникнення, снування та закінчення проекту у певному оточенні.
2) Зміна структури проекту протягом його життєвого циклу.
3) Наявність певних зв’язків між елементами проекту як системи.
4) Можливість відміни вхідних ресурсів проекту.
Виходячи з визначення проекту, виділяють такі головні ознаки проекту (рис.1.1):
|
||||
 |
||||
1.Системне функціонування проекту.
2.Обмеженість у часі.
3.Обмеженість ресурсів.
4.Кількісне вимірювання.
5.Неповторність.
6.Наявність певних зовнішніх умов.
Рис. 1.1. Основні ознаки інвестиційного проекту
Системне функціонування проекту означає, що елементи проекту взаємопов’язані. Однак склад проекту не завжди залишається незмінним: реалізація проекту завжди пов’язана зі змінами у системі і є цілеспрямованим її перетворенням з існуючого стану на бажаний, який визначається метою проекту.
Обмеженість у часі означає, що будь-який прект має термін початку і термін завершення.
Обмеженість ресурсів означає, що будь-який проект має свій обсяг матеріальних, людських та фінансових ресурсів, які використовуються за встановленим і лімітованим бюджетом.
Кількісне вимірювання –це визначення конкретних кількісних витрат і прибутків від проекту, оскільки аналітик дає оцінку проекту, спираючись на цифри.
Неповторність означає, що проект повинен відрізнятися від іншого (або від програми чи плану) рівнем інновацій, комплексності та структурованості.
Наявність певних зовнішніх умов. Проект снує в певному зовнішньому середовищі, елементи якого впливають на проект. Тому треба аналізувати проект з урахуванням умов середовища, в якому він здійснюється. Життєздатність проекту значною мірою залежить від точного опису оточення проекту з позиції його взаємодії з середовищем. Оточення проекту –це чинники впливу на його підготовку і реалізацію.
Зовнішні чинники поділяються на політичні, економічні, суспільні, правові, науково-технічні, культурні та природні.
До внутрішніх чинників належать чинники, пов’язані з організацією проекту. Організація проекту є розподілом прав, відповідальності та обов’язків між учасниками проекту.
Серед головних учасників проекту виділяють ініціаторів, замовників, інвесторів, керуючих та контракторів проекту.
Ініціатор проекту сторона, яка автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту. Ним може бути будь-який учасник проекту, але ділова ніціатива щодо здійснення проекту може виходити від замовника проекту.
Замовник проекту головна сторона, яка зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети і буде користуватися його результатами [21]. Замовник висуває основні вимоги до проекту, його масштабу, здійсню фінансування за власні кошти інвесторів, укладає угоди щодо забезпечення його реалізації, керує процесом взаємодії між всіма учасниками проекту.
Інвестор(и) – сторона(и), що вкладає інвестиції в проект і зацікавлена у максимізації вигод від своїх вкладень [21]. Якщо інвестор і замовник не одна та сама особа, то інвесторами частіше всього виступають банки, інвестиційн компанії та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами під час виконання проекту.
Керуючий проектом юридична або фізична особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо управління проектом: планування, контроль та координація дій учасників проекту. Склад функцій і повноважень керуючого проектом визначається контрактом із замовником. Керуючий для виконання своїх функцій утворює команду проекту у склад виконавців, які реалізують ці функції.
Контрактор проекту(генеральний контрактор) –сторона чи учасник проекту, що за угодою із замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт, пов’язаних з проектом. До функцій генерального контрактора алежать укладання контракту із замовником або нвестором, добір та укладання угод із субконтракторами, забезпечення координації їх робіт та прийняття виконаного обсягу, оплата прац співвиконавців. Контрактором може виступати керівник проекту чи інші активн учасники проекту.
До учасників проекту відносять також субконтракторів, постачальників, органи влади, споживачів продукції проекту тощо.
Результатом будь-якого нвестиційного проекту є одержання прибутку(доходу) чи зростання вкладеного капіталу. Інакше кажучи, усі учасники проекту повинні бути зацікавлені в його організації та ефективному завершенні. Саме таким чином реалізуються ндивідуальні інтереси учасників інвестиційної діяльності:
- нвестори повертають вкладені капітали та одержують передбачені дивіденди;
- замовники одержують реалізований інвестиційний проект та доходи від його використання;
- керівник проекту та його команда одержують плату за контрактом, додаткову винагороду за результатами роботи та формування прибутку, а також підвищення професійного рейтингу;
- органи влади одержують податки з усіх учасників, а отже, задоволення громадських, соціальних та екологічних потреб і вимог у довіреній їм сфері;
- споживач мають необхідні їм товари, продукти, послуги, плата за які відшкодовує витрати на здійснення інвестиційної діяльності та формує прибуток;
- нш зацікавлені сторони отримують задоволення своїх інтересів [17].
Для досягнення найбільшого ефекту від здійснення інвестування необхідно зважити на так внутрішні та зовнішні фактори, які притаманні нашій економіці:
- нестабільність;
- дефіцит та обмеженість коштів і ресурсів;
- поява та посилення конкуренції;
- соціальн проблеми та вимоги;
- екологічн зміни та вимоги;
- проблеми споживчого ринку;
- зростаюч вимоги до якості робіт [24].
Якщо ж ці зміни не аналізуються та не враховуються при управлінні інвестиційною діяльністю, це може призвести до негативних результатів, а саме:
- зниження доходів і прибутків учасників;
- перевищення встановлених за контрактом вартостей, тривалості та строків завершення нвестиційного проекту;
- підвищення встановлених лімітів та спожиті трудові та матеріально-технічні ресурси;
- збільшення штрафів за порушення зобов’язань;
- запізнення з введенням нових технологій, відставання з впровадженням і практичним використанням результатів наукових досягнень і дослідно-конструкторських розробок;
- відставання появи нової продукції на споживчому ринку;
- непродуманост прийнятих рішень;
- низько ефективності інвестицій та збільшення строків окупності проектів [28].
Оскільки існують фінансові і реальні інвестиції, то, відповідно, і проекти можуть розрізнятися залежно від засобів(коштів) інвестування.
Фінансові проекти передбачають одержання прибутків від вкладень капіталу в інвестиційні(фондові) нструменти – акції, облігації, паї, внески тощо.
З боку інвестора як власника активів проекти можуть бути споживчі, паперові та підприємницькі (за об’єктами інвестицій).
Споживчі – це плани вкладення заощаджень(нагромаджень) у предмети особистого або сімейного довгострокового використання – житло, засоби транспорту та ін. Ці вкладення безпосередньо не пов’язан з одержанням прибутку, проте в окремих випадках вони можуть використовуватись для цих цілей або брати участь в інвестиційному проекті як гарантія, застава або як засіб захисту від інфляції в періоди спаду інвестиційної активності.
Паперові проекти – це плани придбання активів у вигляді цінних паперів, як майнових, так і боргових(кредитних), які будуть не тільки приносити інвестору прибуток(дохід), але й гарантувати йому певний рівень безпеки вкладених коштів.
Підприємницьк проекти –це плани вкладення капіталу в будь-який вид підприємницької(виробничої або комерційної) діяльності.
За напрямами нвестування розрізняють, у першу чергу: інвестиції прямі, тобто безпосередньо спрямовані на створення виробничих потужностей, і портфельні, тобто зумовлен сукупністю паперових представників(документів), що віддзеркалюють, як правило, права власності на активи, або прибуток, який вони приносять.
Інноваційн проекти – це вкладення капіталів у наукомісткі, високотехнологічні виробництва, як одночасно є високоризиковими і потребують захисту з боку держави. За допомогою ризикового капіталу можуть створюватися мегаполіси, вільні економічні зони, де на пільгових умовах капітали спрямовуються в новітні високі технології, тобто нновації.
За мотивацією, тобто з точки зору прибутковості проектів, їх можна ранжувати від таких, де нвестиції не дадуть прибутків(вимушені проекти), до таких, де очікують надприбутки.
За рівнем ризику проекти також можуть бути ранжовані від поза ризикових (придбання державних цінних паперів) до авантюрних.
Нарешті, проекти можна класифікувати за рівнем технологічної готовності і формами відтворення. Так, зародкові та попередні проекти належать до передінвестиційних досліджень не потребують глибоких обґрунтувань, інші потребують всебічних техніко-економічних обґрунтувань.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
