Курсовая работа: Порядок складання фінансової звітності
За П (С) БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.
3.1 Принципи підготовки фінансово звітності
Для досягнення якісних характеристик нформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів.
Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників - фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов'язання власників не повинн відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому в фінансовій звітност (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов'язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип отримав назву принципу автономност підприємства.
Отже, якщо власник підприємства вносить власн грошові кошти у банк з метою збільшення статутного капіталу даного підприємства, то ця операція буде відображена у фінансовій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків за депозитним вкладом, що здійснений його власними коштами, та їх використання на свої потреби, то така господарська операція не вплине на показники фінансової звітності.
Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має н наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби сво діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (принаймні протягом наступного звітного періоду).
За протилежних обставин якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П (С) БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П (С) БО 6). Тоді поділ його активів і зобов'язань на необоротні та оборотні (довгостроков короткострокові) втрачає доречність: адже підприємство повинне у процес ліквідації покрити усі свої зобов'язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов'язання - короткотерміновими. Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично втрачає сенс застосування майже всіх принципів формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.
Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.
За П (С) БО 1 звітний період склада календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою.
Передбачається також складання проміжно звітності (квартальної та місячної) наростаючим підсумком з початку року.
Під час визначення оцінки активів у баланс пріоритет надається їх історичній собівартості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання. Наприклад, до собівартості придбаного обладнання будуть включені ціна постачальника, витрати на його доставку та монтаж.
Слід зауважити також на відмінностях у склад фактичної собівартості, яка зараз застосовується до оцінки статей балансу в Україні, та історичної собівартості як основної оцінки статей балансу за П (С) БО 1.
До собівартості придбаних активів включатимуться:
• ціна придбання;
• податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);
• витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;
• витрати доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації);
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цих активів.
Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.
Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень.
П (С) БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.
Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути також повною, зважаючи на ЇЇ важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітност події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями.
У складі річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачена форма №3 "Звіт про фінансово-майновий стан" та пояснювальна записка. Проте інформація, яка в них наводиться, лише в незначній мірі покриває потреби користувачів для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємства з метою прийняття економічних рішень.
Що ж стосується непередбачених подій та подій після дати балансу, то вони взагалі не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці.
Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансове положення результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.
Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже користувач отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством протягом певних звітніх періодів. Українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, які визначались п.1 "Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні", затверджених наказом Мінфіну України від 07.05.93 № 25 з наступними змінами і доповненнями. У пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту вимагалось попередити про намір зміни облікової політики в наступному звітному році.
За П (С) БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності. Тепер підприємство буде мати право вибору, прийматиме ці рішення самостійно.
Що ж стосується змін облікової політики, то в П (С) БО 6 визначено:
• коли можливі такі зміни;
• що не вважається зміною облікової політики;
• як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;
• які примітки слід надавати у випадку змін облікової політики.
Цілий ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної дебіторської заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю та потребують професійного судження. Тому при складанн фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені. Наприклад, запаси підприємства на момент їх отримання відображаються в обліку за історичною собівартістю, тобто застосовується принцип історичної собівартості. Проте під час складання балансу вони переоцінюються за нижчою з оцінок - історичною собівартістю або чистою вартістю реалізації. Тут перевага надається іншому принципу - принципу обачності.
Принцип єдиного грошового вимірника передбача вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.
Під час складання фінансової звітност необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.
Порівнюючи П (С) БО 1 з вимогами Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від квітня 1993 року №250, з наступними змінами і доповненнями5, та Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту, затвердженої Мінфіном України №139 від 18 серпня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями6, що розбіжності між ними стосуються як складу звітності (див. рис.2.1), так і методологічних основ її подання.
Методологічні відмінності полягають перш за все у тому, що:
• якісні характеристики фінансової звітност розглядались з точки зору такого користувача звітів як держава;
• не використовувались принципи безперервност діяльності та превалювання змісту над формою;
• принципи нарахування та відповідност доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачност використовувались частково і непослідовно.
Внаслідок цього:
• бухгалтерські звіти безперервно діючого підприємства та такого, що припиняє свою діяльність, готуються за однаковими правилами;
• під час підготовки звітності не враховувалась ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних з певною статтею, та можливість її достовірної оцінки;
• принцип нарахування застосовувався формально, не зважаючи на економічну сутність господарських операцій. Датою реалізації продукції, товарів, робіт, послуг вважається дата відвантаження (передачі) продукції, товарів (підписання документів про виконані роботи, надані послуги) 7;
• жорстке регулювання методології обліку фактично виключало можливість застосування професійного судження та формування облікової політики керівництвом українського підприємства: право вибору існу лише щодо методу нарахування зносу малоцінних та швидкозношуваних предметів, створення одного з дозволених резервів за рахунок собівартості, оцінки вартост товарів гуртовими базами торгівлі, постачання та збуту8;
• не розглядалися непередбачені події та под після дати балансу;
• склад собівартості в значній мірі визначався податковим законодавством, а не економічною сутністю цієї категорії.
Усе це позначалось на якісних характеристиках звітності українських підприємств, не сприяючи ні їх зрозумілості, н доречності, ні достовірності, ні зіставності в нових економічних умовах. Мета П (С) БО - уникнути зазначених недоліків.
3.2 Баланс, зміст його статей
Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ.
Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.
Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:
1) назва підприємства, його організаційно - правова форма та місцезнаходження;
назва звіту;
дата, на яку складено звіт;
валюта, в якій складено звіт та рівень точності.
Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому є:
активи;
зобов’язання;
власний капітал.
Активи - це ресурси, контрольован підприємством в результаті минулих подій, використання яких, очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.
Актив відображається у балансі за умови, що:
оцінка його може бути достовірно визначена;
очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.
Зобов’язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Активи і зобов’язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.
В активі балансу міститься інформація про активи підприємства з точки зору їх складу та розміщення. В пасиві балансу нформація про джерела фінансування активів і склад цих джерел з точки зору власного та залученого капіталу. Найважливіша особливість балансу в фінансовій звітності - це рівність валюти активу і пасиву. Баланс - найважливіший фінансовий документ, що рекомендується зовнішнім користувачам використовується як для зовнішніх, так і внутрішніх потреб підприємства, будучи основним елементом звітності.
В кожній країні діють свої норми і правила складання балансу і переліку його статей, що встановлюється в спеціальних законодавчих актах.
Розглянемо складання форми 1 „Баланс" на прикладі підприємства ПОСП „Нива." (Додаток А)
Бухгалтерський баланс - це сукупність показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства на звітну дату у вигляді активів, зобов’язань та власного капіталу. Зміст і форма Балансу та стальні вимоги до розкритгя його статей визначаються П (С) БО 2 "Баланс". Баланс складається виходячи з залишків на рахунках 1-6 класів Плану рахунків. Баланс подається у складі річної та проміжної звітності. У примітках до балансу розкривається інформація, що не наведена безпосередньо у балансі, але є обов'язковою за відповідними положеннями, а також інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення зрозумілості та доречності.
Стаття "Нематеріальні активи"
У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об’єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також накопичена амортизація. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопичено амортизації.
Формування статті Балансу "Нематеріальн активи" за Планом рахунків:
первісна вартість (рядок 011) = Сальдо Дт 12;
знос (рядок 012) = Сальдо Кт 133
Формування статті Приміток, до річно фінансової звітності за Балансом:
рядок 080 (графа 3,14) (Форма №5) = рядок 011 (графа 3,4) (Форма №1);
рядок 080 (графа 4,15) (Форма №5) - рядок 012 (графа 3,4) (Форма №1) В примітках до статті необхідно навести таку інформацію:
строк корисного використання нематеріальних активі" (або норми амортизації, що застосовуються підприємством);
методи амортизації нематеріальних активі", що застосовуються;
валову балансову вартість та накопичену амортизацію за групам и нематеріальних активів (разом з накопиченою сумою збитків від зменшення корисності) на початок і на кінець звітного періоду;
стаття (або статті) Звіту про фінансов результати, до якої внесена сума нарахованої амортизації нематеріальних активів;
узгодження балансової вартості нематеріальних активів на початок і на кінець звітного періоду з урахуванням змін протягом звітного періоду;
причину того, що період амортизації окремих нематеріальних активів перевищує 20 років (якщо це має місце);
опис, балансову вартість та залишковий період амортизації нематеріальних активів, які є суттєвими для фінансових звітів;
первісну справедливу вартість, балансову вартість та метод оцінки нематеріальних активів, отриманих у вигляді державного гранту та первісно відображених за справедливою вартістю;
наявність та балансову вартість нематеріальних активів з обмеженим правом володіння та балансову вартість нематеріальних активів, переданих у заставу як забезпечення зобов'язань;
суму укладених угод на придбання нематеріальних активів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
