Учебное пособие: Облік у закордонних країнах
Межамериканская організація бухгалтерів створена в 1949 р. у Сан-Хуані (Пуерто-Рико), членами 27 професійних організацій з 21 країни. Основні зусилля спрямовані на стандартизацію й гармонізацію практики обліку в країнах Латинської Америки. Країни - Аргентина, Бразилія, Канада, США, Мексика.
У США розробкою стандартів фінансового обліку й аудита в державному секторі займаються:
Рада по стандартах державного обліку;
Головне управління обліку;
Дорадча рада по стандартах федерального обліку;
Рада по стандартах обліку витрат.
Основними завданнями цих організацій є аудит і перевірка федеральних програм і діяльност урядових закладів.
У приватному секторі США регулюванням бухгалтерського обліку займаються:
Американський нститут дипломованих громадських організацій (AICPA), що займається розробкою й впровадженням стандартів аудита;
Рада по стандартах фінансового обліку (FASB), що займається розробкою стандартів фінансового обліку;
Комісія з коштовних паперів і фондової біржі (SEC), що регулює питання, пов'язані з випуском цінних паперів, їхнім обліком і реалізацією на фондовому ринку.
ТЕМА 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СКЛАДАННЯ Й ПОДАННЯ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ
2.1 Ціль складання фінансово звітності і її користувачів.
2.2. Склад елементи фінансових звітів.
2.3. Основн принципи й припущення при складанні фінансової звітності.
2.4. Якісн характеристики фінансових звітів.
2.1. Ціль складання фінансової звітності і її користувачів
Загальн вимоги до фінансової звітності викладені в Концептуальній основі складання й подання фінансових звітів і в МСБО № 1 «Подання фінансових звітів».
Концептуальна основа містить виклад концепцій, на яких базується складання фінансових звітів для зовнішніх користувачів. Вона не є міжнародним стандартом бухгалтерського обліку й, відповідно, не визначає стандарти для певної оцінки або розкриття нформації. Через це виникають розбіжності між Концептуальною основою й окремим стандартом обліку, вимоги якого є пріоритетними.
Метою складання фінансових звітів є надання інформації про фінансовий стан, результати діяльності й рух грошових потоків компаній для широкого кола користувачів.
Користувачами фінансової звітності можуть бути різні категорії фізичних і юридичних осіб. Наприклад: кредитори, інвестори, акціонери, фіскальні органи, державні установи й т.п.
Інформація повинна бути вичерпної й доступної до сприйняття особами, компетентними в сфер комерційної діяльності й бажаючими ретельно вивчити цю інформацію.
Інформація фінансової звітності повинна допомогти реальним і потенційним інвесторам, кредиторам і іншим її користувачам у визначенні сум і строків інвестицій, майбутніх надходжень коштів від дивідендів або відсотка, виторгу від продажів, розміру й строку погашення платежів за цінні папери або по позичках. Оскільки рух грошових коштів інвесторів і кредиторів залежить від грошових потоків підприємства, фінансова звітність повинна забезпечувати їхньою інформацією про розміри сум і часу майбутнього приросту коштів даного підприємства.
Фінансова звітність повинна містити інформацію про економічні ресурси підприємства, дебіторської заборгованості, а також про результати операцій, подіях обставинах, які змінюють ці ресурси й заборгованість.
2.2. Склад і елементи фінансових звітів
Перед тим як перейти безпосередньо до фінансових звітів, важливо зрозуміти базов елементи цих звітів системи МСБО.
Елементи в балансі, безпосередньо пов'язані з оцінкою фінансового стану:
активи;
зобов'язання;
власний капітал.
Елементи, безпосередньо пов'язані з виміром результатів діяльності у звіті про прибутки й збитки:
доходи;
витрати.
Елементи, безпосередньо пов'язані з виміром сум коштів:
елементи звіту про прибутки й збитки;
зміна елементів балансу.
Активи це засобу, контрольовані компанією, які отримані в результаті попередньо діяльності й від яких очікується одержати економічні вигоди в майбутньому.
Зобов'язання це існуюче зобов'язання компанії, що випливає з попередніх операцій, погашення якого припускає відтік засобів.
Власний капітал – це різниця між всіма активами компанії й всіх зобов'язань.
Доходи це збільшення економічних вигід компанії за звітний період, що виражається в збільшенні активів або зменшенні зобов'язань, результатом чого є збільшення капіталу (не за рахунок внесків власників).
Витрати це зменшення економічних вигід компанії за звітний період, що виражається в зменшенні або втраті вартості активів або в збільшенні зобов'язань, як приводять до зменшення капіталу (не за рахунок вилучень власників). Збитки вважаються, по своїй суті, витратами й не виділяються в окремий елемент фінансової звітності.
Таким чином, облікові принципи лежать в основі ведення всього процесу обліку й складання звітності.
2.3. Основні принципи й припущення при складанн фінансової звітності
Вимоги й припущення, що стосуються процесу виміру й розпізнання фактів господарсько діяльності, а також способів їхнього розкриття у звітності, у свою чергу діляться на наступні групи:
1. Припущення щодо того, як фірма веде облік і становить свою звітність.
2. Властиво основні принципи або методики, якими керується фірма при веденні обліку й відбитті у звітності фактів господарського життя.
3. Вимоги, які повинні дотримуватися при веденні фінансового обліку й складанні звітності.
Зупинимося більш докладно на кожній із цих груп.
Припущення (Assumptions) містять у собі наступні твердження:
1. Допущення єдиного ізольованого підприємства (entity concept). Це допущення думає, що дане підприємство існує як єдина й у теж час самостійна організація, що відділена в економічній діяльності, як від своїх власників, так і від всіх нших контрагентів. Відповідно, це допущення дозволяє сконцентруватися на даних, стосовних тільки до даного підприємства, і відкинути всі не потрібні.
2. Допущення безперервності (going concept). Це допущення припускає, що один раз створене підприємство буде існувати протягом невиразно довгого проміжку часу. Це не занадто правдиве припущення, а іноді просто неправильне, але воно допомагає уникнути проблем, пов'язаних з розпізнанням прибутків або збитків, основою для застосування принципу собівартості при оцінці активів, а також надає стороннім користувачам кращу можливість самим прогнозувати розвиток підприємства.
3. Допущення використання грошового вимірника (monetary unit). У звітності можуть відбиватися тільки операції й події, які мають грошову оцінку, причому натуральні або інші причини результатів, що мають грошовий вимір, не мають особливого значення.
4. Допущення періодичності (periodicity) припускає вирахування фінансових результатів після закінчення певних періодів часу - місяця, кварталу або року. Тому що звітний період, звичайно фінансовий рік, рідко збігається по тривалост з операційним циклом підприємства, те це допущення допомагає вирішити проблему вирахування фінансового результату по незавершених операціях і співвіднесення частин цього результату з відповідним періодом.
Основними принципами (методами) обліку є:
1.Принцип собівартості (historical cost) вимагає, щоб всі об'єкти враховувалися за вартістю придбання або аналогічної. Застосування цього принципу зіштовхується з численними перешкодами, тому що випадки, коли ринкова й/або відбудовна вартість активу, особливо довгострокового, продовжує рівнятися собівартост його придбання, являють собою скоріше виключення, чим правило.
2.Розпізнання прибутку й збитків (revenue recognition) базується на принципі нарахувань (accrual) і має на увазі їхнє відбиття в обліку й звітності в момент одержання доходу (фактичного виникнення збитків), а не в момент реалізації.
3.Принцип відповідності (matching) вимагає співвіднесення доходів і їхніх витрат, що породжують, за часом. Відповідно, витрати (prepaid expenses), що породжують доходи в іншому звітному періоді, ураховуються окремо, так само, як витрати (deferred charges, accrued expenses), які будуть понесені пізніше, але вже принесли доходи.
4. Принцип повного розкриття інформації (full disclosure) вимагає надання всієї істотно нформації, у тому числі й не стосовної до даного звітного періоду, якщо володіння даною інформацією істотно впливає на можливе поводження користувача.
5. Принцип подвійного запису (double entry), що полягає у відбитті однієї й тої ж суми по дебету одного рахунку й кредиту іншого. У США цей принцип розглядається як чисто технічний прийом. Він дозволяє становити складні проводки, коли кредитується й дебетується кілька рахунків одночасно.
Основн вимоги (Demands) полягають у дотриманні наступних правил:
1. Визначення співвідношення витрати-вигоди (cost-benefit approach) вимага співвіднесення витрат по одержанню інформації із імовірною або дійсною корисністю цієї інформації.
2. Вимога істотності (materiality) вимагає розкриття тільки тої інформації, що стотною для користувача при прийнятті рішень на основі дані звітності. Відповідно, зміна або невідбиття істотної інформації спричиняє прийняття користувачем неправильного рішення. Цей принцип тісно пов'язаний із принципом повного розкриття: інформація може вважатися повністю розкритої, коли розкриті вс стотні деталі цієї інформації. Принцип істотності дозволяє обмежити обсяг нформації до такого, котрий є достатнім, але не надлишковим для користувача.
3. Вимога консерватизму або обережності (conservatism), відповідно до якого збитки повинні в міру можливості враховуватися в момент виникнення, навіть якщо вони ще не реалізовані, а от прибутку повинні враховуватися тільки в момент реалізації. Із цим принципом зв'язаний спосіб оцінки по меншій зі стоимостей: собівартості й ринкової вартості, а також інші, аналогічні по впливі на результати фірми.
2.4. Якісн характеристики фінансових звітів
Наступно по важливості частиною принципів після цілей є якісні характеристики нформації. У США виділяються чотири такі характеристики інформації: релевантность, вірогідність, порівнянність і послідовність.
Релевантность (relevance) полягає в тім, що інформація повинна сприяти ухваленню рішення користувачем. Релевантность інформації є результатом сполучення трьох характеристик: предсказательной цінності (predictive value), властивост зворотного зв'язка ( Feed-back) і своєчасності (timeliness).
Вона повинна мати предсказывающей цінність (властивість інформації, що допомага користувачам підвищувати ймовірність реалізації прогнозів) для того, щоб користувач міг використовувати неї в прийнятті інвестиційних рішень. Вона також повинна забезпечувати зворотний зв'язок — не тільки прогнозування, але й підтвердження, і коректування попередніх прогнозів. І, нарешті, вона повинна бути своєчасної, щоб зберігати свою корисність.
Надійність (reliability) визначається як "властивість інформації, що припуска достатню волю від помилок і упередженості, а також її здатність точно представляти те, що передбачалося представити". Надійність складається, у свою чергу, із трьох складових: проверяемости (verifiability), репрезентативно вірогідності (representative faithfulness) і нейтральності (neutrality).
Проверяемость означає, що, користуючись тими самими даними, різні експерти прийдуть до однакових висновків. Репрезентативна вірогідність даних має на увазі, що існу прямий зв'язок між явищем і його оцінкою й немає яких-небудь опосредующих факторів, які здатні спотворити оцінку явища при тім, що саме явище залишається незмінним. І, нарешті, нейтральність має на увазі, що на оцінку явища не робить впливу те, яких цілей хоче домогтися даний користувач або експерт за допомогою даної оцінки. Таким чином, перекручена інтерпретація інформації фінансового обліку при формуванні фінансової звітності з метою підвищити кредитоспроможність підприємства порушує в тому числі й нейтральність надавано нформації.
Порівнянність (comparability) - це властивість форми надання інформації, що підвищу корисність за рахунок можливості порівняння її з аналогічними показниками або даними. Граничною формою порівнянності є однаковість (uniformity), коли фірми надають інформацію не просто в порівнянному, а в зовсім одноманітному форматі.
Під послідовністю (consistency) мається на увазі сталість у застосуванні будь-якого даного облікового принципу або способу обліку для даного об'єкта обліку. Але ноді сталість, застосовувана сліпо, не тільки не допомагає в правильній оцінц положення фірми, але й істотно спотворює його. Наприклад, послідовне застосування принципу собівартості відносно обліку основних засобів при високій нфляції здатно привести до того, що поточний ремонт верстата буде коштувати дорожче, ніж його облікова вартість. Тому застосування принципу послідовност обмежене й іноді зводитися до вимоги докладного розкриття наслідків зміни в застосовуваних методах обліку.
ТЕМА 3. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ КОМПАНІЙ
3.1. Структура й зміст балансу.
3.2. Структура й зміст звіту про прибутки й збитки.
3.3. Структура й техніка складання звіту про рух грошових коштів.
3.4. Структура й зміст звіту про зміни у власному капіталі.
3.5. Примітки до фінансової звітності.
3.6. Консолідована фінансова звітність.
3.1. Структура й зміст балансу
Баланс показує фінансове становище компанії на певну дату, відбиваючи наявні ресурси, заборгованість і власний капітал.
Балансовий звіт західних компаній може бути представлений у горизонтальному й вертикальному форматах. Баланс, складений по горизонтальному форматі, являє собою двосторонню таблицю (ліва частина - актив, права частина - пасив). Такий формат застосовують фірми США, Франції, Німеччини, Італії, Іспанії й інших країн.
Хоча методичний підхід до складання балансу у всіх країнах однаковий, саме розташування статей може розрізнятися. Так, у ряді англійських фірм пасив балансу розташований ліворуч, а актив - праворуч.
В інших же англійських фірмах і фірмах ряду інших країн баланс складається за вертикальною формою, коли статті пасиву йдуть за статтями активу або навпаки. При складанні бухгалтерського балансу по вертикальному формат статті пасиву віднімаються зі статей активу. При цьому основне балансове рівняння буде представлено в наступному виді:
Власний капітал = Активи - Зобов'язання.
Незалежно від формату подання, статті балансу повинні бути оцінені відповідно до прийнятого в країні стандартами в такий спосіб (див. табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Оцінка статей балансу
| Найменування статті балансу | Оцінка | |
| МСБО | GAAP | |
| Запаси | по найменшій із двох стоимостей собівартість або ринкова вартість) | за собівартістю або по найменшій із двох стоимостей |
| Кошти | по фактичній вартості | по фактичній вартості |
| Дебіторська заборгованість | по чистій вартості реалізації | по чистій вартості реалізації |
| Основні засоби й нематеріальні активи | по залишковій вартості | по залишковій вартості |
| Довгострокові інвестиції |
1. за собівартістю 2. по переоціненій вартості 3. по найменшій оцінці |
метод собівартості метод участі в капіталі метод консолідації |
| Поточні інвестиції |
1. по ринковій вартості 2. по найменшій оцінці |
за собівартістю по амортизируемой вартості по ринковій вартості |
| Поточні зобов'язання | по фактичній вартості | по фактичній вартості |
| Довгострокові зобов'язання |
1. по фактичній вартості 2. по наведеній вартості |
1. по фактичній вартості 2. по наведеній вартості |
