Учебное пособие: Міжнародні економічні відносини
Міжнародний кредит це позичка в грошовій або товарній формі надана кредитором однієї країни позичальнику із іншої на умовах .
Суб’єкти :
1. Фірми
2. Банки
3. Уряди
4. Фінансов організації
Функції
1. перерозподіл коштів
2. нтернаціоналізац економіки
3. прискорення реалізації продукції
Форми:
За терміном :
1. короткостроковий
2. середньостроковий до7 років.
3. довгостроковий
За кредитором
- приватний
- державний
- фінансових організаціях
За об’єктами:
- цільовий
- зв’язаний
- фінансовий не має цільового характеру
За формою надання
- товарний
- грошовий
Умови:
- сума-ліміт розмір позички яка надається позичальнику або сума платежу на який надається відстрочка.
- Строк це період протягом якого позичальник використовує кредит + термін відстрочки погашення кредиту + термін погашення кредитую
- Процент фіксований і плаваючий. Плаваючий залежить від інфляції або залежить від якоїсь події.
Кредитування експортерів:
- банки
- посередник
- мпортери
Овердрафтовий кредит – це кредит який надає банк своєму клієнту без забезпечення, про це укладається угода контокорентна угода між банком і клієнтом в тому що клієнт може користуватись таким видом кредиту.
Кредитування мпортера –
- банк експортер
- експортер
Основний документ: вексель. Урахування векселю – це купівля векселю банком
Форми кредиту:
- Факторинг. Фактор-фірма (доньки банків) викупає у своїх клієнтів експортерів вимоги до покупця на протязі 2-3 днів оплачує в виді авансу, а залишок клієнт отрима після надходження грошей від покупця товару.
Прихований (тихий) при якому імпортер не знає про цю домовленість
Відкритий при якому він знає про цю операцію
Факторинг здійснюється при строку платежах на строк не більший за 180 днів
- Форфейтінг від 6 місяців до 6 років – середньостроковий. Всі операції супроводжуються гарантіями банків.
- Симбійований кредит – це кредит кількох банків кредиторів які дають кредит одному позичальнику.
40. Міжнародні організації з регулювання валютних відносин.
Світовий банк багатосторонньою неурядовою кредитно-фінансовою установою. Назва «Світовий банк» об’єднує два самостійні у юридичному та фінансовому відношенні суб’єкти: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародну асоціацію розвитку (МАР). Також Світовий банк має дві організації-філії: Міжнародну фінансову корпорацію (МФК) та Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ), які мають статус членів Групи Світового банку. Офіційні цілі усіх членів Групи Світового банку – зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Україна стала членом МБРР з вересня 1992р. У жовтні 1993р. вона також стала 162 країною-учасницею МФК, а у 1995р. – повним членом БАГІ.
МБРР. Міжнародний Банк реконструкції та розвитку було в 1944р. Тільки країни-члени МВФ можуть стати членами МБРР. Його кредитна діяльність заключається в наданні зовнішніх позик на продуктивні цілі з урахуванням здатності погашення заборгованості у майбутньому і стимулювання економічного зростання країн-позичальниць. Позики надаються лише урядам країн, що розвиваються, або під їхню гарантію державним та приватним організаціям.
Позики надаються здебільшого на 15-20 років і мають 5-річний пільговий період, протягом якого сплачуються тільки відсоткова ставка та кошти для резервування для клієнти кредитної лінії. Повернення основної суми позики починається лише з шостого року.
Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була заснована у 1960році з метою доповнити діяльність МБРР в напрямі довгострокового фінансування розвитку найменш розвинутих країн, що розвиваються. З початку 1990-х років офіційними цілями діяльності МАР в найбідніших країнах є: скорочення бідності, стабілізація та економічне зростання, захист навколишнього середовища. Ці цілі і визначають кредитну політику МАР: розподіл фінансових ресурсів між країнами проводиться залежно від ступеня розв’язання ними проблем, пов’язаних з трьома головними завданнями МАР. Кредити МАР надаються лише урядам країн-членів для наступного передання їх організаціям, що відповідають за виконання проекту. Кредити мають 10-ти річний період відстрочки і підлягають сплаті протягом 35-40-річного періоду. З 1989р. комісія за кредитними зобов’язаннями установлена на рівні 0%.
Багатосторонн агентство гарантії інвестицій (БАГІ) було створено в 1988р. 41 країнами-членами Світового банку і почало здійснювати свою діяльність у 1990р. Діяльність БАГІ спрямована на розповсюдження прямих іноземних інвестицій серед країн-членів. Його основна мета при цьому - стимулювати залучення прямих приватних інвестицій у країни, що розвиваються, шляхом усунення перешкод некомерційного характеру.
Функції БАГІ:
1) нада ноземним інвесторам страхові гарантії проти некомерційних ризиків у країнах, які одержують інвестиції;
2) надає дорадчі інформаційні послуги країнам-членам щодо залучення прямих іноземних інвестицій.
Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була заснована в 1956 р. для сприяння розвитку приватного підприємництва в країнах, що розвиваються. ОСНОВНИМИ видами ДІЯЛЬНОСТІ МФК Є:
¨ фінансування проектів приватного сектора економіки країн, що розвиваються, шляхом надання позик або прямих інвестицій,
¨ сприяння приватним компаніям країн, що розвиваються, в мобілізації фінансових коштів на міжнародних фінансових ринках,
¨ надання технічної допомоги, дорадчих та консультаційних послуг урядам і підприємцям країн-членів.
41. Міжнародний валютний фонд, його цілі, роль.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) був створений на Бреттон-Вудській валютно-фінансовій конференції у 1944р., у якій брали участь 44 держави. З березня 1946 р., МВФ має статус спеціалізованого органу ООН. У 1959р., членами фонду були 49 держав, у 1970р. – 166, у 1992р. – 157, у 1996р. – 181 держава.
МВФ це валютно-фінансова організація міжурядового співробітництва. Його політика діяльність регулюється статутом, який має назву Статті Угоди МВФ. Специфіка Фонду порівняно з іншими міжурядовими організаціями полягає в тому, що у своїй діяльності він об’єднує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютнго- фінансових відносин. Ці функц випливають з основних цілей МВФ, які закріплені у Статті І угоди МВФ:
Ø Розвиток міжнародного співробітництва у валютній сфері через постійну організацію, яка забезпечує механізм консультацій з міжнародних валютно-фінансових проблем;
Ø Сприяння розширенню та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, підтриманню високого рівня зайнятості та реальних доходів;
Ø Забезпечення стабільності валютних курсів; підтримка домовленостей членів щодо валютних курсів; недопущення конкурентного знецінення валют;
Ø Допомога у створенні багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між членами, усунення валютних обмежень, які гальмують розвиток світової торгівлі;
Ø Надання загальних ресурсів Фонду у тимчасове користування членами з метою забезпечення можливості відхилень у платіжних балансах без застосування заходів, що завдають шкоди національному та міжнародному розвитку;
Ø Скорочення тривалості та зменшення ступеня нерівноваги у міжнародному балансі розрахунків членів.
Учасники Бреттон-Вудсько конференції доручили Фондові виконання трьох основних функцій:
— контролю за дотриманням «кодексу поведінки» (тісне співробітництво в питаннях міжнародної валютної політики i міждержавного платіжного обігу);
— надання членам фонду фінансових pecypciв для забезпечення дотримання ними «кодексу поведінки»;
— організації форумів для взаємних консультувань країн-членів i співробітництва з міжнародних валютних питань.
Пізніше крании-члени визначали для МВФ i додаткові функції та обов'язки залежно від потреб часу. Нині МВФ має такі функції: здійснення нагляду за узгодженою системою впорядкованого обміну національних валют; надання кредитів своїм членам на реорганізацію економіки для встановлення більш ефективного сшвробітництва; надання додаткових послуг країнам-членам (підвищення кваліфікації персоналу, технічна допомога в спеціалізованих сферах, інформаційне обслуговування).
Вступаючи в МВФ, країна зобов'язується:
- постійно нформувати інші країни про заходи та кроки щодо визначення вартості своїх грошей стосовно грошей інших країн;
— відмовитися від обмежень на обмін національних грошей на інші валюти;
— дотримуватися економічної політики, яка приведе до зростання як власного національного багатства, так i всієї спільноти в цілому.
42. Україна міжнародні економічні організації.
Україна членом:
- МВФ(1992)
- МБРР
- ЕБРР(1991)
- МТП(1998)
- МОП(1954)
- Рада митного співробітництва (1990)
Співробітництво України з МВФ було започатковане у 1992р. і спрямовувалося на підтримку ринкової трансформації економіки України, макроекономічної стабільності та збалансованості національної валюти. За час цього співробітництва Україна отримала кредитні ресурси Фонду на суму понад 4 млрд. дол.
У співробітництві України з МВФ можна виділити такі етапи:
1). Перший (1994-1995 рр.). Україні було надано фінансову допомогу STF для підтримки платіжного балансу, стан якого погіршився внаслідок серйозних порушень в традиційній системі зовнішньої торгівлі і розрахунків з окремими країнами. Як показав аналіз, підтримка МВФ у подальшому позитивно вплинула на хід економічних перетворень в Україні.
2). Другий (1995-1998рр.). Україна отримала від МВФ позики за програмами Стенд –бай, головною метою якої є підтримка курсу національної валюти фінансування дефіциту платіжного балансу. В цей період в Україні здійснено заходи щодо регулювання валютних курсів, системи платежів та ліквідац обмежень, що стримували зростання міжнародної торгівлі. Завдяки плідній співпраці з міжнародними фінансовими організаціями Україна мала змогу вийти на світові ринки капіталу.
3). Третій (1998-2000рр.). Україна намагалась отримати від МВФ кредит за програмою розширеного фінансування (ПРФ). Ця позика є необхідною для продовження фінансування економічних реформ в Україні, які б забезпечили не тільки короткострокові спроби зі зменшення дефіциту платіжного балансу, але й структурні заходи більш довгострокової дії, для усунення причин дефіциту платіжного балансу.
Співробітництво мало як позитивні, так і негативн наслідки для України. Так, залучення кредитів МВФ сприяло макроекономічній стабілізації, поточному обслуговуванню державного зовнішнього боргу, зменшенню дефіциту платіжного балансу, пом’якшенню негативних наслідків російсько фінансової кризи 1998р., дало змогу залучити пільгові фінансові ресурси інших міжнародних фінансових організацій, насамперед Світового банку та ЄБРР.
Водночас вимоги, що висувалися до України під час отримання чергових траншів, часто мали політичне забарвлення і не завжди відповідали економічним інтересам нашої держави.
Необхідність у залученні кредитних ресурсів МВФ до 1999р. була зумовлена дефіцитом рахунка поточних операцій платіжного балансу, тобто від”ємним сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами та поточним обслуговуванням державного зовнішнього боргу.
Протягом 1995-1999р. за рахунок кредитів МВФ було профінансовано приблизно 2/3 суми дефіциту поточного рахунка платіжного балансу України.
У вересні 1998р. МВФ відкрив Україні фінансування по кредиту EFF – СДР 1,92 млрд., з яких Україна вже отримала СДР 1,19 млрд.
9 вересня 2002р. закінчилась реалізація для України програми МВФ “ Механізм розширеного фінансування”(ЕЕF). Загальний обсяг програми, затверджений Радою директорів МВФ, у 1998р. становив 1919,95млн. СПЗ, або понад 2,27млрд.дол.
Ця програма є одним із найпільговіших кредитних нструментів МВФ, оскільки передбачає надання кредитів на 10-річчний термін із пільговим періодом 4,5 року під невисокі процентні ставки.
У межах програми Україною отримано 1,6 млрд. дол., що становить 62,1% від її загального обсягу.
Стан виплат в І кварталі 2002р.: Україна скоротила свій борг на 26, 8 млн. дол. або 21,4 млн. СДР (1 СДР=1,25285 дол.), який станом на 31 березня складав 1878,5 млн. дол. В січні-березні в рахунок обслуговування та погашення боргу було виплачено 32,1 СДР, в т. ч. 10,7млн. СДР відсотків.
Останній раз МВФ надавав Україні кошти 25.09.2001 – 290,8 млн. СДР. З того часу НБУ вже повернув Фонду 120,2 млн. СДР.
В І півріччі 2002р. борг України перед Фондом зріс до 1,922 млрд. дол. з причини підвищення курса долара до гривні.
Виплати по кредитам МВФ в 2003р. повинні становити СДР185,8 млн.,
В 2004р. – СДр237,9 млн.,
В 2005р. – СДР 201,1 млн.,
В 2006- СДР 223,4 млн.
Взагалі в 2002р. Україна скоротила борг перед МВФ на 10,8%( СДР 183,5 млн.) до СДР 1523млн (2071 млн. дол.).
В 2003р. Україна повинна виплатити СДР 178,7 млн., в т.ч. СДР 35,2 млн. відсотків.
43. Міжнародні транспортні відносини, їх регулювання.
Транспорт – сфера послуг, здійснююча перевезення людей і вантажів. Включає в себе сукупність шляхів сполучення і рухомих засобів перевезення, а також різн споруди, устрої, які забезпечують їх нормальну роботу. Види транспорту: водний (морський та річковий), наземний (залізничний, автомобільний, трубопровідний) повітряний. В морському транспорті розрізняють лінійне судноплавство (регулярне на стійких географічних напрямках) та трапове (нерегулярне, за потребою).
Коносамент – документ, який заповнюється при оформленні вантажу і підтверджує прийняття товару для морського або річного перевезення.
Основні учасники транспортних відносин: вантажовідправник, перевізник (володар судна, або посередник, який укладає контракт з володарем судна і вантажовідправником), стивідор (оператор терміналу, тобто експедиторські компанії, фірми в портах, на станціях), сюрвейер (незалежний експерт, якого можуть наймати всі зацікавлен особи), отримувач вантажу. Термінал – спеціальна транспортна споруда, яка забезпечує доступ до транспортного засобу, що рухається по даному шляху, а також заміну того ж засобу, або різних, що забезпечують перевезення на цьому маршруті. Чартер – угода фрахтування судна. Він може бути на умовах одного рейсу, або декількох послідовних (перевезення значної кількості однорідного вантажу в одному напрямку одним судном), тайм-чартер – оренда судна без екіпажу.
Основні організації з регулювання транспортних відносин:
ISO(Міжнародна морська організація), ціль – поширення співробітництва між урядами з технічних питань міжнародного морського судноплавства, сприяння додержанню найкращих стандартів в сфері безпеки на морі, морській навігації.
ICAO(Міжнародна організація цивільної авіації), ціль – сприяння безпец польотів на міжнародних авіалініях, розробка принципів і техніки міжнародного повітряного сполучення, сприяння розвитку і плануванню міжнародних повітряних перевезень.
IATA(Міжнародна асоціація повітряного транспорту), ціль – розвиток безпечних регулярних повітряних сполучень, сприяння повітряній комерц аналіз пов’язаних з цим проблем.
ОТІФ(Організація міжнародного залізничного транспорту), МКЗТ(Міжнародний комітет залізничного транспорту), МСАТ(Міжнародний союз автомобільного транспорту).
44. Проблеми інтеграції України до світового господарства і
міжнародних економічних відносин.
Рівень економічного розвитку України, як і будь-якої іншої країни, тісно пов'язаний з процесами, що відбуваються у всесвітньому господарстві, Від ступеню участі в міжнародному поділі праці залежить вирішення багатьох проблем українсько економіки.
До головних економічних чинників, які впливають на швидкість процесу входження України у світовий економічний простір, слід віднести:
Позитивні:
• значний сировинний потенціал;
• вигідне географічне положення, розвинуту мережу залізничних доріг, водних і повітряних трас, трубопроводів і мережу енергопостачання ;
• досить високий рівень кваліфікації кадрів поряд з вкрай низькою заробітною платою, хоча досить часто це нівелюється низькім рівнем продуктивності праці;
• наявність технологічно-передових секторів промисловості, здатних до швидкого освоєння нових видів продукції;
• наявність виробничої бази (будинки, інфраструктура, тощо), яка швидко без значних обсягів нвестування може бути використана у новому виробничому процесі.
Негативні:
• Тривалий час Україна, як інші постсоціалістичні країни, була ізольована від світогосподарських глобальних процесів і приречена на замкненість самодостатність. За часів СССР економіка України функціонувала на принципах централізованого планування і розвивалась у відриві від впливу світово господарської кон’юнктури, у власній системі цінових пропозицій; вона виробляла та в певній мірі продовжує виробляти в основному продукти, що не знаходять попиту на зовнішньому ринку за сприятливими цінами. Функції щодо регулювання зовнішньої торгівлі і платежів в основному виконували органи державного управління, а не ринкові регулятори.
• Наявність високого ступеню політичної нестабільності, відсутність чіткої економічно політики, непослідовність в проведенні реформ;
• невизначеність, непослідовність, а іноді відсутність належної законодавчої базі ;
• велику корумпованість владних структур різних рівнів;
• 3 1991-2000р. відбулося 2-3 кратне падіння ВВП. На 1.07.1999 р. обсяг кредиторської заборгованост перевищив обсяг ВВП у 1,6 рази.
• Відносно великий державний борг (на 1 січня 2000 р. внутрішній борг біля 15млрд, зовнішній ~ 65млрд гривень при річному бюджеті біля 52 млрд. гривень.), невиважену політику щодо зовнішніх запозичень (більшість з них взяті у вигляд кредитів, а не у формі прямих інвестицій, і використані неефективно, в основному на покриття дефіциту державного бюджету і платіжного балансу);
• скорочення виробничого споживання за рахунок різкого падіння виробництва, а також обмеженість внутрішнього ринку у зв'язку з вкрай низькою купівельною спроможністю населення;
• низка нвестиційна привабливість галузей з довгостроковим циклом віддачі вкладених капіталів. В результаті структурні зрушення гальмуються фактично нульовою нвестиційною активністю;
• значний відтік капіталу з України ( в негативному відношенні ~1\10), обумовлений, з одного боку, кримінальним його характером, а з другого, невірою значної частини вітчизняних бізнесменів у сталість економічних перетворень, а також значні труднощі щодо легального ведення бізнесу.
• подальше погіршення структури експортно-імпортних потоків: збільшення в експорті питомо ваги сировинної групи товарів, а в імпорті - продукції споживчого призначення.
• недостатній розвиток фінансової, технічної, інформаційної та іншої інфраструктури;
неконкурентоздатність продукції більшості українських підприємств, більш того, - ймовірність "системного відриву" її від групи провідних країн через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій та нововведень, структурно-галузеву несумісність;
• переважна орієнтованість торговельних зв'язків України на одну країну - Російську Федерацію;
