Учебное пособие: Економіка підприємства
При господарському засобі будівництво здійснюється силами і засобами підприємства, а при підрядному - сторонніми організаціями на основі договори.
2.9 Оборотні кошти підприємства
Оборотн виробничі фонди являють собою частину майна підприємства, речовим виразом яких є предмети праці.
Оборотні виробничі фонди функціонують у сфері виробництва. Крім того, підприємства розпоряджаються готовою продукцією коштами, що обслуговують сферу обертання. Ця частина майна підприємства називається фонди обертання.
Сукупність усіх коштів, вкладених в оборотні виробничі фонди і фонди обертання, складає оборотні кошти підприємства.
По своєму складу оборотні кошти підрозділяються на:
Оборотні виробничі фонди:
1) виробничі запаси на складі підприємства;
2) незавершене виробництво - це напівфабрикати власного виготовлення, заготівлі;
3) витрати майбутніх періодів.
Фонди обертання:
4) готова продукція на складі підприємства;
5) продукція, відвантажена споживачу, але не оплачена;
6) кошти підприємства в розрахунках.
Кругообіг оборотних коштів.
СФЕРА СФЕРА
ВИРОБНИЦТВА ОБЕРТАННЯ
(ПІДПРИЄМСТВО) Запаси Гроші (РИНОК)
Незавершене Готоваа прод-я
вир-во
Головне завдання ефективного використання оборотних коштів складається в тому, щоб забезпечити безперервність процесу виробництва і процесу обертання (реалізації) при мінімальному обсязі оборотних коштів.
По джерелах формування оборотні кошти підприємства діляться на власні, зайомні і залучені.
Власні оборотні кошти підприємства формуються за рахунок прибутку. Такий метод формування оборотних коштів забезпечу оперативність і фінансову незалежність підприємства.
Зайомні оборотні кошти створюються за рахунок кредитів банків. Наприклад, під сезонні потреби в оборотних коштах.
Залучені засоби це засоби, тимчасово що вилучаються підприємством із спеціальних фондів, а також відстрочка по виплаті податків заборгованості постачальникам. Ці засоби використовуються підприємством у якості резерву у випадку порушення безперервності в обороті оборотних коштів.
Залучені засоби називаються також стійкими пасивами.
У залежність від характеру планування оборотні кошти діляться на нормовані і ненормовані.
Нормовані - це оборотні кошти, які розміщені в сфері виробництва (гр. 1, 2, 3 + готова продукція на складі).
Ненормовані - це відвантажена, але не оплачена продукція і кошти в розрахунках, включаючи дебіторську заборгованість.
Тривалість обороту оборотних коштів (у днях) - це період від моменту надходження запасів на підприємство до одержання грошей за реалізовану продукцію. Тривалість обороту оборотних коштів дозволяє оцінювати ефективність роботи підприємства.
2.10 Показники ефективност використання оборотних коштів
Ставляться 2 завдання підвищення ефективності використання оборотних коштів:
1) скорочення запасів до мінімального розміру;
2) прискорення оборотності.
Ці завдання пов'язані між собою.
Оборотність оборотних коштів характеризують так показники:
- коефіцієнт оборотності ОС;
- коефіцієнт завантаження ОС;
- тривалість обороту ОС.
1. Коефіцієнт оборотності ОС:
.
2. Коефіцієнт завантаження ОС:
.
3. Тривалість обороту ОС:
;
.
Qp - продукція, реалізована підприємством за відповідний період;
Фср.ост. - середній залишок ОС за цей період;
F - число днів в періоді, який аналізується.
Потреба в оборотних коштах залежить як від виробництва, так і від тривалості обороту оборотних коштів. Тривалість обороту ОС може бути знижена такими засобами:
1) Запаси. Їхній розмір може бути зменшених за рахунок удосконалювання постачання, прискорення перевезень, поліпшення організації складського господарства, більш точного нормування ресурсів, утилізації відходів виробництва.
2) Незавершене виробництво. Його можна зменшити, скорочуючи тривалість виробничого циклу шляхом упровадження потокових методів і гнучких виробничих систем, механізац й автоматизації, підвищення змінності, скорочення простоїв, більш ефективного використання часу робітників.
3) Запаси готово продукції. Їх можна скоротити, поліпшивши інформаційний обмін із споживачем, роботу транспорту і систему розрахунків.
4) Зниженню витрати ресурсів і запасів ОС повинно сприяти зменшення матеріалів і енергоємністі виробництва.
Існують 3 основні
1) Конструкційне; напрямки зниження матеріало- і енергоємкості виробництва:
2) Технологічне;
3) Організаційно-економічне.
Конструкційне припускає поліпшення конструкцій виробів і використання більш дешевших матеріалів при їхньому виготовленні. Технічне припускає впровадження маловідходных і безвідхідних засобів виробництва. Організаційно-економічне припускає підвищення зацікавленості робітників в економії ресурсів шляхом стимулювання, удосконалювання систем планування, обліку і контролю.
2.11 Нормування оборотних коштів
З нормуванням ОС пов'язані поняття норми витрат ресурсів і норми запасів.
Норма витрати - це раціональна обгрунтована кількість сировини, матеріалів і енергії, необхідна для одиниці продукції або виконання визначеного об’єму робіт.
Норми витрати ресурсів можуть бути розраховані трьома різноманітними засобами:
1) Метод прямого розрахунку. У цьому випадку визначається кількість вихідних матеріалів, необхідних для виробництва окремої деталі. Потім розраховується кількість деталей у готовому виробі. У результаті витрати ресурсів підсумовуються.
2) Статичний метод. Використовується в тому випадку, якщо мінливість умов виробництва не дозволя застосувати метод прямого розрахунка (1). У цьому випадку норми визначаються виходячи з накопиченого досвіду.
3) Метод коефіцієнтів. У цьому випадку коефіцієнти використовуються для корегування норм витрати при збільшенні або зменшенні об’ємів виробництва.
Норми витрати дозволяють розрахувати матеріало- і енергоємкість продукції як загальні витрати матеріальних або енергетичних ресурсів у натуральному або вартісному виразі.
Показники матеріало- і енергоємкості можуть бути загальними, питомими або структурними. Загальна материалоемкість розраховується на виріб у цілому. Питома розраховується на одиницю найбільше важливого експлуатаційного апарата. Структурна - для окремих марок, сортів, груп виробів.
Норма запасу оборотних коштів - визначає ту кількість оборотних коштів, що повинна бути на підприємстві для забезпечення безперебійної роботи. Вона залежить від норми витрати, від сформованих умов постачання і збуту, від системи розрахунків з постачальниками і покупцями.
Q обсяг Gm - обсяг постачання
запасів
Q СТР - страховий
T
Загальні запаси вихідних матеріалів на підприємстві містить у собі запаси поточні, страхові, транспортні і підготовчі.
1) Поточні запаси: 
.
2) Дійсний розмір запасу: 
;
Тпост - час між постачаннями;
Gсут - добова потреба підприємства в даному матеріалі.
3) Страховий запас: 
.
4) Транспортний запас: 
, розраховується на час
переби матеріалів на шляху.
5) Підготовчий запас необхідний у тому випадку, якщо матеріали, що надійшли на підприємство, потребувають підготування, сушіння, сортування т.д.
При нормуванні незавершеного виробництва враховується тривалість виробничого циклу і ступінь готовності продукції в заділ. Цей ступінь характеризується коефіцієнтом наростання витрат.
Коефіцієнт наростання витрат: 
;
.
Сгп - собівартість готової продукції;
Снп - собівартість незавершеного виробництва;
dсм - частка сировини і матеріалів у готовій продукції.
Норматив незавершеного виробництва:
;
.
Tпц - тривалість виробничого циклу;
ПТ – об’єм товарної продукції;
F - період часу, за який продукція виробляється.
Нормування витрат майбутніх періодів:
.
- витрата майбутніх періодів на
початок року;
- витрата майбутніх періодів у
плановому році;
- витрата майбутніх періодів,
включаючи собівартість.
Нормування запасів готової продукції:
.
- середньодобове відвантаження
продукції;
- час на підготування
відвантаження продукції.
2.12 Оптимізація використання оборотних коштів на підприємстві
Підприємство формує оборотні кошти з метою безперебійної роботи, але капітал, вкладений в ОС у випадку звільнення, може використовуватися більш ефективно для розвитку виробництва або бути розміщеним у банку, і приносити відсотки. Вирішуючи завдання оптимізації оборотних коштів, необхідно враховувати такі види витрат: вартість оформлення замовлень на придбання вихідних матеріалів; витрати на збереження поточних запасів. Вони містять у собі вартість збереження на складі, вартість страхування запасів, можливі втрати від старіння і псування.
Х - розмір замовлення однієї партії матеріалу.
Якщо Х=500
250 - середній об’єм запасу за весь період.
Для нього і розраховується вартість збереження на складі. Якщо Х=2х250
Витрати на збереження на складі=Х/2×С1, де С1 - витрати на збереження одиниці матеріалів. Витрати на оформлення замовлень=Z/X×C2, де Z - потреба матеріалів на рік; C2 - витрати на одне замовлення.
Витрати= Х/2×С1+ Z/X×C2
Підрозділ економіки «Теорія запасів» вирішує дані завдання оптимізації об’ємів постачань і збереження запасів.
ТЕМА 3. ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА
3.1 Кадри промислового підприємства
Кадри являють собою основний штатний склад підприємства. У залежність від участі у виробничому процесі вони діляться на ряд категорій.
Всі робітники
Промислово виробничий Непромисловий
персонал
Інженерно Молодший
технічні Службовці обслуговуючі Учні Охорона
робітники персонал
Робітники
Керівники Спеціалісти Технічні
виконавці
Лінійні Функціональн Основні Допоміжні
Інженерно-технічні робітники ведуть на підприємствах науково-дослідну діяльність, організацію, технічне й економічне керівництво.
Службовці займаються діловодством, обліком, постачанням, збутом, тех. обслуговуванням.
Робітники:
- основні - робітники, безпосередньо зайнят виготовленням продукції;
- допоміжні - обслуговують виробничий процес або виготовляють допоміжну продукцію, тобто інструмент, тару і т.п.
Керівники:
- лінійні - керівництво «поверхом» (начальник, зам. начальника, …), тобто ієрархія керівництва;
- функціональні - керують окремими спеціалізованими сферами (головний. інженер, енергетик, технолог).
Робітники підприємства підрозділяються по професіях і спеціальностям.
Професія - основний вид діяльності, що потребує спеціальних знань і навичок.
Спеціальність - вид діяльності в межах дано професії, що потребує особливих додаткових знань і навичок.
Приклад: професія - слюсар, спеціальності - слюсар-складальник, слюсар-ремонтник.
Робітники окремих професій і спеціальностей розділяються по кваліфікації. Кваліфікація робітника визначається розрядом, що присвоюється в залежності від теоретичного і практичного підготування і накопиченого досвіду.
Професія, спеціальність і кваліфікація ІТП і службовців дозволяє їм займати посаду у відповідності зі штатним розкладом.
Склад і кількість окремих категорій робітників на підприємстві характеризують структуру кадрів. В даний час у результаті досягнень НТП вона змінюється убік зменшення кількості робочих, збільшення робітників інженерно кваліфікації.
3.2 Продуктивність праці
Продуктивність праці характеризу ефективність праці робітників, тобто відношення результатів праці до витрат. Продуктивність праці буває двох видів: суспільна (характеризує сукупні витрати праці в економіці в цілому) і індивідуальна (витрати праці, необхідні для виготовлення одиниці продукції або послуги).
Продуктивність праці характеризується двома показниками: прямий показник - виробіток; обернений показник - трудомісткість.
Виробіток - це кількість продукції, виробленої одним робітником в одиницю часу.
Трудомісткість - кількість часу, необхідна одному робітнику для виготовлення одиниці продукції або послуги.
У практику нормування і планування на підприємстві існує 5 видів трудомісткості:
1) трудомісткість гранична - розраховується або задається - установлюється замовником у завданні на проектування нового виробу.
2) проектна трудомісткість- розмір необхідних згідно з проектом витрат праці на виготовлення виробу. Визначається проектувальником і не повинна перевищувати граничної трудомісткості.
3) нормативна трудомісткість - це встановлювані на підприємств витрати праці на виготовлення продукції після досягнення проектних потужностей виробництва з урахуванням реальних умов роботи підприємства.
