Учебное пособие: Економіка підприємства
- одноособові (сімейні);
- кооперативні;
- орендні;
- господарські товариства.
5. Функціональний вид діяльності:
- промислові;
- сільськогосподарські;
- будівельні;
- транспортні;
- страхові;
- торгові й ін.
6. Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкованості:
- головні (материнські);
- дочірні;
- філії.
7.Розмір чисельності робітників:
- дрібні (малі);
- середні;
- великі.
1.5 Статут підприємства й інші установчі документи
Статут підприємства регулює сукупну діяльність фірм, хні взаємовідносини з іншими господарськими об'єктами. Статут затверджується власником або фундатором підприємства, а для державних підприємств власником майна при участі трудового колективу.
У статуті повинні бути визначені:
1) точне найменування і месцезнаходження підприємства;
2) власник або фундатор;
3) основна місія і цілі діяльності;
4) органи управління.
У статуті може бути визначений орган, що має право репрезентувати інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, профспілковий комітет і т.д.)
Колективним договором регулюються виробничі, трудові й економічні відношення трудового колективу з адміністрацією (власником). У колективний договір включаються зобов'язання з проведення конкретних заходів щодо створення сприятливих і безпечних умов праці, з впровадження нових технологій і т.д.
Колективний договір передбача забезпечення росту продуктивності й оплати праці, фахового підготування підвищення кваліфікації кадров, соціальний захист робітників.
Колективний договір повинний містити окремий підрозділ, що освітлює питання участі робітників у використанні прибутку підприємства.
1.6 Організаційно-правові форми підприємств
Об'єднання учасників підприємницької діяльності для спільного бізнесу називають партнерством (товариством). Це найпростіша форма підприємства, що дозволяє об'єднувати як зусилля, так і капітал його учасників.
Особи, що створюють товариства, називаються фундаторами. Кожен з них вносить визначений пай у вигляді грошей або свого майна. Сукупність цих внесків утвориє статутний капітал товариства.
Учасники товариства наділені такими правами:
1) брати участь в управлінні господарською діяльністю;
2) одержувати відкриту інформацію про діяльність товариства;
3) брати участь у розподілі прибутку;
4) претендувати на частку майна при розформуванні підприємства (ліквідаційний пай).
Створення товариства закріплюється договором.
Обов'язки партнерів:
1) виконувати вимоги установчого договору;
2) своєчасно вносити додаткові засоби для розвитку підприємства;
3) соблюдати комерційну таємницю.
Товариство (партнерство) не є юридичною особою, тобто не може виступати як єдина фірма з своїм відособленим майном, а являє собою заснований на угоді договір рівних осіб.
По ступеню майнової відповідальності партнерства підрозділяються на повн командитні.
Повне товариство - об'єднання для спільної діяльності. Його характерною рисою високий ступінь майнової відповідальності учасників по зобов'язаннях товариства, тобто учасники відповідають не тільки внеском у статутний капітал, але і розраховуються особистим майном. Об'єднане майно являє собою часткову власність, що належить всім учасникам, а розмір паю дозволяє учаснику одержувати більший або менший прибуток. Управління підприємством здійснюється спільно.
Командитне товариство - проміжна форма власності між повним товариством і товариством з обмеженою відповідальністю. Командитне товариство також являє собою об'єднання фізичних осіб, але вони розділяються на дві групи:
- повні товариші (партнери);
- командитисти (партнери-вкладники).
Повні товариші - несуть необмежену відповідальність по зобов'язаннях підприємства і приймають управлінськ рішення. Командитисти - вносять пай, котрим і відповідають по зобов'язаннях підприємства, і не беруть участі в управлінській діяльності.
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Характерною рисою ТОВ є те, що учасники відповідають по зобов'язаннях підприємства тільки своїми внесками в статутний капітал. Саме ТОВ являється юридичною особою, відповідає перед кредиторами усім своїм майном.
Статутний капітал ТОВ не повинен бути менше встановленого законом розміру.
Переваги: страхує своїх учасників як юридична особа. Недоліки: масштаби діяльності обмежені.
Акціонерне товариство - це підприємство, статутний капітал якого ділиться на визначене число акцій.
АТ бувають відкритого і закритого типу. Акціонери відкритого АТ (ВАТ) можуть продавати свої акції будь-якій особі без згоди інших акціонерів, також дарувати, передавати в спадщину і т.д. У закритому АТ (ЗАТ) акції поширюються тільки серед обмеженого кола учасників, заздалегідь визначеного в складі АТ.
Головною особливістю АТ є те, що його майновий і грошовий капітал формується шляхом продажу акцій. Акції випускаються підприємством (емітуються), реєструються державою реалізуються на первинному ринку цінних паперів по номінальній вартості. Надал прямування акцій на вторинному ринку цінних паперів. Тут акції продаються по ринковій вартості, яка може бути вище або нижче за номінальну.
Акція документом, що засвідчує те, що її власник володіє деякою долею власності підприємства.
Володіння акцією надає право:
1) діставати прибуток у вигляді періодичних виплат (частіше щорічних) - дивідендів. Розмір дивідендів пропорційний кількості акцій, що належать вкладнику;
2) право управління АТ. Акціонери періодично збирають раду, де обговорюють основні стратегічні питання управління підприємством. Рада акціонерів для поточного керування обирає виконавчий орган - дирекцію підприємства. На раді акціонерів власник однієї акції володіє одним голосом при голосуванні. Власник 51% акцій (контрольного пакета) має право блокувати рішення ради й обстоювати свою думку (рішення).
У залежност від дивідендів і участі в управлінні, акції діляться на прості і привілейовані. Привілейовані акції не дозволяють голосувати на зборах акціонерів, але забезпечують їхньому власнику визначена винагорода у вигляді дивідендів.
Володіння акціями не дорівнюється до володіння фізичним майном АТ. Акціонери являються власниками тільки цінних паперів. Фізичним власником майна АТ є саме підприємство. При ліквідації акціонери одержують ліквідаційну квоту пропорційно числу акцій.
1.7 Форми об'єднання підприємств
Корпорація - акціонерне товариство, що об'єднує діяльність декількох підприємств. Як юридична особа корпорація відповідає по зобов'язаннях вхідних до складу підприємств. Корпорація реалізує адміністративне і фінансове управління діяльністю вхідних до складу підприємств.
Концерн - форма об'єднання значних підприємств на основі договору. Цей договір дозволяє використовувати можливості збільшення масштабів виробництва, кооперування стабільних виробничих зв'язків.
Холдинг - характеризується тим, що центральна (материнська) фірма має контроль над дочірніми підприємствами. Цей контроль пов'язаний із володінням контрольними пакетами акцій дочірніх підприємств. Переваги: усі підприємства є АТ адміністративно незалежні; мінімізація податків.
Консорціум - тимчасове добровільне об'єднання підприємств для рішення конкретних завданнь, наприклад, здійснення значних інвестиційних, науково-технічних, соціальних проектів і т.д.
ТЕМА 2. РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Економічні ресурси підприємства
Економічн ресурси підприємства - це чинники, необхідні для здійснення виробничого процесу. Вони містять у собі: природні, людські, і створені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.
Класифікація економічних ресурсів:
Ресурси
Матеріальн Трудові
ресурси ресурси
Капітал Земля Робоча сила Підприємницька
спроможність
Грошовий Знаряддя
праці
Знаряддя праці , орні угіддя, корисні копалини т.д. Вони обмежені.
Капітал (інвестиційні ресурси) – матеріальні, фінансові засоби, використовувані в процесі виробництва продукції і її доставки споживачеві. Процес створення і накопичення капіталу називається інвестуванням.
Трудові ресурси - фізичні і розумові зусилля людей у процесі виробництва продукції.
Підприємництво - спроможність організовувати виробництво й ефективно використовувати усі види ресурсів.
Загальна властивість усіх ресурсів - їхня обмеженість. Звідси випливає обмеженість виробничих можливостей об'єктів. Суспільне виробництво не здатне зробити той об’єм товарів і послуг, яке хотіло б спожити товариство.
Класифікація ресурсів стосовно підприємства:
| Матеріальна форма | Грошова форма, витрати |
|
1. Природні умови 2. Праця 3. Засоби виробництва 3.1 Знаряддя праці (засоби праці) 3.2 Предмети праці (сировина, матеріали, що комплектують) 3.3 Готова продукція 3.4 Гроші |
1. Рента 2. Фонд оплати праці, зарплата 3. Капітал: 3.1 Основні фонди 3.2 Оборотні фонди 3.3 Оборотні фонди 3.4 Гроші |
2.2 Ринок ресурсів
Ринок ресурсів має декілька особливостей:
1) попит на ресурси є похідним, тобто залежить від попиту на продукцію;
2) попит і пропозиція на ресурси є стійкими в часу;
3) ринок ресурсів часто концентрується, при цьому утворяться монопол і монопсонії.
Ціни на ресурси мають важливе значення в економіці в зв'язку з тим, що:
1) витрати, пов'язані з придбанням ресурсів, є прибутками окремих соціальних прошарків населення;
2) оплата ресурсів - це витрати підприємства, що визначають конкурентноздатність продукції і результативність господарської діяльності;
3) ціни на ресурси визначають їхній розподіл розміщення в економіці;
4) ціни на ресурси пов'язані з економічною політикою держави.
Попит на ринку ресурсів залежить від попиту на готову продукцію: підвищується попит ® крива попиту зміщається вправо.
P
Q
Попит на ринку ресурсів залежить від продуктивності використовуваної технології:
P
збільшується
продуктивність
Q
Попит на ресурси залежить від цін на інші ресурси. Вони можуть як замінювати, так і доповнювати даний ресурс (попит на гудзики і тканини - що доповнюють, торф і дрова - що заміняють).
Часто зміна цін на ресурси-замінники призводить до виникнення двох протилежних ефектів: ефекту заміни (екскаватор і робітники), ефекту масштабів виробництва
2.3 Основні фонди підприємства
Для здійснення безупинної виробничої діяльності, підприємство повинно мати у своєму розпорядженні ресурси: трудові, матеріальні, грошові. Найбільш важливі з них засоби виробництва.
Засоби виробництва - це сукупність матеріальних елементів, необхідних для виготовлення продукції.
Вони діляться на: предмети праці та засоби праці.
Їх можна характеризувати в такий спосіб:
Предмети праці:
1) беруть участь у виробничому процесі однократно, змінюють свою форму, утворять готову продукцію;
2) свою вартість на вартість готової продукції переносять відразу;
3) відновлюються після кожного виробничого циклу.
Засоби праці:
1) беруть участь у виробничому процесі багаторазово;
2) свою вартість на вартість готової продукції переносять вроздріб у міру зносу;
3) відновлюються через ряд виробничих циклів.
Грошова оцінка засобів виробництва являє собою виробничі фонди підприємства, що підрозділяються на:
1) основні фонди;
2) оборотні фонди.
Класифікація основних виробничих фондів:
| Групи основних фондів | Структура |
|
1. Будинки 2. Споруди 3. Передатні пристрої 4. Транспорт 5. Машини й устаткування 5.1 Силові 5.2 Робітники 5.3 Вимірювальн регулюючі пристрої 5.4 КТ 6. Інструмент 7. Виробничий нвентар 8. Господарчий інвентар |
18% 35% 30% 4% 20% 1% 1% 1% |
Основн виробничі фонди характеризуються складом і структурою.
Склад - сукупність груп ОФ.
Структура - співвідношення вартості окремих груп фондів до їхньої загальної вартості.
По ступеню участі у виробничому процесі ОФ діляться на активні і пасивні.
Структура основних виробничих фондів залежить від: характеру що випускається продукц типу виробництва.
Основн виробничі фонди оцінюються за допомогою натуральних і вартісних показників.
Натуральн показники необхідні для:
1) урахування і планування ОФ кожної групи;
2) розрахунку виробничої потужності;
3) упорядкування балансу устаткування;
4) розрахунку показників його використання.
Вартісна оцінка ОФ необхідна для економічного аналізу структури ОФ і їхні динаміки, для розрахунку амортизаційних відрахувань, тобто сум, стерпних на вартість готової продукції.
До вартісних показників урахування й оцінки ОФ відносяться:
ПВ основних фондів - це сума витрат на придбання, доставку, будівництво, монтаж, наладку ОФ. При визначенні ПВ витрати враховуються в цінах на момент придбання. У балансі господарських суб'єктів ОФ враховуються по балансовій вартості, що менше початкової на розмір фізичного зносу, а також індексовані відповідно до інфляції.
Існу фізичний і моральний знос основних виробничих фондів. Фізичний знос - це втрата вартості ОФ, пов'язана з природними процесами старіння і руйнування матеріалів, що відбуваються як у ході роботи устаткування, так і при бездіяльності. Фізичний знос залежить від часу, якості конструкції і матеріалів, від характеру виробництва. Моральний знос пов'язаний із НТП. Він підрозділяється на два види: 1-го 2-го роду.
1) пов'язаний із створенням більш дешевого устаткування, чим те яке придбали;
