Учебное пособие: Економіка підприємства
2) пов'язаний з появою устаткування більш економічного продуктивного.
Відбудовна вартість ОФ - це їхня вартісна оцінка з урахуванням морального зносу.
Залишкова вартість ОФ - це вартість ОФ на момент виведення їх з експлуатац списання.
грн. (початкова вартість основних
фондів)
років (нормативний термін
експлуатації)
років
(залишкова вартість)
Знос фізичний: 
Вартість балансу: 
Відбудовна вартість основних фондів: 
-
продуктивність(старого/нового)устаткування
- ціна
- нормативний термін експлуатації
Ф
Фпр
Фост
Т
2.4 Показники ефективного використання ОФ
Діляться на 2 групи: показники, що характеризують результати використання ОФ та показники, що характеризують динаміку ОФ.
1 група
1. Фондовіддача - характеризує вартість продукції, що припадає на 1 гр. ОФ:
-
фонд віддачі
- середньорічна вартість ОФ
- показник, що характеризує вартість
продукції, що припадає на 1 грн.
2. Фондоємність - вартість ОФ, необхідна для виробництва продукц на 1 гр.:
- фондовартість=1/фондовіддача
3. Коефіцієнт зносу:
4. Коефіцієнт екстенсивного використання ОФ:
- фактичний час
- планований час
5. Коефіцієнт інтенсивного використання ОФ:
- потужність фактично досягнута
- планова потужність
6. Коефіцієнт інтегрального використання:
2 група
1. Коефіцієнт відновлення:
- вартість введних за рік ОФ
2. Коефіцієнт вибуття:
- вартість виведених за рік ОФ
- вартість ОФ на початок року
3. Коефіцієнт приросту:
Оф і Фе дають загальне уявлення про ефективність використання ОФ, а інші показники пояснюють причини їхньої зміни.
У економіці існують так характеристики: ступінь (напр., ступінь переваги)
¯
показник (прибутку, обсягу виробництва)
¯
коефіцієнт (показник від 0 до 1)
Індекс - коефіцієнт, що характеризу динаміку (збільшення або зменшення).
2.5 Оптимізація використання основних виробничих фондів
Основн виробничі фонди характеризуються продуктивністю й інтенсивністю використання.
Продуктивність устаткування має верхня і нижня межа. З зміною продуктивності певним чином пов'язана зміна витрат матеріалів у процесі виробництва.
Функція, що зв'язує питому витрату матеріалів (тобто на одиницю продукції) з інтенсивністю використання устаткування, називається функцією витрат.
Функція
споживання
(літр/км)
Інтенсивність (км/час)
Оптимальна нтенсивність використання устаткування така, коли витрати матеріалів мінімальні. У випадку, якщо витрачається декілька видів матеріалів, сировини, енергії, функції інтенсивностей укладаються.
Ф.П загальна
На підприємств устаткування не завжди використовується з оптимальною інтенсивністю. Іноді це вигідно.
Прибуток, що виражає нашу вигоду:
П=Прибуток - витрати
П=Ц×Q - Уз×Q
Приклад: Ц=10, Уз=4, Q=1000
П=10(1500 - 5(1500=7500
Функц споживання використовуються для характеристики опису устаткування універсального і спеціального призначення.
Ф. П
- спеціального призначення
- універсального призначення
нтенсивність
2.6 Амортизація основних фондів
Амортизація - від латинського amorte (безсмертя).
Прибуток
Амортизація
Витрати
Амортизація - це процес поступового перенесення вартості основних фондів на вартість продукції в міру зносу. Ціллю амортизації є накопичення грошових сум для повного відновлення основних фондів (реновації - відновлення). Грошовим вираженням амортизації є амортизаційні відрахування. Амортизаційні відрахування - це важлива частина витрат підприємства що включається в собівартість продукції і виконує функцію накопичення коштів для повного відтворення.
Процес повного відтворення ілюструє схема:
Знос Амортизація Формування
собівартості
Основні
Производственние Прибуток
Фонди.
Реновації Фонд розвитку
підприємства
Розмір амортизаційних відрахувань визначається нормою амортизації. Норма амортизації - це відсоток амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів. Норма амортизації встановлюється податковим законодавством. При цьому враховуються такі чинники:
1) фізична довговічність основних фондів, що залежить від їхніх конструкцій;
2) умови експлуатації;
3) моральний знос.
Відповідно до нового порядку числення амортизації (1997) амортизації підлягають витрати пов'язані:
1) з придбанням основних фондів і введення в експлуатацію;
2) самостійним виготовленням основних фондів;
3) з проведенням усіх видів ремонтів, реконструкцій і модернізацій і інших змін основних фондів, крім витрат не перевищуючих 5% балансової вартості основних фондів, що включаються в собівартість.
У місце тисяч норм амортизації які використовувались раніше, вводилося усього 3. Відповідно до цого й основних фондів ділилися на трьох групи:
1) будинки, споруди, передатні пристро - річна норма амортизації 5%;
2) транспортн засоби, меблі, побутові електроприлади, засоби зв'язку й ЕОМ - 25%;
3) нше - 15%.
Урахування основних фондів першо групи ведеться по об'єктах, тобто розраховується балансова вартість амортизація кожного будинку окремо. Урахування ОВФ 2 і 3 групи ведеться для групи в цілому, розраховується сумарна балансова вартість і амортизація. Для 3 групи основних фондів підприємство за своїм розсудом може вибирати між звичайною і прискореною амортизацією. Прискорена амортизація відбувається наступній схемі: 1рік - 15%, 2 рік - 30%, 3 рік - 20%, 4 рік - 15%, 5 рік - 10%, 6 і 7 рік - 5%.
Нарахування амортизації, як і виплата податків, провадиться щокварталу, але кожний місяць при розрахунку прибули у витрати включається 1/3 квартальної амортизаційної суми.
Сума амортизації для групи 1 розраховується по такій формулі:
Б - балансова вартість ОВФ на початок кварталу
Бп - балансова вартість ОВФ на початок попереднього кварталу.
Пп - ремонт, модернізація ОВФ у плані попереднього кварталу.
Ап - амортизаційні відрахування за попередній квартал.
Ип - індекс інфляції в % за попередній квартал.
Урахування основних фондів для групи 1 провадиться до моменту, коли балансова вартість досягне 100 необлагаємих податком прибутків громадян. Після цього вартість основних фондів списується на собівартість продукції.
Для основних фондів гр. 2 і 3 розрахунок провадиться по таких формулах:
Вп - вартість основних фондів, виведених з експлуатації (реалізованих) за попередній період.
Урахування основних фондів груп 2 і 3 ведеться до моменту, коли балансова вартість стане рівної 0.
2.7 Основні задачі, які розв'язуються при розрахунку амортизації
Обозначимо 
; 
Þ 
;
Н - норма амортизації.
Знову утворюване підприємство має основні фонди на суму
Б(0);
А(0)=Б(0)·Н;
Б(1)=Б(0)-А(0);
Б(1)=Б(0)·(1-Н);
Б(2)=Б(1)-А(1);
А(1)=Б(1)·Н;
Б(2)=Б(0)·(1-Н)2;
.
На момент часу n за попередній період буде отримана амортизаційна сума
Задача
1) відома початкова вартість і балансова вартість. Знайти період n для досягнення заданої вартості
2) визначити суму амортизації, накопичену до моменту n
;
;
;
;
3) визначити суми амортизаційних відрахувань накопичених із моменту часу m до n
Всі ц розрахунки необхідні при плануванні інвестицій, визначенні їхньої ефективності, рішенні оптимизаційних задач заміни устаткування.
2.8 Відтворення основних фондів
Всі роботи пов'язані з основними фондів називаються капітальним будівництвом.
Капітальне вкладення - це грошовий вираз сукупності матеріально-технічних, трудових і фінансових ресурсів спрямованих на капітальне будівництво.
Капітальне будівництво може бути чотирьох видів: нове будівництво, розширення, технічне переозброєння, реконструкція.
Під новим будівництвом розуміється будівництво об'єктів основного допоміжного призначення для знову утворюваних підприємств, що після запровадження в експлуатацію повинні працювати самостійно. Будівництво здійснюється на нових площах із метою створення нової виробничої потужності.
Розширення - це будівництво додаткових виробництв на існуючих підприємствах, а також будівництво нових об'єктів на прилягаючих до підприємства територіях із метою збільшення потужності.
Реконструкція - це перебудова існуючих цехів і ділянок, як правило, без розширення виробничих площ, із метою підвищення технічного рівня виробництва на основі досягнень НТП.
Технічне переозброєння являє собою комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих цехів ділянок шляхом упровадження засобів механізації й автоматизації, заміни морально і фізично зношеного устаткування новим.
Капітальне будівництво здійснюється за рахунок трьох основних джерел:
1) власні засоби підприємств, одержувані (формовані) за рахунок прибутку;
2) інвестиції, що залучаються шляхом продажу цінних паперів, акцій і облігацій;
1) довгостроков кредити.
На дійсний момент в Україні основним джерелом капітальних вкладень є власні засоби підприємств (більш 70%). У економічно розвинутих країнах основна роль належить нвестиціям і кредитам, серед інвестицій більш 30% складають державні.
Капітальне будівництво здійснюється в три етапи:
1) Предпроектний. На цьому етапі складається титульний список, тобто перелік об'єктів, підметів проектуванню і будівництву. Для особливо значних складних об'єктів виконується техніко-економічне обгрунтування (ТЕО). У ТЭО обгрунтовані характеристики й об’ем того, що випускається продукції, необхідна виробнича потужність і устаткування підприємств, обгрунтовуються також терміни будівництва й об’ем необхідних витрат, а також показник майбутньої роботи підприємства. Сучасним підходом до упорядкування ТЕО є бізнес-план.
2) Проектний. На основі інформації, отриманої з ТЕО, складається завдання на проектування і передаеться генеральному проектувальнику тієї організації, що викона технічну частину проекту і визначить його кошторисну вартість у цілому і по роках будівництва.
Кошторисна вартість - це грошове вираз витрат на створення і запровадження в експлуатацію виробництва.
- Здійснення будівельних робіт. Може виконуватися двома засобами: підрядним та господарським.
