Курсовая работа: Економічна діагностика діяльності Дослідно-експериментального заводу УкрНДІВЕ

Таким чином, найбільшою проблемою ДЕЗ УкрНДІВЕ, як і більшост підприємств України, є заполітизованість економіки і нестабільність політичних процесів.

2.4 Діагностика конкурентоспроможності підприємства

2.4.1 Загальна характеристика конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність підприємства - це його порівняльна перевага стосовно інших підприємств даної галузі всередині країни і за її межами.

Конкурентоспроможність підприємства - система економічних категорій, елементами якої є конкурентоспроможність продукції і фінансова конкурентоспроможність. Це економічна категорія, за допомогою якої виявляється перевага даного виробника за рівнем задоволення споживачів продукцією з урахуванням ефективності фінансово-господарської діяльності.

Є всі підстави зробити висновок, що поняття конкурентоспроможност підприємства трактується неоднозначно і має потребу в конкретизації. Виділимо наступні його особливості:

Конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства, тобто внутрішньо йому властивим, що виникає з його природи. Вона може бути виявлена й оцінена тільки в умовах наявності конкурентів реальних або потенційних.

Поняття це відносне, тобто вона буде мати різний рівень стосовно різних конкурентів.

Визначається конкурентоспроможність підприємства продуктивністю використання притягнутих їм у виробничий процес ресурсів

Рівень конкурентоспроможності підприємства залежить від рівня конкурентноздатності його продукції, галузі, країни.

На підставі вищенаведених якостей визначаємо це поняття в такий спосіб.

Конкурентоспроможність підприємства - це його відносна характеристика, що виявляється в умовах конкуренції як здатність залучити необхідні ресурси і зробити з них конкурентноздатний товар, що визначається продуктивністю використання виробничих ресурсів, що визначає його положення на ринку і залежна від аналогічної властивості його галузі і країни.

Необхідно пам’ятати наступне:

- по-перше, на відміну від товарів, підприємства як виробничі системи конкурують не тільки за можливість задоволення потреб споживача за допомогою своїх товарів, але і за можливість одержання необхідних для цього ресурсів по мінімально можливій ціні;

- по-друге, сама можливість одержання необхідних ресурсів і виробництва з них конкурентноздатних товарів визначається продуктивністю підприємства, тому що в сучасній економіці одержує ресурси і використовує їх тільки самий продуктивний виробник;

- по-третє, конкурентоспроможність як якість підприємства з'являється тоді, коли в економіці країни або світу (якщо економіка країни відкрита) з'являється ще одне підприємство, причому будь-якої галузевої приналежності, тому що підприємства почнуть конкурувати між собою за ресурси.

Існують дві основні групи підходів до визначення рівня конкурентноздатності підприємства, що методологічно розроблені не цілком.

До першої групи відносяться підходи, засновані на зв'язку рівня конкурентоспроможності підприємства з рівнем конкурентноздатності його продукції і відносної (або абсолютної) ефективністю його функціонування. Характерним прикладом може служити методика, приведена М.И. Кругловим.

До другої групи відносяться підходи, засновані на взаємозв'язку рівня конкурентоспроможності підприємства з рівнем його потенціалу і ступенем впливу зовнішнього середовища.

Разом з тим, досить часто конкуренцію часто зв'язують з товарами, продукцією, послугами, і т.п.. Це неправильно, тому що товар сам по собі не може бороти з іншими товаром. Конкурентна боротьба відбувається між виробниками (постачальниками) цих товарів за ринками збуту. Однак конкуренція ведеться тільки на рівні визначеної групи, підгрупи, виду, різновиду товару.

Тому варто розрізняти конкуренцію між фірмами і конкурентоспроможність товарів. З цих понять випливає поняття керування конкурентоспроможност підприємства. Тобто використання конкурентних переваг підприємства в конкурентній боротьбі між фірмами. Тому для цього необхідно оцінити конкурентоспроможність підприємства і знайти конкурентні переваги, що допоможуть підприємству обрати оптимальну стратегію подальшого розвитку. У цьому і складається основна ідея керування конкурентоспроможністю на підприємстві. Тому варто визначитися з поняттями конкурентна перевага, методами оцінки конкурентоспроможності і можливими стратегіями розвитку підприємства.

В даний час відсутня загальноприйнята методика оцінки конкурентоспроможності організації. У промислово розвитих країнах діють різн методики оцінки конкурентоспроможності підприємств і компаній. Ці методики носять не описовий, а конкретно-економічний, кількісний характер.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства становить інтерес для керівників підприємства з метою визначення конкурентної позиції і конкурентних переваг і розробки подальшої стратегії функціонування, потенційних інвесторів підприємства, банківських структур, що здійснюють кредитування, вторинного ринку акцій; державних органів з метою регулювання конкурентних відносин і для захисту державних інтересів.

В даний час розроблені наступні методичні підходи до оцінки конкурентноздатност підприємства:

методи, що ідентифікують конкурентоспроможність підприємства з конкурентноздатністю продукції;

матричні методи;

методи, засновані на теорії ефективної конкуренції;

метод профілів;

методи, засновані на аналізі порівняльних переваг;

методи, засновані на теорії рівноваги фірми і галузі і теорії факторів виробництва;

інтегральні методи.

Більшість авторів сходиться в думці, що головним фактором конкурентоспроможності підприємства є конкурентоспроможність виробленої їм продукції. Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність підприємства тісно взаємозалежні, така як чим вище конкурентоспроможність продукції, тим вище конкурентоспроможність підприємства. Але по своїй сутност вони відмінні друг от друга. Оцінка конкурентноздатності продукц застосовується до кожного конкретного його виду, а конкурентоспроможність підприємства охоплює всю номенклатуру продукції, що випускається, і динаміку структури, а також усі види виробничо-економічної і фінансової діяльності. Другою відмінністю є те, що визнання конкурентноздатності продукц здійснюється на ринку, а рівень конкурентоспроможності підприємства оцінюється не тільки споживачем, але і самим підприємством. Ще однією відмінністю є різний життєвий цикл товару і підприємства. Одної конкурентноздатності товару недостатньо для міцної конкурентної позиції підприємства.

У керуванні процесом створення конкурентних переваг фірми велику роль грають застосовувані методи аналізу. До них відносяться матричний, кореляційний, регресійний, ситуаційний види аналізу, а також різні імовірність, статистичні й ін. У ринковій економіці широко застосовуються матричний аналіз конкурентних переваг. Найбільше розповсюдженими методами є SWOT-аналіз, матриця Мак-Кінзі, Бостонської консалтингової групи, ін.

2.4.2 Оцінка конкурентного статусу підприємства (підхід Ансоффа)

Конкурентний статус організації - це позиція організації в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку.

За підходом Ансоффа конкурентний статус підприємства можна кількісно розрахувати наступним чином:

КСП = Іскв * І сп * Івп,

де Іскв – індекс (норматив) стратегічних капіталовкладень. Розраховується за формулою:

Іскв = (Іф - Ік) / (Іо - Ік), де

Іф – фактичний об’єм капіталовкладень;

Ік – критичний (мінімальний) об’єм капіталовкладень;

Іо – оптимальний об’єм капіталовкладень.

Ісп – індекс стратегії підприємства. Розраховується експертним підходом за формулою:

Ісп = Sф / Sо, де

Sф – бальна оцінка (1-5) стратегії, яка обрана підприємством;

Sо – бальна оцінка, оптимальна для зовнішнього середовища.

Івп – норматив внутрішнього потенціалу підприємства. Розраховується також експертним шляхом за формулою:

Івп = Сф / Со, де

Сф – бальна оцінка внутрішнього потенціалу підприємства;

Со – бальна оцінка оптимального потенціалу, який є оптимальним для обраної підприємством стратегії.

Розрахуємо конкурентний статус ДЕЗ УкрНДІВЕ:

Іскв = (25000 – 10000) / (30000-10000) = 0,75

Ісп = 4 / 5 = 0,8

Івп = 4/5 = 0,8

Таким чином, КСП = 0,75 * 0,8 * 0,8 = 0,48

Розрахунки свідчать, що конкурентний статус ДЕЗ УкрНДІВЕ є вище середнього.

2.4.3 Оцінка конкурентоспроможності одного з виробів ДЕЗ УкрНДІВЕ

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що якість товарів конкурентів нижче, ніж якість товарів ДЕЗ УкрНДІВЕ, а на рахунок ціни не можна дати однозначної відповіді, тому що в одних підприємств вона нижче, а в інших – вище. У табл.5 представлено порівняльну характеристику пускача з кращими вітчизняними закордонними аналогами.

Таблиця 5.- Порівняльна характеристика пускача з кращими аналогами

№ п.п.	Основні показники	Значення показників
		Серійно–виготовляємі ДЕЗ ПРВИ 400	Серійно–виготовляємі ДЕЗ ПВВ 320	Торез ПВИ-250	закордонні аналоги
					Англія А – 74	Бельгія SKDTg-3ISP	Японія CV432H-GAT2
1.	Номінальне напруга, В	660/1140	660/1140	660	1100	550	600
2.	Номінальний струм, А	400	320	250	300	315	320
3.	Від та рівень вибухозахисту	РВ3ВИа	РВ3ВИа	РВ3ВИа	FLP	ExIIIPA	ExdI
4.	Гранична відключаіща здатність, А	4800/3200	4800/3200	2500	1800	2700	3200
5.	Стійкість при наскрізних струмах, А	8800/6000	8800/6000	5800	6500	7500	10000
6.	Механічна ізносостійкість цикла ВО	3*106	3*106	5*106	5*106	5*106	5*106
7.	Макс. потужність електродвигуна	390/590	280/400	280	380	300	280
8.	Габаритні розміри, мм	830Х820 Х580	980Х820 Х910	810Х800 Х460	1326 Х580 Х725	835Х620 Х1117	900Х750 Х80
9.	Вага, кг	240	430	210	725	500	450
10.	Вартість в дол.,$	2500	2900	2000	8000	6500	5200
11.	Гарантійні зобов'язання, років	5	5	3	3	3	3

Цінність пускача залежить від сполучення двох факторів, що входять у систему оцінки. Цими факторами є значимість основних показників пускача сприймана ступінь наявності його в тій чи іншій країні. Виходячи з отриманих даних видно, що показники пускача, що випускається ДЕЗ УкрНДІВЕ майже в два рази вище показника Торезського електромеханічного заводу, чия корисність збігається з аналогом Бельгії.

Але, незважаючи на це, ДЕЗ УкрНДІВЕ освоїв новий вид пускача, чия корисність для споживача ще вище, тому що фахівці заводу внесли зміни в товар: збільшили номінальний струм, максимальну потужність електродвигуна, зменшили масу і габаритні розміри. А це надає право судити про високу конкурентноздатність товару на ринку як внутрішньому, так і зовнішньому.

2.5 Діагностика потенціалу підприємства

2.5.1 Необхідність, завдання й принципи експертної оцінки вартості підприємства

Необхідність оцінки вартості підприємства виникає в основному у таких випадках:

• під час інвестиційного аналізу у ході прийняття рішень про доцільність нвестування коштів у те чи інше підприємство, у т. ч. при здійсненні операцій М&А (поглинання і приєднання);

• у ході реорганізації підприємства (мета оцінки - визначення бази для складання передавального чи розподільного балансу, а також для встановлення пропорцій обміну корпоративних прав);

• у разі банкрутства та ліквідації підприємства (оцінка проводиться з метою визначення вартості ліквідаційної маси);

• у разі продажу підприємства як цілісного майнового комплексу (мета оцінки - визначення реальної ціни продажу майна);

• у разі застави майна та при визначенні кредитоспроможності підприємства (мета оцінки - визначити реальну вартість кредитного забезпечення);

• у процесі санаційного аудиту при визначенні санаційної спроможност (оцінка вартості майна проводиться з метою розрахунку ефективності санації);

• під час приватизації державних підприємств (метою оцінки є визначення початкової ціни продажу об'єкта приватизації).

Оцінка вартості підприємства, його майна належить до найскладніших питань фінансів підприємств. Особливо відзначаються оцінка вартості підприємства як цілісного майнового комплексу та оцінка корпоративних прав суб'єкта господарювання, якщо дані права не котируються на біржі. Хоча вартість підприємства інколи може дорівнювати ринковій вартості його активів, слід розуміти, що ці поняття є різними. У першому випадку йдеться насамперед про вартість, що може бути створена в результаті функціонування бізнесу. Оцінка підприємства здійснюється, як правило, на базі ринкової вартості - ймовірно суми грошей, за яку можливі купівля-продаж об'єкта оцінки на ринку.

Організаційне, методичне та практичне забезпечення проведення оцінки вартості підприємств здійснюють особи, що займаються професійною оцінною діяльністю - оцінювачі та суб'єкти оцінної діяльності.

Вітчизняним законодавством при оцінці вартості майна та підприємства в цілому рекомендовано керуватися Законом України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні", методикою оцінки вартості майна під час приватизації, положеннями (національними стандартами) експертної оцінки, нормативними актами Фонду державного майна.

У літературних джерелах, нормативних актах наводяться численні принципи, яких слід дотримуватися при здійсненні оцінки вартості підприємства. До основних з них слід віднести такі:

• принцип заміщення - полягає в тому, що покупець не заплатить за об'єкт більше, ніж існуюча мінімальна ціна за майно з аналогічною корисністю;

• принцип корисності - зводиться до того, що об'єкт має вартість лише тоді, коли він є корисним для потенційного власника (корисність може бути пов'язана з очікуванням майбутніх доходів чи інших вигод);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9