Курсовая работа: Апеляційне провадження
Крім того, у випадку скасування виправдувального вироку у вироку апеляційного суду повинне бути сформульоване обвинувачення, визнане доведеним, дана правова оцінка діяння і призначене покарання.
Апеляційний суд вправі скасувати постанову про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру і постановити свою постанову в разі:
- необхідності кваліфікації суспільне небезпечного діяння як більш тяжкого, якщо таке було зазначено у постанові слідчого про закриття справи і застосування примусових заходів виховного характеру або про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
- застосування більш суворого виду примусових заходів виховного чи медичного характеру;
- скасування необґрунтованої постанови суду про закриття справи щодо неосудного або неповнолітнього з тих мотивів, що еони не вчинили суспільне небезпечне діяння.
Скасування постанови суду першої інстанції та винесення постанови апеляційним судом з цих підстав допускається, якщо з тих самих підстав було подано апеляцію прокурором чи потерпілим або його представником.
Постанова апеляційного суду про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру повинна відповідати вимогам статей 420, 448 КПК. Крім того, у постанов апеляційного суду зазначаються зміст постанови суду першої інстанц (вказується особа, щодо якої винесена постанова, чи мало місце суспільне небезпечно діяння і чи вчинено воно особою, щодо якої розглядається справа, як примусові заходи виховного або медичного характеру застосовані до цієї особи); ким подана апеляція і її суть: доводи апеляції, порушення закону, на як посилається апелянт; пояснення осіб, що брали участь у судовому засіданн апеляційного суду; мотиви прийнятого рішення: аналіз доказів і висновки щодо доводів апеляції і рішення суду першої інстанції, обґрунтування рішення апеляційного суду.
Ухвала, вирок, постанова апеляційного суду постановлюються в нарадчій кімнаті. Вони складаються одним із суддів і підписуються всіма суддями, що беруть участь у розгляд справи.
Після складання і підписання судового рішення суд повертається в залу судового засідання й один із суддів оголошує його. Якщо складання повного тексту ухвали вимагає значного часу (у великих багатоепізодних справах, з великою кількістю засуджених), суд вправі скласти й оголосити тільки її резолютивну частину, яку підписують усі судді. У цьому випадку в резолютивній частині вказується дата час оголошення повного тексту ухвали. Повний текст ухвали повинен бути складений, підписаний і оголошений учасникам судового розгляду не пізніше ніж через п'ять діб із дня оголошення резолютивної частини.
Вирок постанова апеляційного суду складаються в нарадчій кімнаті в повному обсяз та підписуються всім складом суду.
Форма зміст вироку має відповідати вимогам статей 332-335, 378 КПК.
Вирок проголошується, а постанова оголошується головуючим або одним із суддів з дотриманням вимог ст. 341 КПК. Головуючий роз'яснює підсудному, його законному представникові, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їх представникам зміст вироку і порядок його оскарження, а також право подати клопотання про помилування. При оголошенні постанови апеляційного суду про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру головуючий пояснює строки і порядок оскарження.
Вирішуючи будь-які питання, пов'язані з перевіркою законності й обґрунтованості вироку місцевого суду, всі судді апеляційної інстанції є незалежними і користуються рівними правами. Тому якщо один із суддів не згоден з іншими суддями щодо обрано підстави і мотивів скасування чи зміни вироку в цілому, або в окремій частині, щодо всіх засуджених чи виправданих або Лише щодо одного чи деяких з них, або з інших підстав, він має право на окрему думку з цих питань, яку викладає в письмовій форм в нарадчій кімнаті. Окрема думка судді приєднується до справи і не підляга оголошенню. Складання окремої думки не звільняє суддю від підписання рішення апеляційного суду, оскільки відсутність його підпису є підставою до скасування рішення.
Зверта на себе увагу те, що законодавець, передбачивши можливість залишення судді з окремою думкою і оформлення її у відповідному документі, не вирішив питання про механізм реалізації окремої думки, яка так може й залишитися на папері.
Це питання має бути вирішено в новому КПК.
Згідно зі ст. 23-2 КПК апеляційний суд у кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, має право винести окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені у справ фактичні порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів.
Окрем ухвали чи постанови не стосуються питань винності підсудного (засудженого), кваліфікації злочину та обсягу обвинувачення, але виносяться в нарадчій кімнат одночасно з вироком (постановою) чи ухвалою суду і водночас з ними набувають законної сили і потребують виконання.
Якщо при провадженні досудового слідства і при розгляді справи в суді по першій нстанції не були вжиті заходи зі встановлення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину за наявності для цього підстав, апеляційні суди зобов'язані реагувати на такі недоліки і виносити окремі ухвали (постанови).
Окрема ухвала може бути винесена при виявленні порушень прав обвинуваченого, потерпілого й решти учасників процесу, а також інших порушень закону, допущених при проведенні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи судом першої інстанції. При цьому апеляційний суд не вправі встановлювати чи вважати доведеними факти, що були відкинуті вироком, постановою, або виносити таку ухвалу, яка, по суті, ганьбить законність і обґрунтованість залишених без зміни вироку або постанови.
Суд може окремою ухвалою (постановою) довести до відома відповідного підприємства, установи або організації про виявлені громадянином високу свідомість, мужність при виконанні громадського обов'язку, які сприяли припиненню чи розкриттю злочину.
Окрема ухвала (постанова) суду також виноситься, якщо у засудженого до позбавлення волі є неповнолітні діти, які залишилися без нагляду і потребують влаштування або встановлення над ними опіки чи піклування.
Не пізніше як у місячний строк по окремій ухвалі (постанові) має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено суд, що виніс таку окрему ухвалу (постанову).
У разі залишення посадовою особою окремої ухвали (постанови) суду без розгляду повинно бути вжито заходів, передбачених статтями 254-257 Кодексу України про адміністративн правопорушення.
Апеляційний суд, розглядаючи кримінальну справу, має право винести окрему ухвалу (постанову) і в інших випадках, якщо визнає це за необхідне.
6. Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови апеляційного суду.
Ухвали постанови апеляційної інстанції набирають законної сили негайно після їх оголошення, крім випадків, передбачених КПК (ст. 402).
Для виконання ухвали апеляційного суду справа надсилається до суду першої інстанц не пізніше трьох діб після її розгляду, а у випадках, якщо складання ухвали вимага значного часу і суд обмежився складанням і оголошенням лише резолютивно частини (ч. 2 ст. 379 КПК), повний текст ухвали разом із кримінальною справою повинен направлятись для виконання не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини.
Касаційн скарги і подання на вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку або оголошення постанови, що оскаржуються, а засудженим, який перебува під вартою, у той самий строк із моменту вручення йому копії вироку, постанови (ст. 386 КПК). Подання касаційних скарг або подання на ці судові рішення припиняє їх вступ у законну силу, і вони підлягають перевірці в касаційному порядку. Якщо вирок, постанова апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, не були оскаржені в суд касаційної інстанції, справа направляється в суд першої інстанції не пізніше трьох діб після набрання законної сили вироком, постановою для їх виконання.
Суд першої інстанції, одержавши справу з апеляційного суду, зобов'язаний звернути до виконання вирок, ухвалу, постанову, постановлені у першій інстанції, рішення апеляційного суду. Тільки після того, як від органів і осіб, на як покладено виконання судових рішень, надходить інформація про їх виконання, справу за письмовою вказівкою голови суду або судді може бути здано в архів.
Апеляційний суд сам виконує своє рішення в разі потреби звільнення засудженого з-під варти. Це може мати місце, якщо:
- в апеляційному порядку вирок (постанова) скасований і справа закрита відносно особи, що перебуває під партою;
- змінений вирок і засудженому призначено покарання, не пов'язане з позбавленням ролі чи у вигляді позбавлення волі в межах відбутого строку, або застосований акт амністії і засуджений звільнений від покарання;
- скасований вирок (постанова) і справу направлено на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, а запобіжний захід у вигляді тривання: під вартою замінений іншим.
Якщо засуджений, що утримується під вартою, але підлягає звільненню, перебуває в залі судового засідання апеляційного суду, він звільняється з-під варти після оголошення рішення в залі судового засідання. Якщо рішення про звільнення засудженого прийнято за його відсутності, копія рішення апеляційного суду направляється протягом доби адміністрації місця попереднього ув'язнення для виконання.
Адміністрація місця попереднього ув'язнення зобов'язана протягом доби з дня одержання коп рішення повідомити суду першої інстанції про звільнення ув'язненого з-під варти.
Висновки
Аналіз сучасної судової системи показує, що вона не задовольняє усі вимоги щодо забезпечення права оскаржувати судові рішення в апеляційному чи касаційному порядку.
До «малої судової реформи» 2001 року переглянути справу по суті міг лише суд першої інстанції у разі скасування його рішення касаційною чи наглядовою нстанцією. Тобто права на повноцінний перегляд справи судом вищого рівня як такого не існувало. У касаційній та наглядовій інстанціях відбувався перегляд судових рішень тільки з огляду на дотримання закону; якщо ж була допущена помилка у встановленні обставин справи, то справа поверталася на новий судовий розгляд.
Після «малої судової реформи» у зв`язку із запровадженням інституту апеляції загальн суди обласного рівня набули статусу апеляційних й одержали повноваження щодо перегляду справи із правом досліджувати докази і встановлювати нові обставини. Однак поряд з цим за ними збереглися функції суду першої інстанції у деяких категоріях справ, насамперед кримінальних. Організація судоустрою, яка після «малої судової реформи» мало змінилася, не дала можливості передбачити право на апеляційний перегляд справ, вирішених апеляційними судами у першій інстанції. Це той випадок, коли організація судових ланок не відповідає засадам судочинства і стає перешкодою для реалізації прав щодо судового захисту.
Виправлення такої ситуації пов`язувалося із втіленням однієї з наступних пропозицій. Перша полягала у тому, щоб вирішення усіх справ у першій інстанції віднести до компетенції місцевих судів. Ця ідея була успішно реалізована у систем господарських судів у ході «малої судової реформи»: усі справи, які раніше вирішував Вищий арбітражний суд України у першій інстанції, були передан місцевим господарським судам. Новостворені апеляційні господарські суди передбачені виключно як суди апеляційної інстанції. Принцип «судова ланка = судовій інстанції» у системі господарських судів зберігся згідно із Законом «Про судоустрій України» 2002 року.
Під час «малої судової реформи» учасники процесу одержали право оскаржити судове рішення до Верховного Суду України у касаційному порядку. Раніше це можна було зробити тільки щодо рішень загальних судів обласного рівня, ухвалених у першій нстанції, а в усіх інших випадках - через вищих посадових осіб судової влади чи прокуратури (останні мали право опротестувати судові рішення в порядку нагляду). Право на безпосереднє звернення зі скаргою до Верховного Суду призвело до надмірного напливу скарг, у зв`язку з чим проходження справ у Верховному Суді відбувається дуже повільно. Вирішення цієї проблеми пов`язувалося з створенням Вищого цивільного та Вищого кримінального судів, які б здійснювали повноваження суду касаційної інстанції. Однак відповідно до Закону “Про судоустрій України” має бути утворений один Касаційний суд України через відмову від спеціалізації загальних судів, який би виконував функції касаційно нстанції щодо судових рішень, ухвалених загальними судами.
Перелік посилань
1. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.М. Грошевий. – К.: Форум, 2004. – С. 150.
2. Кримінальний процес України: Підручник / В.Г. Гончаренко. – К.: Форум, 2004. – С. 167.
3. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.П. Алехін. – К.: Кондор, 2005. – С. 133.
4. Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. – К.: Атіка, 2006. – С. 144.
5. Кримінальний процес України: Підручник / А.Б. Муравин. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 187.
6. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Тертишник. – К.: Знання, 2006. - С. 193.
7. Кримінальний процес України: Підручник / Л.М. Лобойко. – К.: Знання, 2005. – С. 134.
8. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко. – К.: Професіонал, 2005. – С. 195.
9. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Нор. – К.: Форум, 2006. – С. 80.
10. Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. – К.: Атіка, 2006. – С. 63.
11. Кримінальний процес України: Підручник / А.Б. Муравин. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 198.
12. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Тертишник. – К.: Знання, 2006. - С. 200.
13. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко. – К.: Кондор, 2004. – С. 215.
14. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Маляренко. – К.: Знання, 2004. - С. 115.
15. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.М. Грошевий. – К.: Форум, 2004. – С. 170.
16. Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. – К.: Атіка, 2006. – С. 160.
17. Кримінальний процес України: Підручник / А.Б. Муравин. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 211.
18. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Тертишник. – К.: Знання, 2006. - С. 233.
19. Кримінальний процес України: Підручник / Л.Д. Удалова. – К.: Кондор. 2006. – С. 154.
Список використаної літератури
1. Кримінально-процесуальний кодекс України № 1001-05 від 28 грудня 1960 року // http://nau.com.ua.
2. Кримінальний кодекс України № 2341-ІІІ від 05 квітня 2001 року // http://nau.com.ua.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25 квітня 2003 року 4 // http://nau.com.ua.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 // http://nau.com.ua.
5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 05 квітня 2001 року / За реакцією М.І. Мельника та М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001. – 1104 с.
6. Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За реакцією В.Т. Маляренка та Ю.П. Аленіна. – Х.: Одісей, 2003. – 1120 с.
7. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко. – К.: Кондор, 2004. 347 с.
8. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Маляренко. – К.: Знання, 2004. - 368 с.
9. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.М. Грошевий. – К.: Форум, 2004. 380 с.
10. Кримінальний процес України: Підручник / В.Г. Гончаренко. – К.: Форум, 2004. 415 с.
11. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.П. Алехін. – К.: Кондор, 2005. – 349 с.
12. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Хотенець. – К.: Знання, 2005. 361 с.
13. Кримінальний процес України: Підручник / Л.М. Лобойко. – К.: Знання, 2005. 372 с.
14. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко. – К.: Професіонал, 2005. – 384 с.
15. Кримінальний процес України: Підручник / В.Т. Нор. – К.: Форум, 2006. – 397 с.
16. Кримінальний процес України: Підручник / В.П. Шибіко. – К.: Атіка, 2006. – 423 с.
17. Кримінальний процес України: Підручник / А.Б. Муравин. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 444 с.
18. Кримінальний процес України: Підручник / В.М. Тертишник. – К.: Знання, 2006. - 457 с.
19. Кримінальний процес України: Підручник / Л.Д. Удалова. – К.: Кондор. 2006. 460 с.
