Курсовая работа: Аналіз економічної ефективності ВАТ "Птахорадгосп "Мирний"
Курсовая работа: Аналіз економічної ефективності ВАТ "Птахорадгосп "Мирний"
Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи економічної ефективності сільськогосподарського виробництва
1.1 Суть економічної ефективності виробництва
1.2 Показники економічної ефективності виробництва
1.3 Види ефективності виробництва
2. Умови і показники розвитку промислового птахівництва в ВАТ Птахорадгосп “Мирний”
2.1 Організаційно - економічна характеристика господарства
2.2 Поголів’я птиці, продуктивність та виробництво продукції
2.3 Складання виробничого бюджету ВАТ Птахорадгосп «Мирний»
3. Шляхи підвищення ефективності виробництва птахівництва та подолання кризового становища галузі
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
У масштабі народного господарства ефективність виробництва вимірюється відношенням розмірів створеного впродовж певного часу національного доходу до витрат суспільної праці; у масштабах галузі, об'єднання, підприємства — відношенням величини чистої продукції до витрат суспільної праці в кожній із цих ланок народного господарства. Водночас для розмежування результатів ефективності на мікроекономічному рівні виділяють категорію «виробнича ефективність».
Ефективність виробництва — найважливіша узагальнююча характеристика результативності сільськогосподарського виробництва, яка відображає відношення величини створених товарів до сукупних витрат праці.
Важливим є аналіз ефективності виробництва, а також проблемні питання щодо пошуків напрямків та шляхів підвищення економічної ефективності виробництва продукції.
Виходячи з актуальності питання і наявност ряду невирішених проблемних питань щодо організації і ефективності виробництва в птахівництві була обрана тема курсової роботи «Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва продукції птахівництва (яєць)».
Метою даної роботи являється проведення економічного аналізу виробництва та обґрунтування основних шляхів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції на підприємстві.
Відповідно до поставленої мети в робот були визначені такі основні задачі:
дати загальну характеристику теоретичних основ ефективності виробництва продукції;
проаналізувати законодавчі акти та вимоги щодо регулювання поставленого питання;
дати оцінку природно - економічних умов діяльності підприємства;
розкрити основні показники рівня економічно ефективності виробництва;
проаналізувати динаміку та структуру вироблено продукції,
визначити фактори, що впливають на зміни у виробництві продукції та зробити аналіз їх впливу.
Інформаційну базу роботи склали законодавч та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативн документи, які регламентують діяльність сільськогосподарських підприємств в Україні. Була зроблена оцінка та аналіз звітності підприємства, яке було обране об'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайти нові шляхи підвищення ефективності інтенсифікації.
Об’єктом дослідження стало Відкрите акціонерне товариство Птахорадгосп “Мирний”.
1. Теоретичні основи організац економічної ефективності сільськогосподарського виробництва
1.1 Суть економічної ефективності виробництва
Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. У найзагальнішому план ефективність означає ефективний розвиток кожної зі сфер суспільного відтворення (безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання), або народногосподарську ефективність, нерозривно пов'язану з рухом сукупного суспільного продукту, тобто ефективність виробництва цього продукту, ефективність його обміну тощо.
Економічна ефективність — це досягнення найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці. Економічна ефективність - конкретна форма вияву дії закону економії часу. За капіталістичного способу виробництва узагальнюючим показником економічно ефективності є норма прибутку. Для народних підприємств у розвинутих країнах Заходу головна мета — не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибутку на одного зайнятого, що не виключає необхідності використання показника норми прибутку.
Показниками економічної ефективност продуктивність праці, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін.
Основні напрями зростання економічно ефективності в Україні — істотне зниження енергомісткості (витрати енергії на одиницю продукції в Україні майже в 3,5—5 разів перевищують аналогічні витрати у розвинутих державах світу, нафти — у 8—10 разів), матеріаломісткості (витрати матеріалів та ресурсів в Україні на одиницю продукції у 2—3,5 раза вищі, ніж аналогічні показники в країнах Заходу), зростання фондовіддачі тощо.
1.2 Показники економічної ефективност виробництва
Усі показники ефективност розрахунковими. Зрозуміло, що для їхнього обчислення потрібно мати необхідну сукупність первинних показників, які відображають реальні виробничі процеси та стан системи господарювання за всіма її напрямками. Основним джерелом нформації комплексного економічного аналізу є дані оперативного обліку всіх видів ресурсів і витрат, основних результатів та балансу підприємства за станом на відповідну дату.
Визначення економічної ефективност діяльності має опиратися на власну методичну основу.
Проте в Україні не існує офіційної та загально визначеної методики комплексної оцінки результатів діяльності. Натомість можна орієнтуватися на такі визначальні положення цієї методики. Аналітична оцінка економічної й соціальної ефективності виробництва ма базуватися на результатах комплексного аналізу діяльності господарства за певний час. Такий комплексний аналіз, що охоплює моніторинг, фіксування фактичних (очікуваних) значень у динаміці й аналітичну оцінку певної сукупност показників діяльності, варто проводити за наперед визначеною схемою, в кілька етапів (рис. 1).
Формування системи показників для оцінки ефективності має здійснюватися передусім залежно від направленості останньої. Як відомо, головна мета господаря полягає у тому, щоб максимально задовольняти потреби вітчизняного ринку та отримувати достатні абсолютні й відносні величини прибутку.
а) Складання плану економічного аналізу
|
Визначення теми аналізу і напрямів використання його результатів
Визначення джерел нформації Розробка макетів аналітичних таблиць, методичних вказівок щодо їх заповнення, методів графічного оформлення матеріалів |
Розробка
програми і календарного плану, розподіл роботи між виконавцямиб) Підготовка матеріалів для аналізу
|
Збирання нформації та визначення додаткових джерел її отримання Перевірка вірогідності інформації
|
Аналітична
обробка інформаціїв) Попередня оцінка результатів аналізу
|
Загальна характеристика підприємства
|
Характеристика
зміни показників порівняно з попереднім періодом або з іншими подібними
підприємствамиг) Аналіз причин динамічних змін показників діяльності
|
Визначення й групування чинників, що впливають на діяльність підприємства Виявлення зв’язків і залежності між окремими чинниками
Оцінка збитків, зумовлених дією негативних чинників Виявлення невикористаних можливостей для позитивних змін показників діяльності |
Вимірювання
впливу чинниківд) Остаточна оцінка результатів аналізу
|
Пропозиції для підвищення ефективності діяльності |
Висновки з
результатів аналізуРис. 1. Основні етапи проведення комплексного економічного аналізу результатів діяльності підприємства
Сукупність вимірників ефективності варто об’єднати у дві групи: перша – цілеоцінні показники; друга – показники використання ресурсів (рис. 2).
Рис. 2. Система оцінних показників ефективності виробництва
Продуктивність праці визначають як співвідношення продукту до кількості зайнятих у його виробництві за певний проміжок часу.
Обернений показник — трудомісткість показує, скільки праці витрачається на виробництво одиниці продукції. Продуктивність праці — найважливіший показник прогресивності технологічного способу виробництва та відносин власності, який свідчить про використання робочої сили. За продуктивністю праці у промисловості Україна відстає від розвинутих країн світу майже в 5—6 разів, у сільському господарстві — в 7— 8 разів. Таке відставання в сільському господарстві означає, що один працівник у цій сфері в розвинутих країнах світу створює таку кількість продукції, якою можна прогодувати до 130 осіб, а в Україні — менше 15.
Фондовіддача — відношення вартості продукту до засобів праці (основних виробничих фондів). Вона виражає ефективність використання засобів праці або показує, скільки виробляється готової продукц на одиницю основних виробничих фондів. Щоб підвищити фондовіддачу устаткування, необхідно використовувати його у 2 - З зміни. Фондовіддача в матеріальному виробництві України у 1991—1997 рр. знизилася майже на 35%.
Фондомісткість продукції — обернений показник фондовіддачі.
Матеріаловіддача — відношення вартост продукту до предметів праці (матеріальних витрат). Зниження матеріаловитрат в Україні на 1 грн. дало б змогу додатково отримати десятки мільйонів національного доходу.
Матеріаломісткість продукції — обернений показник матеріаловіддачі.
Названі величини (продуктивність праці, фондовіддача і матеріаловіддача) — основні показники ефективності виробництва. З її підвищенням зростають продуктивність праці, фондовіддача матеріаловіддача, поліпшується якість продукції. Водночас на практиці можна спостерігати різноспрямований рух цих основних показників. Так, підвищення якост продукції може супроводжуватися застосуванням дорожчих матеріалів, тобто зменшенням фондовіддачі (або зростанням фондомісткості). Тому для всебічного визначення ефективності праці використовують інтегруючий показник, який враховує різноспрямованість руху окремих показників:
Е = Чн / (П + М + V + Ф) (1)
де Е — ефективність виробництва; Чн чистий продукт з урахуванням його складу й якості; П — витрати живої праці; М кількість витрачених матеріалів; Ф — витрати засобів праці (основних виробничих фондів); v — коефіцієнт приведення до єдиної розмірності, який дає змогу узагальнити витрати і вкладення.
Економічну ефективність слід розглядати як раціональне й ефективне використання не лише одного з факторів виробництва (наприклад, робочої сили), а й усіх виробничих факторів (речові фактори виробництва), управління виробництвом та ін., що передусім залежить від їх оптимального розподілу.
Економічну ефективність необхідно зіставляти із соціально-економічною оптимальністю, яка передбачає проведення державою такої макроекономічної політики (за допомогою оподаткування кінцевих доходів, соціальних витрат, кредитно-грошової політики та ін.), яка б не гальмувала стимулів до праці, до підприємницької діяльності тощо, з одного боку, і не породжувала бажання прожити лише за рахунок соціальних витрат держави — з іншого.
1. Одним із головних цілеоцінних показників рівень задоволення потреб ринку (I), який обчислюється зіставленням виготовленої і реалізованої товарної продукції (В) та визначеного у процес маркетингового дослідження ймовірного попиту ринка (О).
I= В/О * 100% (2)
2. Важливим показником, що відбиває одну з численних цілей господарства, є валовий та чистий прибуток. Проте абсолютна величина такого показника лише обмежено характеризує діяльність господарства. Останню краще відображає коефіцієнт зростання валового прибутку (Квп), який визначається порівнянням фактичної і запланованої його величин (відповідно Пф Пп) за формулою
Квп = Пф/Пп (3)
За аналогічною формулою можна розрахувати також коефіцієнт зростання чистого прибутку.
3. Найбільш ретельно варто підходити до планування й визначення рентабельності як відносного показника прибутковост системи господарювання. Важливе значення для оцінки діяльності набува насамперед рентабельність виробництва (Рв), для визначення якої треба порівняти отриманий валовий (чистий) прибуток (Пв/ч) з сумою основних фондів (ОсФ) та оборотних фондів (ОбФ), тобто
Рв=Пв / (ОсФ+ОбФ)*100%. (4)
Поряд з рентабельністю виробництва варто також обчислювати рентабельність окремих виробів (Рт) як співвідношення валового прибутку (Пв) і собівартість товарної продукції (Стп), тобто за формулою
Рт=Пв/Стп*100%. (5)
4.Ефективність виробництва великою мірою залежить від рівня використання трудових ресурсів. Найбільш вірогідно його характеризує показник продуктивності праці (Вп), який визначають діленням обсягу товарної продукції (Втп) на загальну кількість персоналу (Чп), тобто
Вп=Втп/Чп. (6)
5.Одним із головних чинникі будь-якого процесу виробництва завжди є основні фонди (технічні засоби праці у грошовому виразі). Найбільш загальним і широкозастосовуваним показником використання основних фондів є фондовіддача (за обсягом продукції та отримуваним прибутком)
Фондовіддача за прибутком (рентабельність основних фондів) обчислюється за аналогічною формулою з тією різницею, що в чисельнику замість обсягу товарної продукції використовують величину валового прибутку (Пв), тобто
ФВп=Пв/ОсФ (7)
6.Для обчислення зарплатоємності продукц (ЗЄп) користуються показниками фонду заробітної плати (Фзп) та обсягу товарно продукції (Втп):
ЗЄп=Фзп/Втп (8)
Можна і варто розраховувати також обернений показник – зарплатовіддачу (ЗВп), тобто обсяг виготовленої і реалізовано продукції на одну грошову одиницю заробітної плати.
7.Зрештою серед сукупності показників використання ресурсів господарства виокремлюють поточні витрати на одиницю товарної продукції (ПВ), величину котрих розраховують діленням собівартост товарної продукції (Стп) на загальний обсяг, тобто
ПВВ=Стп/Втп (9)
1.3 Види ефективності виробництва
Ефективність виробництва (продуктивність системи) має поліморфність визначення і застосування для аналітичних оцінок управлінських рішень. З огляду на це важливим є вирізнення за окремими ознаками відповідних видів ефективності (продуктивності), кожний з яких справляє певне практичне значення (рис.3).
Відповідні види ефективності виробництва виокремлюються переважно за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) господарської діяльності підприємства. Перш за все результат (ефект) виробництва буває економічним або соціальним.
Економічний ефект відображає різні вартісн показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об'єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економш тих чи нших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартост продукції тощо. Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).
Вони мають ту особливість, що далеко не вс з них піддаються кількісному вимірюванню. У зв'язку з цим на підприємствах визначають, оцінюють і регулюють (у межах своїх можливостей) як економічну, так соціальну ефективність виробництва (продуктивність системи).
