Дипломная работа: Інвестиційний клімат в Україні та шляхи його поліпшення
8) правова система, що надійно захищає корпоративні права і свободу громадян.
Досягнення цих умов базується на певних принципах економічно організації, як-от приватної власності і конкурентної ринкової економіки. Держава реалізує заходи, що стосуються поліпшення функціонування ринків забезпечує регулювання в тих секторах економіки, що є не особливо привабливими для приватних інвестицій, хоча мають важливе значення для розвитку економіки суспільства.
Поліпшення інвестиційного клімату відбувається через реформування економіки, а саме реформування нормативної бази, перегулювання, податково бази, адміністративної бази.(детально наведені на рис. 3.1. додаток Д.).
Перелік першочергових завдань, що здатні підвищити привабливість України для інвесторів, складаються слідуючи:
досягнення макроекономічної стабілізації;
розвиток конкуренції;
покращення нституціонально-правової бази.
Загальні напрямки покращення інвестиційного клімату в Україні схематично наведено на рис.3.2. (додаток Ж).
До задач, що пов'язані з досягненням макроекономічної стабілізації належать: установлення контролю над інфляцією і курсом національної валюти.
Економічний розвиток неможливий без стабілізації виробництва, створення умов для залучення прямих іноземних інвестицій. Коливання обсягів виробництва посилюють економічний ризик у країні і негативно впливають на інвестиційний клімат.
В країну, де вітчизняний інвестор практично не вкладає кошти в розвиток виробництва не піде й іноземний інвестор. Тому в умовах економічної кризи важливе значення має державна підтримка реалізації інвестиційних проектів розвитку пріоритетних виробництв, а також впровадження економічних регуляторів активізації внутрішньої інвестиційної активності . Розглядаючи проблеми низько привабливості інвестиційних проектів в Україні можна констатувати той факт , що вони підрозділяються на інституціональні, макроекономічні та мікроекономічні. (Рис.3.3.)
Рис.3.3. Проблеми низької привабливості інвестиційних проектів в Україні[83]
Український уряд, діючи відповідно до рекомендацій МВФ, здійснює в цілому обґрунтовані жорсткі міри, спрямовані на скорочення бюджетного дефіциту й нфляції шляхом обмеження бюджетних дотацій і пільгового кредитування промислових підприємств, різкого обмеження темпів росту грошової маси. Наслідком цього є припинення діяльності багатьох промислових підприємств, неадаптованих до ринкової трансформації, нестача обігових коштів, криза неплатежів, бартеризація економіки. Жорстка податково-бюджетна політика призводить не тільки до зменшення капітальних вкладень, але і негативно вплива на інвестування інших економічних суб'єктів, гальмує ділову активність [88,82].
3.2 Фінансово-кредитний механізм регулювання інвестиційного клімату
Упродовж 2006 року українська економіка продемонструвала позитивну динаміку розвитку, переборюючи наслідки істотного підвищення вартост енергоресурсів на початку року, про що свідчить прискорення темпів економічного росту: реальний ріст ВВП за 2006 рік склав 7,1 %, ріст обсягів промислового виробництва - 6,2 відсотка.
Показники першого кварталу 2007 року свідчать про продовження позитивно динаміки росту економіки. Реальний ВВП виріс на 8 % у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Активізація економічних процесів в Україні в значній мірі залежить від ефективності державної інвестиційної політики, наявності сприятливого нвестиційного клімату.
На сьогодні інвестиційний клімат України не можна назвати привабливим. Відсутність політичної стабільності, складне та суперечливе податкове законодавство, недостатньо розвинута фінансова інфраструктура та фондовий ринок залишаються основними перешкодами на шляху надходження інвестицій в українську економіку.
При цьому, недостатність внутрішніх джерел інвестування, потреба в досвіді економічно і технологічно розвинутих країн, необхідність розширення виробництва та підвищення рівня зайнятості зумовлюють гостру потребу залучення ноземних фінансових ресурсів.
Потенційно Україна може бути однією з провідних країн вкладання прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її великий внутрішній ринок, значний промисловий і сільськогосподарський потенціал, а також вигідність геополітичного розташування України на перехресті торговельних шляхів Європи та Азії. У 2007 році Уряд запропонував до приватизації значну кількість привабливих підприємств. Серед них такі, як ”Укртелеком” та Одеський припортовий завод тощо.
Обсяги залучення прямих іноземних інвестицій демонструють, що Україна не може успішно конкурувати на міжнародних ринках капіталу. Аналіз приведений у другому розділі дозволяє зробити висновки, що на 10 найбільших країн-інвесторів припадає 84,0%. загального обсягу залучених прямих іноземних інвестицій : Німеччина – 5690,1 млн. дол. США, Кіпр – 3236,6 млн. дол. США, Австрія – 1782,3 млн. дол. США, Сполучене Королівство – 1557,2 млн. дол. США, Нідерланди 1692,2 млн. дол. США, Сполучені Штати Америки – 1360,0 млн. дол. США, Російська Федерація – 1077,9 млн. дол. США, Віргінські острови, Британські – 883,7 млн. дол. США Франція –873,2 млн. дол. США та Швейцарія – 566,5 млн. дол. США.[105]
Близько 30 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну зосереджено на підприємствах промисловості – 6451,7 млн. дол. США. Значні обсяги іноземних нвестицій зосереджено у фінансових установах -2804,9млн. дол. США (12,5 %.), на підприємствах оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі - 2095,4млн. дол. США (9,3 %.) та в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям - 1908,4млн. дол. США (8,5 %). Сталою є зацікавленість інвесторів до підприємств металургійного виробництва та з виробництва готових металевих виробів, у як нерезидентами вкладено 1485,2млн. дол. США (6,6 %.) і з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 1353,9млн. дол. США.(6,0 %.).
Щодо регіональної структури розподілу прямих іноземних інвестицій, то ноземні інвестори надають переваги щодо вкладання своїх ресурсів у велик центри з розвиненою інфраструктурою, з порівняно високою платоспроможністю населення, а також сировинні регіони. Так, серед регіонів провідні місця за обсягами інвестицій посідають м. Київ – 6534,4 млн. дол. США ( 29,1 %. обсягу ноземного капіталу в економіку країни), Дніпропетровська область – 2146,0 млн. дол. ( 9,6 %), Харківська – 1077,8 млн. дол. (4,8 %), Донецька – 919,9 млн. дол. ( 4,1 %.), Київська – 919,2 млн. дол. ( 4,1 %.) та Одеська область – 720,1 млн. дол. (3,2 %.).
Сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в Україні є одним з найважливіших пріоритетів державної політики на сучасному етапі.
На сьогодні суттєвим джерелом фінансування інвестицій в Україні є іноземний капітал. Іноземн нвестори будуть вкладати кошти після того, як наступить стабілізація виробництва, а політика держави буде орієнтована на стимулювання попиту в країні. Основними чинниками, що стабілізують виробництво в країні є збільшення попиту і зменшення вартості кредитів.
Показовим є також те, що навіть в умовах досягнутої макроекономічно стабільності Україна залишилася непривабливою для прямих іноземних інвестицій. Більше того, традиційні фактори інвестиційної непривабливості (недостатн надійність і авторитетність законодавчої бази, порівняно низька рентабельність галузей і конкретних об'єктів інвестування, перепони адміністративно-бюрократичного характеру тощо) доповнилися тим, що під впливом жорстких стабілізаційних заходів попит у країні занадто скоротився І перспективи його швидкого зростання не є очевидними. [104]
Попит же на товари і послуги формується за рахунок особистого споживання, державного споживання, інвестиційного попиту, чистого експорту.
Динаміка особистого споживання в значній мірі визначається соціальною диференціацією населення.
Державне споживання в ринкових умовах грає стабілізуючу роль. Внаслідок низького рівня збору податків і зменшення бюджетних витрат державне споживання не може дати додаткових стимулів процесу стабілізації виробництва.
Слід відмітити, що можливості продуктивного використання інвестицій в Україні разюче відрізнятимуться залежно від того, чи поєднуються стабілізаційні заходи, як проводить уряд з пожвавленням економіки, чи є сама стабілізація динамічною, розрахованою на структурно орієнтоване зростання. При цьому масштаби інвестицій залежатимуть не від пожвавлення і структурних зрушень як таких, а від таких змін на цих напрямах, які надають певного темпу формуванню внутрішнього й зовнішнього ринків.
Для динаміки нвестицій формування внутрішнього ринку має вирішальне значення. Головне для нвестора й товаровиробника - щоб вироблена продукція або послуги були оплачені, адже платоспроможний попит визначається рівнем доходів населення. На сьогодні важливо запустити такий механізм, завдяки якому кожний імпульс попиту супроводжуватиметься резонансним ефектом, тобто ефектом відтворення нових хвиль попиту та їх заспокоєння за рахунок пожвавлення взаємопов'язаних технологічних ланцюжків. Цьому сприятиме політика підтримки фірм, підприємств і навіть галузей, здатних взяти на себе функції локомотивів цього процесу. І якщо при цьому зароблені кошти залишаються на внутрішньому ринку й опосередковують відтворення, то небезпека сильних інфляційних сплесків виключається, а гроші, що обслуговують обіг, мінімізуються. Диверсифікація вкладень, яка при цьому відбуватиметься, супроводжуватиме розширення попиту й на ті інвестиції, що відтворюються за рахунок збільшення прибутку.[106]
Таким чином, можна визначити основні шляхи стабілізації виробництва:
Ø проведення правильної макроекономічної політики, включаючи фінансово-кредитну бюджетно-податкову політику;
Ø використання мікроекономічних чинників підтримки макроекономічної стабільності, серед яких основними є: удосконалення механізмів регулювання на фінансових ринках, страхування депозитів, стимулювання фінансових інститутів;
Ø подолання кризи неплатежів шляхом зменшення розміру пені, що начисляється в період високої інфляції.
Підвищення надійності фінансової системи грає важливу роль в акумулюванні вільних заощаджень суб'єктів господарювання. В Україні не створений ефективний механізм акумулювання коштів. І навіть таке позитивне рішення Кабінету Міністрів, як випуск державних облігацій для продажу фізичним особам, може не дати бажаних результатів, поки не буде забезпечена їх висока прибутковість і надійність .
Підвищення надійності фінансової системи у свою чергу створюється за рахунок підвищення якості інформації; створення механізмів регулювання, що забезпечують правову поведінку суб'єктів господарювання; захист споживачів фінансових послуг і стимулювання конкуренції на фінансових ринках.
Не викликає сумнівів те, що в активізації інвестиційного процесу головну роль повинні грати банки й інші фінансово-кредитні утворення. Можна виділити такі головні напрямки участі банків в інвестиційному процесі:
v проведення операцій, пов'язаних із державними інвестиційними ресурсами;
v здійснення нвестицій за рахунок власних коштів;
v нвестиціях у складі промислово-фінансових груп;
v трастове правління ресурсами;
v притягнення ноземних інвестиційних ресурсів.
Але українська законодавча база сьогодні не має чітких визначених дій, спрямованих на удосконалення кредитних відносин між фінансово-кредитними утвореннями і підприємствами.
Тому, чинне законодавство України необхідно удосконалити за наступними напрямками:
1) розробити пакет нових законів, що регламентують діяльність банківських утворень, з урахуванням міжнародних норм і звичаїв у банківській практиці;
2) обмежити втручання держави в сферу приватних інтересів комерційних банків рамками, установленими законодавством;
3) узгодити норми спеціального банківського законодавства з нормами інших галузей українського законодавства;
4) дати чітку правову фіксацію структури і функцій фінансово-кредитно системи, її рівнів, елементів, визначити основні поняття.
Потрібно розробити і прийняти ряд необхідних законодавчих актів прямо дії, як-от закони України “Про безготівкові розрахунки”, “Про банківську фінансову таємницю”, “Про грошово-кредитну політику в Україні”.
В умовах обмеженого обсягу фінансових ресурсів варто звернути увагу на основн принципи, що стосуються інвестування. Досвід країн Латинської Америки Північної Кореї довів, що в умовах, де існує інфляція, існує можливість стимулювання виробничої діяльності на інноваційних принципах. У зв'язку з цим особливе значення має застосування нетрадиційних методів інвестування, до яких належить фінансовий лізинг. По своїм цілям і завданнями фінансовий лізинг схожий на звичайний банківський кредит, із тієї тільки різницею, що в кінцевому виді він здійснює в натурально-речовій формі. Феномен лізингових операцій, що спостерігався на поч. 80-х у більшості розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, визначалася як нова, специфічна, додаткова система перспективного фінансування, в якій задіяні орендні відносини, елементи кредитного фінансування під забезпечення й інші фінансові механізми. Фінансовий лізинг дозволяє зберігати реальну вартість активів банку незалежно від темпів нфляції, забезпечити цільове використання кредитів.
Активність банків у сфері лізингу відображає не тільки об'єктивний процес, спрямований на універсалізацію їхньої діяльності, але і потребу в багатосторонніх зв'язках із галузями економіки. Саме фінансовий лізинг допоміг у повоєнні роки країнам Європи (Італії), а пізніше Японії вирішити проблему залучення капіталу. Підприємства, що відчували потребу працювати з новою технікою, одержували її завдяки нестандартному рішенню банків, що змогли перемістити операції по лізингу з кредитної зони в інвестиційну.
Крім розвитку лізингового бізнесу в Україні, варто звернути увагу на необхідність розширення іпотечного кредитування. Воно може забезпечити базу для стимулювання житлового будівництва і для самофінансування діяльност підприємств.[107]
Світова практика показує, що розгорнута система іпотечного кредитування, що підтримується державою, може достатньо ефективно впливати на активізацію промислового, сільськогосподарського і житлового інвестування.
При проведенні регіонального інвестиційної політики необхідно докорінно змінити роль місцевих банків у фінансуванні інвестиційних проектів, тобто варто надати м можливість самостійно досліджувати інвестиційну ситуацію в регіоні і самим же стати ініціаторами інвестицій. До того ж, як правило, інвестиційні проекти, подані місцевими бізнесменами, - недорогі і високоефективні. Тому у виграш були б всі: і комерційні банки, і малий та середній бізнес, і місцева влада.
Важливе значення має розвиток довірчих (трастових) операцій. Ці операц в Україні можуть здійснюватися по ліцензії НБУ комерційними й інвестиційними банками, інвестиційними компаніями й іншими фінансовими посередниками (в Україні тільки юридичними особами).
У країнах із розвинутими ринковими відносинами дуже велика кількість довірчих операцій, що здійснюють фінансові посередники.
По-перше, фінансовим посередникам необхідно згідно з чинним законодавством обумовити взаємовідносини між власником майна, грошей і інших активів, що бажають одержати від цього капіталу прибуток, і суб'єктом господарювання, що буде використовувати цей капітал із метою його збільшення. Фінансовий посередник виконує визначені процедури, що призначені закріпити його відповідальність перед довірителем капіталу в управлінні. Головною умовою відкриття траст рахунку у фінпосередника і гарантія його використання. Ця умова дає можливість використання довірителем більшої кількості послуг, що нада фінансовий посередник.
Світова практика пропонує дуже широкий спектр послуг, але в сучасних умовах більшість цих операцій і послуг комерційними банками України не проводяться через відсутність спеціалістів із необхідними знаннями і досвідом роботи в цій сфері, через нерозвиненість українського фондового ринку позабіржової фондової торгової системи.
Одночасно сьогодні багато написано про механізм реорганізації довірчих товариств у інституції загального інвестування, трансформацію інституціональних учасників українського фондового ринку в такі структури, як страхові компанії, нвестиційні банки. І це дійсно об'єктивний і необхідний процес. Але тут знову таки необхідна наявність відповідної законодавчої бази.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
