Шпаргалка: Міжнародне приватне право

1. Об. цив. прав є речі, у тому числі гроші та цінн папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результат нтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальи нематеріальні блага.

Стаття 178. Оборотоздатність об'єктів цив.прав

1.  Об'єкти цив. прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадку вання або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного оборо або не обмежен в обороті, або не є невід'ємними від фіз.чи юр.особи.

2.  Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному об роті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), ма бути прямо встановлені у законі.

Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певни; учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допуск; ться за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), вст новлюються законом.

Глава 13 РЕЧІ. МАЙНО

Стаття 179. Поняття речі- річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Стаття 180. Тварини

1. Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюєть­ся правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.

2. Правила поводження з тв. встановлюються законом.

3. Тв., занесені до Чер. книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.

Стаття 181. Нерухомі та рухомі речі

1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на як підлягають державній реєстрації.

2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Стаття 182. Державна реєстрація прав на нерухомість

1. Право власності та інші речові права на нерухом речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

2.  Державна реєстрація прав на нерухомість правочинів щодо неру­хомості   є   публічною,   здійснюється   відповідним   органом,   який   зо­бов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

3.  Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочи­нів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання ін­формації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. '

4.  Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Стаття 183. Речі подільні та неподільні

1. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати цільового при­значення.

2. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового "Ризначення.

Стаття 184. Речі, визначені  індивідуальними  або родовими ознаками

1- Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

2. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона ма ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Стаття 185. Речі споживні та нсспоживні

І. Споживною є річ, яка внаслідок одноразового використання знн щується або припиняє існувати у первісному вигляді.

2 І Іеспоживною і річ, призначена для неодноразового викор. яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Стаття 186.  Головна річ і приналежність

1.  Річ,  призначена  для  обслуговування іншо (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

2.  Приналежність слідує за головною річчю, якщо нше не встановлш но договором або законом.

Стаття 187. Складові частини речі

1.  Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

2.  При переході права на річ п стадові частини не підлягають віда кремленню.

Стаття 188. Складні речі

1.  Якщо кілька речей утворюють гдине ціле, що да змогу використовЛ вати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

2.   Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі І складові частики, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 189.  Продукція, плоди та доходи

1.  Продукцією, плодами та доходами с все те, що виробляється, добд вається, одержується з речі або приноситься річчю.

2.  Продукція, плоди га доходи належать власников речі, якщо інша не встановлено договором або законом.

Стаття 190. Майно

1.  Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупнісЛ речей, а також майнові права та обов'язки.

2.  Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнають™ речовими правами.

Стаття 191. Підприємство як єдиний майновий комплекс

1.  Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовуєте ся для здійснення підприємницької діяльності.

2.  До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входятш усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продук цію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або за­коном.

3.  Підприємство як єдиний майновий комплекс нерухомістю.

4.  Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-про-яажу. застави, оренди та інших правочинів.

Стаття 192. Гроші (грошові кошти)

1.  Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номі­нальною вартістю на всій території України, с грошова одиниця України -гривня.

2.  Іноземна валюта може використовуватися в Україн у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 193. Валютні цінності

І. Види майна, що вважаються валютними цінностями, та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.

Глава 14

ЦІННІ ПАПЕРИ

Стаття 194. Поняття цінного паперу

1.  Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними рекві­зитами, що посвідчує грошове або інше майнове право визначає взаємовід­носини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передба­чає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також мож­ливість передачі прав, що випливають з цього документа, Іншим особам.

Стаття 195. Групи та види цінних паперів

1. В Україні в цивільному обороті можуть бути так групи цінних паперів:

1)  пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінн емітентом і одержан­ий частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при -тіквідації емітента;

2)  боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передба­чають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відпо­відно до зобов'язання;

3)  похідні цінні папери, механізм розміщення та обігу яких пов'язаний 1 правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого догово­рам, цінних'паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають хньому дєржате.ід право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів.

2.  Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом

3.  Цінні папери можуть існувати в документарній та бездокументні. ній формі відповідно до закону.

Стаття 196. Вимоги до цінного паперу

1.  Обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінної паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

2. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не цінним папером.

Стаття 197. Передання прав за цінним папером

1.  Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);

2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

3)  особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці прая або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважеи особу (ордерний цінний папір).

2.  Законом може бути виключена можливість розміщення цінних па­перів визначеного виду як іменних або як ордерних, або як паперів щ пред'явника.

3.  Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

4.  Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядки встановленому для відступлення права вимоги. Особа, яка перем право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність віл повідної вимоги і не відповідає за її невиконання.

5.  Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчиненЯ на цьому папері передавального напису. Індосант відповідає за снування та здійснення цього права. За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному па­пері, до особи, якій або у розпорядження яко передаються права за цій ним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним пан ром. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій може бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій абі за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може буя обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінніш папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступя як представник.

Стаття 198. Виконання за цінним папером

1. Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосува-ли його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набува­ють право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.

2.  Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійс­ність не допускається.

Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного папе­ру має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про на­лежне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про від­шкодування збитків.

Глава 15 НЕМАТЕРІАЛЬНІ БЛАГА

Стаття 199. Результати інтелектуальної, творчо діяльності

1. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та нші об'єкти пра­ва інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки від­повідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів.

Стаття 200. Інформація

1.  Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

2.  Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення по­рушень його права та відшкодування майнової і морально шкоди, завда­ної такими правопорушеннями.

3.  Порядок використання інформації та захисту права на неї встанов­люється законом.

Стаття 201. Особисті немайнові блага

1.   Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, науко­вої і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

2.   Відповідно до Конституції України життя здоров'я людини, її Честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціаль­ною цінністю.

В16 Загальні положення про правочини.

Стаття 202. Поняття та види правочинів

1. Правочином дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Правочини  можуть   бути   односторонніми   та   дво-   чи багатосторонніми (договори).

3. Одностороннім правочином є дія однієї  сторони,  яка  може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може  створювати  обов'язки  лише  для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати  обов'язки  для  інших осіб лише у випадках,  встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

4. Дво-  чи  багатостороннім  правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Ознаки право згідності правочинів. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства і моральним засадам суспільства. особа, яка вчинила правочин, повинна мати відповідний обсяг дієздатності

волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі. правочин повинен вчинятися у формі, яка передбачена для цього правочину. Правочин правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі.  Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини,  як повністю виконуються сторонами  у момент  їх  вчинення,  за  винятком правочинів,  які підлягають   нотаріальному   посвідченню   та   (або)    державній реєстрації,  а  також правочинів,  для яких недодержання письмово форми має наслідком їх недійсність.

1. Правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

2. Правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно,  за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

У письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юр.ос.;

2) правочини   між   фіз. та   юр.ос.

3) правочини фіз.ос.між собою на суму,що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

4) інш правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Правочин,  який  вчинений  у  пис. формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках,  встанов. законом або домовленістю  сторін. Правочин підляга державній реєстрації  лише  у  випадках, встанов.  законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Якщо у правочин не вказане місце його вчинення, то:

1) місцем  вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони;

Стаття 214. Відмова від правочину

1. Особа,  яка  вчинила  односторонній  правочин,  має  право відмовитися від нього,  якщо нше  не  встановлено  законом.  Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи,  ці права підлягають захисту.

2. Особи,  які  вчинили  дво-  або  багатост.правочин, мають право  за  взаємною  згодою  сторін,  а  також  у  випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

3. Відмова  від  правочину вчиняється у такій самій формі,  в якій було вчинено правочин.

4. Правові  наслідки  відмови  від  правочину  встановлюються законом або домовленістю сторін.

В17 Недійсність правочинів.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  вимог, 

2. Недійсним правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом - нікчемний  правочин.  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо  нед. прав.прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільним законодавством передбачаються таки види недійсності:

Абсолютна- никчемний правочин

Оспорима недійсність( або відносна)- тягар доказу лягає на того, хто буде доводити недійсність правочину.

ЦК передбача фіктивні та удавані правочини:

Фіктивні- правочин, який спрямований на інші наслідкі, ніж ті, що передбачені самим правочином

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12