Реферат: Життя і творчість С.П. Галябарди
3. «Степан Галябарда: «Чернівці – місто особливе, це колиска мого слова»»// газ. «Доба» - 2003.- №39 (23 травня), С.12
4. «Зірок стане більше»// газ. «Чернівці» - 2003. 24 (13 червня), С. 16.
5. «Засвітилися нові мистецькі зірки»// газ. «Чернівці» - 2003. – №40 (3 жовтня), С. 2.
6. http://www.pisni.org.ua
7. http://dovidka.com.ua
8. http://uk.wikipedia.org/wiki/Галябарда_Степан
ДОДАТКИ
Слова С.Галябарда муз. С. Гіга
пам’яті Назарія Яремчука
«У райськім саду»
(«Яворина»)
Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,
Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.
Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній,
І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.
Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі,
І душею своєю я вас, як умів, причащав.
Але видно Господь мені краще життя напророчив,
І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.
Приспів (2):
На могилі моїй посадіть молоду яворину,
І не плачте за мною, за мною заплаче рідня.
Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну,
Певно, в цьому і є та найважча провина моя.
Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний,
Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я.
Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні,
Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.
У далеких світах якось раптом усе я покину,
Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем,
І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину,
І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.
Приспів.
«А на дворі такий мороз»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Павло Зібров
А надворі такий мороз -
Віконні шибки замерзають,
І на тремтинках твоїх вій
Бринять ламкі крижинки сліз.
Кохана, більше не журись,
До тебе знову я вертаюсь
З холодних виріїв чужих,
І з незагоєних жалів.
Приспів:
Тільки з тобою вдвох
Ми зігріваєм світ
Ніжним теплом сердець,
Душ наших двох, душ наших двох.
І не спалить мороз
Наших наступних літ,
Будем з тобою вдвох,
Тільки удвох.
В каміні розкладу вогонь,
Спалю несправджені вагання,
І твої плечі загорну
У материнську білу шаль.
І хай мороз собі тріщить,
Але не вимерзне кохання,
Моє кохання молоде,
Душі прекрасна пектораль.
Приспів.
«Болять слова»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Юрій Дерський
Любов у нас була така красива,
Якою в світі є лише любов.
Її я щиро в господа просила,
І він почув - і в серце ти прийшов.
Але від щастя ліків ще немає,
Коли сказали: "Іншу полюбив".
Повірила. Чому? - Сама не знаю,
А ти мій гнів тоді не остудив.
Приспів:
Болять слова, кричать слова - а я німа,
Тебе на світі цьому більше вже нема.
Тепер даремні мої сльози і слова,
Моя любов тепер - невтішена вдова.
Чому так пізно розумнішаємо ми?
Коли вже туга б'ється чорними крильми,
І як навчитися знов вірити й любить,
Щодня з тобою і щoдня без тебе жить.
І знов приходить мій самотній вечір,
Настояний на гіркоті розлук
І ти вже не кладеш мені на плечі
Чарівну шаль своїх небесних рук.
Тебе і досі, милий, я кохаю,
З тобою в парі до зірок лечу,
Тобі, як богу, я молюсь і каюсь,
І тихо плачу, щоб ніхто не чув.
Приспів. (2)
«Весна, полковнику, весна...»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Павло Зібров
Весна, полковнику, весна...
Вертають з вирію лелеки.
Вони ще вчора, як і ти, були далеко,
А нині зустрічає вас весна.
Літа, полковнику, літа
Вплели у коси срібло нині.
Так довго ти служив не Україні,
Так мало щастя знав в чужих світах.
Бої, полковнику, бої
Ти вигравав не на папері,
Не раз і смерть вже відчиняла двері
І сумно так співали солов"ї.
Зірки, полковнику, зірки
Тобі сідали на погони.
А ти не мав від себе оборони
І бачив в снах свій сад біля ріки.
Жива, полковнику, жива
Душа додому повертає.
Тебе тут Україна так чекає
І, слава Богу, мати ще жива.
Весна, полковнику, весна
Любов"ю в серці розцвітає.
Лелека в небі синьому літає,
Від нині ми вже разом - назавжди!
Весна, полковнику, весна...
«Вчора»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Павло Зібров
Догорають в саду, догорають в саду маргаритки,
Осінь казку несе, осінь казку несе на крилі.
Я так хочу тебе, я так хочу тебе знов любити,
Але пізно мені, але пізно мені в королі.
Двадцять років твоїх, двадцять років твоїх, як світанок,
Сорок років моїх, сорок років моїх — сад пісень.
Ти ще можеш кохати, ще можеш кохати безтямно,
Я ж ніколи не зможу забути вчорашній наш день.
Приспів:
Вчора, вчора, вчора — в небо любов пішла.
Вчора, вчора, вчора — ти ще моєю була.
Вчора, вчора, вчора ми обнімались крильми,
Вчора, вчора, вчора — навік розлучалися ми.
Відцвіли вже мої, відцвіли вже мої маргаритки
У чужім королівськім, чужім королівськім саду.
Я повинен тебе, я повинен тебе розлюбити
Чи на щастя моє, чи на радість чужу, чи біду.
Я не буду тебе, я не буду тебе пам'ятати
Кращу пісню свою, кращу пісню свою із пісень
Тільки фото твоє, тільки фото твоє цілувати
Буду я кожен день, буду я кожен день, кожен день.
Приспів.
«Вчорашній вальс»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Павло Зібров
З вечірніх вікон рок-н-рол
І джаз лунають хором.
Ах раптом вальс наплив,
Немов кохання перший сором.
І я згадав той давній час
І танцівницю милу,
Яка мене цей модний вальс
Тоді невтомно вчила.
Приспів:
Вчорашній вальс, як сон, пливе,
Струну душі тремтливо будить.
Вчорашній вальс живе, живе
І ми його вже не забудем.
Лиш раз, два, три - та я не міг
Трьох кроків цих навчитись,
Іскрився сміх в очах твоїх—
Я ж ладен був не жити.
...Літа не розлучили нас,
Всі танці я шаную,
Та тільки вальс, вчорашній вальс
З тобою я танцюю.
Приспів.
«Гілка калини»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Марія Шалайкевич
Нам доля не дозволила в єдиній родині
Жити в щасті і добрі.
Радіти рідній гілочці калини,
В саду кохатись ніжно до зорі.
Шептати разом на Різдво молитву,
І на Великдень славити Христа.
До слів чужих немов до леза бритви
Ми ранимо щодня свої уста.
Припів: (2)
Гілку калини, птахи візьміть
За море синє її несіть.
Без України на чужині
Хтось доживає літа сумні.
Нам пізно повертатися додому,
Як жили - висох наш чумацький шлях.
І пісня, що ізмалечку знайома,
Розтанула вже десь в чужих димах.
Та раптом серце скинеться як птиця,
І вже його не встигнемо зловить.
Ім'я твоє, Вкраїно да святиться,
В останній путь ти нас благослови.
Приспів. (2
«Два келихи вина»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Анатолій Матвійчик
Ти, сину, ще малий і не збагнеш:
Чому нас у квартирі тільки двоє,
Що є у тебе рідний батько теж,
Та він не часто бачиться з тобою.
Я не сховала світ його очей,
І залила любов мене, як повінь,
Я все забула в трепеті ночей,
І не питала: "Чий він? Звiдки? Хто він?"
Приспів:
Два келихи вина, два келихи вина,
В однім - кохання мед, а в іншому - провина.
Два келихи вина ми вип'ємо до дна
За наш солодкий гріх - за сина.
Звичайно, в тому не його вина,
Що я ні наречена, ні дружина.
Я долю власну вибрала одна,
І в мене є сьогодні ти, мій сину.
Я все йому простила в світі цім,
І, що тепер я вдіяти повинна:
Сьогодні він прийде до нас у дім,
Адже він батько твій, твій батько, сину.
Приспів.
Не маю я ні болю, ні жалю,
Хоч дні і ночі зимні і порожні.
І я нікого більш не полюблю,
Хоч це не раз було зробити можна.
Я за коханим двері зачиню,
Сама у світ самотності порину,
І сто надій від себе віджену,
І батька знов чекатиму для сина.
Приспів. (2)
«Дивний сон»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Ю. Савченко
Мені приснився сон, що навкруги зима,
Так холодно мені - не вимовлю ні слова,
І снилось, що тебе у мене вже нема,
Ні погляду твого, ні ласки, ні любові.
Розлуку заметіль стелила на поріг,
І серце, наче птах тривожилось у грудях,
І так я захотів цей розтопити сніг,
І сподівався я, що ти мене розбудиш.
Приспів:
О слава Богу, ти у мене є,
О слава Богу, поруч ти зі мною.
Чому ж мені ж спокою не дає
Цей дивний сон, де ми чужі з тобою?
Чи може я у чoмусь завинив,
Чи може маю гріх перед тобою?
Я так тебе без пам'яті любив,
І знов люблю великою любов'ю.
І я з останніх сил вернувся з небуття,
І радісно відчув, що знов душа у тілі,
Стояла тиха ніч, ти спала мов диття,
І щось собі у сні губами шепотіла.
Я ніжно нахиливсь до милих твоїх вуст,
І клявся, що тебе ніколи не ображу,
Лиш тільки б ти була у сні і наяву,
Бо що без тебе я у цьому світі важу?
Приспів. (2)
«Жінки й вино»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Павло Зібров
Ми сидимо з тобою, друже, у кафе
В Одесі, в Києві, в Нью-Йорку, в Санта-Фе.
Смачне шампанське чи бургундське п'єм вино
І поглядаємо з тобою у вікно.
А за вікном літає пух, пливуть віки
І ходять гордо найчарівніші жінки.
І ми хмеліємо не стільки від вина,
А більше з того, як подивиться вона!
Приспів:
Жінки й вино,
Жінки й вино -
То наша згуба чоловіча вже давно.
Але якщо вино і жінку не любити,
Тоді навіщо нам у цьому світі жити.
Жінки й вино,
Жінки й вино -
То наша згуба чоловіча вже давно.
Але якщо вино і жінку не любити,
Тоді навіщо нам у цьому світі жити.
І кожен з нас уже не раз в житті п'янів
І від вина, й від поцілунків гарних дів.
Якщо мене спитати нині або вас,
То кожен каявся за це уже не раз.
Та тільки вечір гляне радо у вікно, -
В дзвінких бокалах знову піниться вино,
А спрагле серце переповнює любов -
І від жінок, й вина хмеліємо ми знов!
Приспів.
«Журавлі»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Арнольд Святогоров
Пливе човен вранці в повен
Та й від рідної землі.
Хвилі моря, сльози горя,
Як тужливі журавлі,
Що над нами пролітають
До чужинських берегів.
Чи повернуться - не знаю, |
І про це гіркий їх спів. | (2)
Приспів:
Журавлі, журавлі, журавлі,
Скиньте з неба мені хоч пір'їну.
Журавлi, журавлі, журавлі,
Поверніть мене на Україну.
Пісня лине журавлина
І надією живе,
Що їх рідна Україна
Знов до себе позове.
А в неволі моя доля
Певно крилонька складе,
І додому вже ніколи |
В небі стежку не знайде. | (2)
Приспів. (2)
Журавлі, журавлі,
Скиньте з неба мені хоч пір'їну.
Журавлі, журавлі, журавлі,
Поверніть мене на Україну...
Поверніть мене на Україну...
На Україну...
«З роси й води»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Анатолій Карпенко
Життя у кожного своє,
Нам Бог лиш раз його дає
І в вічність простеляє шлях.
І ми виходимо у світ,
Радіти сонцю і росі
І сумувать по журавлях.
І щиро хочемо щоб нам
Весь вік цвіла в душі весна.
Щоб нам усім з роси й води,
І хліб, і пісня щоб завжди
В оселі сонячній були,
Вуста солодкий мед пили.
І щоб любов в серцях жила,
Дітей на радість вам дала,
І щоб вночі і в денний час
Оберігала доля вас від біди.
Осінні айстри відцвіли
І заметілі відмели -
Знов усміхається весна.
І кличе знов життя "на біс",
Часом не заздриш і собі,
Йти проти вітру треба нам.
І знову віримо що ми
В житті залишимось людьми.
Щоб нам усім з роси й води,
І хліб, і пісня щоб завжди
В оселі сонячній були,
Вуста солодкий мед пили.
І щоб любов в серцях жила,
Дітей на радість вам дала,
І щоб вночі і в денний час
Оберігала доля вас від біди.
«Колискова»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Павло Зібров
Спи, моя донечко, спи, моє сонечко,
Нічка прийшла і привела за руку сон.
Спи, моя лялечко, хай тобі змалечку
Щастя й красу в дім принесуть твої ангели.
Приспів:
Я так люблю тебе, я так люблю тебе,
Ти щастя, що у мене є.
Я прихилю тобі світи, щоб у добрі зростала ти,
Доню - сонечко моє.
Личко з рум'янчиком, губоньки бантиком.
Швидше рости і будеш ти коханою.
І щоб здійснилося все що наснилося
Мамі й мені радісні дні ти подаруєш.
Приспів.
«Левиця»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Людмила Єрмакова
Народилася я на світанку
Під яскравою зіркою Лева
I з тих пір я його полонянка,
Свого Лева земна королева.
Я спокійна, я лагідна й мила,
Все для тебе зроблю, як годиться
Лиш мене не хвилюй ти, мій милий,
Бо в душі я - нестримна левиця.
Приспів:
Левиця, левиця, левиця,
Левиця молода,
Коли мене голубиш ти
Я тиха, як вода
Та тільки погляд іншої
Хоча б один злови,
Буде летіти пір'ячко
З твоєї голови!
Я азартне люблю полювання,
Гарну здобич умію спіймати,
Щоб збудити жагу у коханні,
Треба Лева, як слід годувати,
Але знайте, нікому не вдасться
Мою зірку спіймати в свій невід,
Бо найвище в житті моїм щастя -
Цілувати коханого Лева.
Приспів.
«Ложка дьогтю»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Олександр Злотник
Я собі жила, квіткою цвіла,
Бджілкою в садах літала,
І солодкий мед вольності пила,
Горя і біди не знала.
В конкурсах краси першою була,
Від очей моїх світ охкав,
Поки аж тебе на свій мед знайшла,
Наче добру ложку дьогтю.
Приспів:
Ложка дьогтю в діжці меду -
Мед солодкий загірчить,
Але я без цього меду
Вже не можу й дня прожить.
Ложка дьогтю в діжці меду -
Мед солодкий загірчить,
Тільки я тепер без тебе,
Тільки я тепер без тебе
Вже не можу й дня прожить.
Прогуляв би я певно й сотню літ,
Жив би може й непогано,
Але ти мені засліпила світ
Поглядом з телеекрану.
І нікому я в світі не віддам
Свого щастя золотого.
А тепер скажу: "Я не знаю й сам -
Хто з нас - мед, а хто з нас - дьоготь".
Приспів. (2)
Ложка дьогтю в діжці меду -
Мед солодкий загірчить,
Але я без цього меду
Вже не можу й дня прожить.
Ложка дьогтю в діжці меду -
Мед солодкий загірчить,
Але я без твого меду,
Але я без твого дьогтю
Вже не можем дня прожить.
«На березі життя»
Слова: Степан Галябарда
Музика: Олександр Злотник
Пливе моє життя у вічне синє море
З малого джерела батьківської землі.
Пливуть по нім човни і з радості, і горя,
Летять над ним роки, як сиві журавлі.
Багато, що було, що нині не сказати:
Для тебе я плекав високі почуття,
Та їх зуміла ти безжально розтоптати
Й лишилася сама на березі життя.
Приспів:
На березі життя і зорі, і світи,
На березі життя і зустрічі й прощання,
На березі життя стоїш, незгасла ти,
Як наше молоде кохання.
Ти інколи в мені засвітишся, мов осінь,
І руку покладеш на стомлене плече,
Але твої вуста прощення все не просять,
І я його не дам, хоч серце запече.
Я сам собі суддя і сам собі підсудний,
І твій колишній крок не мaє забуття.
Пливе моя ріка і все в житті ще буде:
Лиш ти стоїш, мов тінь на березі життя.
Приспів. (3)
На березі життя стоїш, незгасла ти,
