Реферат: Обгрунтування застосування інфузійних препаратів на основі сорбітолу та натрію лактату в комплексному лікуванні хворих із легеневою недостатністю та хронічним легеневим серцем
Реосорбілакт, на відміну від сорбілакту, містить ізотонічний (6%) розчин сорбітолу, у зв'язку з чим не має істотних діуретичних властивостей.
За рахунок інших компонентів реосорбілакту його осмолярність у 3 рази перевищує осмолярність плазми крові, що забезпечує гемодилюційний ефект препарату внаслідок надходження рідини з міжклітинного простору в судинне русло. Крім того, реосорбілакт чинить антиагрегаційну дію, має здатність знижувати в'язкість плазми крові, поліпшувати мікроциркуляцію й перфузію тканин.
Зазначен фармакодинамічні властивості реосорбілакту стали основою для вивчення ефективності його застосування у комплексному лікуванні хворих із легеневою недостатністю й поліцитемією.
Дослідження проведені у 17 хворих (чоловіків — 12, жінок — 5; вік — від 34 до 70 років): ХОЗЛ III стадії у фазі ремісії — 9, ідіопатичним фіброзуючим альвеолітом — 8. Легенева недостатність II ступеня спостерігалася у 9 пацієнтів, III ступеня — у 8. Недостатність кровообігу I стадії мала місце у 8 випадках, II стадії — у 3. В усіх хворих відзначався еритроцитоз (>5,0Ч1012/л) з ознаками підвищення гемоконцентрації (гематокрит >47%).
Хворим ХОЗЛ проводилася постійна базисна терапія з використанням інгаляційних глюкокортикостероїдів, бронхолітиків із групи в2-агоністів або антихолінергічних препаратів, муколітичних засобів, сечогінних засобів, препаратів калію. Хворі на ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт приймали підтримуючу дозу системних глюкокортикостероїдів. На фоні незмінного базисного лікування була призначена терапія реосорбілактом по 200,0 мл крапельно щодня протягом 7 днів.
Після закінчення нфузійної терапії реосорбілактом 7 із 9 пацієнтів із легеневою недостатністю II ступеня відзначили зменшення вираженості задишки при ходьбі по рівній поверхні після закінчення інфузійно терапії, однак усі вони за ступенем прояву цього симптому залишалися в груп хворих із ЛН II ступеня.
Із 8 хворих із легеневою недостатністю III ступеня у 3 пацієнтів після лікування реосорбілактом вираженість задишки у стані спокою зменшилася, а 1 хворий (ХОЗЛ) перестав відзначати дихальний дискомфорт у спокої — задишка з'являлася тільки при ходьбі. Таким чином, цей пацієнт із групи хворих із ЛН III ступеня був переведений у групу хворих із ЛН II ступеня.
Шість пацієнтів (усі з групи хворих на ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт) істотних змін ступеня вираженості задишки після лікування не відзначали.
До початку нфузійної терапії середнє значення ступеня вираженості задишки по шкалі MRC становило 3,1±0,2 бала, після закінчення курсу лікування реосорбілактом показник обмеження активності пацієнта внаслідок задишки зменшився до 2,5±0,1 (р<0,05).
Інфузійна терапія зчинила гемодилюційний ефект — після закінчення інфузій спостерігалося достовірне зменшення гематокриту.
Після інфузійно терапії реосорбілактом спостерігалася тенденція до зменшення ступеня спонтанно та Адф-індукованої агрегац тромбоцитів, а також відзначалося достовірне зменшення швидкості Адф-індукованої агрегації.
Після інфузійно терапії реосорбілактом відзначалося зменшення ступеня артеріальної гіпоксемії, про що свідчило достовірне збільшення показника напруги кисню. З огляду на характер фармакодинамічних властивостей реосорбілакту, зменшення ступеня гіпоксемії, з найбільшою ймовірністю, зумовлене реологічним ефектом препарату, поліпшенням мікроциркуляції в легенях і газообміну.
Підсумовуючи результати проведених досліджень, можна вважати, що в роботі отримані нові дан про фармакодинаміку інфузійних препаратів на основі сорбітолу й натрію лактату, які в сукупності з результатами вивчення безпеки й ефективності препаратів обґрунтуванням для їхнього застосування у комплексному лікуванні хворих із легеневою недостатністю й хронічним легеневим серцем.
ВИСНОВКИ
Дисертаційна робота містить наукові положення та науково обґрунтовані результати, що розв’язують важливу науково-прикладну проблему підвищення ефективност лікування хворих із легеневою недостатністю й хронічним легеневим серцем шляхом застосування інфузійної терапії препаратами на основі багатоатомних спиртів натрію лактату. Методологічно робота заснована на вивченні фармакодинамічних ефектів препаратів сорбілакт і реосорбілакт при даній патології та дослідженн ефективності й безпеки їхнього застосування у комплексному лікуванні хворих.
1. У хворих із поліцитемією та збільшенням ступеня гемоконцентрації внутрішньовенні інфуз сорбілакту й реосорбілакту в дозі по 200 мл викликають достовірне зменшення рівня гематокриту, при цьому більш виражену гемодилюційну властивість ма сорбілакт.
2. У хворих із набряковим синдромом препарат на основі гіперосмолярного розчину сорбітолу сорбілакт викликає активну дегідратацію тканин, що поряд із діуретичною дією зумовлює гемодилюційний ефект — зменшення гематокриту (rHt = –1,2±0,5; р<0,05); застосування салуретика фуросеміду спричиняє зменшення рідкої фракції крові й збільшення гемоконцентрації (rHt = +2,4±0,6; р<0,001), що підвищує ризик мікротромбоутворення.
3. Сорбілакт і реосорбілакт зчиняють гіпоагрегаційну дію in vitro — зменшують спонтанну та АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів; після одноразової інфузії препаратів спостерігається тенденція до зниження спонтанної агрегації тромбоцитів і достовірне зменшення ступеня АДФ-індуковано агрегації.
4. Результати порівняльного вивчення впливу на гемореологічні показники одноразової інфузії реосорбілакту й глюкозо-інсулін-калієвої суміші показали, що реосорбілакт, на відміну від референтного препарату, викликає достовірне зменшення в'язкості плазми й зменшення в'язкості крові на окремих швидкостях зрушення.
5. Реологічний ефект реосорбілакту включа гемодилюційну дію й зменшення в'язкості плазми у поєднанні зі зменшенням агрегаційної здатності тромбоцитів; референтний препарат класу низькомолекулярних декстранів реополіглюкін викликає виражений гемодилюційний ефект, але водночас достовірно підвищує в'язкість плазми, не зчиняючи істотного впливу на агрегацію й здатність еритроцитів до деформації, агрегаційну здатність тромбоцитів.
6. У хворих з інтерстиціальним запальним процесом у легенях із гіпокапнією та частково компенсованим алкалозом після введення реосорбілакту спостерігається достовірне зменшення ступеня гіпокапнії (rРаCO2 = +1,23±0,37; р<0,001) і нормалізація кислотно-основного стану крові; після нфузії препарату відзначається зменшення ступеня гіпоксемії (rSа2 = +2,00±0,91; р<0,05), що з найбільшою ймовірністю пов'язано з реологічним ефектом препарату, поліпшенням мікроциркуляції в легенях і газообміну.
7. Вивчення безпеки застосування сорбілакту при застійній недостатності кровообігу в зв'язку з гемодилюційним ефектом препарату й можливим перевантаженням міокарда об’ємом показало, що сорбілакт при внутрішньовенному введенні в дозі 400 мл у хворих із декомпенсованим ХЛС відрізняється хорошою переносимістю й не викликає клінічно небажаних явищ. Інфузія сорбілакту не викликає негативних змін функціонального стану правого й лівого шлуночків серця за даними ехокардіографії.
8. Результати вивчення безпеки застосування реосорбілакту у хворих із гіперкапнією й дихальним ацидозом у зв'язку з потенційною можливістю збільшення ступеня гіперкапнії свідчать, що інфуз препарату (по 200 мл щодня протягом одного тижня) не має істотного впливу на показник напруги вуглекислого газу в крові. Разом із тим, реосорбілакт зумовлю підвищення оксигенації крові, що з найбільшою ймовірністю пов'язане з реологічним ефектом препарату, поліпшенням мікроциркуляції в легенях газообміну.
9. Застосування інфузійної терапії сорбілактом у комплексному лікуванні хворих ХОЗЛ, ускладненим декомпенсацією кровообігу, зумовлює збільшення добового діурезу (у середньому на 37,3%), зникнення або зменшення (у випадках тяжкої недостатності кровообігу) периферичних набряків, зменшення задишки (2,9±0,2 бала за шкалою MRC до початку терапії та 2,1±0,2 після закінчення; р<0,05) й ціанозу, ступеня артеріальної гіпоксемії (ДРаО2 = +7,4±1,8 мм рт.ст., р<0,001).
10. Діуретична властивість сорбілакту в сполученні з гемодилюційним, антиагрегантним і реологічним ефектами, результати вивчення його клінічної ефективності є обґрунтуванням застосування препарату в комплексній терапії хворих хронічними запальними захворюваннями легень, ускладненими набряковим синдромом.
11. Застосування інфузійної терапії реосорбілактом у комплексному лікуванні хворих із легеневою недостатністю й поліцитемією зумовлює зменшення задишки (3,1±0,2 бала за шкалою MRC до початку терапії та 2,5±0,1 — після закінчення; р<0,05), ціанозу, ступеня гемоконцентрації (ДHt = −2,51±0,59%; p<0,001) та артеріальної гіпоксемії (ДРаО2 = +7,5±2,0 мм рт.ст., р<0,001).
12. Характер фармакодинамічних властивостей реосорбілакту (реологічний ефект внаслідок гемодилюційної й антиагрегантно дії, зниження в'язкості крові), позитивні результати його застосування в комплексній терапії хворих із тяжким перебігом ХОЗЛ дають підставу рекомендувати інфузійну терапію реосорбілактом у лікуванні хворих із легеневою недостатністю й поліцитемією. У хворих із гіпокапнією й дихальним алкалозом реосорбілакт викликає зменшення ступеня гіпокапнії та поліпшення кислотно-основного стану крові, що дозволяє рекомендувати його застосування у пацієнтів з інтерстиціальними хворобами легень у період загострень зі збільшенням ступеня гіпокапнії й дихального алкалозу.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Інфузійний препарат на основі гіперосмолярного розчину сорбітолу сорбілакт, що містить натрію лактат і комплекс електролітів, має діуретичну властивість у поєднанні з гемодилюційним, антиагрегантним і реологічним ефектами. Препарат рекомендується для застосування (по 200 мл на добу внутрішньовенно крапельно) у комплексному лікуванні хворих із декомпенсованим ХЛС із метою ліквідації декомпенсац кровообігу. У хворих із тяжкою декомпенсацією кровообігу застосування сорбілакту може бути недостатнім, при цьому необхідно сполучення препарату із салуретиками. Комбінація сорбілакту з фуросемідом дозволяє істотно зменшити дозу фуросеміду, а за рахунок активної дегідратації тканин і збільшення об’єму плазми внаслідок впливу сорбітолу — попередити можливий негативний ефект салуретика у вигляді згущення крові й підвищення ризику мікротромбоутворення.
2. Інфузійний препарат реосорбілакт, основою якого є ізотонічний розчин сорбітолу, натрію лактат комплекс електролітів, виявляє виражений реологічний ефект внаслідок гемодилюційної й антиагрегантної дії, зниження в'язкості крові. Препарат рекомендується для застосування з метою поліпшення легеневої мікроциркуляц (по 200 мл на добу внутрішньовенно крапельно) у лікуванні хворих хронічними запальними захворюваннями легень, ускладненими легеневою недостатністю й поліцитемією.
3. У хворих із гіпокапнією й дихальним алкалозом реосорбілакт викликає зменшення ступеня гіпокапнії й поліпшення кислотно-основного стану крові, що дозволя рекомендувати його застосування у пацієнтів з інтерстиціальними хворобами легень у період загострень зі збільшенням ступеня гіпокапнії й дихального алкалозу.
СПИСОК ОПУБЛИКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Гуменюк Н.И., Киркилевский С.И. Инфузионная терапия. − К.: Книга плюс, 2004. − 208 с.
Автору належать ідея та написання трьох розділів монографії.
2. Гуменюк Н.И., Дзюблик Я.А., Морская Н.Д., Яхница Т.В. Предпосылки к применению гиперосмолярного инфузионного раствора сорбитола у больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем// Укр. пульмонол. журн. – 2003. − № 1. – С. 57–58.
Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.
3. Гуменюк Н.И., Яхница Т.В. Сравнительная характеристика и перспективы применения плазмозамещающих растворов у больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем// Укр. пульмонол. журн. – 2003. − № 4. – С. 54–56.
Вибір теми статті, підготовка матеріалу до друку.
4. Гаврисюк В.К., Гуменюк Н.И. Диуретический эффект гиперосмолярного раствора сорбитола у больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем// Запорожский мед. журн. − 2003. − № 6. − С. 120−121.
Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання статті.
5. Гуменюк Н.И., Лишневская В.Ю. Влияние реосорбилакта на реологические свойства крови у больных ишемической болезнью сердца и хроническим обструктивным бронхитом// Укр. пульмонол. журн. – 2003. − 3. – С. 38–40.
Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.
6. Гуменюк Н.И. Сравнительная эффективность неогемодеза, сорбилакта и реосорбилакта в комплексной инфузионной дезинтоксикационной терапии// Сімейна медицина. − 2004. − № 2. − С. 68−72.
7. Гаврисюк В.К., Гуменюк Н.И., Ломтева Е.А. Методологические аспекты исследования состояния агрегации тромбоцитов// Кровообіг та гемостаз. – 2004. – № 2. – С. 39–40.
Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання статті.
8. Гуменюк Н.И. Изучение безопасности применения гиперосмолярного раствора сорбитола при недостаточности кровообращения у больных хроническими заболеваниями легких// Укр. пульмонол. журн. – 2004. − 2. – С. 39–41.
9. Перспективы применения гиперосмолярного инфузионного раствора сорбитола у больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем/ В.К. Гаврисюк, Н.И. Гуменюк, А.И. Ячник, Я.А.Д зюблик, Н.Д. Морская// Укр. терапевт. журн. − 2004. − № 4. − С. 35−37.
Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.
10. Гуменюк Н.И. Диуретическое действие гиперосмолярного инфузионного раствора сорбитола у больных с декомпенсированным легочным сердцем// Гематологія і переливання крові: Міжвідомчий збірник. − 2004. − Вип. 32. − С. 181−184.
11. Гуменюк Н.И., Ломтева Е.А. Реологические свойства крови у больных с хроническим легочным сердцем// Укр. пульмонол. журн. – 2004. 4. – С. 60–61.
Вибір теми статті, підготовка матеріалу до друку.
12. Гуменюк Н.И. Комплексные препараты на основе сорбитола − новое направление в инфузионной терапии// Мистецтво лікування. − 2004. − № 13. − С. 60−64.
13. Гуменюк Н.И., Ломтева Е.А. Влияние инфузионных препаратов на основе сорбитола и натрия лактата на агрегацию тромбоцитов in vitro у больных с хроническим легочным сердцем// Укр. пульмонол. журн. – 2005. − № 2. – С. 54–56.
Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.
14. Гаврисюк В.К., Гуменюк Н.И. Обоснование применения гиперосмолярного инфузионного раствора сорбитола при декомпенсированном хроническом легочном сердце// Серце i cудини. – 2005. - 1. - С. 75-79.
Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання статті.
15. Влияние реосорбилакта на газовый состав и кислотно-основное состояние крови у больных с хроническим легочным сердцем и гиперкапнией/ Н.И. Гуменюк, Н.Д. Морская, Т.В. Яхница, Е.А. Ломтева, Е.А. Беренда// Укр. пульмонол. журн. – 2005. – № 4. С. 34–36.
Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.
16. Коррекция реологических свойств крови в комплексном лечении больных с декомпенсированным хроническим легочным сердцем/ В.К.Гаврисюк, Н.И. Гуменюк, Я.А. Дзюблик, Н.Д. Морская, И.В. Суворкина// Кровообіг та гемостаз. – 2005. – № 3–4. – С. 125–128.
Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.
17. Сравнительное изучение влияния реосорбилакта и реополиглюкина на состояние гемоконцентрации, вязкости крови и агрегационной способности тромбоцитов у больных с хроническим легочным сердцем и хронической сердечной недостаточностью/ В.К. Гаврисюк, Н.И. Гуменюк, Н.Д. Морская, Т.В. Яхница, Е.А. Меренкова // Укр. пульмонол. журн. – 2006. – № 1. – С. 35–38.
Планування досліджень, аналіз та математична обробка результатів, написання статті.
18. Гуменюк Н.І., Моногарова Н.Є. Вплив реосорбілакту на газовий склад і кислотно-основний стан крові у хворих діопатичним фіброзуючим альвеолітом// Укр. пульмонол. журн. − 2007. − 1. − С. 29−31.
Ідея та планування досліджень, участь в обстеженні хворих, аналіз та обробка результатів, написання статті.
