Реферат: Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
Встановлено, що жінки, зокрема “хворі, порівняно із чоловіками віком від 40 років, гірше оцінюють стан власного здоров’я (40,24±2,41 % проти 29,25±3,12 %, р<0,01) і рівень невдоволеност ним зростає із віком (р<0,001). Доведено, що для досліджуваного контингенту низька самооцінка власного здоров’я є найвагомішим соціально-психологічним чинником ризику, який не тільки сильно взаємопов’язаний із частотою хронічних хвороб (rху=0,83, р<0,05), але й у 4,33 разу збільшує їх прогностичну імовірність (р<0,05).
Результати соціологічного дослідження засвідчили, що жінки у віці понад 40 років дотримуються більш здорового способу життя, ніж чоловіки. Зокрема, зловживання алкоголем та куріння поширені серед них у 6-10 разів рідше (р<0,001). Однак встановлена тенденція до омолодження та фемінізації шкідливих звичок (р<0,05) дає можливість спрогнозувати на майбутнє зростання впливу означених чинників на формування здоров’я жінок у пери- та постменопаузі.
Разом з тим встановлене значне поширення гіподинамії в досліджуваній популяції (76,59±1,80 %). Її компенсація жінками за рахунок інтенсивнішої домашньої роботи зменшується із віком та накопиченням хронічних захворювань (р<0,01).
Показано, що якісно і кількісно харчування досліджуваних груп жінок погіршується із віком та станом здоров’я паралельно із зниженням матеріально-економічного добробуту (р<0,01). В той же час регулярність прийому їжі з віком і переходом на домашній режим харчування покращується (р<0,001). На фоні загального нераціонального стереотипу харчування населення жінки віком понад 40 років за рівнем вживання шкідливої їжі (соленої, жирної) харчуються більш раціонально, ніж чоловіки (р<0,05). При цьому результати парного кореляційно-регресійного аналізу показали наявність сильного достовірного (р<0,05) зворотного взаємозв’язку між рівнем захворюваност жінок старших 40 років і нерегулярним харчуванням (rху=-0,91) та споживанням жирної їжі (-0,84), а стратифікаційний аналіз довів, що неякісне, недостатнє харчування та вживання соленої їжі достовірно (р<0,05) підвищу ризик хронічних хвороб у жінок відповідно у 2,26, 1,81 та 1,64 рази.
Виявлено, що серед жінок, зокрема із групи “хворих”, значно частіше, ніж серед чоловіків, поширені такі ендогенні фактори ризику основних неепідемічних захворювань, як обтяжений спадковий анамнез (36,67±2,07 % проти 29,45±2,75 %, р<0,05), надмірна маса тіла (22,84±1,84 % проти 10,22±1,83 %, р<0,001) та артеріальна гіпертензія (51,00±2,13 % проти 37,23±2,88 %, р<0,001). Статистично також підтверджено, що підвищений артеріальний тиск тахікардія, які є ознаками дизадатації організму, посилюють імовірність розвитку хронічних хвороб, асоційованих з менопаузою, відповідно у 3,69 і 2,03 разу (р<0,05), а несприятливий спадковий анамнез - у 2,77 разу (р<0,05).
Таким чином, результати дослідження наочно довели, що особливістю формування стану здоров’я жінок у пери- та постменопаузі є його залежність головним чином від соціально-психологічних, ендогенних, соціально-економічних та виробничих чинників і меншою мірою від поведінкових чинників індивідуального способу життя.
При цьому встановлено, що більше, як утричі, зростає ризик хронічних хвороб, асоційованих з менопаузою, за умови наявності низько самооцінки здоров’я та артеріальної гіпертензії, що стало підставою для розрахунку множинної кореляційно-регресійної математичної моделі прогнозування (коефіцієнт множинної кореляції R=0,902, р<0,01) на дільниці частки хронічно хворих жінок віком від 40 років і старших:
Y=41,929+0,601X1+0,343X2,
де Y - питома вага осіб із хронічними захворюваннями (група здоров’я Д3); Х1 – частка респондентів, у яких звичний артеріальний тиск підвищений або нестабільний; Х2 – частка респондентів, які оцінюють свій стан здоров’я як незадовільний чи досить поганий.
Запропонована математична модель дозволяє з високою мовірністю (р<0,01) розраховувати прогнозовану чисельність жінок віком від 40 років і старших із хронічними хворобами. Різниця між отриманим числом фактично зареєстрованою групою хронічних хворих складає резерв діагностики.
Встановлено, що, незважаючи на задовільний рівень забезпеченості лікарями і достатню мережу закладів охорони здоров’я, незадовільними залишаються укомплектованість (на 72,1 %), рівень кваліфікац (38,8 % проатестованих в області і 58,6 % в Україні) та навантаження (майже 2000 населення на одну фізичну особу) лікарів загальної практики/сімейно медицини (ЗПСМ), що на фоні низького рівня соціально-економічного благополуччя жінок, зменшує доступність та обмежує їх право на якісну медичну допомогу. Разом з тим, зосередження надання медичної допомоги жінкам переважно на вторинному та третинному рівнях, а сучасних дороговартісних методів верифікац діагнозів (комп’ютерної томографії, маммографії, денситометрії) – на третинному або у приватному секторі медицини, також негативно впливає на їх доступність.
Медичне обслуговування жінок в Україні забезпечує подвійна мережа закладів (загальносоматична та акушерсько-гінекологічна), що поряд із наявністю права вільного вибору лікаря при багаточисельності проявів менопаузи, незавершеністю процесу узгодження нормативно-правових актів і стандартизац медичних послуг призводить до відсутності у лікарів первинної медико-санітарно допомоги інтегрованої інформації про жінок.
Результатом наведеного є структурно-функціональн диспропорції в наданні медичної допомоги, зокрема недостатність надання амбулаторно-поліклінічної допомоги (2,87 відвідувань в середньому впродовж року на одну жінку проти 5,78 розрахованих мінімально потрібних), особливо в частин профілактичних технологій. Так, на відвідування з приводу захворювань припада 78,4 % середньорічних звернень в медичні установи (2,25±0,33 разу), а з приводу медичних оглядів - лише 21,6 % (0,62±0,36 разу). Як наслідок, за останніх три роки (за даними інтерв’ю) майже половина жінок не охоплювалась повним оглядом шкіри і тіла (43,60±2,10 %), пальпацією лімфатичних вузлів (43,24±2,10 %) та щитоподібної залози (47,39±2,12 %). Переважній більшості жінок-респондентів (81,62±1,64 %) не проводилось профілактичне пальцеве дослідження прямої кишки, а 32,25±1,98 % жінок не пригадують, щоб проходили огляд порожнини рота. Особливим упущенням слід вважати той факт, що майже третині жінок в пери- та постменопаузі не проводилась пальпація молочних залоз спеціалістом (28,11±1,91 %), огляд акушером-гінекологом (34,65±2,02 %), майже половина жінок (44,68±2,11 %) не охоплювалась цитоцервікальним скринінгом. Практично кожна п’ята жінка не проходила електрокардіографію (18,38±1,64 %) та скринінг цукру крові (20,72±1,72 %), а кожна друга (54,23±2,11 %) – визначення рівня холестерину.
Недостатній обсяг надання амбулаторно-поліклінічної допомоги недотримання стандартів профілактичних технологій призводять до соціально-економічних збитків внаслідок високих: рівня госпіталізац (38,48±2,07 %) та середньої тривалості стаціонарного лікування (22,28±0,92 днів), а також наведених коефіцієнтів інвалідності та смертності як результату запізнілої діагностики злоякісних пухлин, хвороб системи кровообігу тощо.
В результаті опитування встановлено, що основними причинами невдоволення жінок віком від 40 років і старших медичною допомогою є економічн - висока вартість медикаментів (68,35±2,70 %) та медичних послуг (37,04±2,80 %), при задовільному рівні довіри до лікарів та прагнення більшості з них (68,92±1,98 %) до постійного обслуговування дільничним (сімейним) лікарем.
Шляхом експертних оцінок методом матриці критичних чинників підтверджено, що найважливішими медико-організаційними факторами, які впливають на здоров’я і визначають доступність якісної медичної допомоги є: обсяг виконання медико-технологічних стандартів (9,9 парціальних балів), своєчасність допомоги (9,8), кваліфікація медичного персоналу (9,0), матеріально-технічне забезпечення закладів охорони здоров’я (9,0) та фінансова доступність медично допомоги (8,8).
Виявлені недоліки свідчать про необхідність формування якісно нової системи медичного обслуговування жінок у пери- та постменопаузі. В основу концептуальних підходів до її формування покладались: рекомендації ВООЗ (1996) міжнародний досвід, діючі нормативно-правові акти України, результати власних досліджень та експертних оцінок.
Стратегічний напрямок запропоновано функціонально-структурної моделі (рис. 8) спрямовувався на покращання стану здоров’я жінок через реалізацію комплексу заходів первинної, вторинно третинної профілактики патологічних станів та хвороб, асоційованих з менопаузою.
Тактичним напрямком моделі став розподіл соціальних ролей функціональних взаємозв’язків між зацікавленими в досягненні оптимального рівня здоров’я жінок структурними елементами суб’єкта управління на державному, регіональному, груповому та індивідуальному рівнях.
При цьому особливістю структурної побудови моделі стало включення до неї: 1) існуючих елементів системи охорони здоров’я, причетних до управління здоров’ям досліджуваного контингенту; 2) існуючих складових, але частково змінених за рахунок функціональної їх оптимізації; 3) якісно нових елементів (схеми комплексного спостереження за станом здоров’я жінок у пери- та постменопаузі і схеми інформаційно-освітнього забезпечення їх медико-санітарними знаннями), інтеграція яких з раніше існуючими та функціонально удосконаленими надала моделі, як системі, нових якостей із сприяння досягнення головної мети дослідження.
Таким чином, структурну основу моделі складають наявн ресурси діючої системи охорони здоров’я та медичної допомоги, а її впровадження не вимагає особливих додаткових фінансових витрат.
В той же час, на відміну від раніше снуючих форм профілактики та медичної допомоги жінкам в періоді пери- та постменопаузи, запропонована модель вперше: 1) забезпечує системність та комплексність підходу до вирішення проблеми; 2) визначає в цьому напрямку роль лікаря загальної практики/сімейної медицини (ЗПСМ); 3) дозволяє усунути виявлені диспропорції у наданні медичної допомоги.
Невід’ємною складовою запропонованої моделі став її якісно новий елемент - схема комплексного спостереження за станом здоров’я жінок (рис. 9), орієнтована на лікаря загальної практики/сімейної медицини, яка ґрунтується на новому підході до розподілу жінок на групи динамічного спостереження на підставі стратифікації ризику хвороб (низький, помірний, високий, дуже високий) з урахуванням не тільки групи здоров’я, а й наявності чинників ризику. Такий підхід відображає сучасні тенденції у формуванні громадського здоров’я дозволяє лікареві ЗПСМ спрогнозувати ризик виникнення соціально важливих хвороб та їх негативних наслідків, вибрати відповідний комплекс цілеспрямованих заходів первинної, вторинної чи третинної профілактики та оцінити їх ефективність за визначеними критеріями.
Цілі
 |
|||||||||
 |
 |
||||||||
 |
 |
||||||||
Види
профілактики
Рівні реалізації
 |
|||||
 |
 |
Виконавці
 |
|||||||||
 |
 |
 |
|||||||
 |
|||||||||
Соціальні
ролі
 |
 |
 |
 |
||||||||||
 |
 |
 |
|||||||||||
