Реферат: Медико-соціальне обґрунтування системи управління здоров’ям жінок в інволюційному періоді
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, аналітичного огляду наукової літератури, програми досліджень та методичного апарату, чотирьох розділів власних досліджень та аналізу отриманих даних, узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, додатків.
Текст дисертації викладений у двох томах (власне дисертація на 318 сторінках і додатки на 155 сторінках), містить 83 таблиці та 52 рисунки. Бібліографія включає 414 джерел, із них кирилицею - 282, латиною -132.
Основний зміст роботи
Програма, матеріали та методи дослідження. Досягнення головної мети дослідження потребувало наявності спеціальної, розробленої на основі методики системного підходу, програми (рис. 1), яка передбачала його виконання у п’ять етапів із використанням адекватних методів (рис. 2), що
 |
 |
||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||
 |
 |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|||||||||||||||||||
 |
 |
||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||
 |
|||||||||||||||||||||
 |
 |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
Рис. 1. Програма, матеріали та обсяги дослідження
|
|
Рис. 2. Методичний апарат дослідження
забезпечило можливість отримання достатньо повної, достовірної інформації для оцінки стану об’єкта та предметів, що вивчалися.
Реалізація завдань першого етапу дозволила визначити напрямки вирішення проблем, що супроводжують жінок інволюційного періоду.
Другий етап присвячувався оцінці стану здоров’я і якост життя жінок віком від 40 років і старших з метою виявлення соціально значущих проблем, пов’язаних із менопаузою.
Завданням третього етапу дослідження стало визначення чинників ризику та моделювання їх впливу на здоров’я жінок у пери- та постменопаузі.
Четвертий етап дослідження дозволив оцінити стан медичного обслуговування жінок.
Результати аналізу медико-організаційних чинників разом із встановленими закономірностями та особливостями впливу чинників ризику на формування здоров’я досліджуваного контингенту дозволили на п’ятому, заключному, етапі науково обґрунтувати і розробити функціонально-структурну модель системи управління здоров’ям жінок у пери- та постменопаузі та ввести до неї якісно нові складові: схему комплексного спостереження за станом здоров’я жінок у пери- і постменопаузі та схему інформаційно-освітнього забезпечення жінок медико-санітарними знаннями.
Особливістю даної роботи стало те, що напрацьовані науков обґрунтування ще в процесі дослідження впроваджувались в практику. Оцінку ефективності запропонованої моделі і її якісно нових складових здійснювали двома шляхами: методом експертних оцінок та на підставі обраних показників.
Таким чином, запропонована програма дослідження та методичний апарат дозволили отримати репрезентативні дані, вирішити поставлен завдання на кожному з етапів, отримати достовірні результати, покладені в основу обґрунтування системи управління здоров’ям жінок у пери- та постменопаузі.
Основні результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що загальна смертність жінок у віці понад 40 років, хоча практично на третину нижча (на 28,6 %), ніж серед чоловіків (р<0,001), проте стабільно висока: впродовж 1995-2001 рр. її величини коливались у межах 22,6-24,4 ‰.
Формування показника залежить від вікової структури населення та місця проживання, підтвердженням чому є наступні дані.
Найвищі рівні смертності досліджуваного контингенту населення реєструються в сільських поселеннях (2673,39±13,27 випадків на 100 тис. населення проти 1895,74±14,27 відповідних випадків серед міських жінок віком від 40 років і старших, р<0,001), зокрема рівнинних районів (2868,83±21,84 випадків на 100 тисяч населення, р<0,001), де більш виражене постаріння населення.
Стандартизовані за віком коефіцієнти однакові у містах селах (відповідно 2334,07 і 2375,73 випадків на 100 тисяч населення) та найвищ у гірських районах (2491,82 випадків на 100 тисяч жителів) із складними, у тому числі для організації медичної допомоги, клімато-географічними умовами.
Рівні смертності зростають із віком в експоненційній прогресії: з 196,32±7,36 випадків на 100 тисяч жінок 40-44 років аж до 7442,94±35,00 випадків на 100 тисяч відповідного населення віком понад 70 років.
Смертність досліджуваного контингенту жінок призводить до значних соціально-економічних збитків, особливо в перименопаузі, в період яко реєструються найвищі рівні потенційно втрачених років життя внаслідок недожиття до 65 років, тобто смертності у соціально активному віці - 6729,56±49,23 років на 100 тисяч 50-54 річних працездатних жінок (рис. 3).
Структура загальної смертності жінок неоднакова у різн періоди життя (рис. 4) та відрізняється від аналогічної у чоловіків, що може розцінюватись, як наслідок впливу на її формування інволюційних гормональних змін .
Так, при аналізі показників по п’ятирічних вікових групах встановлено, що у пре- та перименопаузі (40-54 роки), першопричиною смерт жінок є злоякісні новоутворення (33,92-34,57 %). В їх структурі половину випадків становлять пухлини молочної залози та статевих органів (40,24-52,42 %), тренди інтенсивних коефіцієнтів смертності від яких, на відміну від стабільного повікового зростання величин показника по інших локалізаціях, демонструють залежність від періодів гормональної інволюції: стрімкий приріст в пременопаузі (з 30,37±2,90 випадків на 100 тисяч жінок 40-44 років до 55,51±4,22 аналогічних випадків у 45-49 років і до 91,91±5,95 випадків на 100 тисяч населення у 50-54 роки, р<0,001), помірний – в ранній постменопауз (до 118,55±6,15 випадків на 100 тисяч 60-64 річних жінок, р<0,01) і відсутність приросту (стаціонарні рівні) у віці понад 65 років (118,99±4,60 - 120,22±6,25 випадків на 100 тисяч відповідного населення, р>0,05).
Висока частка візуальних форм злоякісних новоутворень (молочної залози, вульви, вагіни та шийки матки) серед інших гормонозалежних пухлин - причин смерті жінок віком від 40 років та старших (66,37-83,37 %) засвідчує недоліки вчасної прижиттєвої діагностики.
Виявлено відмінності смертності внаслідок злоякісних новоутворень залежно від клімато-географічних та екологічних чинників: у промислових зонах (містах, передгірських районах) рівні її як інтенсивних, так стандартизованих за віком показників, найвищі - 260,58±5,33 випадків на 100 тисяч міських жінок віком понад 40 років проти 229,32±3,94 випадків у сільських поселеннях (р<0,001), а стандартизовані за віком - відповідно 295,34 та 215,21 випадків на 100 тисяч населення, у тому числі 260,77 аналогічних випадків у передгірських районах.
Смертність від хвороб системи кровообігу серед досліджуваного контингенту жінок значно нижча, ніж серед чоловіків (1643,78±8,22 проти 1732,65±25,68 випадків на 100 тисяч населення, р<0,001), хоча з віком (до 75-80 років) та зниженням кардіопротекторної дії жіночих статевих гормонів різниця в показниках поступово вирівнюється. Відповідно до цього серцево-судинні захворювання стають провідною причиною смерті жінок у віц понад 55 років життя. Разом з тим, у віковій категорії жінок 40-54 років встановлені найвищі показники питомої ваги раптової серцево-судинної смерт (від 56,02 % до 72,83 % у відповідних вікових групах) серед усіх летальних випадків від хвороб системи кровообігу, що ми схильні розглядати як наслідок недостатньої настороженості лікарів стосовно патології серцево-судинної системи у жінок, а також недостатньої обізнаності самих жінок щодо згаданого ризику.
Експоненційний приріст показника смертності від хвороб системи кровообігу з віком (з 43,90±3,48 випадків на 100 тисяч жінок 40-44 річного віку до 5544,54±30,52 випадків на 100 тисяч 70 річних і старших, р<0,001) формується в основному за рахунок ішемічної хвороби серця, частка якої серед інших захворювань цього класу зростає із 44,65 % в 40-44 річному віці до 86,62 % у понад 70 років. Друге-третє місце серед серцево-судинних захворювань - причин смерті жінок стабільно припадає на судинні ураження головного мозку та гіпертонічну хворобу. При цьому особливо вагомим їх внесок у пери- та ранній постменопаузі, коли частка смертей жінок від цереброваскулярних уражень сягає третини (33,70-29,56 % в 45-59 річному віці), а діагноз гіпертонічної хвороби зустрічається у чверті випадків (22,46-25,83 %).
Травми, отруєння та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин посідають третє місце (7,42-14,63 %) в структурі причин смертності лише жінок працездатного віку (40-54 роки), більше в промислових зонах (48,26±2,30 випадків на 100 тисяч міських жителів проти 30,48±1,44 випадків на 100 тисяч сільських жителів, р<0,001) та в регіонах із складними клімато-географічними умовами (39,81±2,70 випадків на 100 тисяч населення гірських районів, р<0,05). Встановлено зв’язок вказаної причини смерті із зловживанням алкоголю (rху = 0,95, р<0,001). Відповідно, смертність від травматизму чоловіків віком понад 40 років у 5-6 разів перевищує аналогічну у жінок (207,96±8,96 випадків проти 37,28±1,25 випадків на 100 тисяч відповідного населення, р<0,001). При цьому у 126,05±11,36-138,86±14,96 випадках на 100 тисяч чоловіків 40-59 років у лікарських свідоцтвах про смерть вказується на зв’язок із вживанням алкоголю, в той час як серед жінок цього ж віку аналогічн показники майже у 8 разів нижчі - 16,02±2,42–18,54±2,68 випадків на 100 тисяч відповідного населення (р<0,001).
