Реферат: Экологический мониторинг химико-токсикологического состояния и паразитарного комплекса гидробионтов бассейнообразующих водоемов Центрального Кавказа

                                              Рис.2         Схема укладання угод на біржі

Вона буває двох видів — з реальним товаром строкова. У першому випадку товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальній товарооборот. Товар має перебувати у приміщенні біржі (на складах) або бути поставленим у строк від 1 до 15 днів після укладення угоди. Такі угоди називають ще спот.

Форвардні угоди — це зобов'язання продавця здійснити постачання конкретної кількості товару певно якості у зазначений час Такі угоди поділяють на позабіржові та біржового обороту. Позабіржові угоди укладають для поставки товару в майбутньому беї будь-якого офіційного гаранта. Якщо між покупцем і продавцем є біржовий посередник, тобто угода укладається на реальний товар у зазначений час через біржу, то це фор­вардна угода біржового обороту.

Форвардні угоди є вигідними як для продавців, так для покупців ре­ального товару, насамперед завдяки тому, що такі угоди гарантують збут чи придбання продукції на прийнятних умовах і певною мірою страхують від зміни цін. Це набуває особливо важливого значення в умовах нфляції.

У бартерних угодах роль еквівалента виконують, як правило, зерно, автомобілі, ліс, цемент, м'ясопродукти, мед, картопля тощо.

Угоди «з умовою» поширені в країнах, що перебувають у стані перехо­ду до ринкової економіки. їхня сутність полягає в тому, що продаж одно­го товару відбувається за одночасної купівлі іншого. Відрізняються такі угоди від бартерних тим, що здійснюються у процесі публічних торгів в операційному залі за участю маклера, а обліково-розрахункову функцію виконують гроші.

Особливістю ф'ючерсних угод є постачання товару згідно з попередньо укладеними контрактами за цінами, що встановлюються на ринку реаль­ного товару, або за котирувальною ціною. При строкових операціях ф'ючерсного типу рух товару не є обов'язковим, оскільки це продаж прав па товар. Ставши об'єктом такої торгівлі, він може реалізовуватися за різними цінами (у момент купівлі і продажу ціни на ринку реальних товарів відрізняються). Якщо ціна зросла, різницю виплачує продавець, якщо знизилась, — покупець.

Для того щоб застрахуватися від можливих втрат внаслідок зміни цін при здійсненні контрактів з реальним товаром у біржових операціях, засто­совують хеджування (захист). У найзагальнішому вигляді хеджування ви­значають як страхування ціни товару від ризику небажаного для виробни­ка зниження чи невигідного для споживача зростання. І продавець, і поку­пець однаковою мірою зацікавлені в усуненні значних коливань ціни. На практиці це відбувається так. Суб'єкт, що продає реальний товар на біржі з поставкою у майбутньому, спираючись на існуючий рівень цін, водночас купує ф'ючерсні контракти на той самий строк і на ту саму кількість това­ру. А той, хто купує реальний товар з поставкою у майбутньому, водночас продає на біржі ф'ючерсні контракти. Останн виступають страховими га­рантами, оскільки, якщо в операції одна сторона втрачає як продавець то­вару, то вона виграє як покупець ф'ючерсних контрактів на таку саму кількість товару, і навпаки, тобто продавець товару застосову хеджуван­ня продажем, а продавець товару — купівлею.

Зменшенню ризику, пов'язаного з торгівлею ф'ючерсними контрактами, сприяють угоди з премією (опціон), що торгівлею попередніми контракта­ми. Джерелом доходу для покриття фактично ціни, на відміну від ціни під час укладення опціонної угоди, є премія. Це величина ризику, тобто сума, яку може втратити покупець опціону, якщо відмовиться від купівлі товару.

Формування товарних бірж в Україні сприятиме концентрації у пев­них місцях великої кількості товарів, що дасть змогу через нституцію ціно­утворення, якою є біржа, створити ринок засобів виробництва [9, c. 516].    

Фондова біржа — це організаційна форма ринку на якому здійснюється торгівля цінними паперами — акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей.

         В сучасному світі функціонує: більше ніж 200 фондових бірж. Вс вони мають свої особливості часто досить суттєві. Беручи за критерій визначення правового статусу бірж їх поділяють на три типи: публічно-правові; приватні, змішані.

Діяльність публічно-правових бірж постійно перебуває під державним контролем. Держава приймає активну участь в створенні правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, за­безпечу підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів. Публічно-правовий тип фондової біржі характерний для Франції та Німеччини.

Приватні фондові біржі - це акціонерн товариства, що аб­солютно самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються у відповідності до чинного в країні за­конодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності біржової і торгівлі та зниженню ризику торговельних угод. Такий тип характерний для США та Англії.

При змішаному типі фондова біржа створюється як акціонерне товариство, але при цьому 50% їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, він же проводить офіційну реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швейцарії та Швеції.

Окрім цієї класифікації фондові біржі умовно поділяють та­кож на „брокерські" та „банківські". Перший тип характерний для США, відповідно до такої організації бірж торгівлею цінними паперами займаються лише брокери, а комерційним банкам вхід" на біржу заборонено. За другим типом (Німеччина, Франція) навпаки —банки є найважливішими суб'єктами біржової торгівлі цінними паперами. В Україні під час створення першої фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же різновидів інвестиційних посередників та мережі брокерських контор ще не було. Тому саме комерційні банки прийняли участь у створенні першої Української фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників — 21 були комерційні банки.

Найбільшими за обігом та значенням залишаються т національні біржі, які знаходяться в головному фінансовому центрі країни. На них концентруються операції загально­національних масштабів, провінційні ж біржі поступово втрача­ють свої позиції. Так складається поступово моноцентрична си­стема, яка в найбільш закінченому вигляді представлена в Англії, де Лондонська біржа має назву Міжнародної фондової біржі оскільки вона перебрала на себе фондові біржі не тільки Велико­британії, але й Ірландії. На сьогодні на біржі котирується близько 3500 цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації. В неофіційному котируванні перебувають близько 300 акцій.

У 1986 р. відбулося злиття Лондонської фондово біржі з са­морегулюючою організацією, учасниками якої були дилерські фірми, що здійснювали торгівлю іноземними цінними паперами, саме в результаті цього Лондонська біржа набула статусу міжна­родної і стала називатись Лондонською міжнародною фондовою біржею.

Токійська міжнародна фондова біржа, що виникла в 1878 р. найбільшою фондовою біржею в Японії, на яку припадає близько 80% національного біржового обороту цінних паперів. На біржі котируються акції близько 1700 емітентів, а також облігації. Цінні папери котируються тільки офіційно. Торги з голосу" проводяться спеціалістами (аукціоністами), які приймають заявки від учасників торгів і проводять аукціон. Котируються близько 200 акцій, як найбільш активно купуються продаються. Торги з менш активними акціями, включаючи іноземні, здійснюються в електронному режимі.

Паризька фондова біржа посідає перше місце серед семи бірж Франції. На неї припадає більш як 90% угод, що укладають­ся на національному біржовому ринку. На біржі існує три різні котирування. Офіційне котирування призначене для великих корпорацій, які отримують стабільн прибутки, регулярно випла­чують дивіденди, розміщують на ринку значну частину акцій і ви­конують рекомендації установ, які координують діяльність бірж. На такому самому рівні котируються також цінні папери інозем­них емітентів. Акц малих та середніх підприємств котируються на другому рівні, який називають вторинним ринком. На третьо­му рівні, так званому вільному ринку, котируються цінні папери, що не були допущені до котирування на вищих рівнях.

В країнах, що мають федеративний державний устрій, біржовій фондовій системі притаманна поліцептричність, в та­ких країнах майже рівні позиції займає кілька центрів фондової торгівлі. Так, наприклад, в Австралії лідирують фондові біржі То­ронто та Монреаля, в Австралії — бірж Сіднея та Мельбурна, в Німеччині - біржі Франкфурта-на-Майні, Дюссельдорфа, Мюн­хена та Гамбурга.

Нью-Йоркської фондова біржа, яка була заснована в 1792 р., є однією з найбільших і най­старіших фондових бірж світу. Операції на біржі здійснюють тільки члени біржі, загальна чисельність яких сягає 1400. Членами біржі, як правило, є фізичні особи. Серед фірм — членів біржі — домінують кілька десятків інвестиційних банків, які займають ключові по­зиц на американському фондовому ринку. Ціна брокерського місця на біржі становить близько $500000.

У лістингу на NУ5Е перебуває близько 2300 емітентів. Всі вони являють собою еліту американського бізнесу. На активи цих компаній припадає близько 80% всього капіталу, що має обіг в США. Протягом дня на біржі купується і продасться близько 100 мли акцій. Різниця в цінах попиту-пропозиції для акцій, що активно котируються на NYSE, становить до $0,3 , що менш як 1% ціни.

Діяльність фондової біржі в Україн регламентується Зако­ном України від 18.06.91 р. „Про цінні папери і фондову біржу", іншими законодавчими актами України, статутом та правилами фондової біржі [2, C. 315].

Функції, які виконує фондова біржа впливають на різні сфери життя країни, основними з них є такі: в економічній сфері:

• прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді цінних паперів, його акумуляцію для інвестицій у вироб­ничу та соціальну сфери;

• переміщення капіталу з однієї галузі в інші — найефек­тивніші чи соціально значущі;

• акумуляція вільних коштів населення, тимчасове вилу­чення їх з обігу, що стримує інфляційні процеси, сприяє стабілізац державного бюджету, уможливлює залучення копнім приватних осіб для інвестицій;

• регулювання обігу цінних паперів котируванням, зміною курсу, ринкової вартості;

• відтворення дійсної вартості основних виробничих фондів, рентабельності того чи іншого підприємства;

у фінансовій сфері:

• організація біржових зборів для проведення гласних публічних торгів;

• визначення ринкової ціни цінних паперів, що котирують­ся на біржі;

• гарантування виконання умов біржових угод, розробка системи розрахунків за укладеними на біржі угодами;

• здійснення біржового арбітражу, розв'язання спірних пи­тань, що виникають по біржових угодах у процесі біржо­вих торгів;

• забезпечення учасників ринку оперативною та аналітич­ною інформацією про стан та тенденції розвитку фондо­вого ринку;

у політичній сфері:

• сприяння укріпленню економічної самостійності, яка є головною опорою незалежності держави.

• сприяння розвитку ринкової економічної системи, як ос­нови демократичного суспільства.

• прискорення інтеграційних процесів входження України до світового співтовариства;

• вихід через фондову біржу національного капіталу на світовий ринок з допомогою розповсюдження серед но­земних інвесторів акцій та інших цінних паперів ук­раїнських підприємств, а відтак - інвестування іноземно­го капіталу (через цінні папери) в економіку України;

у соціальній сфері:

• акумуляція капіталу, у тому числі й вільних коштів насе­лення, для інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу та підвищення добробуту населення;

• створення нових робочих місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню.

Усі фондові біржі можна поділити на кілька груп. Умовно вони класифікуються так: найбільш розви­нуті, розвинуті, перспективн й щойно створені. До першої групи  належать  Нью-Йоркська,   Токійська,  Лондонська,   Паризька, Франкфуртська та Копенгагенська фондов біржі. Ця група фондових бірж посідає провідне місце серед усіх бірж за торговим оборотом цінних паперів, за­стосуванням майже на 100 відсотків комп'ютерних засобів тощо. До другої групи фондових бірж слід віднести, наприклад, Американську (США), Цюрихську (Швейцарія), Амстердамську (Голландія),  Мі­ланську   (Італія),    Торонтську   (Онтаріо, Канада), Австралійську  та  ряд  інших.   Ця  група фондових бірж характеризується досить високими оборотами цінних  паперів,   розвинутою  структурою  процедур допущення до участі в біржових торгах та котиру­ванні, широким застосуванням комп'ютерних засо­бів,  інформуванням  про зміну курсів та укладені угоди, а також проведенням клірингових та розра­хункових операцій.  Фондові біржі,  що складають цю групу, були створені, як правило, кілька століть тому і за цей  період досягли високого рівня  роз­витку.

На відміну від згаданих груп, існує досить багато-численна група фондових бірж, що розвиваються, або перспективних. Як правило, в цю групу входять біржі, які хоча й були створен кілька десятиліть тому, однак на цей період не досягли з тих чи інших причин належного рівня торгових оборотів та ком­п'ютерного оснащення, притаманних біржам попе­редніх груп. До числа перспективних фондо­вих бірж відносять так біржі, як Сеульська (Півден­на Корея), Гонконгівська, Бангкокська (Таїланд), Манільська (Філіппіни), Сінгапурська та ряд інших.

Особливий інтерес викликає група новостворених фондових бірж або тих, що знову відновили свою діяльність. Характерними рисами цієї групи є те, що ці фондові біржі з'явилися кілька років тому; в більшост випадків вони виникли в умовах, коли фактичні ринкові відносини в даних країнах тільки почали складатися; при створенні фондової біржі враховувався досвід розвинутих країн щодо вико­ристання електронної форми торгівлі. Фондові бірж цієї групи створювалися в умовах недостатньої роз­виненості національних фондових ринків. Кожна з них мала свої труднощі, однак деяким, наприклад, Варшавській та Будапештській, вдалося вже в перші роки досягти певних результатів.

До останньої групи також входить Українська фондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році. Во­на є першою в істор незалежної України національ­ною фондовою біржею, яка веде свій «родовід» від Київської біржі, що функціонувала з 1865 по 1914 та з 1921 по 1930 роки. Організатори біржі при її створенні більше орієнтувалися на європейський досвід (зокрема, на досвід функціонування Парижської фондової біржі).

В Україні на початок 2003 року провідні позиц на біржовому ринку за обсягами укладених угод займала Київська міжнародна фондо­ва біржа (КМФБ) — 46% від загального обсягу угод, Українська міжнародна валютна біржа (УМВБ) посідає друге місце — 30%, на третьому Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ) — 11%, на четвертому — Українська фондова біржа (УФБ) 6%, на п'ятому — Донецька фондова біржа (ДФБ) — 4%, на шостому Кримська фондова біржа (КФБ) — 2%, останнє місце за обсягами торгів посіда Придніпровська фондова біржа (ПФБ) — близько одного відсотка.

Біржа праці — елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці.  Система бірж прац сприяє здійсненню узгодженої державної політики в галузі зайнятості населення. Біржа праці виконує так функції: аналізує стан ринку праці; прогнозує поспіває і пропозицію робочо сили; веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням; сприя працевлаштуванню працездатних; здійснює професійну орієнтацію молоді; виплачу допомогу по безробіттю тощо.  Біржа праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як державна організація.  Поряд з державними біржами праці існують і платн приватні агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін.  У Україні розвивається безплатна державна система центрів і служб зайнятості.

Банки як складова частина ринкової інфраструктури. Банк – це економічна установа, що спеціалізується на кредитуванні, посередництві в грошових рахунках і операціях з цінними паперами. За формою власності банки поділяють на державн (національні), акціонерні, приватні (індивідуальні та партнерські), кооперативні, муніципальні (комунальні), створені з участю держави, міждержавні. Вони виконують так види операцій: пасивні, активні, комісійні.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6