Курсовая работа: Витрати і ціни і на продукцію
Особливості застосування методу поглинених витрат:
- найчастіше застосовується на українських підприємствах;
- використовується для оформлення зовнішньої звітності;
- ґрунтується на розподіл усіх складових собівартості за видами продукції, тобто передбачає розрахунок повної собівартості продукції;
- передбачає розподіл витрат на прямі і непрямі;
- передбачає оцінку запасів готової продукції на складі за повною собівартістю.
Разом з тим, при використанні цього методу існує можливість спотворення реальної собівартост окремих видів продукції, тому що непрямі витрати розподіляються за видами продукції відповідно до визначеної бази, що призводить до необґрунтованого встановлення цін на продукцію.
Метод поглинених витрат використовують в тих випадках, коли:
- на підприємств виготовляють один продукт чи кілька продуктів в невеликому обсязі;
- сума загальновиробничих витрат істотно змінюється з часом;
- підприємство ма довгострокові контракти на виконання певного обсягу робіт.
Особливості застосування методу прямих витрат:
- метод є невід'ємною частиною управлінського обліку;
- ґрунтується на обліку конкретних виробничих витрат;
- всі постійні витрати відносяться на фінансовий результат і не розподіляються за видами продукції;
- передбачає розподіл витрат на постійні і змінні;
- дає можливість здійснювати аналіз беззбитковості;
- передбачає оцінку запасів готової продукції на складі тільки за змінними витратами;
- дає можливість гнучко підходити до процесу ціноутворення.
Крім того, метод прямих витрат дає можливість визначити прибуток, який приносить продаж кожно додаткової одиниці продукції і, відповідно, планувати ціни і знижки на визначений обсяг продажів.
5. Напрямки зменшення собівартості продукції на підприємстві
Розрахунок зменшення собівартості продукції відбувається під впливом дії таких техніко-економічних чинників, як: підвищення технічного рівня виробництва, покращання організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виготовлюваної продукції тощо.
Урахування змін вказаних факторів визначає таку послідовність розрахунку напрямків зменшення собівартості:
- виходячи з рівня витрат базового року визначається собівартість товарної продукції планового року;
- за тими ж чинниками визначається рівень зниження собівартості продукції. Методика розрахунку напрямків зменшення собівартості продукції за окремими факторами виглядає таким чином:
1. Розрахунок зменшення
собівартості продукції у результаті підвищення техніко-технологічного рівня
виробництва (
) відбувається за формулою
(1):
,(1)
де Со, С1 – витрати на одиницю продукції до після проведення заходів;
Q0, Q1 – кількість продукції, виготовлено відповідно до і після впровадження відповідних заходів.
2. Розрахунок
зменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшення матеріальних
витрат (
) здійснюється за формулою (2):
(2)
де СМВ0 - загальна сума амортизаційних відрахувань базового року;
Ів, Інв, Іц - індекси зміни середньорічно вартості основних виробничих фондів і фондомісткості продукції відповідно, частка одиниці.
3. Розрахунок
зменшення собівартості продукції (економія) внаслідок зменшення витрат по
заробітній платні (
) здійснюється за
формулою (3):
де С ЗП0 - сума витрат на заробітну плату базового року;
Ів, Іт, Ізп - індекси зміни обсягів виробництва, трудомісткості виробів та оплати праці, частка одиниці.
4. Розрахунок зменшення
собівартості продукції (економія) внаслідок зменшення відрахувань в соціальн
фонди від заробітної плати (
) здійснюється за формулою (4):
де 
- (економія) внаслідок зменшення
витрат по заробітній платі;
- індекс обов'язкових відрахувань
від заробітної плати в соціальні фонди, частка одиниці.
5. Розрахунок зменшення
собівартості продукції внаслідок економії на умовно-постійних витратах (
) при зростанні обсягів виробництва
продукції здійснюється за формулою (5):
,
де 
0 - загальна сума умовно-постійних
витрат базового року;
Ів - індекс зміни обсягів виробництва продукції, частка одиниці.
6. Розрахунок зменшення
собівартості продукції (економія) внаслідок зменшення амортизаційних
відрахувань (
) здійснюється за формулою (6):
(6)
7. Розрахунок
зменшення собівартості продукції за рахунок зміни структури (асортименту)
виготовлюваної продукції (
)
здійснюється за формулою (7):
(7)
о - собівартість асортименту продукц
базового року;
сі1 - собівартість конкретної і-о одиниці продукції у плановому періоді;
Qi1 - обсяг виготовлення і-ої продукції в плановому періоді.
8. Розрахунок загального
зменшення собівартості продукції (
) як
сума зменшення витрат за всіма розглянутими факторами і обчислюється за
формулою (8):
(8)
6. Показники оцінки витратності виробництва
Оцінка витратност виробництва продукції на конкретному підприємстві здійснюється з метою визначення його виробничого потенціалу та можливостей оптимізац виробничої програми. Основними показниками оцінки витратності виробництва є:
1) потреба в
сировинно-матеріальних ресурсах на одиницю виробленої підприємством продукції (
), яка обчислюється за
формулою (9):
, (9)
де Нсмі - норми витрат сировини і матеріалів на виробництво продукції, в натуральних вимірниках (т, кг, м3, л, км, кВт-години тощо);
Цсмі - покупна ціна сировини чи матеріалів, грн за одиницю;
2) загальні витрати на основну сировину та матеріали, паливо та електроенергію, газ та воду, напівфабрикати в собівартості продукції (Ссм) визначаються за формулою (10):
(10)
де Нсмі - норми витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції, в натуральних вимірниках (т, кг, м3, л, км, кВт-години тощо);
Цсмі - ціна сировини чи матеріалів, грн за одиницю;
Q - обсяг виробленої продукції в натуральних одиницях (виробнича програма підприємства);
3) сума умовно-змінних витрат у собівартості продукції (Сзм) визначається за формулою (11):
грн.(11)
де Взі - умовно-змінні витрати на виробництво продукції, які залежать від змін обсягів виробництва продукції. До них відносять витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати та комплектуючі, паливо, електроенергію, пару, воду, стисле повітря тощо, заробітну плату основних виробничих працівників-відрядників з відрахуваннями;
4) матеріалоємність виробництва (Мє) - показник, який характеризує суму матеріальних витрат (Ссм) в обсязі всієї виготовленої підприємством продукції (ВП). Він розраховується за формулою (12):
, грн/грн.(12)
Ссм сукупні витрати на сировину, матеріали, напівфабрикати, необхідні для виготовлення певної продукції (без енерговитрат);
Ці ціна одиниці виготовленої продукції відповідно до асортименту;
Qi – обсяг конкретного виду виготовлено продукції в натуральних одиницях в межах асортименту;
n – ассортимент продукції.
6) енергоємність виробництва (Еє) - показник, який характеризує суму витрат на оплату енергоресурсів (СЕ) в обсязі всієї виготовленої підприємством продукції (ВП). Він розраховується за формулою (13):
, грн/грн(13)
7) зарплатоємність виробництва (ЗПє) - показник, який характеризує суму витрат на оплату праці промислово-виробничого персоналу підприємства (ФОП) в обсязі вс виготовленої підприємством продукції (ВП). Він розраховується за формулою (14):
, грн/грн(14)
8) собівартість обсягу виготовленої продукції (Сзаг) розраховується як сума всіх витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Собівартість валово продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб підприємства, на якому величина залишків незавершеного виробництва не є стабільною. За валовою продукцією обчислюється виробнича собівартість, за товарною і реалізованою - повна.
Собівартість товарно продукції (СТП) обчислюється за формулою (15):
СТП = Свп ±(3Нв1 - Знво). грн, (15)
де Свп - собівартість валової продукції;
Знв о, Знв 1 - вартість залишків незавершеного виробництва за собівартістю на початок і кінець розрахункового періоду відповідно.
9) собівартість одиниц виготовленої продукції (Сод) визначається за складеною калькуляцією або шляхом ділення загальної собівартості продукції (Сзаг) на обсяг виробництва в натуральному вираженні (О) за формулою (16):
, грн за одиницю продукції,
10) витрати на 1 грн продукції (витрати на 1 грн валової продукції, витрати на 1 грн товарно продукції, витрати на 1 грн реалізованої продукції) (zвп, zтп, zРП) обчислюються шляхом ділення собівартості продукції (Сзаг) (собівартості валово продукції Свп, собівартості товарної продукції Ст, собівартості реалізованої продукції СРП) на її обсяг у вартісному вираженні (обсяг валової продукції ВП, обсяг товарної продукції ТП, обсяг реалізованої продукції РП), тобто за формулами (16, 17,18):
(16)
(17)
(18)
7. Поняття цін, їх види та функції
Ціна є грошовим вираженням вартості товару. Роль ціни полягає в тому, що вона повинна покривати витрати на виробництво товарів (послуг) і приносити товаровиробнику гарантований прибуток, забезпечуючи справедливий рівень рентабельності.
Функції цін:
1) вимірювально-інформаційна функція полягає у вираженні в єдиній грошовій форм різних за своєю натуральною формою товарів (послуг).
Ціна є критеріальним орієнтиром при обґрунтуванні підприємством рішення щодо доцільност вигідності виробництва визначеного виду товарів (послуг), а також щодо розширення чи скорочення виробництва;
2) розподільна функцій передбачає, що за її допомогою здійснюється перерозподіл доходів між товаровиробником і споживачем;
3) стимулююча функція полягає в тому, що ціна має інтенсифікувати виробництво, спрямовуючи його на залучення додаткового капіталу для розширення та розбудови діяльност підприємства;
4) регулююча функція полягає в тому, що ціна коригує попит і пропозицію товарів на ринку, а також визначає взаємини між споживачами і виробниками на рівні встановлення рівноважної ціни.
В практиці ціноутворення снує досить розгалужена класифікація цін:
- за обсягами реалізац продукції виділяють оптові і роздрібні ціни;
- за якістю виготовлено продукції розрізняють ціни для товарів вищої якості, першого сорту, другого сорту тощо;
- за часом д розрізняють постійні, тимчасові (на освоювану продукцію), сезонні ціни (відповідно до пори року);
- за територіальною ознакою виділяють єдині (загальнодержавні), місцеві, світові ціни тощо;
- за ступенем урахування в ціні транспортних витрат (франкування цін) розрізняють тринадцять базисів постачання, зібраних в чотири групи:
«Е» - термін - ЕХ Works (продавець передає товар покупцю на своїй території);
«F» - терміни - FСА, FAC і FОВ (продавець зобов'язаний доставити товар перевізнику, визначеному покупцем);
«С» - терміни - СFR, СІF, СРТ і СІР (продавець повинен укласти контракт на перевезення без прийняття на себе ризиків втрати або ушкодження товару або додаткових витрат внаслідок подій, що мають місце після відвантаження і відправлення);
«D» - терміни - DАF, DЕS, DЕQ, DDU і DDР (продавець повинен нести вс витрати і ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення.
Більш детальна класифікація цін наведена в табл. .9.
Отже, ціна ма враховувати корисність товарів чи суму якісних властивостей, заради яких цей товар придбавається.
За ступенем визначеност розрізняють визначені ціни та ціни, що визначаються.
Під визначеною ціною розуміють фіксовану вартість товару.
Під ціною, що визначається, розуміють непряме посилання на умови обчислення ціни до моменту здійснення платежу.
За способом фіксації ціни бувають: тверді, періодично тверді, рухливі та плаваючі.
Таблиця 9
Класифікація цін відповідно до ступеня урахування транспортних витрат
| Група Е | ЕХW відправлення Франко-завод (... назва місця) |
| Основне перевезення не оплачене | |
| Група F |
FСА Франко-перевізник ( назва місця призначення) FАS Франка уздовж борта судна (... назва порту відвантаження) FОВ Франко-борт (назва порту відвантаження) |
| Основне перевезення оплачене | |
| Група С |
СFК Вартість фрахт (... назва порту призначення) СIF Вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) СРF Фрахт /перевезення оплачені до (... назва місця призначення) СIР Фрахт / перевезення i страхування оплачені до (... назва місця призначення) |
| Прибуття | |
| Група D |
DАF Постачання до кордону (... назва місця доставки) DES Постачання із судна (... назва порту призначення) DЕQ Постачання з пристан (... назва порту призначення) DDU Постачання без оплати мита (... назва місця призначення) DDP Постачання з оплатою мита (... назва місця призначення) |
Тверда ціна встановлюється в момент укладення контракту, вона не підлягає зміні протягом усього терміну його дії і не залежить від періодичності постачання товару (послуги).
Періодично тверді ціни на товар передбачають встановлення певної фіксованої суми, дійсної на визначений період часу.
Рухлива ціна - це ціна, яка переглядається, якщо ринкова ціна певного товару до моменту його постачання зміниться. Рухливі ціни, на відміну від періодично твердих, за умов істотних змін на ринку передбачають перегляд і коригування на певний відсоток.
Плаваюча ціна - це ціна, обчислена шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін виробничих витрат в період укладання угод (формування портфелю замовлень).
За ступенем оприлюднення розрізняють опубліковані ціни, до яких відносяться довідкові ціни, біржов котирування, ціни аукціонів, ціни фактичних угод, ціни пропозицій окремих фірм та розрахункові ціни.
Коли йдеться про продаж унікального товару, який раніше на ринок не постачався і який надто складно порівняти з аналогами, застосовується розрахункова ціна. При її обчисленн враховуються технічні й комерційні умови замовлення, наводиться порівняння з аналогічними товарами.
