Курсовая работа: Види аудиторських висновків
Досягнення головної мети аудита сприяють вимоги, певні Кодексом етики професійних бухгалтерів і аудиторів України:
- до проведення аудиторської діяльності (етичні вимоги, чесність, порядність, професіоналізм)
- незалежність об'єктивність, при проведенні аудиторської перевірки;
- конфіденційність (збереження комерційної таємниці);
- компетентність, сумлінність;
- використання методу статистики при економічному аналізі;
- застосування нових технологій;
- уміння ухвалювати раціональний розв'язок за даними аудиторської перевірки;
- доброзичливість, лояльність стосовно людей.
З 22.10.2000 г. аудиторська діяльність (аудиторські послуги, супровідні роботи й т.п.) не ліцензується ( відповідно до Закону України від 01.06.2000 г. 1775-111 « Про ліцензування певних видів господарської діяльності», зі змінами) починаючи з 2001 року здійснюється аудиторами й аудиторськими фірмами, включеними до національного Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності. Ведення такого Реєстру покладене Законом про аудиторську діяльність на Аудиторську палату України.
Аудиторськ стандарти – це основні принципи виконання аудиторських процедур. До складу аудиторських стандартів включаються пояснення й норми аудита, що є керівництвом до виконання аудиторських процедур, застосування їх до окремих об'єктів перевірки, підготовки аудиторських звітів.
У ході збору й оцінки інформації про суб'єкт малого бізнесу аудиторам необхідно враховувати наступну специфіку нормативної бази щодо їхньої діяльності:
- спрощений порядок реєстрації, ліцензування й сертифікації діяльності СМП;
- спрощений порядок надання державна статистичної й фінансової звітності;
- допустимість використання ( при дотриманні необхідних умов) самостійно розроблених форм документування господарських операцій і надання форм бухгалтерської звітності на бланках, виготовлених самостійно;
- заходу державної підтримки, які впливають на їхню фінансово-господарчу діяльність;
- вплив особливостей регіонального й місцевого законодавства на їхн функціонування.
Джерелами нформації для аудита стану обліку діяльності МП і СМП є:
- свідоцтво про сплату єдиного податку (у випадку спрощеної системи оподатковування);
- наказ про облікову політику й додатках до нього;
- первинні документи;
- облікові регістри;
- звітність.
Для регулювання аудиторської діяльності широко застосовуються міжнародні стандарти аудита.
Отже, метою аудита стану обліку діяльності МП і СМП є встановлення відповідност методики обліку, яка застосовується на підприємстві, чинному законодавству щодо малого бізнесу, виявлення наявних помилок або відхилень і ступені їх впливу на вірогідність бухгалтерської звітності.
2.2 Планування аудита, розробка загального плану й програми аудита. Вивчення системи внутрішнього контролю
Економічний суб'єкт (ТОВ СПСЭП «Нева»), що бажає провести аудиторську перевірку, повинен сповістити аудиторську фірму (аудитора), вибрану їм, про бажання скористатися (його) послугами в писемній формі, для чого підприємство направляє в аудиторську фірму лист-запрошення про проведення аудиторської перевірки. Взаємини між клієнтом і аудитором регулюються договором.
Оцінка внутрішнього контролю діяльності й організації обліку підприємства ТОВ СПСЭП «Нева» може здійснюватися зовнішнім незалежним аудитором по наступних напрямках:
- перевірка наявності первинної документації по всіх господарських операціях;
- розподіл функціональних обов'язків посадових осіб, які відповідають за діяльність організацію обліку на підприємстві;
- наявність необхідних дозволів керівництва на здійснення операцій;
- періодичне проведення інвентаризації;
- належне ведення інвентарного обліку;
- контроль записів у журналах обліку й інші напрямки перевірки.
При цьому тестування проводиться в усіх напрямках діяльності підприємства. Приклад тестування організації обліку необоротних активів підприємства представлений у додатку Е.
Для розуміння системи внутрішнього контролю аудиторові необхідно вивчити процес здійснення бухгалтерських операцій. Найбільш простий спосіб – це вивчення письмових внутрішніх процедур, що регламентують здійснення таких операцій, а також опитування керівників, відповідальних за ці операції.
Дал аудитор повинен переконатися в тому, що всі описані процеси мають місце в дійсності, для чого він може опитати співробітників середньої ланки, залучених у ці процеси. Після цього аудитор повинен переконатися, що присутні ( відсутні) усі необхідні види внутрішнього контролю: контроль авторизації (санкціонування) на всіх етапах; контроль зберігання; контроль облікових записів.
Після визначення наявності (відсутності) аудитор визначає ступінь ризику й відповідно планує обсяг вибірки для перевірки за істотою. Робочими документами при цьому : меморандуми проведених опитувань; схеми (блок-схеми); оглядові документи аудитора з відповідними висновками відносно ризику; первинні документи (у необхідних випадках), що підтверджують (або не підтверджувальні) наявність внутрішнього контролю.
Огляд внутрішнього контролю, у тому числі системи обліку й контрольних процедур, звичайно роблять «молодші» учасники групи аудиторів (асистенти). Старший (головний) аудитор оцінює робочі документи огляду (Блок-схеми й запитальники) для того, щоб попередньо встановити рівень ризику його неефективності й розв'язати, чи знизиться цей ризик надалі при тестуванні контролю. Буде ефективним тестування контролю для підтримки більш низької оцінки ризику контролю й зниження обсягу процедур по суті.
Найбільш простим і ефективним способом одержання попередньої (необхідної) інформації про стан внутрішнього контролю є одержання інформації з питань, наведених у додатку Ж ( на прикладі основних коштів). Крім того при огляді внутрішнього контролю необхідно простежити рух інформації між посадовими особами.
Як відомо, кожній аудиторській перевірці при будь-яких умовах властивий аудиторський ризик, що полягає в тому, що аудитор може скласти аудиторський висновок, який не відповідає дійсному фінансовому стану підприємства. Це означає, що істотні помилки, які втримуються у фінансовій бухгалтерській звітності, можуть залишитися не виявленими аудитором, внаслідок чого спотворюються показники бухгалтерської звітності. Аудиторський ризик визначають по формулі:
АР = РК*РУ*РВ, (2.1)
де РК – ризик внутрішнього контролю:
РУ ризик системи бухгалтерського обліку;
РВ ризик виявлення, який залежить безпосередньо від самого аудитора.
Ризик виявлення означає, що істотні помилки, що втримуються у фінансових звітах, можуть залишитися без уваги аудитора, внаслідок здійснення вибіркового дослідження, неправильного застосування тестового контролю, не належного тлумачення результатів аналітичного огляду й інших аудиторських процедур, застосування неефективних методів і приймань, обмеженості в одержанні інформації з витрат. Чим вище рівень оціненого аудитором ризику внутрішнього контролю й ризику системи бухгалтерського обліку, тем нижче рівень ризику виявлення потрібно запланувати для забезпечення належної якості аудиторської перевірки. Від оціненого рівня ризику перевірки підприємства залежить кількість і види аудиторських процедур, які будуть виконані.
Визначимо аудиторський ризик по підприємству ТОВ СПСЭП «Нева», для чого скористаємося критеріями оцінки ризику (додаток И). З наведеної таблиці можна зробити висновок, що рівень підприємницького ризику на підприємстві ТОВ СПСЭП «Нева» низький.
Тепер, використовуючи формулу факторної моделі аудиторського ризику, можна приблизно визначити, чому він рівний для аудиторської фірми при проведенні аудиторсько перевірки на підприємстві ТОВ СПСЭП «Нева»:
З наведеної вище таблиці можна зробити висновок, що рівень підприємницького ризику досить низький і становить 2,7 бала.
Аудиторський ризик ухвалюється як правило рівним 5%,
Ризик контролю = Ризик внутрішнього контролю * Ризик системи бухгалтерського обліку = 0,2 * 2,5 = 0,5 (або 50%)
Звідси визначимо ризик виявлення, який залежить безпосередньо від самого аудитора: 0,50 * 0,05 = 0,025 або 2,5%
Отже, можна зробити висновок про те, що аудиторський ризик на підприємстві невисокий. Область діяльності підприємства перебуває в зоні низького ризику й фінансово стабільності. Також, з отриманого аудиторського ризику, робимо висновок, що рівень матеріальності буде низький.
Специфіка підприємства, обсяг і складність роботи з його перевірки щораз вимагають визначення чіткої послідовності кроків при проведенні аудита й правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо перевірку проводять трохи фахівців.
Із цією метою керівником бригади аудиторів складається план (програма) перевірки, у якій вказуються:
- ціль аудита;
- основні ділянки роботи підприємства й розділи обліку, що підлягають перевірці;
- характер перевірки (суцільна, вибіркова, візуальна і т.д.);
- закріплення обов'язків за членами бригади;
- передбачувана тривалість перевірки й строки її початку й закінчення.
Формування мети аудита має важливе значення тому, що вона відразу знайомить клієнта з тим, за чому аудитор прийшов на підприємство і яку користь може принести проведена перевірка. Тому слід докладно вказати, що аудит ставить своїм завданням не збір негативних фактів, не нагромадження компрометуючого матеріалу, а виявлення недоліків у бухгалтерській і взагалі економічній роботі й внесення конкретних пропозицій по усуненню наявних недоліків і недопущенню їх надалі.
Це відразу дозволить установити досить довірчі відносини із клієнтом і одержати доступ до необхідної інформації.
Дал в програмі перевірки вказуються ті ділянки роботи, які будуть досліджені в ход аудита. Необхідно:
- відзначити найбільш важливі ділянки, що мають визначальне значення для фінансово-господарчої діяльності підприємства й для формування її результатів. При цьому необхідно обґрунтувати вибір тих або інших ділянок для перевірки й указати, що дані перевірки Рза цими ділянками важливі для оцінки діяльност підприємства в цілому;
- указати, що інші ділянки фінансово-господарчої роботи підприємства, будучи потрібними й корисними впливу, що вирішує, на результати діяльності не виявляють.
Через те, що в перші ж дні перевірки аудитори одержують нехай не повне, але досить вірна вистава про стан того або іншої ділянки роботи, і подальше вивчення справ з кожним днем приносить усе менше й менше нової корисної інформації, доцільно знайти ту золоту середину, коли, затрачаючи мінімум часу на перевірку, аудитори одержують максимум необхідних відомостей, цілком достатній для витягу висновків складання обґрунтованого аудиторського висновку.
Разом з тим, помилковий вибір ділянок, що перевіряються, і невірні висновки за результатами перевірки цілком і повністю лягають на відповідальність аудиторів. У цьому також ховається один з видів аудиторського ризику.
По кожній ділянці, що перевіряється, слід визначити характер перевірки — суцільний або вибірковий.
Якщо перевірку здійснює бригада аудиторів, то слід заздалегідь визначити, як ділянки перевіряє той або інший аудитор. Тут слід ураховувати кваліфікацію й досвід, придбані в ході попередніх перевірок.
Тривалість аудиторської перевірки може бути різної, однак практика показує, що двотижнева нтенсивна робота приносить не менш точні й повні результати» ніж розтягнута в часі на довгі тижні. Досить докладна й вірна картина про стан справ на, що перевіряється підприємстві складається вже в перші дні перевірки.
Природно, у хід аудиторської перевірки можуть втрутитися різні перешкоди, наприклад, хвороба аудиторів, терміновий від'їзд зважаючи на невідкладні обставини і т.д. Це у свою чергу може вплинути на зміну строків перевірки, однак не повинне впливати на заздалегідь обумовлену суму оплати.
Програма аудиторської перевірки представляється керівництву підприємства, що перевіряється, для ознайомлення й узгодження втримування об'єктів і етапів перевірки.
На прохання керівництва підприємства в програму можуть бути внесені зміни й доповнення. Наприклад, у зв'язку з наміром економічного суб'єкта, що перевіряється, стати пайовиком-засновником комерційного банку потрібне аудиторський висновок про його фінансове становище й платоспроможності; або відповідно до наміру підприємства створити спільне підприємство з яким-небудь ноземним партнером виникає необхідність оцінки внеску. У таких випадках аудитори можуть підготувати відповідні висновки, що містять необхідні оцінки.
Програма аудиторської перевірки може бути скоректована з урахуванням організації й ефективності внутрішнього контролю на підприємстві. Незважаючи на саме сумлінне складання програми аудиторської перевірки, ряд факторів, що впливають на трудомісткість і тривалість, не може бути передбачений і заздалегідь врахований, що змушує вносити корективи в утримування й тривалість тих або нших робіт. Для складання програми перевірки, добору фахівців у групу, а в остаточному підсумку для формування обґрунтованого висновку про вірогідність звітності необхідна загальна інформація про специфіку й устрій підприємства-клієнта.
Для цього необхідно з'ясувати: галузеві особливості підприємства; організаційний устрій підприємства; виробничі зв'язки (постачальники, підрядники); фінансов зв'язки (вкладення в статутні капітали інших підприємств); юридичн зобов'язання ( судові розгляди, акти податкової інспекції, позабюджетних фондів).
Основними джерелами інформації про підприємство є: думка про питання, що цікавлять, вищого керівництва, працівників керування середньої ланки, виконавців, працівників підприємства, не пов'язаних з веденням обліку; відвідування й огляд основних виробничих ділянок, цехів, складів. На підготовчому етапі аудитор також становить план і програму аудита. Програма аудита СМП представлена в додатку К.
2.3 Порядок проведення аудита документування аудиторських доказів
При вивченні організації бухгалтерського обліку в суб'єктів, які використовують спрощену форму обліку, необхідно звернути увагу на такі складові:
- кількість бухгалтерів і працівників, які відповідають за збереження товарно-матеріальних цінностей;
- наявність облікової політики;
- наявність робочого плану рахунків і його особливості;
- наявність затвердженого графіка документообігу й здійснення контролю над його виконанням;
- застосування в обліку й керуванні комп'ютерних програм;
- наявність форм первинних звітних документів, відмінних від типових;
- порядок проведення інвентаризації;
- порядок ведення книги обліку господарських операцій;
склад регістрів і порядок записи в них;
- порядок обліку витрат на проведення й формування собівартості,
- напрямку використання прибутку;
- процедури поточного контролю над наявністю й використанням запасів;
- процедури поточного контролю над правильністю розрахунків з дебіторами й кредиторами;
- особливості руху необоротних активів і товарно-матеріальних запасів за звітний період;
- особливості в розрахунках з дебіторами й кредиторами за звітний період.
Вивчення обліку діяльності МП і СМП здійснюється в наступній послідовності.
Перевірка приналежності підприємства до МП або СМП. Перш ніж перевіряти підприємство, слід з'ясувати, чи підпадає воно під визначення МП і СМП відповідно нормам чинного законодавства.
До суб'єктів малого підприємництва, згідно із Законом України " Про державну підтримку малого підприємництва " від 19.10.2002 № 20630Ш, відносять: фізичні особи, зареєстровані у встановленому Законом порядку в якості суб'єктів підприємницької діяльності; юридичні особи-суб'єкти підприємницької діяльност будь-якої організаційно-правової форми й форми власності, у яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 людей і обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро.
