Курсовая работа: Види аудиторських висновків
Необхідність проведення даної аудиторської процедури — перевірки арифметичних розрахунків залежить насамперед від двох обставин: по-перше, від форми рахівництва, застосовуваної на підприємстві. Так, якщо на підприємстві діє автоматизована форма рахівництва, то необхідність перевірки правильності арифметичних розрахунків відпадає, але в таких умовах стає актуальною проблема перевірки алгоритму, закладеного в систему автоматизації бухгалтерського обліку. Особливо необхідна така перевірка в тих випадках, коли система автоматизац бухгалтерського обліку не є програмним продуктом, досить розповсюдженим на ринку бухгалтерських програм, а також якщо ця система є іноземною й не адаптованою до системи вітчизняного бухгалтерського обліку.
Для проведення перевірки системи автоматизації бухгалтерського обліку (алгоритмів проведення розрахунків, логіки реєстрації господарських операцій, методів округлення, закриття рахунків, формування звітності і т.д.) аудиторові доцільно скористатися послугами експерта в області інформатики. Необхідність запрошення експерта для цілей експертизи бухгалтерської програми визначається на етап планування аудиторської перевірки, що погоджене із замовником у договорі.
По-друге, перевірка арифметичних розрахунків клієнта залежить від розділу бухгалтерського обліку. Так, наприклад, перевірка арифметичних розрахунків при оформленн операцій по розрахунковому й інших рахунках у банках практично не потрібно, тому що допущені помилки виявляються самим бухгалтером, що веде облік безготівкових розрахунків, — залишки по журналу ордеру звіряються із залишком по виписці банку, а перевірка арифметичних розрахунків по касі підприємства, навпаки, необхідна, тому що в результаті рухливості коштів і масовості грошових операцій ця ділянка господарської діяльності підприємства найбільш уразливий з погляду різних порушень.
В аудиторській діяльності застосовується широкий спектр приймань і методів економічного аналізу.
У міжнародних аудиторських стандартах аналіз або аналітичні процедури визначають як оцінку облікової й іншої економічної інформації шляхом вивчення взаємозв'язків між показниками.
Аналіз в аудитові повинен виявити:
- ступінь ділової активності клієнта:
- оцінку фінансово-господарчих перспектив його функціонування в майбутньому;
- зони навмисних помилок у звітності клієнта;
- скорочення деталізованого тестування на основній стадії аудита.
Аналітичн процедури вважаються найбільш ефективними з погляду витрат аудиторських процедур.
Інформаційну базу аналізу фінансового стану підприємства становлять в основному дан бухгалтерського обліку й звітності. Якщо для аналізу використовується тільки зовнішня публічна фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати х використанні й інші обов'язкові форми звітності), то такий аналіз називається зовнішнім фінансовим аналізом.
Якщо крім зовнішньої публічної фінансової звітності для аналізу використовується також внутрішня інформація дані бухгалтерського, фінансового й виробничого обліків, то такий аналіз називається внутрішнім.
Таким чином, областю або інформаційною базою й зовнішнього й внутрішнього аналізів зовнішня звітність.
У зазначеному змісті застосовувані в аудитові методи фінансового аналізу можна розглядати як внутрішній аналіз фінансового стану,
Найпоширенішими наступні аналітичні процедури:
- зіставлення залишків по рахунках за різні облікові періоди;
- зіставлення показників бухгалтерської (фінансової) звітності з тими, як планувалися (прогнозувалися) керівництвом підприємства, що перевіряється, на звітний період, вказувалися в планах (програмах, бізнес-планах, кошторисах та н.);
- зіставлення отриманих у звітному періоді співвідношень між різними статтями звітності з аналогічними співвідношеннями минулих періодів;
- зіставлення фінансової й нефінансової інформації, зокрема, відомостей про обсяг випуску продукції в грошових і натуральних одиницях;
- зіставлення фінансових показників (фінансових коефіцієнтів) із середньогалузевими значеннями.
1.2 Структура й види аудиторських висновків
Для формулювання обґрунтованої об'єктивної думки необхідно зібрати достатню кількість аудиторських доказів. Після цього аудитор повинен провести огляд фінансової звітності на основі зібраної інформації з метою вислову думки про фінансову звітність в цілому Метою загального огляду огляду звітності на завершуючому етапі аудиту, є з'ясування, чи складена фінансова звітність з використанням правил, прийнятих на підприємстві, що перевіряється, встановлення зіставності видів фінансової звітності і їх відповідності законам і нормативним документам реальної дійсності, узагальнення фактів, пов'язаних з оглядом звітності, одержаних на основі інших тестів, з'ясування, чи буде підприємство продовжувати свою діяльність в найближчому майбутньому. Зібрана інформація і результати аудиторських процедур, починаючи з ознайомлення з підприємством і закінчуючи перевіркою окремих рахунків і звітних форм, відображаються в окремих робочих документах аудитора. Для того, щоб аудитор мав повне уявлення про річну звітність, рекомендується складати зведений документ, який узагальнює важливі моменти перевірки, що впливають на думку аудитора. Окрім переліку основних статей звітності, які підлягали перевірці, цей документ може включати інші аспекти, що розкривають суть діяльності аудитора. Зроблений висновок дозволяє аудитору обгрунтувати свою думку і при необхідності надати інформацію керівнику підприємства, партнеру аудиторської фірми або іншому аудитору, який перевіряє головне підприємство. В цьому випадку зведений документ буде результатом аудиту дочірнього підприємства.
Важливою проблемою при підбитті підсумків аудиторської перевірки оцінка можливості подальшого функціонування підприємства. У Міжнародному стандарті аудиту 570 «Безперервність» пояснюються доцільність припущень про безперервність діяльності підприємства, що перевіряється, ознаки, що свідчать об можливості припинення функціонування господарюючого суб'єкта, аудиторськ докази, які можуть стати підтвердженням цього. Ознаки, наявність яких служить ндикатором того, що підприємство може припинити свою діяльність ділять на 3 групи: фінансові, виробничі, інші.
Наступним важливим питанням, яке необхідно досліджувати аудитору при завершенні аудиторської перевірки, є оцінка подій після дати складання або, як їх називають в аудиторській практиці – подальших подій. При цьому необхідно керуватися такими нормативними актами: П(С) БУ| 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», МСБУ| 10 «Непередбачені події і події, що відбулися після дати складання балансу», Положенням про стандарти аудиту 560 «Подальші події, МСА| 560 «Подальші події».
По характеру викликаних змін в річному звіті підприємства, подальші події можна розділити на два:
- події, що вимагають коректувань, - за наслідками цих подій підприємство повинне внести зміни в окремі статті балансу або інші звітні форми. Прикладами таких подій можуть бути банкрутство основного постачальника, розрив договору з головним замовником, виявлення значних сум безнадійної або сумнівної дебіторської заборгованості;
- події, що вимагають розкриття, - це події, які не існували на дату балансу і вперше виникли в наступному звітному періоді. Наприклад, об'єднання підприємств, створення філіалів, додатковий випуск акцій. Ці події повинн бути розкриті в Примітках до річної звітності.
У міжнародних стандартах аудиту визначені основні види аудиторських процедур за оцінкою подій, які відбулися після складання фінансової звітності:
- опит і анкетування керівництва підприємства-клієнта;
- оцінка ефективності заходів, які здійснюються на підприємстві з метою забезпечення визначення впливу подальших подій;
- ознайомлення з найновішою бухгалтерською і звітною інформацією, яка була сформована після закінчення звітного періоду;
- вивчення фінансових прогнозів і перспективних планів, бюджетів підприємства і т.д.
Наслідки оцінки аудитором подальших подій впливають на зміст і вид його висновку Якщо події, які відбулися після дати балансу і мають істотний вплив на фінансову звітність, враховані підприємством при підготовки звітності, то аудитор складає безумовно-позитивний аудиторський висновок. У разі невідображення таких подій видається умовно-позитивний або негативний висновок. Одержавши і оцінивши всі необхідні дані в процес аудиту, перед складанням висновку і звіту по проведеній перевірці аудитор повинен одержати за підписом керівника підприємства-клієнта спеціальний лист. Аудитор повинен одержати письмове підтвердження, що керівництво підприємства визнає свою відповідальність за достовірність представленої фінансової звітності, за те, що було надане аудитору вся необхідна інформація, яка є точною і повною а також мати екземпляри підписаної керівництвом звітності. Лист-підтвердження слід направляти аудитору в терміни, максимально наближені закінчення аудиторської перевірки. Відсутність подібного листа–подтверждения дає підставу аудитору вважати об'єм перевірки обмеженим і видати аудиторський висновок який відрізняється від безумовно-позитивного. Після цього аудитор повинен скласти звіт і аудиторський висновок про перевірену їм фінансову звітність.
Утримування аудиторського звіту залежить від конкретних обставин, результатів перевірки і т.д. У зв'язку із цим форма аудиторського звіту може бути довільної.
Аудиторський звіт не є аудиторським документом. Він призначений винятково для замовника й може бути опублікований лише з його дозволу.
У ході проведення аудита всі дії аудиторів спрямовані на те, щоб у кінцевому результаті аудиторської перевірки сформувати об'єктивне про вірогідність бухгалтерського обліку й звітності по статтях, пов'язаними з операціями з товарами. Ця думка становить утримування аудиторського висновку.
Аудиторський висновок складається для широкого кола користувачів і є офіційним документом, який складається у вільній формі, але обов'язково в ньому повинні втримуватися такі реквізити:
У заголовку аудиторського висновку говориться, що аудиторська перевірка проводилася незалежними аудиторами. Дається назва аудитора або аудиторсько фірми. Дається повна назва підприємства, яка перевірялася й час перевірки.
Аудиторський висновок повинний містити інформацію про склад фінансового звіту й дату підготовки. У вступі говориться також, що відповідальність за правильність підготовки висновку лягає на керівників підприємства, про відповідальність аудитора за аудиторський висновок.
На закінчення потрібно віддавати масштаб аудитові й утримування проведеної роботи. У розділі масштаб перевірки аудиторського висновку надає впевненості його користувачам у тому, що аудиторська перевірка проведена згідно з вимогами українського законодавства й норм, які регулюють аудиторську практику й ведення бухгалтерського обліку, або згідно з вимогами міжнародних стандартів практики.
У цьому розділі говориться, що перевірка була спланована й підготовлена із упевненістю про те, що у фінансовому звіті немає істотних помилок.
Під час аудиторської перевірки аудитор повинен робити оцінку помилок у системах обліку й внутрішнього контролю підприємства на предмет їх істотного впливу на фінансовий облік.
У розділ «Висновок аудитора про перевірку фінансової звітності» робиться висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність у всіх істотних аспектах.
Аудитор повинен проставляти дату аудиторського висновку в день завершення аудиторсько перевірки. Дата на аудиторському висновку проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт приймання-передачі аудиторського висновку. Дата в аудиторському висновку проставляється або перед вступною частиною аудиторського висновку, або після підпису аудитора.
Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженим на це особою, яка має відповідну серію сертифіката аудитора України на вид проведеного аудита.
В аудиторському висновку вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторсько фірми й номер ліцензії на аудиторську діяльність. Ця інформація може розміщатися як наприкінці аудиторського висновку, після підпису аудитора, так в матриці бланка аудиторської фірми.
Згідно з нормативним актом висновок може бути безумовно позитивним, умовно- позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може приводиться короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора такий висновок, який відрізняється від позитивного.
У безумовно позитивному аудиторському висновку думка аудитора (аудиторсько фірми) про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що ця звітність підготовлена таким чином, що забезпечує у всіх істотних аспектах відбиття активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату й фінансових результатів його діяльності за звітний період виходячи з нормативних актів) регулюючих бухгалтерський облік і звітність в Україні.
Безумовно позитивний висновок видається аудитором економічному суб'єктові, якщо аудитор за даними перевірки повністю впевнений, що: фінансова звітність клієнта підготовлена вірогідно, на основі достовірних і об'єктивних даних бухгалтерського обліку; організація, постановка й ведення бухгалтерського обліку економічного суб'єкта відповідають установленим принципам і вимогам, а облікова політика організації обрана правильно; вчасно й повністю внесен податки в бюджет і обов'язкові платежі в позабюджетні фонди; відповідним чином у додатках і поясненнях до звіту розкриті всі питання, що мають відношення до фінансової звітності; внутрішній контроль надійно підтверджує ефективність, законність і доцільність господарських операцій; дані фінансової звітності не суперечать альтернативному звіту організації, складеному аудитором, або вже відомим аудиторові відомостям про організацію.
В умовно позитивному аудиторському висновку думка аудиторської фірми про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта означає, що за винятком певних в аудиторському висновку обставин бухгалтерська звітність підготовлена таким чином, щоб забезпечити у всіх істотних аспектах відбиття активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату й фінансових результатів його діяльності за звітний період виходячи з нормативних актів, що регулюють бухгалтерський облік і звітність в Україні.
В умовно позитивному висновку аудитор підтверджує вірогідність фінансово звітності з викладом обставин, що обумовили такий висновок. Такими обставинами можуть бути: розбіжності в думці з керівництвом організації по окремих фактах господарської діяльності й показникам фінансової звітності; незгода з методами оцінки окремих об'єктів обліку, правильністю розрахунків амортизації й інших розрахункових значень; невідповідність кореспонденції рахунків по окремих господарських операціях економічному й правовому їхньому втримуванню; неадекватна облікова політика організації, що впливає на вірогідність фінансової звітності й ін. У негативному аудиторському висновку думка аудиторської фірми про вірогідність бухгалтерської звітності означає що у зв'язку з певними обставинами ця звітність не забезпечує у всіх істотних аспектах відбиття активів і пасивів економічного суб'єкта на звітну дату й фінансових результатів його діяльності. Негативний аудиторський висновок видається в тих випадках, коли непевність аудитора у вірогідності фінансової звітност настільки велика, що, на його думку, може ввести в оману користувачів і не дозволяє зробити висновок про правильність і об'єктивності фінансово звітності. В аудиторському висновку необхідно чітко сформулювати причини, стотні помилки й порушення, які не дозволяють уважати звіт достовірним. Відмова аудитора ( аудиторської фірми) від вираження своєї думки про вірогідність бухгалтерської звітності економічного суб'єкта в аудиторському висновку означає, що в результаті певних обставин (обмеження обсягу перевірки, непевність аудитора й ін.) аудитор (аудиторська фірма) не може виразити таку думку. Аудиторський висновок не повинний трактуватися економічним суб'єктом зацікавленими користувачами аудиторського висновку як гарантія аудиторсько фірми в тому, що інші обставини, що виявляють або здатні вплинути на бухгалтерську звітність, не існують. Якщо в результаті аудиторської перевірки економічний суб'єкт усунув істотні недоліки й порушення в бухгалтерському обліку, у дотриманні законодавства, а також вніс відповідні виправлення в бухгалтерській звітності до вистави її зацікавленим користувачам, то аудиторський висновок не повинний містити вказівок на ці виправлення.
