Курсовая работа: Робота з підручником на уроках читання
20. Перечитування з тексту з метою виявлення учнями нових відомостей ("Які нові слова тобі трапились у тексті? Про що ти дізнався вперше?").
21. Перечитування тексту з метою його ущільнення. ("Прочитайте текст і поміркуйте, які речення можна опустити без шкоди для розуміння прочитаного").
22. Завдання на визначення головної думки складання плану прочитаного. Знайти і прочитати частину тексту, яка відповіда певному пункту плану.
23. Завдання на доведення власної думки або поліпшення висловленого іншими. ("Чи справедливо вчинив Півник? Доведи". "Як ти вважаєш, хто з дочок по-справжньому любив матусю? Чому ти так думаєш?". "У вірші сказано, що кожен повинен мати власний голосок. Чи погоджуєшся ти з цією думкою? Доведи").
24. Завдання на формування в учнів умінь само контролю ("Перевір, чи зможеш ти правильно прочитати з першого разу ц слова...", "Чи здогадався ти, хто ця пустунка? Якщо ні, прочитай перш літери кожного рядка, склади з ними слово-відгадку"); висловлення припущення з наступними його підтвердженням чи запереченням у тексті твору ("Поміркуй, якими мають бути вірші-безконечники. Перевір своє припущення. Читай!").
25. Перечитування тексту з метою розвитку уваги учнів до тексту, уміння бачити його цілісно. Наприклад, "Зверни увагу, як розставлено розділові знаки"; "Зверни увагу, як побудовано вірш", "Що незвичне ти помітив у тексті?", "Чим цікава відповідь хлопчика?", "Що особливого ви помітили на цьому розвороті підручника?", "Як ви думаєте, чому цей розворот має таку назву?"
26. Вибір завдання для читання уривка тексту з-поміж кількох,
записаних на дошці. Наприклад, для аналізу твору "Чудовий маляр" М.Твена вчитель пропонує дітям вибрати одне серед таких:
4 Знайдіть, з яким настроєм Том розпочинав роботу.
+ Як він зумів обхитрити Бена?
* Знайдіть уривок, у якому описано вираз обличчя та інтонацію розмови Тома з другом.
27. Перечитування тексту або його уривків з метою підготовки до інсценізації.
28. Перечитування тексту або його уривків у зв'язку із аналізом ілюстративного матеріалу, що є у підручнику.
29. Перечитування тексту з метою виконання дослідницьких завдань ("Будь дослідником!", "Розпитайте у рідних, які вони знають місця у вашому краї, пов'язані з творчістю Тараса Шевченка" та ін.).
30. Перечитування тексту з метою придумування ншої назви твору. Як бачимо, є великий діапазон варіантів завдань для текстуального аналізу, їх мета, кількість і форма залежать від складності та обсягу твору, його жанру і рівня підготовки дітей.
Етап узагальнення прочитаного – має бути вищим рівнем осмислення змісту твору, поглиблення розуміння учнями його головно думки. На цьому етапі синтезуються емоційні й естетичні уявлення дітей, у співпрац з учителем стають впевненішими і глибшими їхні судження, висновки.
За нашими спостереженнями, цей етап у деяких випадках учителі проводять одноманітно. Ми вважаємо, якщо оповідання велике за обсягом, з кількома дійовими особами, завершити його опрацювання доцільно шляхом розгорнутого узагальнення. Для цього корисно, щоб діти згадали назву і автора твору, хто його головний герой, як до нього ставиться автор і ми, читачі, чим твір сподобався, які слова, вирази запам'ятались. Якщо дозволяє зміст, бажано його зіставити з подібним за змістом твором, зробити висновок, що їх об'єднує. Добре, щоб на цьому етапі висловилися кілька учнів, щоб колективно було обговорено, чому твір вміщено до змісту саме ц теми. На етапі узагальнення
прочитаного за темою чи розділом слід ретельно опрацювати рубрики "Чи уважно ти читав?" і "Пригадайте, поміркуйте". Запитання, що вміщено в них, різної складності: пригадування, розуміння, розпізнавання, порівняння, встановлення зв'язку між автором і темою тощо.
У плані проведення уроку, на наш погляд, недоцільно до кожного етапу опрацювання твору деталізувати хід бесіди, записувати багато завдань, бо на живому, розкутому уроці читання обов'язково є несподіван повороти дитячих думок, реакцій. Водночас слід чітко продумати, що і у якій послідовност взяти з методичного апарату підручника, точно сформулювати 4-5 ключових запитань, які повинні прозвучати обов'язково для осягнення учнями змісту й художньої виразност твору.
Зрозуміло, що стандарту тут не може бути. Без перебільшення можна стверджувати, що кожен вдалий урок читання – це співпраця вчителів і учнів; це педагогічна творчість учителя не тільки на ґрунті дидактично методичної освіченості, а й загальної педагогічної культури.
2.1.3 Використання системи розвивальних завдань і вправ на аналіз текстового матеріалу
Серед прийомів, які сприяють розумінню тексту, неабияке значення має обговорення заголовка. Діти переконуються, що заголовок може мати форму питального речення (наприклад, В.Фетисов "Хто чого вчиться", В.Сухомлинський "Як Наталя у Лисиці хитринку купила", Б.Вовк "З кого песик приклад бере") або називного (чи розповідного) (Л.Компанієць "Ковалівна", Олександр Олесь "Літній вечір"). Заголовки у формі називних (розповідних) речень бувають двох видів: одні з них містять приховані запитання (наприклад, В.Лучук "Кольорові пташки", з народного "Приховала"), а інші – ні (Н.Забіла "Древній Київ", Т.Коломієць "Хліб" та ін.).
Особливо цінними для молодших школярів вважають заголовки - запитання, їхнє призначення – допомогти учням побачити проблему ще до читання тексту; сприяти виникненню припущення, гіпотези.
Однією із форм роботи є обговорення заголовка ще до того, як буде прочитано твір, і подальше його співставлення з текстом. Пропонується така послідовність дій: прочитати заголовок і подумати, про що може йти мова в тексті; згадати все, що відомо на дану тему; постаратися сформулювати деякі запитання, на які, можливо, будуть знайдені відповіді; прочитати твір, зіставляючи передбачення з його змістом. Таким чином учні переконуються, чи справдився їхній прогноз. Ефективним також добір до тексту своїх заголовків; придумування заголовків різних типів: заголовок-запитання, заголовок-загадки; заголовок-прислів'я тощо; вибір найбільш вдалої назви із запропонованих.
Відповіді на запитання за змістом прочитаного пов'язані з відтворенням текстового матеріалу підручника, його інтерпретацією, висловленням власних міркувань. Зауважимо, що запитання можуть займати різне місце щодо твору, тобто наводитися перед ним, по ходу тексту (у вітчизняних підручниках такі запитання трапляються рідко) і після нього. Найбільш поширені запитання -після тексту. Вони спонукають учня подумки повернутися до прочитаного, пригадати навчальний матеріал сформулювати відповідь. Психологи переконують, що процес розуміння відбуватиметься ефективніше, якщо школярі до читання ознайомляться із запитаннями, вміщеними після тексту, оскільки спрацьовує своєрідна установка на сприймання. Передтекстові завдання сприяють цілеспрямованому засвоєнню навчального матеріалу, тому з ними також варто ознайомити учнів до читання твору.
Зважаючи на обмежений обсяг підручника, вчитель, як правило, завжди поставлений перед необхідністю формулювати свої запитання до тексту. Узагальнення напрацьованого у зазначеному аспекті [13; 15; 16] та власне бачення проблеми дозволяють запропонувати основні види запитань, зорієнтованих на аналіз твору:
- завдання, спрямовані на відтворення змісту прочитаного; розкриття жанрових особливостей твору (передбачають уточнення змісту, вияснення значення незрозумілих слів, розкриття послідовності подій):
Про що (кого) говориться у тексті? Назви дійових осіб твору. Де відбуваються події? З чого видно, що це казка? Як побудований твір? Відшукай зачин, основну частину, кінцівку;
- завдання на визначення образної та смислово ролі слів і словосполучень (пошук у тексті епітетів, порівнянь, метафор (без вживання термінів); знаходження опису природи, явища, предмета тощо; відшукування слів, як передають швидкість зміни подій; вжитих у прямому чи переносному значенні близьких або протилежних за значенням; розкриття змісту деяких образних висловлювань тощо);
- на розвиток процесів сприймання (встановлення, що з описаного можна побачити, а що – почути; зачитування слів, які допомагають уявити...; відшукування речень (словосполучень), які описують певні звуки, запахи, смак тощо);
- на аналіз емоційної сфери автора та героїв твору (знаходження слів, які передають певні почуття; за допомогою яких автор висловлює своє ставлення до зображуваного; які описують внутрішній стан героя та н.):
Як автор твору ставиться до своїх героїв (до зображуваного)? З чого це видно? Що відчував письменник, пишучії ці рядки? Чим він хотів поділитися з читачами? Чи вдалося автору досягти мети? Доведи. Прочитай рядки з твору, в яких йде мова про хвилювання героя. Які слова передають захоплення хлопчика? Що видалось автору дивним? Як змінився настрій героя, коли...? Що хотів автор цим сказати? Які почуття висловив письменник словами...? Кого автор любить, а кого – засуджує? Що змусило героя прийняти таке рішення?; – на розкриття власних почуттів та переживань (висловлення особистісного ставлення до героїв твору чи зображуваних подій; свого враження від твору в цілому або окремих моментів; описування власних почуттів, викликаних...):
Які почуття виникають у тебе, коли читаєш ці рядки? Що найбільше вразило тебе у творі? Коли ти найбільше хвилювався, читаючи твір? Які слова подобаються тобі у тексті? Які епізоди з прочитаного тобі особливо сподобалися? Яким настроєм пройнятий вірш? Які слова посилюють цей
настрій? Що здивувало тебе у творі? Що видалося несподіваним? Що найбільше тебе засмутило? Яка музика відповідає настроєв твору? Чи знайомі тобі почуття, описані у тексті? Коли ти їх переживав? Чого навча тебе цей твір?
- на оцінювання вчинків дійових осіб (порівняння вчинків героїв твору; виявлення мотивів їхньої поведінки; пошук слів, що передають риси характеру персонажа; висловлення особистісного ставлення до того чи іншого вчинку та ін.):
Чи правильно вчинив герой? Що спонукало його до такого вчинку? Як би ти поступив на місці героя? Що порадив би ти йому? З ким із дітей ти хотів би дружити? Схвалюєш чи засуджуєш їхню поведінку? Чи подобається тобі ставлення героя до людей? Чим саме?;
- на словесне малювання картин, розвиток уяви та фантазії (усний опис окремих фрагментів твору, дійової особи, картин природи; на відтворення обстановки, де відбувалися події тощо):
Як ти уявляєш собі цю картину? Усно намалюй картину... . Намалюй ілюстрацію до даного уривка (епізоду). Якою ти уявляєш собі... ? Намалюй словами картину, яка виникла у твоїй уяві під час читання твору. До яких рядків ти хотів би намалювати ілюстрацію? Які фарби ти використав би? Намалюй ілюстрацію до твору, передаючи свої почуття в кольорах;
- на встановлення причинно-наслідкових та часових зв'язків:
Чому це трапилося? Коли відбуваються події, описані в тексті? Чи буває таке в житті? Як можна було уникнути цього? Чим це зумовлено? Як це можна пояснити? Як довго тривала подія?;
- на порівняння різних творів; на встановлення зв'язку змісту художнього твору з прислів'ями, приказками тощо:
В яких ще творах розповідається про...? Чим подібні вони міме собою? Чим відрізняються? Де цікавіше описано? Чому? Яке із наведених прислів "їв найбільш точно відображає головну думку твору?;
- на залучення життєвого досвіду учнів:
Чи читав ти раніше про події, описан в тексті? Що відомо тобі про це явище? Що нового дізнався ти про нього?;
Особливої значущості в умовах особистісно орієнтованого навчання набувають завдання на формування в учнів емоційно-ціннісного ставлення до дійсності, на аналіз почуттєвої сфери автора твору, його героїв, власних переживань. Уміння учня перенести пережите героєм твору на себе, відчути у текст присутність автора вважають вагомим показником особистісного розвитку школяра.
Вкажемо ще на такі важливі, на наш погляд, моменти:
- по-перше, доречно вчити учнів самостійно формулювати запитання до тексту, а не лише відповідати на поставлені (варто звернути увагу другокласників на те, що запитання мають певну пізнавальну цінність; спонукати ставити проблемні запитання, спрямовані на з'ясування причинно-наслідкових зв'язків; вибирати серед них найцікавіші та найзмістовніші). Даний підхід має важливе значення, оскільки ставить учня в позицію шукача знань, активізує навчальну діяльність школярів. Шляхом аналізу учнівських запитань, завдань підручника та демонстрування зразка вдалого формулювання запитання вчитель формує в учнів допитливість як важливу якість особистості;
- по-друге, ми зосередили основну увагу на аналізі художнього твору, хоча неважко запримітити, що частина із запропонованих завдань стосується і навчально-пізнавальних текстів.
Робота з підручником передбачає кількаразове перечитування твору. У зв'язку з цим нагадаємо деякі традиційні види читання: читання пошепки, тихо, голосно; читання в особах; хорове (групове) читання; читання ланцюжком; комбіноване (вчитель – учні); мовчазне читання; вибіркове; з орієнтацією на розділов знаки та ін.
Помітно активізують діяльність учнів на уроці так звані нетрадиційні види читання: читання зі скороченням тексту, коли діти відшукують у творі слова чи речення, які можна опустити; читання на швидкість; читання-гудіння (напівголосне, у різному темпі); читання з відповідним настроєм; читання з
різною силою голосу; читання "дощиком" (напівголосне читання тексту упродовж кількох хвилин усім класом, кожен у своєму темпі); читання "буксиром" (учитель або добре підготовлений учень чита текст у сповільненому темпі, а діти напівголосно прочитують за ним; темп читання поступово пришвидшується); читання-конкурс (варто чітко сформулювати умови конкурсу); читання скоромовкою та ін.
Щоб уникнути механічного перечитування матеріалу учнями, перед кожним видом читання важливо формулювати установку на сприймання (наприклад. Прочитайте мовчки і відшукайте.... Подумайте, на скільки частин молена поділити текст, Прочитайте текст і скажіть... та ін.).
Наведемо орієнтовні зразки таких вказівок:
Знайдіть слова, в яких автор передає сво ставлення до зображуваного. Підпишіть ілюстрації рядками тексту. Прочитайте і подумайте, що правдиве, а що – вигадане. На скільки частин можемо поділити текст? Які ілюстрац намалюєте до твору? Відшукайте слова, які передають головну думку. Зачитайте місце, де описано хвилювання героя. Прочитайте найсмішніше місце в оповіданні. Підготуйтеся до читання в особах. Відшукайте слова, які стали прислів'ями. Знайдіть опис природи. Яке слово найчастіше повторюється в тексті? Прочитайте речення, які передають певн почуття. Знайдіть авторську підказку про те, як треба читати. Прочитайте текст сформулюйте запитання про найголовніше у ньому. Виберіть уривок, який найбільше сподобався. Відшукайте частину тексту за деформованим планом. Відновіть деформований план відповідно до змісту твору. Прочитайте текст, відшукайте незрозумілі слова. Виберіть вислови, які найбільше сподобалися. Прочитайте твір і подумайте, чому він так називається. Знайдіть опис зовнішнього вигляду героя. Зачитайте уривок тексту, поширивши його "своїми" реченнями. Порівняйте зміст тексту з ілюстрацією. Прочитайте твір і простелете за змінами в настрої (поведінці) персонажів. Відшукайте найбільш напружений момент у розповіді. Підготуйтеся до переказу тексту за поданим планом. Визначте зачин, основну
частину та кінцівку твору. Поміркуйте, що нового дізналися ви з тексту порівняно з розповіддю вчителя? Підготуйтеся до виразного читання (подумайте, в якому темпі, з яким настроєм, силою голосу треба читати твір).
Складання плану прочитаного тісно пов'язане з умінням встановлювати послідовність подій та виділяти головну думку твору. Щоб сформувати у другокласників узагальнений підхід до з'ясування структури тексту (відношення "спочатку – потім"), радимо звернути увагу учнів на такі взаємопов'язан моменти: про що йде мова на початку оповідання; що було потім; чим закінчується твір.
З метою нарощування складності завдань на визначення головної думки О.Я.Савченко пропонує користуватися такою послідовністю:
- пошук учнями слів з найбільшим смисловим навантаженням;
- виділення речень, у яких передаються найважливіші думки;
- визначення (розкриття) змісту думки, переданої в назві твору;
- зіставлення "головних" слів тексту з його назвою;
- визначення головної дійової особи;
- встановлення зв'язку між головною думкою твору та змістом відповідних прислів'їв і приказок.
Пропедевтикою до самостійного складання плану є такі прийоми:
- демонстрування зразка складеного плану;
- відповіді на запитання, які є вузловими (канвою) для подальшої роботи над складанням плану;
