Курсовая работа: Особливості управління в організаційних формуваннях АПК
Фермерське господарство є юридичною особою, має свій Статут, повну самостійність, назві, печатку, рахунок у банку. Законом України «Про фермерське господарство» передбачено виділення фермам земельних ділянок у розмірі не більш 50 га с.-г. угідь і 100 га всіх земель.
Фермерське господарство працює на повному госпрозрахунку. Порядок сплати с.-г. податку здійснює у тих самих розмірах як і для держгоспі та інших підприємств аграрного сектору. Протягом перших трьох років після створення фермерське господарство звільняється від сплати сільськогосподарського податку взагалі.
Головою фермерського господарства є засновник або його правонаступник, який представля нтереси господарства перед державними, кооперативними, громадськими, зарубіжними та іншими підприємствами і організаціями, окремими громадянами. На м'я голови видається Державний акт на право довічного успадкування володіння землею або приватної власності.
Об’єктами власності фермерського господарства є жилі будинки, господарські будівлі. Насадження на земельній ділянці, продуктивна і робоча худоба, птиця. Сільськогосподарська техніка та інвентар, транспортні засоби, продукція та інше майно. Земля селянського господарства є об’єктом постійного і безстрокового володіння та використання, не підлягає купівлі. Продажу, віддачі під заставу.
Забороняється втручання державних, інших органів та посадових осіб у виробничу діяльність фермерського господарства. Фермерське господарство і його власність успадковуються за законом і заповітом. Спадкоємець, що продовжує діяльність господарства, звільняється від сплати державного мита за видачу свідоцтва про право на спадкування.
Розміри земельно ділянки, що надається фермерському господарству можуть бути змінені лише за згодою селянина. Господар, який відмовився продовжувати діяльність, має право призначити з числа членів господарства спадкоємця, який набуває переважно права на подальше ведення господарства.
Земля може вилучатися за постановою Кабінету міністрів України. Суперечки про припинення права селянського господарства на володіння і користуватися землею вирішуються в судовому порядку.
Фермерське господарство відшкодовує витрати за рахунок прибутку. Розподіл доходів здійснюється за домовленістю.
Господарство ма право відкривати рахунки в банку для ведення касових операцій і зберігання коштів.
Продукція фермерського господарства реалізується за договірними цінами на внутрішньому та зовнішньому ринку. Господарство має право реалізувати вирощену і виготовлену сільськогосподарську та іншу продукцію заготівельним і переробним організаціям, підприємствам аграрного сектору, держгоспам, а також безпосередньо магазинам на ринок.
Банківськ установи на підставі договорів надають фермерському господарству довгостроков й короткострокові кредити. Майно селянського господарства підляга добровільному страхуванню.
Фермерськ господарства можуть об'єднуватися на добровільних засадах у кооперативи, товариства, спілки або брати участь у їх діяльності і одержувати відповідну суму доходів.
Діяльність фермерського господарства припиняється, якщо не залишається жодного члена господарства, спадкоємця чи іншої особи, що бажає продовжувати його діяльність, а також у разі припинення права володіння землею.
З припиненням права володіння фермерського господарства землею за сім'єю селянина залишається право на житловий будинок та інше майно, а також використання частини ділянки, розташованої поряд з будинком.
1.3 Особливості управління біржовою діяльністю
Біржа – ринок, на якому через біржових посередників відбувається оптова торгівля товарами або цінними паперами у вигляді торговельних угод чи купівля-продаж іноземної валюти.
Біржа функціону на основі угод, укладених на певний термін і за змістом. Термінові угоди обов'язкові для виконання, тверді або умовні надають одній із сторін угоди право виконати або не виконати її. До твердих належать форвардні та ф’ючерсн угоди, і до умовних – опціонні.
Форвардний контракт це угода між контрагентами про майбутнє постачання товару. Він використовується відповідно до умов контракту в зазначений термін. Угоди, що передбачають негайне постачання товару, називаються касовими або спотовими (наявними), а ринок таких угод – касовим чи спотовим.
Ф’ючерсний контракт стотно відрізняється від форвардного. Насамперед він є стандартним за умовами процедурою виконання. Ф’ючерсний контракт ліквідний, для нього існує широкий вторинний ринок. Такий контракт є більш гарантованим. На момент його укладання ф’ючерсна ціна товарів може бути вищою або нижчою за спотову, а до моменту закінчення терміну контракту вона має дорівнювати ціні спот.
Опціон – біржовий контракт (угода), в якому передбачено право продавати або придбати протягом певного терміну товар на біржі за домовленою ціною з попередньою виплатою премії.
Основною метою створення бірж є організований процес переміщення (просування) товарів від постачальників до споживачів. Біржова торгівля дає змогу концентрувати попит пропозицію на товари в певних географічних пунктах без обов’язкового завозу туди товарів.
На біржах біржов товари продаються та купуються без огляду за зразком чи на підставі якісних характеристик, відомих покупцю чи продавцю. Тому в результаті товарних угод відбувається перехід із рук в руки не товару, а документа, що підтверджу власність на товар, тобто контракту.
Діяльність бірж здійснюється відповідно до Статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.
Засновники бірж в обов’язковому порядку розробляють і узгоджують Статут біржі, в якому вказується:
- Найменування і місцезнаходження біржі;
- Склад засновників;
- Предмет і цілі діяльності;
- Види фондів, що утворюються біржею, та х розміри;
- Органи управління біржею, порядок їх утворення і компетенція;
- Організаційна структура біржі;
- Порядок прийняття до членів бірж припинення членства;
- Права і обов’язки членів перед біржею біржі перед членами;
- Порядок і умови застосування санкцій;
- Майнова відповідальність членів;
- Порядок припинення діяльності біржі.
У розпорядженн товарної біржі є майно, яке формується за рахунок пайових, вступних періодичних внесків та надходжень від біржових операцій і надання послуг підрозділами біржі.
Свою діяльність товарна біржа здійснює за принципами рівноправності учасників біржових торгів, застосування вільних цін, публічного проведення торгів.
Для стратегічного управління біржами створено національну асоціацію бірж України, основне завдання якої полягає в розбудові біржової інфраструктури, організац ефективної торгівлі переважно сировинними і продовольчими товарами.
Вищим органом управління біржової діяльності переміщення (просування) товарів є збори засновників і членів біржі. На них вирішуються питання біржової діяльності, затверджується статут, обирається Біржовий комітет, контрольна комісія, затверджується положення про роботу Біржового комітету, вирішуються питання представництв на біржі, а також кількості «біржових місць», розглядаються скарги членів і клієнтів на біржовий комітет, погоджується і затверджується звіт фінансової та іншої діяльності, оголошуються висновки контрольної коміс про роботу Біржового комітету, розглядаються інші питання.
На період між зборами членів біржі загальне керівництво її діяльністю здійснює Біржовий комітет, який призначає президента біржі і затверджує склад правління.
За рекомендацію Біржового комітету правління створює спеціальні підрозділи біржі, зокрема дирекцію, комітет з правил біржової торгівлі, комітет стандартів і якост товарів, котирувальну комісію, інформаційний біржовий канал, торгівельн секції, бюро реєстрації біржових угод, розрахункову палату, арбітражну комісію.
Необхідні для біржової діяльності підрозділи біржі функціонують на підставі положень, як затверджуються зборами.
Правління бірж затверджує чисельність і склад працівників усіх підрозділів та визначає права обов’язки посадових осіб
Комітет з правил біржової торгівлі розробляє тимчасові і постійні правила проведення відкритих закритих торгів, здійснює контроль за дотриманням на торгах ділової етики притягує до відповідальності учасників торгів у разі порушення ними режиму та правил біржової торгівлі.
Комітет стандартів і якості товарів призначений для перевірки товарів, представлених їх власником на продаж чи обмін на інші товари. Комітет розробляє типові форми біржових контрактів і доводить їх до відома бюро реєстрації біржових угод.
Котирувальна комісія здійснює облік різних цін – договірних, попиту та пропозиції, початкових і заключних, завищених чи занижених при укладенні біржових угод. На підставі цих цін передбачаються котирувальні (довідкові) ціни.
Інформаційно-довідковий відділ (біржовий канал) зосереджує всі відомості про товари, що виставляються на торги, пропонуються на продаж, друкує у вигляді біржових бюлетенів і поширю х.
Торгівельн секції спеціалізуються на конкретних видах товарів і форм діяльності. Вони несуть відповідальність перед клієнтами біржі за кількість і якість товарів, реальність їх існування продавців.
Бюро реєстрац біржових угод відповідає за правильність і оперативність укладення угод між продавцями і покупцями товарів, дає інформацію Біржовому комітету, контрольній комісії про кількість і обсяг угод, укладених за його допомогою.
Розрахункова палата здійснює розрахунки між продавцями і покупцями наявних товарів, бере участь у регулюванні та формалізації процедури платежів. За допомогою розрахункових палат клієнти в інших країнах здійснюють розрахунки за офіційним курсом обміну своїх грошей на іноземну валюту.
Господарська комісія на біржі виконує роль незалежного суду, до якого звертаються клієнти покупці чи продавці, якщо укладена між ними угода не влаштовує одну із сторін. Господарська комісія має право розривати угоди і карати винних.
Для успішно діяльності на біржі створюються ще й такі підрозділи:
- Транспортно-фрахтові;
- Адміністративно-господарські відділи.
1.4 Організація управління в сільськогосподарських виробничих кооперативах (СВК) товариствах з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
Сільськогосподарськ виробничі кооперативи створилися на базі колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) згідно із законами України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про власність», із Господарським і Земельним кодексом України та ншими законодавчими актами держави, є самостійним господарюючим суб’єктом, товаровиробником і власником виробленої продукції.
До сільськогосподарського кооперативу можна віднести кооператив, який займається виробництвом, переробкою, реалізацією (збутом) сільськогосподарської продукц та (або) обслуговуванням сільськогосподарського виробництва.
Кооператив – це організація, створена на добровільних засадах групою людей із метою підприємництва на підстав самоврядування і самофінансування. Створюються кооперативні підприємства, як правило, за рахунок матеріальних і грошових внесків членів кооперативу. Крім приватної власності, економічною основою діяльності кооперативів є оренда, па (земельній майнові), колективна власність, акції АТ.
Порядок утворення СВК, його виробничо-фінансова, зовнішньоекономічна діяльність, самоврядування, правовий режим власності, а також порядок реорганізації, ліквідації і розподілу власності сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК) визначаються його Статутом.
Вступні та майнові внески встановлюються Статутом у рівному для всіх розмірі. Відповідальність за зобов’язання колективу СВК здійснюють всім належним майном.
Розподіл прибутку: відрахування у фонди кооперативу, де розподіл здійснюють між членами пропорційно трудовій участі, виплату за майнові паї (до 20% визначеного прибутку до розподілу).
СВК є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, основні та оборотні засоби здійснює свою діяльність на принципах самоокупності (зокрема, валютної), самофінансування і комерційного ризику.
Управління СВК здійснюється на демократичних засадах у поєднанні самоврядування трудового колективу і прав власника щодо господарського використання своєї власност розпорядження нею. Підприємство самостійно визначає систему оплати праці, штатний розпис, структуру управління (Приклад структури управління рис. 1.1)
Рис. 1.1
Найвищим органом самоврядування в СВК є загальні збори членів підприємства (збори уповноважених), які:
- Приймають Статут підприємства, вносять у нього зміни й доповнення;
- Приймають Положення про оплату праці, Правила внутрішнього розпорядку, Положення про матеріальну відповідальність членів підприємства за завдані останньому збитки, а також інші внутрішньогосподарські правові акти, вносять у них зміни й доповнення;
- Обирають управління СВК, його голову та ревізійну комісію;
- Встановлюють штатний розпис працівників апарату управління, вносять у нього зміни й доповнення;
- Вирішують питання про необхідність укладення з правлінням СВК колективного договору (угоди), розглядають проект цього договору і уповноважують профспілковий комітет підписати його від імені трудового колективу;
- Розглядають затверджують річні плани економічного і соціального розвитку СВК, визначають основні види продукції, які має виробляти СВК, враховуючи умови договору на державне замовлення і ринковий попит на таку продукцію.
Рішення загальних зборів є обов’язковими до виконання всіма членами підприємства, якщо вони не суперечать чинному законодавству.
Загальні збори правомочні вирішувати питання за умови, якщо на них присутні не менше ½ членів підприємства (або ¾ кількості уповноважених). Рішення приймається більшістю голосів за принципом «один член кооперативу – один голос». Збори скликаються за необхідністю або за вимогою ревізійної комісії чи 1/3 членів підприємства, але не рідше одного разу на півріччя. Правління повідомляє членів підприємства про скликання загальних зборів не пізніше як за сім діб до їх проведення. Керівництво здійснює правління на чолі з його головою. Якщо більше 50 членів, то для контролю за діяльністю створюється спостережна рада.
Правління СВК виконачо-розпорядчим органом, який підпорядкований і підзвітний загальним зборам членів підприємства, у період між зборами здійснює керівництво всією організаційно-господарською, зовнішньоекономічною і фінансовою діяльністю СВК, приймає необхідні рішення і локальні правові акти та забезпечує їх виконання відповідно до чинного законодавства і рішень загальних зборів членів підприємства.
Засідання правління СВК проводяться за необхідності, але не рідше одного разу на місяць. Правління правомочне вирішувати питання, якщо на засіданні присутні не менш як ¾ його членів. Рішення правління приймаються простою більшістю голосів. У випадку рівної кількості голосів «за» і «проти» вирішальне значення має голос голови правління СВК.
Голову підприємства, який одночасно є головою правління СВК, обирають загальні збори членів підприємства таємним або відкритим голосуванням з числа членів трудового колективу строком на три роки. Правління СВК обирає зі свого складу заступника голови, вносить загальним зборам пропозиції про затвердження кандидатур на посади заступників голови, головного бухгалтера підприємства, а також про звільнення їх з посади. Заступники голови, інші провідні спеціалісти за рішенням загальних зборів можуть обіймати ці посади за наймом на контрактовій основі. Контракт із схваленими загальними зборами кандидатурами укладає голова СВК.
Голова правління та його перший заступник керують усією роботою СВК і несуть за неї повну відповідальність. Без особливого на те доручення вони представляють інтереси СВК у всіх установах, підприємствах, організаціях, розпоряджаються майном підприємства, підписують господарські та цивільно-правові угоди, видають доручення, відкривають в установах банків розрахункові та інші рахунки СВК. У межах своєї компетенції вони видають розпорядження, застосовують до працівників заходи заохочення та накладають стягнення, укладають трудові угоди, приймають за сумісництвом і на тимчасову роботу громадян, звільняють їх з роботи в порядку чинного трудового законодавства.
