Курсовая работа: Організація роботи команди засновників фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (на прикладі ТОВ "БРАВОГЛАСС")
Далі починає діяти виконавча дирекція товариства:
- реєстрація статуту в органах державно виконавчої влади;
- реєстрація створеної фірми в органах державно виконавчої влади – державний реєстратор Єдиного державного реєстру;
- реєстрація в органах державної статистики, податковій адміністрації, Пенсійному фонді, фондах соціального страхування;
- відкриття за довідкою податкової адміністрац розрахункових рахунків в банках та перерахування коштів з накопичувального рахунку;
- оформлення печаток та штампів фірми з реєстрацією в органах МВС;
- заключення договорів, прийом персоналу, початок виробничої діяльності;
Виконавча дирекція на протязі між загальними зборами учасників товариства вирішує нагальні питання діяльності товариства з наглядовою Радою товариства.
Робота команди засновників на розвиток створеної фірми продовжується на щорічних загальних зборах товариства:
- аналіз результатів роботи ревізійної комісії по оцінці діяльності виконавчої дирекції товариства;
- для 1-го року – закінчення фактичної сплати внесків статутного фонду;
- підвищення (зниження) статутного фонду та приймання(виход) учасників товариства з перерозподілом долей участі в статутному фонді; розподіл чистого прибутку, формування дивідендої політики, привабливої для нових нвесторів та учасників товариства. РОЗДІЛ 2
2. Законодавч етапи реєстрації господарського товариства до початку комерційної діяльності
2.1 Державна реєстрація юридичних осіб
Державна реєстрація суб'єктів господарювання проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом[3].
Для державної реєстрац суб'єкта господарювання подаються такі документи:
– рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу у випадках, передбачених законом;
– установчі документи, передбачені законом для відповідного виду юридичних осіб;
– рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом;
– документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання в розмірі, встановленому законом;
– реєстраційна картка встановленого зразка;
– документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.
Державна реєстрація суб'єктів господарювання здійснюється у строк не більше десяти днів з дня подання документів, зазначених у цій статті. Реєструючий орган зобов'язаний протягом цього строку видати суб'єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію.
На печатках і штампах суб'єкта господарювання повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким цього суб'єкта включено до державного реєстру суб'єктів господарювання, або дентифікаційний код громадянина-підприємця.
Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта господарювання та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків в установах банків.
Відомості щодо державно реєстрації суб'єкта господарювання включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Перереєстрація суб'єкта господарювання проводиться у разі зміни форми власності, на якій засновано даний суб'єкт, або організаційної форми господарювання, або найменування суб'єкта господарювання і здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.
Скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється за його особистою заявою, а також на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або в інших випадках, передбачених законом.
Скасування державно реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.
Законодавством України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації окремих організаційних форм господарювання.
У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.
У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.
У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Кодексом [1] та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів [1]:
приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
державне підприємство, що діє на основі державної власності;
підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається ноземним підприємством.
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудово діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основ корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участ засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у форм господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства визнаються середніми.
ЗАКОН УКРАЇНИ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» [6] регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців.
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
– державний реєстратор посадова особа, яка відповідно до цього Закону здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;
Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (далі – Єдиний державний реєстр) автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання нформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;
– реєстраційна картка документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру;
– реєстраційна справа папка організаційно-облікового типу з документами або комп'ютерними файлами для постійного зберігання, що подаються державному реєстратору відповідно до закону;
– свідоцтво про державну реєстрацію – документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридично особи або фізичної особи – підприємця;
спеціалізований друкований засіб масової інформації – видання спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому відповідно до цього Закону публікуються відомост з Єдиного державного реєстру;
– фонди соціального страхування – Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Дія Закону [6] поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правово форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб – підприємців.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Порядок проведення державно реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців включає, зокрема:
– перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;
перевірку документів, як подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;
– внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу – підприємця до Єдиного державного реєстру;
– оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця.
Державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці:
– проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;
– проводить резервування найменувань юридичних осіб;
– передає органам державної статистики (далі – органи статистики), державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, як передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідац відокремлених підрозділів юридичних осіб;
– формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ;
здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію, а також їх заміну;
– оформлює та вида виписки, довідки з Єдиного державного реєстру;
проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та державну реєстрацію зміни імені або місця проживання фізичних осіб – підприємців;
– проводить державну реєстрацію припинення юридичних осіб та державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичними особами – підприємцями;
– звертається до суду з заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку.
Вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору:
1. Документи, які відповідно до вимог цього Закону подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою.
2. Реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, підпис заявника на реєстраційній картці повинен бути нотаріально посвідчений.
3. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом.
4. У разі, коли законом встановлено вимоги щодо реєстрації установчих документів, такі документи подаються з відміткою про їх реєстрацію в органі, визначеному законом.
5. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, як передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.
Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції. На титульній сторінці додатка до установчих документів юридичної особи робиться відмітка про те, що зазначен документи є невід'ємною частиною відповідних установчих документів.
6. Документ про підтвердження реєстрації іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження повинен бути легалізований у встановленому порядку.
7. Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.
У бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зазначаються:
– найменування юридичної особи;
– ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України;
– місцезнаходження юридичної особи;
– місце проведення державної реєстрації;
– дата проведення державної реєстрації;
– прізвище та ініціали державного реєстратора.
Свідоцтво про державну реєстрацію підписується державним реєстратором та засвідчується його печаткою.
Реєстрація юридичної особи:
1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.
2. Засновник (засновники) юридичної особи має право зарезервувати найменування юридичної особи строком на два місяці, а для відкритих акціонерних товариств – строком на дев'ять місяців.
3. Засновник (засновники) юридичної особи повинен вказати у заяві про резервування найменування юридично особи повне найменування юридичної особи, під яким він (вони) мають намір зареєструвати.
4. Для резервування найменування юридичної особи засновник (засновники) юридичної особи або уповноважена ним (ними) особа повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:
– заяву встановленого зразка про резервування найменування юридичної особи;
– документ, що підтверджує внесення плати за проведення резервування найменування юридично особи.
