Курсовая работа: Моральне виховання учнів на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі

Однією з стрижневих складових формування моральної вихованост учнів є розвиток їх моральної свідомості.

Моральна свідомість визначається як, відображення в свідомост людини принципів моральності, тобто норм поведінки, що регулюють ставлення людей один до одного й до суспільства».

Особливої значущості набуває формування моральної свідомості в дітей молодшого шкільного віку. Адже саме цей віковий період є найбільш чутливим для її розвитку, саме в цей час дитині притаманна внутрішня готовність до засвоєння моральних вимог.

І хоч моральне виховання дитини починається в сім'ї і в дошкільних закладах, де вона оволодіває першими моральними уявленнями, однак, з початком шкільного віку настає якісно новий етап у її моральному становленні: з одного боку, відбувається збагачення й розвиток наявних уявлень, а з другого – активний процес набування й засвоєння нових моральних уявлень і понять, тобто моральних знань.

Моральні знання становлять основу розвитку моральної свідомості в молодшому шкільному віці і є одним з основних її компонентів. Моральні знання допомагають дитині правильно діяти в тій чи іншій ситуації. Адже для того, щоб вчинки школяра відповідали вимогам моральних норм і правил, він повинен знати, що таке добре і що таке погано.

Слід зазначити, що вплив моральних знань на розвиток духовного світу дитини, звичайно, не обмежується рамками молодшого шкільного віку. Моральні знання є необхідною передумовою становлення у підлітковому та юнацькому віці таких складових утворень моральної свідомості, як переконання.

Своєрідною особливістю процесу засвоєння моральних знань молодшими школярами є те, що поняттєва форма мислення в дошкільників до початку шкільного навчання ще не сформована. Саме на період навчання у початковій школі припада перший етап активного оволодіння істотними ознаками понять, відбувається перехід від моральних уявлень до моральних понять. Засвоєння школярами цих понять ма стати спеціальним завданням виховного впливу з перших днів їх перебування в школі.

Перш ніж характеризувати поняття «ефективність виховання», слід розкрити суть самого поняття «ефективність». Воно широко використовується різними науками – філософією, економікою, педагогікою і т. д. Кожна сфера застосування підтверджує, що ми маємо справу із загальнонауковою категорією. «Ефективність» виступає мірою можливості, але не будь-якою, а тієї, яка виражає мету людини, реалізує її ідею. Ефективність, таким чином, є мірою уявної можливості.

Отже, поняття, ефективність» використовується для оцінки цілеспрямованої діяльності з точки зору здійснення реалізації поставленої мети.

Ефективність виховання це відношення досягнутих результатів до передбаченої мети у процесі формування духовного обличчя, суспільно значущих якостей особистості, соціальних груп, суспільства в цілому. Рівень досягнення мети характеризує ступінь ефективності.

Ефективність (від лат. efekt – те, що дає відповідний результат, дійовий) – відношення досягнутого результату (відповідно до того чи іншого критерію) до максимально досягнутого чи заздалегідь запланованого результату.

Під рівнем вихованості школяра слід розуміти ступінь сформованост в нього відповідно до вікових можливостей найважливіших якостей особистості, які є показниками вихованості.

Традиційно ефективність виховання визначають за трьома рівнями вихованості:

¾        високий;

¾        середній;

¾        низький.

Високий рівень тієї чи іншої якості особистості, яка е показником вихованості, характеризується наявністю всіх ознак, властивих цьому показнику.

Середній рівень констатують при наявності половини чи більше половини ознак відповідного критерію.

Низький рівень визначають, коли є менше половини ознак від загального числа, що розкриває критерії, чи у разі їхньої відсутності.

Критерії – це мірило, ознака, на основі якої здійснюється оцінка якої-небудь якості.

Критерії оцінки виховання – ознаки, на основі яких можна робити висновок про рівні вихованості людини, оцінити результати виховного впливу.

За якими ж показниками вчитель може визначити ефективність процесу засвоєння моральних знань учнями? Відповідь на це питання ми знаходимо в брошурці за редакцією І.Д. Беха та С.Д. Максименка «Критер моральної вихованості молодших школярів»:

Оперування моральним поняттям при аналізі тієї чи іншої конкретно моральної ситуації, взятої з художнього твору, навколишнього життя чи власного морального досвіду.

Уміння дати визначення понять, що свідчить про усвідомлення школярем істотних ознак.

Кількість моральних понять, якими оперує учень.

Вихованість характеризується показниками, кожен з яких служить узагальненим критерієм оцінки наявності в школяра відповідної якості.

Відомо, що не всі учні володіють у повній мірі загально значущими якостями: в одних такі якості добре розвинуті, виявляються у найрізноманітніших ситуаціях, у інших можна виявити лише окремі ознаки цих якостей, у третіх їх може взагалі не бути. Для педагога ця відмінність має досить важливе значення, так як характеризує ефективність процесу виховання, означає зміст та нтенсивність подальшої виховної роботи з учнівським колективом й окремими учнями. У зв'язку з цим стає явним необхідність кількісної оцінки вихованост школярів.

Зараз все більше дослідників намагаються розробляти методики, як дозволяють більш або менш вірогідно виявляти рівень вихованості школярів до та після експерименту і на цій засаді робити висновки про його доцільність. Однак, подібні методики, як правило, носять приватний характер, потребують багато часу, сил, спеціальної підготовки, що виключає можливість їх використання в масовій шкільній практиці.

Так як вихованість особистості – властивість складна, багато елементна, яка включає цілий ряд різноманітних показників, єдиного критерію для оцінки явно недостатньо. Оскільки вчитель формує у своїх вихованців комплекс різних якостей, він повинен мати достатньо повне уявлення про кожну якість, про найбільш типові форми її виявлення, тобто керуватися чіткими та змістовними критеріями по кожному показнику окремо.

Критерії оцінки розвитку одних й тих же якостей будуть у певній мірі різні для школярів різних вікових ступенів.

Виступаючи в ролі мірила, норми, критерій служить як би ідеальним зразком, еталоном, виражає вищий, найбільш досконалий рівень явища, що вивчається. Порівнюючи з ним реальні явища, можна встановити ступінь їх відповідності, наближення до норми, ідеалу. Але для цього критерій повинен бути достатньо розгорнутим, тобто включати в себе певні компоненти, якісь одиниц виміру, які дозволяють, заміряти» дійсність, порівнювати її з нормами.

Розгорнутий критерій представляє собою сукупність основних ознак, які розкривають норми, вищий рівень розвитку відповідної якості особистост школяра конкретної вікової ступені. Отже, являючись компонентом критерію, ознака в цьому випадку виступає як конкретне та типове проявлення одного з стотних боків, рис якості особистості, за допомогою якого можна, признати» наявність цієї якості, судити про рівень її розвитку.

Таким чином, щоб відповідати своєму призначенню, ознаки повинні в сукупності по кожному критерію всебічно розкривати сутність відповідної якості, яка застосовується до особливостей і можливостей школярів певного віку; охоплювати всі основні види їх діяльності (навчання, труд, суспільна праця, дозвілля, вільне спілкування); характеризувати поведінку школярів у різних ситуаціях – в школі, дома, на вулиці; відображати достатньо стійкі, прояви якості, яка повторюється; бути порівняно легко спостережливим.

Всяка якість особистості може вважатися такою при умові, якщо вона фактично виявляється у відношення, діях та вчинках. Всебічне вивчення цього питання дає підґрунтя зробити висновок про те, що ознаками, які в сукупност складають критерії оцінки розвитку певних якостей, можуть служити стійк відношення, які відображають специфіку тієї чи іншої якості особистості, повторюють суттєві дії особистості, а також чітко виражені результати звичних дій.

Серед ознак показників вихованості важливе місце належить відношенням особистості, які характеризують її зв'язки з яким-небудь боком дійсності.

Велике значення для об'єктивної характеристики рівня вихованост мають мотиви здійснених вчинків і поведінки людини.

Однак, оскільки в даному випадку мова йде про школярів, доводиться зважати, що дітям звичайно скрутно пояснити мотиви своїх вчинків, які часто носять ситуативний характер.

Однак існуючі труднощі з'ясування мотивів дій школярів не повинн служити перешкодою для вивчення ефективності їх виховання: типові вчинки школярів, їх повсякденна поведінка дає достатньо матеріалу для об'єктивного судження про їх вихованість, служить цілком надійними ознаками, як характеризують дійсність виховної роботи.

Критерії оцінки вихованості не тільки мають теоретичне значення, але й призначені головним чином для використання в масовій практиці, кількість ознак повинна бути обмеженою певними розумними межами. Для вирішення цього питання важливо мати на увазі, скільки всього рівнів розвитку кожної якост доцільно виявляти та фіксувати. Чим більша кількість рівнів, тим, детальніше повинні бути критерії, які відображають всі рівні, і тим більшу кількість ознак вони повинні вміщувати.

В принципі рівнів вихованості по кожній якості може бути як мінімум два і максимум необмежена кількість. Цілковито очевидно, що максимум у даному випадку не реально; значить, оптимальним може бути кількість рівнів від двох і більше. Якщо, наприклад, прийняти два рівня, то один з них має смисл вважати вищім, який відповідає критерію, а другий – нижчим, який відобража мінімальний розвиток якості. Однак на практиці часто приходиться зустрічати школярів, для яких є характерним середній рівень вихованості. Таким чином можна казати про три рівні, що відповідає трьом оцінкам поведінки школярів, як використовують в школі.

Використовуючи в процесі вивчення ефективності виховання школярів три рівня, педагог має можливість отримати необхідні відомості для обґрунтованого планування та організації наступної виховної роботи в класі.

Тому, з метою організації морального виховання в початковій школ М.І. Монаховим було розроблено критерії оцінки вихованості молодших школярів:

Патріотизм: інтерес до минулого та теперішнього рідного краю; любов та бережливе відношення до природи; любов до своєї школи.

Товариство: наявність друзів; добровільна участь в колективних заняттях, іграх; прагнення поділитися своїми радощами, прикрощами з товаришами; готовність безкорисно допомогти товаришу; прагнення не підвести свій клас.

Повага до старших: ввічливість; покірність; виявлення посильно допомоги вчителям, батькам, дорослим.

Доброта: дружелюбність; дбайливе відношення до малюків; готовність поділитися іграшками, книгами тощо з товаришами; любов до тварин.

Чесність: щирість; правдивість; звичка не брати без дозволу чуж речі; добровільне зізнання в своїх вчинках; виконання обіцянок.

Працелюбність: сумлінне навчання; сумлінне виконання обов'язків по домашньому господарству; активна участь в колективному самообслуговуванні, в суспільно корисній праці; інтерес до занять по труду.

Бережливість: охайний зовнішній вигляд; утримання в порядку особистих речей; бережливе відношення до шкільного майна.

Дисциплінованість: виконавчість; дотримання правил поведінки в школі, на вулиці, вдома, в суспільних місцях; виконання потреб колективу класу.

Старанність: акуратне відвідування учбових занять; уважність та старанність на уроках; регулярне та сумлінне виконання домашніх завдань.

Допитливість: інтерес до всього нового, невідомого; звертання з питаннями до оточуючих; любов до читання; гарна успішність у навчанні.

Любов до прекрасного: активна участь в художній самодіяльності; нтерес до занять з мистецтва; властивість помічати красу; прагнення все робити гарно.

Прагнення бути сильним, спритним, загартованим: виконання розпорядку дня та правил особистої гігієни; щоденне виконання ранково гімнастики; інтерес до занять фізкультури; активна участь в спортивних іграх.

Проаналізувавши педагогічну літературу ми визначили:

Ø   сутність поняття, моральне виховання»;

Ø   структуру морального виховання;

Ø   розкрили значення понять, моральна культура» та, моральні норми»;

Ø   особливість формування моральної культури та моральних норм у початковій формі;

Ø   критерії оцінки вихованості молодших школярів.

2.1 Здійснення морального виховання у практичній роботі вчителя на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі

На уроках в постійному спілкуванні з учителем і ровесниками формується моральність дитини, вважає А.А. Калюжний, збагачується його життєвий досвід. Хвилювання молодших школярів, їх радощі та образи пов'язані з навчанням. На уроці взаємодіють всі основні елементи виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація. Виховує весь процес навчання на уроці, а не так звані виховні моменти.

Досліджуючи проблему морального виховання на уроках образотворчого мистецтва ми спиралися на поняття, творчість», творча діяльність учнів», теорію розвитку особистості і визначили систему моральної вихованості учнів, акцентували увагу на трьох взаємозв'язаних і взаємообумовлених між собою компонентах: мотиваційно-ціннісному, змістовному і процесуальному з відповідними їм показниками і критеріями.

Таблиця 1 – Система моральної вихованості учнів

Компоненти	Критерії	Показники
Мотиваційний	Ціннісне відношення і правильне розуміння основ образотворчого і прикладного мистецтва. Усвідомлення значущості мистецтва.	1. Інтерес до видів і стилів образотворчого і прикладного мистецтва. 2. Наявність естетичного смаку. 3. Потреба у вивченні мистецтва.
Змістовний	Навчання основам мистецтва на уроках ОМ. Самоаналіз ндивідуальної творчої діяльності і підвищення моральності і працьовитості	1. Знання основ образотворчого і прикладного мистецтва. 2. Знання розуміння законів композиції, симетрії, перспективи, кольору, світла тіні. 3. Орієнтування у виборі творчих робіт і технологій.
Процесуальний	Знання уміння самооцінки на основі виявлених критеріїв. Придбання знань по основах образотворчого і прикладного мистецтва, досконалість моральних якостей і трудових навичок.	1. Уміння правильно оцінювати власна праця. 2. Уміння обробляти отриману інформацію і видавати практичні результати. 3. Уміти передавати через свої роботи переживання, емоції певного стану.

Як видно з таблиці, мотиваційний компонент відбиває тривалість, нтенсивність і потребу в реалізації шуканих якостей особи. Змістовний компонент покликаний формувати систему відповідних знань, і є основою морального виховання молодших школярів засобами образотворчого мистецтва. Прояв змістовного компонента виражається в здатності переводити теоретичні знання у власну творчу діяльність. Процесуальний компонент пов'язаний з показниками, що забезпечують якість індивідуальної роботи.

Вищим моментом морального виховання учнів, на наш погляд, можна рахувати розвиток потреби до прекрасного, інтересу до мистецтвознавства, потреба працювати, що безперечно впливає на моральний розвиток особистості. Мотивація творчої діяльності засобами образотворчого мистецтва буде продиктована вираженням власного погляду на світ. Стійкий мотив самовираження, самовиховання учнів сприяє формуванню високохудожнього естетичного смаку і морально культури.

Аналіз учбових програм з образотворчого мистецтва» показав, що передуюча нинішнім учбова програма передбачала чотири види занять: малювання з натури, декоративне малювання, малювання на теми і бесіди про мистецтво. Сучасні ж шкільні програми по образотворчому мистецтву в деякій мірі не зберігають послідовності тематик і співмірність кількості виділених годин на кожну тему. Завданням викладання образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі на сьогодні є формування художньої культури учнів як невід'ємній частини культури духовної. Як позитивний момент потрібно відмітити, що в діючих навчальних програмах знаходиться велика кількість нового матеріалу по вихованню у учнів моральності, патріотизму, художнього смаку, традицій і культурних цінностей українського народу.

Проаналізувавши програми по образотворчому мистецтву ми дійшли наступних висновків. Нові програми і методики зберегли «головний стержень» старих програм 90‑х років, які відрізняються своєю методикою, ясністю стислістю викладу. Після придбання незалежності нашої держави з'явилися нов програми по образотворчому мистецтву які доповнилися специфікою нашого суспільства, його історією, серед яких теми, пов'язані з історичними аспектами образотворчого мистецтва України. Це дало можливість учням більше дізнатися про свою країну і поглибити інтерес до образотворчої діяльності.

Виходячи з вищесказаного, нами виділені наступні моменти, на як ми звернули увагу в процесі спостереження за роботою вчителів початкових класів та образотворчого мистецтва в школі:

1. Гідністю історії школи є власні традиції, що склалися. Традиц створюються при єдності педагогічних вимог, за наявності педагогічного контролю, при вступі самоврядування, що забезпечує повсеместность традиційного дотримання моральних норм. Моральні поведінкові традиції численн різноманітні за формою. Але суть їх єдина: вони охороняють інтереси особи реалізують ідею цінності людини, де товариська підтримка, уважність, турбота, великодушність є природними нормами взаємин між людьми.

2. Позаурочна діяльність (гуртки, клуби і класний годинник) по нтересах є однією з найважливіших форм виховної роботи, що дозволяє учням задовольнити свої потреби в самореалізації, в усебічному розвитку, в спілкуванні і відпочинку. Головними особливостями є свобода вибору занять, творчий характер діяльності і побудова їх на основі вільного спілкування.

Класна година припускає прояв творчого характеру діяльност педагога, що створює психологічно комфортну атмосферу для учнів. Час і місце проведення класної години не повинні строго регламентуватися. Вибір форм його проведення диктується метою і завданнями, які ставить перед собою педагог.

3. У школі створюється виховуюче предметне середовище: оформлення кабінетів, наочних посібників, участь в творчій роботі школи. Відвідування багатьох шкіл показало, що їх оформлення велося при активній участі самих учнів. У кожній школі можна побачити своє специфічне оформлення, не схоже на нших; використовується орнаменталистика: стіни і стелі класів, вестибюлів розписуються національним орнаментом за допомогою спеціально виготовлених шаблонів. Використовуються пейзажі, що відбивають природу України. Обов'язковим елементом є стенди. Зміст стендів відбиває специфіку учбових кабінетів. Загальний стиль оформлення кожного кабінету залежить від його призначення.

4. Образотворча діяльність учнів, як і в процесі пізнання, починається з відчуття і сприйняття. У цьому процесі учень пізнає загальн закономірності зв'язку в предметах і явищах, які іноді недоступні відчуттю сприйняттю. Таке уявлення про зображуване, складається до процесу роботи на образотворчій поверхні. Проте в процесі діяльності в практичній роботі постійно присутні такі розумові операції як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція, конкретизація і д.р. Таким чином, образотворча діяльність розвива формує мислення, сенсорну гостроту спостереження, які у поєднанні з уявою слугують основою розвитку образного мислення учнів, і впливають на розвиток моральних якостей.

5. Зв'язок образотворчого мистецтва з іншими предметами незаперечний. На уроках учитель використовує наочність у вигляді історичних картин, різноманітних архітектурних макетів, схем, тим самим, виховуючи в учнях розуміння високого призначення мистецтва, розкриваючи перед ними багатий неповторний потенціал образотворчого мистецтва.

6. Сім'я – це світ, в якому майбутній громадянин починає сво перші кроки на шляху до соціалізації. Світоглядні, моральн соціально-політичні цінності передаються дітям від батьків. Важливим завданням батьків є контроль і організація в спільній діяльності з дітьми, виконання різного роду декоративно-прикладних робіт з привиттям сумлінності, порядності, охайності, моральності. Моральні якості закладаються в сім'ї.

Моральне виховання школяра залежить від сформованості його світогляду, яке складається на основі поглядів, переконань, ідеалів. Батьки педагоги, враховуючи цю взаємозалежність, сприяють формуванню у дітей особливого морального відношення до різних явищ навколишнього життя. Вони сам мають бути зразками для своїх дітей, оскільки відомо, що авторитет дорослого чинить великий вплив на дитячу особу.

У рамках цього дослідження ми визначили умови для забезпечення активізації дидактичних процесів в руслі морального навчання. Це обумовлено розкриттям процесу оцінки самого ходу формування знань учнів, в якому можна скористатися спеціальною методикою спостереження за процесом навчального заняття, побудованого нами на основі теорії засвоєння. Початковими положеннями для її побудови є:

– час на кожне учбове заняття необхідно планувати доцільно, без втрати;

– мета заняття, представлена в перерахованих вище показниках, має бути досягнута у рамках встановленого часу, за розрахунковий час;

– методика планування і спостереження за ходом заняття ма бути простою, надійною і доступною для аналізу;

– показник якості навчання має бути кількісним і легко обчислюваним.

Таким чином, ми вважаємо, що ці початкові положення дадуть учителям можливість точного орієнтування на уроці, що дозволить їм уявити соб загальну картину реального навчального процесу з конкретними результатами праці.

Розвиток моральних якостей учнів, образотворчого мистецтва, проходить ряд етапів. Ці етапи починаються з ознайомлення учнями про вихованість до повного опанування понять і умінь застосовувати отримані знання в житті. У учнів однієї вікової групи засвоєння моральних знань тісно пов'язане з їх особливостями і це визначає наявність значних розбіжностей в рівнях засвоєння моральної вихованості.

Основними принциповими положеннями під час практичної роботи були: різноманітність трудової діяльності, тісне спілкування з природою; сприйняття мистецтва як умова морального становлення, збагачення творчого потенціалу особи; доброзичлива обстановка в колективі; особистий приклад педагога і пошана гідності учнів; наслідуванню принципу «якомога більше вимоги до людини якомога більше пошани до неї».

Уроки образотворчого мистецтва сприяють не лише моральному вихованню, але і загальному духовному розвитку учнів. «Усе, що тільки можливе, надавати для сприйняття почуттями: видимим – для сприйняття зором, чутним – слухом, запахи – нюхом, підмет смаку – смаком, доступне дотику – шляхом дотику. Оскільки пізнання починається з відчуття, відчуття засвідчує і передає пам'яті», писав Я.А. Коменский в «Великій дидактиці».

Як показали результати нашого дослідження, розвиток учнів буде найбільш ефективним, якщо практичну роботу підбирати індивідуально підкріплювати її теоретичним матеріалом. Виховний і розвиваючий потенціал занять з образотворчого мистецтва знижується, якщо учень не має можливост проявляти свою уяву, виразити в роботі свої думки і почуття. При виготовленн або зображенні якого-небудь виробу дитина вчиться встановлювати послідовність виконання дій, сполучаючи теоретичні знання з роботою руками. Для полегшення роботи учня можлива наслідувальна діяльність, але тільки на перших етапах складно роботи, оскільки надмірне її використання, на наш погляд, знижує рівень нтелектуальної діяльності учнів.

Традиційна система навчання на уроках образотворчого мистецтва припускає, передусім, розвиток навчально-пізнавальних умінь і уяви школярів. Але ми вважаємо, що сучасні уроки образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва можуть стати справжніми уроками творчості. Саме така творча діяльність значною мірою сприятиме вихованню у учнів «зерна моральності», пошани і любові до праці і інших якостей, сприяю прагненню опанувати знання.

Висновок

Проведена нами робота підтвердила актуальність вибраної нами теми дослідження «Моральне виховання учнів на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі». В умовах оновлення політичної, соціальної і духовної сфер життя нашого суспільства величезна роль належить освіті і вихованню підростаючого покоління. Підвищення ролі моральної вихованості людей завжди висувалося як завдання державної значущості, ставало об'єктом дослідження діячів культури, літератури і мистецтвознавців, педагогів і психологів. Проблема морального виховання учнів є актуальною на сьогодні.

Моральне виховання – одна з найважливіших сторін багатогранного процесу становлення особи, освоєння індивідом моральних цінностей, вироблення ним моральних якостей, здатності орієнтуватися на ідеал, жити згідно з принципами, нормами і правилами моралі, коли переконання і уявлення про належне утілюються в реальних вчинках і поведінці.

На основі проведеної нами дослідження ми дійшли наступних висновків:

– моральне виховання – це цілеспрямоване формування морально свідомості особи, розвиток гуманних якостей, наслідування правил і норм правильної поведінки. Це одні з важливих складових структури особи в цілісному педагогічному процесі школи. У свою чергу, формування моральності – це проникнення в духовний світ вихованця, розуміння його і вплив на нього щонайтоншими засобами – словом і красою; усвідомлення особою етичних норм, принципів; моральних цінностей, здатність до позитивних або негативних переживань, тобто її внутрішнє відношення усьому оточенню.

На основі моральних знань, оцінок дій і вчинків, поведінка людей розвивається моральні почуття учня, які сприяють появі прагнення стати краще.

Школа є значущим середовищем розвитку дитини, вона багата можливостями формувати учнях. В той же час, великою проблемою для сьогоднішнього дня є недостатність виховання нового покоління саме в естетично-моральному напрямі. У зв'язку з цим перед сучасною школою ставиться завдання підготовки відповідального громадянина, здатного самостійно оцінювати що відбувається і будувати свою діяльність відповідно до інтересів навколишніх його людей.

Рішення цієї задачі пов'язане з вдосконаленням стійких моральних якостей особи школяра. Здійснення морального виховання учнів необхідно в навчально-виховній роботі школи, оскільки, виховуючи моральність учнів, ми виховуємо патріота своєї держави, трудівника, інтернаціоналіста.

Цілеспрямоване педагогічне керівництво процесом виховання у школярів моральності припускає глибоке розуміння учителем психологічної сут переконань, їх структури, місця в системі інших регулювальників поведінки на певних етапах розвитку дитини.

При відборі навчального матеріалу принципово важливе значення ма виявлення морального, естетичного змісту різноманітних художніх явищ, що яскраво простежується в практичній роботі. Систематичне освоєння художньо спадщини допомагає усвідомлювати мистецтво як духовний літопис людства, як пізнання людиною правди про природу, суспільство, як пошук істини.

Наше дослідження підтвердило, що виховання моральност працьовитості у учнів засобами образотворчого мистецтва, художній ндивідуальності, залучення до історії і культури образотворчого і прикладного мистецтва сприяє вихованню усебічно розвиненої, високоморальної особи.

Моральне виховання учнів – це багатоплановий багатогранний процес, який передбачає єдність навчання мові образотворчого мистецтва, а також широких естетичних і моральних знань. Саме у інтеграції різних областей знання поляга цінність виховання.

Виховання моральності вимагає поетапності у поєднанні із структурно-упорядкованою системою методів. Художня і образотворча творчість учнів проходить певні стадії свого розвитку, обумовлені віковими особливостями розвитку уяви і пов'язані з іншими психофізичними особливостями школярів.

На основі проведеного дослідження можна сформулювати наступні рекомендації:

– коригування змісту учбового предмету образотворчого мистецтва з метою збагачення їх змісту завданнями, спрямованими на розвиток показників моральної вихованості і вдосконалення способів морального виховання в практичній діяльності учнів;

– організація цілеспрямованої роботи по моральному вихованню учнів засобами образотворчого мистецтва;

– розширення спектру гурткових занять, пов'язаних з образотворчим мистецтвом;

– вибудовування системи морального виховання учнів з урахуванням їх вікових і індивідуальних особливостей.

Проведене нами дослідження не претендує на вичерпне рішення усіх аспектів проблеми, що вивчається, а представляє один з підходів до його вирішення. У перспективі можуть бути досліджені проблеми системного поглибленого вивчення окремих показників моральної вихованості учнів засобами образотворчого мистецтва упродовж усіх років навчання в школі; В той же час пошук оптимальних методів і прийомів вдосконалення моральної вихованості учнів в різних навчальних закладах сприятиме вирішенню цієї актуальної проблеми.