Курсовая работа: Моральне виховання учнів на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі
Курсовая работа: Моральне виховання учнів на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі
Вступ
Актуальність дослідження. Нині українське суспільство прагне до створення системи утворення світового класу. Намітилися нові перспективи для вдосконалення його якості. У цьому контексті актуалізується проблема посилення ціннісного сенсу освіти як провідного чинника прогресу суспільства. Ця лінія чітко позначена в державних документах., Концепція національного виховання» декларує, що стратегічним орієнтиром в освіті повинна стати ідея формування людей нової генерації з нноваційним творчим типом мислення, з розвиненою світоглядною культурою, з етично відповідальним відношенням до світу. У зв'язку з цим перед сучасною школою ставиться завдання виховання відповідального громадянина, здатного самостійно оцінювати дійсність і будувати свою діяльність відповідно до нтересів навколишніх його людей. Рішення цих завдань пов'язане, передусім, з формуванням стійких моральних якостей особи школяра.
Динамічна і іноді непередбачувана соціально-політична обстановка в країні значно ускладнила характер і тенденції освіти і, пред’являючи до нього нові вимоги, висуває на одне з перших місць проблеми морального виховання. В умовах ринкових стосунків потрібні не лише самостійність, гнучкість, діловитість кожного члена суспільства, але і виховання нової особи, орієнтованої на загальнолюдські моральні цінності, що сприяє успішному розвитку особистості. В той же час вивчення передового досвіду і відповідної літератури показало, що здійснення цього процесу найефективніше в шкільному віці, через залучення дітей до образотворчого мистецтва. Саме цілеспрямована навчально-виховна робота в школі створює унікальну можливість розширити пізнавальні якості, кругозір через виявлення інтересу до образотворчого мистецтва.
Моральне виховання підростаючого покоління є багатоплановим багатогранним процесом, пов'язаним з іншими аспектами педагогічної діяльності. Вивчення відповідної вітчизняної і зарубіжної наукової літератури да можливість скласти уявлення про моральний ідеал, гуманізм особи.
У педагогічній літературі досліджувана нами проблема знайшла віддзеркалення у фундаментальних дослідженнях Крупской Н.К., Макаренко А.С., Луначарського А.В., Сухомлинського В.А., Архангельського А.М., Болдирєва Н.М., Харламова И.Ф. Амонашвілі Ш.А., Рувинського Л.І. та н., в яких виявляється суть основних понять теорії морального виховання, вказуються шляхи його подальшого розвитку.
Ряд досліджень освітлюють різні напрями морального виховання: Іманов А.К., Івахнова Л.А., Калюжний А.А. Кокозева К.Ш., Лисенко Т.Ф., Бутенко Н.І., Жупанін С. І., Ільїнська Н.И., Максимова Н.А.
Численні дослідження учених свідчать, що проблеми морального виховання учнів є предметом пильної уваги спеціальних наукових досліджень. Вищеназвані учені, що здійснювали вивчення важливих педагогічних питань, внесли значний вклад до розробки історії і теорії морального виховання.
Підкреслюючи цінність розробок вітчизняних і зарубіжних педагогів, слід зазначити, що у вітчизняній педагогічній науці на сьогодні все ж недостатньо досліджень щодо морального виховання учнів початкової школи засобами образотворчого мистецтва.
Отже, що і зумовило проблему дослідження, що полягає в розробц теоретично обґрунтованого підходу до розуміння суті і особливостей морального виховання учнів і шляхів його реалізації на практиці. Виходячи з актуальност проблеми, її недостатній розробленості в педагогічній науці визначена тема мого дослідження «Моральне виховання учнів на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі».
Мета дослідження: теоретичне обґрунтування змісту і ефективних шляхів морального виховання учнів засобами образотворчого мистецтва в початковій школі.
Об'єкт дослідження: навчально-виховний процес в початковій школі.
Предмет дослідження: моральне виховання учнів на уроках образотворчого мистецтва.
Гіпотеза дослідження: якщо в навчально-виховному процесі школи активно розвивати моральні якост учнів через уроки образотворчого мистецтва, то це істотно підвищить рівень їх морального виховання, розширить кругозір і пізнавальні інтереси, внаслідок чого буде створено цілісне освітньо-виховне середовище.
Завдання дослідження:
1. Розкрити історичн психолого-педагогічні основи морального виховання учнів.
2. Виявити можливості уроків образотворчого мистецтва в процесі морального виховання учнів молодшого шкільного віку.
Методологічною основою дослідження є філософські положення по теорії пізнання, теорії особи в формуванні, соціальній суті виховання; особистісно-діяльнісний, особово-орієнтований, культурологічний і компетентністний підходи; теорія цілісного педагогічного процесу.
Джерела дослідження: праці педагогів, філософів, психологів, методистів по проблемах морального виховання учнів; закони, постанови і інші нормативні документи в област освіти, державні стандарти середньої освіти, досвід роботи вчителів школи.
Методи дослідження: аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури з проблеми морального виховання; порівняльний аналіз, дослідження офіційних матеріалів в област освіти; вивчення шкільної документації, учбових планів, програм, творчих робіт учителів; аналіз робіт учнів, методи спостереження.
1. Моральне виховання школярів як психолого-педагогічна проблема
1.1 Проблема морального виховання у психолого-педагогічній літературі
Мислителі різних віків трактували поняття моральності по-різному. Ще в давній Греції в своїх працях Арістотель про моральну людину писав:, Морально прекрасною називають людину досконалої гідності… Адже про моральну красу говорять з приводу доброти: морально прекрасним називають справедливу, мужню, благородну і взагалі володіючу всіма добротами людину.»
А Ніцше вважав:, Бути моральним, етичним – означає бути покірним давно встановленому закону чи звичаю»., Мораль – це перевага людини перед природою». В науковій літературі вказується, що мораль з’явилась на початку розвитку суспільства. Визначну роль в її виникненні зіграла трудова діяльність людей. Без взаємодопомоги, без визначених обов'язків по відношенню до роду людина не змогла б встояти в боротьбі з природою. Мораль виступає як регулятор взаємовідносин людей. Керуючись моральними нормами, особистість тим самим спонукає до життєдіяльності суспільства. В свою чергу, суспільство, підтримуючи розповсюджуючи ту чи іншу мораль, тим самим формує особистість відповідно до свого ідеалу. На відміну від права, яке має діло з областю взаємовідносин людей, але спираючись на примус зі сторони держави. Мораль підтримується силою суспільної думки і звичайно виконується в силу переконання. При цьому мораль оформляється в різних заповідях, принципах, де сказано як треба поводитись. З всього цього ми можемо дійти висновку, що старшій людині буває тяжко обирати, як повестись в тому чи іншому випадку не, впавши обличчям в багно».
А що ж говорити про дітей? Ще В.О. Сухомлинський говорив про те, що необхідно займатись моральним вихованням дитини, навчати, вмінню відчувати людину».
Василь Олександрович говорив:, Ніхто не вчить маленьку людину: Будь байдужим до людей, ламай дерева, попирай красу, вище за все став сво особисте». Все діло в одній, в дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру – вчать уміло, розумно, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать злу (дуже рідко, але буває і так), в результат буде зло. Не вчать ні добру, ні злу – все одно буде зло, тому що і людиною треба зробити».
Сухомлинський вважав, що непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і ранній юності, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише при умов яскравої наглядності, очевидності моральної суті того, що вона бачить, робить, спостерігає.
1.2 Сутність морального виховання
Важко назвати щось більш важливе для людини, ніж її взаємини з ншими людьми. Від характеру цих взаємин багато що залежить в нашому житті: настрій, моральне самопочуття, працездатність тощо. Стосунки з оточуючими дають можливість бачити смисл свого існування, усвідомлювати себе як частку людського суспільства. Людина, як суспільна істота, немислима поза взаєминами з іншими людьми. Саме завдяки спілкуванню і певним взаєминам, що складаються в процес цього спілкування, людський індивід поступово стає особистістю, яка здатна усвідомлювати не лише інших, але й саму себе, свідомо й активно регулювати власну діяльність та поведінку, впливати на оточуючих, враховувати їх прагнення, інтереси.
Виховання – цілеспрямований свідомий процес формування гармонійно особистості, що включає формування гуманності, працелюбства, чесності, правдивості, дисциплінованості, почуття відповідальності, власної гідності, виховання патріотизму, любові до Батьківщини. Процес виховання відображу становлення кожної людини.
Мораль – це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-яко ситуації на демократичних засадах. Мораль – це імперативно-оцінний спосіб ставлення людини до дійсності, котрий регулює поведінку людей з огляду на принципове протиставлення добра і зла.
У складному процесі формування всебічно розвиненої особистост чільне місце належить моральному вихованню. Моральне виховання – виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм принципів моралі, участь у практичній діяльності.
Виходячи із загальнолюдського змісту моральності, можна сказати, що загальнолюдська мораль – це не сукупність незмінних норм і принципів, що споконвіку відомі кожній людині або спільноті, а система, яка поповнювалась, розширювалась, змінювалась протягом віків, збагачуючись новими критеріями, новим смислом. А, отже, не можна вважати поняття, загальнолюдська мораль» як щось однозначне, яке має неухильно здійснюватись, оскільки її суть спрямованість залежить тільки від людини. Суб'єкт морального виховання у процесі розвитку і спілкування вже володіє певним моральним досвідом.
Організація життєдіяльності молоді потребує безпосереднього впливу на неї і взаємодії з нею. Це має стати своєрідним фундаментом, на якому базується і діяльність, і спілкування, і стосунки, і поведінка молодих людей. Соціальний розвиток сучасної молоді потребує рішучого переведення його з позиції виконавця у позицію активного учасника, співавтора, автора співвиконавця всього виховного процесу. Адже відома істина стверджує, що бездумний виконавець ніколи не стане господарем ситуації.
В реальному житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості молоді, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності.
Два інститути грають першочергову роль в процесі морального виховання. Перший – це сім'я, де дитина закладає основи характеру сво особистості. Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний, по-перше, із сильними переживаннями, по-друге, вони постійніші, по-третє, в них закладаються підвалини всіх моральних ставлень людини до суспільства, до праці, до інших людей.
Другий – це школа та позашкільні навчально-виховні заклади. Позашкільні навчально-виховні заклади – це широкодоступні заклади освіти, як дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля. До них належать палаци, будинки, станції, клуби й центри дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацьк спортивні школи, школи мистецтва, студії, бібліотеки, оздоровчі та інш заклади.
Основною метою морального виховання, як сімейного виховання, так викладання у школі є прагнення передати знання та культурні традиції, навчити молодь розвиватися як особистість та збільшувати культурну спадщину. Нажаль, у цілому процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальн здібності, аніж культуру та духовність.
В процесі морального виховання важливими є розуміння наступних категорій.
Моральність – охоплює моральні погляди, переконання, почуття, стосунки, поведінку людей. Моральність треба розглядати у двох основних вимірах як складову історичного духовного досвіду, а також – у формі віддзеркалення цього досвіду в житті конкретних людей. У першому випадку механізмами регуляц моральної поведінки особи є історично вироблені норми (моральні норми, принципи, поняття добра), які вже існують у колективній свідомості як ідеальні. Але ці моральні механізми зовнішнього спонукання людини до моральної д приймаються нею не автоматично, а шляхом їх обґрунтування для самої себе. Завдяки цьому стає можливим «внутрішнє» моральне становлення особистості та моральної поведінки.
Моральна свідомість – одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини. Моральні переконання – пережиті та узагальнені моральн принципи норми.
Моральні почуття – запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості. Моральні звички – корисні для суспільства стійкі форми поведінки, що стають потребою і здійснюються за будь-якої ситуац та умов. Моральна спрямованість – стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, мотивах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.
Коли мова йде про людину, то звичайно мається на увазі два аспекти людської природи: те, що називаємо розумом чи душею – внутрішній аспект, та фізичне тіло – зовнішній аспект. Кожна людина володіє цими двома аспектами, один з яких спрямований на реалізацію фундаментальних духовних цінностей стини, добра, краси, любові, а інший, в свою чергу, піклується про фізичний комфорт: їжу, житло та одяг, котрі безумовно необхідні нам для виживання. Освіта має змогу надати молодому поколінню знання, які б дозволяли досягати успіху в матеріальній сфері. Також дуже важливо, щоб ці матеріальні блага були здобуті з використанням моралі та етики. Така освіта включає в себе виховання цінностей сім'ї, розвиток характеру, викладання того, як стати громадянином чи моральною особистістю.
Етика – наука про мораль, її природу, структуру та особливост походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві. Етика є методологічною засадою морального виховання.
Процес морального виховання ґрунтується на певних принципах. Принципи виховання – керівні положення, що відображають загальні закономірност процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу. Основні принципи такі:
· цілеспрямованість виховання передбачає спрямування виховної роботи на досягнення основної мети виховання – всебічно розвиненої особистості, підготовки її до свідомої та активної трудово діяльності;
· обов'язковий зв'язок виховання з життям. Суть принципу полягає в тому, що виховна діяльність ма орієнтувати особистість на необхідність жити у суспільстві;
· дність свідомості та поведінки у вихованні. Поведінка людини – це її свідомість у дії. Виховання такої єдності свідомості – складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної поведінки набагато складніше, ніж виховання свідомості;
· виховання в праці. В основ цього принципу – ідея, що формування особистості безпосередньо залежить від діяльності, від особистої участі в праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість, як прагнення дитини до активної діяльності;
· комплексний підхід у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання самовиховання;
