Курсовая работа: Методика підготовки борців до змагань

Розвиток швидкісних якостей. Головна особливість швидкісних якостей полягає в тому, що найкраще вони розвиваються в умовах змагань і великою мірою залежать від стану нервової системи, сили та еластичності м'язів, амплітуди рухів у суглобах, досконалості спортивно техніки, а під час тривалого виконання вправ — і від витривалості. Поліпшенню швидкісних якостей борця значною мірою сприяють вправи на розвиток сили та швидкості реакції, удосконалення техніки виконання прийомів, захистів контрприйомів, вправи для загального розвитку.

Вправи для розвитку швидкісних якостей, як правило, виконують у першій половині уроку (заняття), тобто до відчуття втоми. Підскоки й стрибки краще застосовувати у підготовчій частині.

Для тренування вестибулярного апарату дуже корисні будь-які стрибки із заплющеними очима. Проте, включаючи х у комплекси вправ, починати краще з найпростіших. Дозування вправ ндивідуальне.

Загальні вправи для розвитку швидкості

Максимально швидко прореагувати на сигнал "Руш!", що його подає вчитель змахом руки. (Після команди пробігти 6 - 10 м.)

Максимально швидко пробігти 15 - 20 м.

Максимально швидко пробігти 30, 60 чи 100 м.

Стрибки в довжину та висоту (з місця й з розбігу).

Потрійний стрибок з місця й з розбігу.

Метання диска, списа, гранати, штовхання ядра.

Гра в баскетбол за спрощеними правилами.

Біг зі зміною ритму, витримуючи його певний чає.

Біг з прискоренням у визначеній частині залу.

Різні повороти, перекиди і стрибки за умовним (бажано зоровим) сигналом з поступовим збільшенням їх кількості.

Стрибки на одній і двох ногах.

Пересування боком вправо і вліво (виконувати дрібними, але частими стрибками).

Пересування "ялинкою" вправо та вліво (в колі, поклавши руки один одному на плечі й збільшуючи швидкість пересування до межі).

Біг із стрибками через партнерів — "суха лоза".

Підскоки з поворотом таза вправо-вліво з максимальним прискоренням частоти поворотів.

Стрибки на місці (кожний четвертий— якомога вище).

Та сама вправа, але з двома-трьома поворотами таза в повітрі.

Та сама вправа, але з двома змінами положень випрямлених ніг уперед-назад у повітрі.

Та сама вправа, але з поворотом на 360 ° і більше.

В.п.— упор лежачи. Відштовхнутись від килима двома руками, зробити два оплески в долоні до приземлення (торкнутись руками стегон, сплеснути в долон за спиною).

В.п. — широкий випад. Підскок поштовхом двох нір з подвійною зміною їхнього положення до приземлення [4, 66].

Спеціальні вправа для розвитку швидкісних якостей

1. Імітаційні вправи:

а) імітація вивчених прийомів у стойці та партері;

б) імітація повороту спиною до партнера для кидків через спину (без нахилу) в різних варіантах положення ніг під час повороту (мал. 9);

 в) та сама вправа, але з нахилом уперед (без падіння); г) імітація кидків через спину з падінням;

д) виконання всіх описаних вправ (з сильним згинанням ніг на початку повороту та швидким їх випрямленням під час нахилу і падання (для кидків з низької стойки або проти суперника, невеликого на зріст);

е) в. п.— ноги на ширині плечей, руки на поясі, голова й плеч опущені.

Різко прогнутися, закидаючи голову назад (мал. 10).

Мал. 9. Імітація повороту спиною до партнера для кидків через спину

Мал. 10. Прогинання, закидаючи голову назад

Розвиток спритності. Спритність — комплексна рухова якість, наслідок високорозвинених можливостей центральної нервово системи та наявного запасу рухів. Основою розвитку спритності є постійне оволодіння все більш новими і більш складними щодо координації рухами.

Техніка спортивної боротьби, що вивчається й удосконалюється з партнером, - основний засіб розвитку борцівської спритності. Однак використання додаткових засобів — різних загальнорозвиваючих вправ — прискорює розвиток ц якості, а тому й вони рекомендуються для застосування в процесі уроків секційних занять (у підготовчій частині і в кінці основної).

Загальні вправи для розвитку спритності

З-поміж цих вправ особливо корисні акробатичні, зокрема такі, як: перекиди вперед, назад, убік (управо, вліво), стрибком; перекид стрибком через партнера або згорнуту мату; переворот уперед; те саме кілька разів підряд; перевороти в сторону; сальто вперед з розбігу.

Значно сприяють розвиткові спритності також спортивні ігри (баскетбол, футбол, гандбол, настільний теніс) і вправи зі скакалкою (стрибки на одній, двох ногах з подвійним обертанням скакалки при одному стрибку, зі схрещенням рук тощо) та з набивним м'ячем, зокрема, передача м'яча в парах і трійках двома та однією рукою; ловіння м'яча, що летить у різних напрямках (передавати й ловити м'яч можна з в. п. стоячи, сидячи або лежачи на спині чи на грудях).

Дозування навантажень при виконанні цих вправ має залежати від ндивідуальних особливостей учнів.

Розвиток гнучкості. Гнучкість — це рухомість у суглобах, тобто здатність суглобових зв'язок і м'язів, що оточують суглоб, розтягуватись. Гнучкість залежить від еластичності м'язів, зв'язок і сухожиль та форм суглобових поверхонь. Для гнучкості має значення й тонус м'язів — їхня напруженість у спокійному стані. При підвищеному тонусі зв'язки й м'язи завжди дещо укорочені, тобто погано розслаблені, і під час руху розтягуються недостатньо. Гнучкість безпосередньо впливає на техніку і тактику боротьби, на силу і швидкість. Добре розвинена гнучкість розширює діапазон техніки тактики, сприяє розвитку сили та швидкості, і навпаки, погано розвинена гнучкість збіднює арсенал технічних і тактичних дій [16, 188]. Розвиток гнучкості відбувається дуже повільно, бо не можна застосовувати багато вправ на одному у році. Зв'язки швидко втомлюються, настає відчуття болю. Отже, для розвитку гнучкості рекомендується виконувати невелику кількість вправ, але при частому їх повторенні. Вправи на гнучкість слід систематично повторювати, бо ця якість швидко втрачається. Кожну вправу на гнучкість треба повторювати кілька разів до відчуття втоми.

Загальні вправи для розвитку гнучкості

Для розвитку рухомості в суглобах у розминку включають деякі вільн вправи з великою амплітудою рухів і так звані розминочні, що застосовуються в підготовчій частині уроку. Можна порекомендувати, зокрема, такі: колові рухи тазом при фіксованих плечах (руки в різних положеннях); колові рухи тулубом (голова між піднятими вгору руками); розтягування в положенні випаду або шпагату (уздовж і впоперек); прогин у положенні лежачи на грудях, захопивши руками однойменні ступні ("жабка"), а потім — перевороти вліво вправо кілька разів підряд (мал. 11); прогинання, стоячи на крок від стіни (спиною до неї), опираючись руками в стіну і переставляючи їх до підлоги та в зворотному напрямку; схрещення ніг управо-вліво поштовхом з положення партеру (мал. 12); стоячи на колінах, нахилитися назад до торкання головою килима (прогнутися в попереку); стоячи на колінах, перекат уперед з переворотом через груди в положення мосту (мал. 13); те саме з положення стоячи; заведення ступн за голову за допомогою рук (поперемінно правої та лівої ніг); згинання розгинання рук, стоячи в положенні гімнастичного мосту.

Мал. 11. Положення "жабка": перевороти в сторони

Мал. 12. Схрещення ніг управо-вліво з положення партеру

Мал. 13. Переворот через груди з положення стоячи на колінах

Спеціальні вправи для розвитку гнучкості

До цих вправ у спортивній боротьбі належать вправи для опанування борцівського мосту: розкачування на мосту вперед ї назад; те саме з поворотом голови вправо і вліво; забігання довкола голови вліво і вправо.

Розвиток витривалості.

Витривалість — це здатність виконувати вправу довгий час, тобто довго протистояти втомі. Щоб розвинути витривалість, слід виконувати роботу до граничної втоми. На кожному уроці навантаження поступово підвищують, але важливо, щоб навантаження відповідали підготовленості учнів.

Загальні вправи для розвитку витривалості

Загальна витривалість сприяє розвитку спеціальної (за принципом переносу якостей). Отже, і для розвитку спеціальної витривалості корисн спортивні ігри (баскетбол, футбол, хокей, ручний м'яч); біг на середин дистанції та кроси в перемінному темпі і короткими спуртами (ривками); пересування на лижах по пересічній місцевості або на рівнині зі зміною темпу короткочасними прискореннями; "Борцівське регбі" (пересування на колінах з боротьбою за набивний м'яч).

Вправи для розвитку спеціальної витривалості.

Спеціальну витривалість удосконалюють за рахунок навантаження, що учень одержує під час навчально-тренувального двобою, а також при закріпленні техніки боротьби (з відповідною інтенсивністю й обсягом) [12, 79]. Розвиткові спеціальної витривалості сприяє застосування рівномірного, повторного, інтервального та змінного методів. Останні два методи використовують у тій частині уроку чи заняття, де навантаження найбільш нтенсивні. Після 3—5 хв інтенсивної роботи роблять 1—2-хвилинний відпочинок або знижують інтенсивність.

Ефективні також переходи під час навчально-тренувального або вільного двобою від спокійного темпу до максимального (5—10-секундні прискорення атакуючих дій, що йдуть одна за одною, завдяки яким борець прагне досягти успіху).

4. Дослідження оптимізації тренувального процесу на підставі вивчення індивідуальних реакцій спортсменів на тренувальн навантаження

Результати, як було отримано з використанням тренувального комплексу контрольних показників, дозволили виявити залежність між виконуваними тренувальними навантаженнями та змінами стану тренувальної працездатності борців протягом передзмагального мікроциклу тренування (табл. 1 ), підтвердили літературні дані про наявність таких взаємозв'язків та дозволили розширити отримані уявлення про побудову тренувального процесу у мікроциклах безпосередньої підготовки до змагань.

Таблиця 1. Зміст тренувального процесу на етапі підготовки до змагань (двотижневий цикл)

День тижня	Спрямованість тренування	Навантаження	Зміст окремого заняття
			1-е заняття	2-е заняття
Понеділок	Вдосконалення у техніці і тактиці	Середнє	Крос 35 хв. Спеціальн вправи – 40 хв.	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності: - стійка – 5 хв * 8, - партер – навчально-тренувальний бій – 5 хв. * 2
Вівторок	Швидкісно-силова, техніко-тактична	Максимальне	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності:  - партер – навчально-тренувальний бій – (5 хв. * 2) * 4	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності: - стійка – 10 хв.*8, - навчально-тренувальний бій – 8 хв. * 2
Середа	Відновлювальна	Мале	Парна баня, масаж	Прогулянка на місцевості – 90 хв.
Четвер	Швидкісно-силова, техніко-тактична	Велике	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності:  - партер – навчально-тренувальний бій – (5 хв. * 2) * 4  - бій - (30 с. *2)*4	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності: - стійка – 5 хв.*8, - навчально-тренувальний бій – 8 хв. * 2
П`ятниця	Вдосконалення у техніці і тактиці	Максимальне	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності: - стійка – 5 хв * 8, - партер – навчально-тренувальний бій – 5 хв. * 2	Килим: вдосконалення техніко-тактичної майстерності: - партер – (5 хв * 2) * 2  - бій - (30 с. *2)*4 стійка 8 хв., - навчально-тренувальний бій – 5 хв. * 2
Субота	Відновлювальна	Мале	Парна баня, масаж	Прогулянка на місцевості – 90 хв.
Неділя	Активний відпочинок	мале	Спортивн гри – 60 хв.

Виявлено, що реакції різних спортсменів на однакову тренувальну програму не співпадали (мал. 14.) Для одних спортсменів характерне зменшення швидкісно-силових показників на четвертий та шостий день мікроциклу, а зростання стану працездатност виявлялося на третій та п'ятий день мікроциклу. У інших борців пік працездатності приходився на четвертий та сьомий день мікроциклу. Це підтверджує думку про те, що процес підготовки борців високої кваліфікації ма здійснюватися суворо індивідуально, особливо у структурних утвореннях тренувального процесу на етапах безпосередньої підготовки до змагань.

Мал. 14. Динаміка показників максимальної сили борців у мікроцикл безпосередньої підготовки до змагань

З практичної точки зору, отримані результати цікаві тим, що показують неможливість оцінки повсякденної динаміки коливань стану спеціально працездатності борців за допомогою одного, навіть найінформативнішого показника Для цього необхідна роздільна комплексна оцінка стану різних фізичних якостей, функцій та систем організму спортсменів.

У процесі досліджень не вдалося знайти пояснюваних закономірностей про реакції борців різних вагових категорій на тренувальні навантаження, як використовувалися. Так, борці вагових категорій 54 - 63 кг виявилися найбільш стабільними у реакціях на заплановані тренувальні навантаження за показниками максимальної сили. Коливання показників сили, які реєструвалися, у різних спортсменів складали 11,4 % В той же час за показником індексу витривалості ці ж борці відрізнялися один від одного більшою мірою, ніж двох інших груп у вагових категоріях 69 - 85 кг та 97 - 130 кг (32 %).

У наших дослідженнях, не дивлячись на яскраво виражений індивідуальний характер реакцій окремих борців на тренувальну програму циклу безпосередньо підготовки до змагань, простежується певна загальна закономірність зміни працездатності у різні дні мікроциклу (мал. 15).

Мал. 15. Динаміка показника максимальної сили загальної групи борців у мікроциклі безпосередньої підготовки до змагань.

Привертає увагу те, що найбільш високі показники працездатності борців виявлялися на другий та сьомий день мікроциклу. Разом з цим, на другий день мікроциклу середні показники групи ставали дещо вищими, а дисперсія показників сили нижчою, ніж на сьомий день. Якщо розглядати цей факт з точки зору підготовки спортсменів до змагання, яке умовно планувалося на кінець тижня, тобто на сьомий день, то можна зробити висновок про те, що такий план побудови тренувань недостатньо досконалий, оскільки група борців, як єдине ціле, на другий день мікроциклу була у кращому стані — 89 % борців у цей день демонстрували найбільш високі показники відносно індивідуальних середніх за тиждень. В той час, як до умовного дня змагань вищо працездатності досягло лише 63 % спортсменів.

Разом з тим, аналіз індивідуальних реакцій спортсменів на окрем тренувальні навантаження, які використовувалися кожного дня у мікроциклі, дозволив зробити висновок про те, що у загальній групі борців виділилося дв категорії спортсменів. Одні з них у межах плану підготовки до умовного дня змагань вийшли на високий рівень спеціальної працездатності, який перевищу рівень попередніх днів мікроциклу. Для цієї категорії спортсменів запропонований план підготовки виявився адекватним і дозволив розв’язати задач підготовки до головного змагання у стані підвищеної працездатності.

Для другої категорії борців така побудова тренування призвела до негативного ефекту — низької працездатності до дня змагань.

Ця обставина викликала необхідність індивідуального аналізу та класифікації борців за типом реагування на заплановані тренувальні завдання (табл. 2). Такий підхід дозволив виділити дві групи борців.

До групи А увійшли спортсмени, які адекватно реагували на тренувальну програму і до кінця циклу (умовного дня початку змагань) демонстрували відносно високі показники спеціальної працездатності, які перевищують середньотижневий рівень.

До групи Б увійшли борці, у яких тренувальні навантаження попередніх занять у тижневому циклі до умовного дня початку змагань призвели до негативного результату — зменшення показників спеціальної працездатності.

Результати цієї серії досліджень свідчать про те, що методика підготовки спортсменів до змагань повинна передбачати вивчення індивідуальних реакцій та характер протікання відновлювальних процесів у борців після навантажень, які типові для загальної системи тренування.

Таблиця 2 Роздільна характеристика варіативності показників спеціальної працездатності борців групи А (числівник) та групи Б (знаменник) у мікроциклі безпосередньої підготовки до змагань (V %)

Контрольн показники	Дні циклу тренування
	1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й	7-й
Fmax	11,3/13,1	6.9/8.6	10,9/12,8	5,6/11,4	9,9/10,3	8,9/9,7	7,3/9,0
50% від Fmax	16,8/14,5	27,1/26,8	17,5/19,7	15,3/17,1	28,1/28,4	14,6/15,6	13,9/14,1
ІВ	14,7/13,9	19,0/21,2	18,3/19,6	20,2/18,5	20,6/19,8	18,9/20,1	18,0/19,5

Примітка: група А – борці, які досягли високої працездатності до дня змагань (n = 19); група Б – борці, які не досягли високої працездатності до дня змагань (n = 13)

Враховуючи вище описані особливості реакцій організму борців на тренувальні навантаження у мікроциклах підготовки до змагань, як характеризувалися низькою відтворюваністю реакцій одного і того ж спортсмена на окремі тренувальні навантаження, які повторюються у суміжних мікроциклах, та суттєвим неспівпаданням реакцій різних борців на одну й ту ж тренувальну програму, ми визнали можливим і, природньо, доцільним використання методу ндивідуальної повсякденної корекції тренувальних навантажень залежно від того, у якому стані знаходився борець безпосередньо до початку чергового тренувального заняття.

Разом з цим, загальна схема побудови тренувальних навантажень у циклі безпосередньої підготовки до змагань залишалась принципово незміненою. Однак, кількісні характеристики основних засобів тренування передбачали їх варіативність залежно від індивідуальних особливостей борців і, зокрема, від показників поточного контролю, як об'єктивно характеризують стан спортсмена до початку чергового тренувального заняття.

Найбільш цінними для практики спорту можна вважати наші результати, як розкривають специфічні особливості реакцій організму борців на загально прийняті тренувальні навантаження у мікроциклах тренування, та рекомендації, які звідси випливають, з індивідуального нормування тренувальних програм, зокрема, на етапі безпосередньої підготовки до змагань.

 

Висновки

Спортивна боротьба як комплекс осмислених технічних і тактичних дій зародилася ще в прадавні часи й великого поширення набула вже в період рабовласницького ладу. Та все ж як засіб фізичного виховання і вид спорту боротьба особливого розвитку досягла в Стародавній Греції. Тут у палестрах - спеціальних школах фізичного виховання — підлітків і юнаків навчали боротьби досвідчені фахівці.

Надаючи великого значення боротьбі як виду спорту, її включали до системи фізичного виховання не тільки молодих, а й зрілих чоловіків, навіть досить похилого віку.

Методика підготовки спортсменів повинна цілком відповідати вимогам змагань. Змінюються правила змагань - настільки ж оперативно повинні вноситися корективи й у методику підготовки до них.

Сучасні правила міжнародних змагань спрямовані на інтенсифікацію змагальної діяльності. Більшість тренерів і ведучих борців світу не змогли за короткий час вирішити проблему сполучення високого темпу бою і збереження при цьому результативності технічних дій і їх розмаїтості.

Характерною рисою сучасного спорту є не неухильний ріст спортивних досягнень. Це вимагає від фахівців пошуку нових шляхів підвищення ефективност багаторічної підготовки.

Саме в процесі відбору, можна виявити ті відстаючі ланки в загальній характеристиці спортсмена, що навіть при безсумнівних задатках обдарованост можуть у майбутньому перешкоджати досягненню високих спортивних результатів, якщо їх вчасно не усунути шляхом відповідних педагогічних чи медичних впливів.

Спортивний відбір повинен ґрунтуватися на вимогах конкретного виду спорту, пропонованих для спортсменів.

В процесі підготовки борців застосовується система засобів, як поділяються на загально підготовчі, спеціально підготовчі, основні і змагальні. Найбільший обсяг цих засобів використовується на початкових ступенях підготовки юних і молодих борців. Практика показує, що в міру росту кваліфікації борців загальнопідготовчі вправи в напрямку збільшення величини навантажень повинн усе більше наближатися до основних вправ.

Всебічна фізична підготовка є основною передумовою навчання й тренування в будь-якому виді спорту. Головна мета спеціальної фізично підготовки на секційних заняттях з боротьби — вдосконалення тих якостей, як потрібні для успішного проведення навчальних поєдинків, передбачених комплексною програмою підготовки до змагань. Отже, засобами виховання спеціальних якостей борця треба вважати вправи, що сприяють формуванню і вдосконаленню навичок у виконанні елементів боротьби. Рівень розвитку рухових якостей значною мірою визначає тактико-технічну підготовку борця, стиль і характер борцівського поєдинку.

Список літератури

1.       Алиханов И. И. Про становлення техніко-тактичної майстерності//Спортивна боротьба: Щорічник.-М.: Фізкультура і спорт, 1982-З. 7 - 10.

2.       Аракелян В. Н., Мартиросов Э. Г., Ширковец Е. А. Зміна деяких показників газообміну температури тіла в борців при форсованому зниженні ваги тіла // Теорія практика фіз. культури.— 1978— № 1— С. 19—23.

3.       Бальсевич В. Д. Методичні принципи досліджень по проблемі добору і спортивної орієнтації// Теорія і практика фіз. культури.— 1980. - № 1. - С. 31 - 33.

4.       Богдан І.Г., Дубовис М.С. Спортивна боротьба в школі: Посібник для вчителя. – К.: Рад. школа, 1990. 108 с.

5.       Бурдин И. Ф., Нелюбин В. В. Керування розвитком спеціальної витривалості борців // Планування керування спортивним тренуванням единоборцев.—М.: Усесоюз. науч.-исслед. нститут фіз. культури, 1975— С. 88—95.

6.       Верхошанский Ю. В. Основи спеціальної силової підготовки в спорті.-М.: Фізкультура і спорт, 1977.—216 с.

7.       Верхошанский Ю. В. Програмування й організація тренувального процесу.-М.: Фізкультура і спорт, 1985.—176 с.

8.       Волков В. М., Філін В. Н. Спортивний добір.-М.: Фізкультура і спорт, 1983.— 172 с.

9.       Воловик А. Б. Начальное обучение классической борьбе. М.: Физкультура и спорт, 1970. – 220 с.

10.    Геселевич В. А. Медико-біологічн особливості підготовки борців//Братерство богатирів.—М.: Фізкультура і спорт, 1976.— С. 103—115.

11.    Годик М. А. Контроль тренувальних змагальних навантажень.-М.: Фізкультура і спорт, 1980.— 136 с.

12.    Дахновский В.С., Лещенко С.С. Подготовка борцов высокого класса. К.: Здоровья, 1989. – 192 с.

13.    Жаров В.С. Класична боротьба. – К.: Здоров`я, 1968. 94 с.

14.    Преображенский С.А. Борьба – занятие мужское. – М.: Физкультура и спорт, 1983. – 280 с.

15.    Удосконалювання системи підготовки борців високого класу.-М.: Фізкультура і спорт, 1976. - С. 32—36.

16.    Станков А.Г. Индивидуализация подготовки борцов / Станков А.Г., Климин В.П., Письменский И.А. – М.: Физкультура и спорт, 1984. 240 с.