Быстрый поиск

Курсовая работа: Методика підготовки борців до змагань

Ряд прийомів (передній і бічний переворот у дзюдо, кидки з захопленням ніг — у вільній боротьбі, кидок прогином, зворотним і заднім поясом — у класичній боротьбі) вимагає значних погоджених вправ ніг і тулуба.

Одним з ефективних вправ для удосконалювання сили в умовах, близьких до виконання цих кидків, є вистрибування з гирею (24—32 кг) з вихідного положення стоячи в напівприсіді на двох підставках чи гімнастичних ослонах з наступним підйомом гирі на рівень голови.

Варто пам'ятати, що при сполученому удосконалюванні техніки силовій-швидкісно-силової підготовленості маса партнера не повинна перевищувати масу борця більш ніж на 10 %. При великих зусиллях технічні дії закріплюються з уповільненим виконанням основних фаз прийому, що не сприяє їхньої реалізації в умовах змагань [16, 90 ].

Для запобігання травматизму під час падінь борцям усіх розрядів рекомендується освоювати акробатичні стрибки на килимі і батуті. Як показу практика, борці вищих розрядів освоюють сальто назад і вперед зігнувшись на батуті за одне заняття, а при наявності досвідченого фахівця з акробатики вони можуть протягом 2 тижнів освоїти сальто вперед та назад прогнувшись.

Акробатика дозволяє підвищити тренованість вестибулярного аналізатора настільки, що небезпечні падіння будуть практично виключені. У повсякденному тренуванні борці високої кваліфікації не одержують такого навантаження на вестибулярний апарат, тому що виконують порівняно мало прийомів (переважно кидки).

Крім того, акробатична підготовка на доріжці (різні стрибки зв'язування) не тільки тренує м'язи ніг, але і дозволяє істотно підвищити швидкість атакуючих дій, за рахунок збільшення вибухової сили у фаз відштовхування.

При використанні акробатики стрибків необхідно враховувати, що велике навантаження на м'язи ніг при виконанні стрибків на батуті і на акробатичній доріжці знижує ефективність удосконалювання техніки. Тому акробатику в заняттях варто використовувати після удосконалювання техніки чи ж виділяти для цієї мети окремі тренування.

На жаль, у тренуванні борців мало використовуються стрибки зі скакалкою, прискорення (спурти) у гору, що роблять позитивний ефект на рівень спеціально працездатності.

До спеціальнопідготовчих засобів відносяться вправи на мосту (забігання, перевороти і т.д.), імітаційні вправи, кидки манекена, виконання окремих елементів складних прийомів (як правило, що визначають ефективність кидків) у розминці й у ранковому занятті, виведення з рівноваги (збивання на носки, скручування) на тренажерних пристроях, комі в дзюдо. При удосконалюванні всіх технічних дій робиться акцент на відрив-підбив партнера.

До цієї групи необхідно віднести і вправи на розтягування м'язів подовжній і поперечний шпагати, що повинні постійно включатися в розминку. Недостатня гнучкість у тазостегнових суглобах — основна причина травм м'язів стегна, що виникають, у борців вищих розрядів. Варто врахувати, що поперечний шпагат – обов'язковий елемент "школи" усіх японських борців, у тому числі і великовагових.

До основних вправ відноситься змагальна діяльність і всі засоби удосконалювання техніко-тактичної майстерності. По ступені відповідност специфіці змагальній діяльності варто виділити насамперед різні сутички (змагального характеру, контрольні, сутички, проведені інтервально-коловим методом, тренувальні, учбово-тренувальні і навчальні).

Незважаючи на те що контрольні сутички найбільше відповідають специфіц змагальної діяльності, вони проводяться тільки при необхідності моделювати умови турніру чи ж для добору команди. Психічна напруга, властива сутичкам з основними суперниками, не дозволяє використовувати цей ефективний засіб занадто часто.

Нерідко в ході тренування потрібно закріпити комбінації й окремі прийоми в умовах, наближених до змагальних, не створюючи при цьому значної емоційно напруги. У таких випадках проводять тренувальні сутички інтервально-коловим методом, що дозволяє досягти інтенсивності змагань без властивої контрольним сутичкам психічної напруги.

Турнірні і матчеві змагання можуть бути не тільки метою підготовки, але засобом. Для цього вони не повинні впливати на положення борця в команді, перед спортсменом не ставиться мета завоювати призове місце. Якщо для участі в змаганні необхідно знижувати більш 3 кг маси, можна навіть виступати в наступній ваговій категорії.

Основна мета таких контрольних змагань — підвищення функціональних можливостей і удосконалювання техніки в специфічних умовах змагань. У цьому відношенні вони значно ефективніше тренувальних. Незважаючи на всі старання тренерів створити в процесі підготовки в сутичках атмосферу турніру, це вдається лише на рівні збірних команд країни, де конкурують дійсно рівні по класу борці. Тому значимість таких змагальних сутичок важко переоцінити, їх бажано проводити при тривалій підготовці до основних змагань для перевірки ефективності тренування і корекції окремих параметрів [16, 95].

Факторний аналіз показників, що характеризують основні фізичні якост дзюдоїстів (МС і МСМК), виконаний Г. Б. Венглярским (1979), свідчить про те, що ведучим серед них є спеціальна витривалість, що має найбільш високий кореляційний зв'язок зі спортивним результатом чи рангом борця в команді.

Велика значимість швидкісно-силової підготовленості в міру зниження спортивної кваліфікації, очевидно, може бути пояснена тим, що рухові навички в першорозрядників закріплені недостатньо міцно. Крім того, цілий ряд таких координаційно складних прийомів, як підхоплення, кидки через груди, посадки т.п. вимагає високої силової підготовленості при їхньому вивченні й удосконалюванні.

Таким чином, можна констатувати, що в борців, менш підготовлених, загальна витривалість має значно більше значення, чим спеціальна, у структур фізичної підготовленості більш кваліфікованих спортсменів.

3.2 Основні фізичні якості борців методика їхнього удосконалювання

В останні роки намітилася тенденція до перегляду спрямованості фізично підготовки в тренуванні спортсменів вищих розрядів. Зокрема, необхідність комплексного розвитку основних фізичних якостей в останні роки усе більш зазна критики. Викликано це тим, що в кваліфікованих спортсменів у більшості видів спорту існують ведучі і відстаючі від модельних характеристик якості. На етап вищої спортивної майстерності підтягування відстаючих сторін до рівня модельних характеристик здатні сформувати лише пересічну посередність. Заняття кожного перспективного спортсмена, починаючи з першорозрядників, повинні бути спрямовані на виховання яскравої індивідуальності. Фронтальний метод тренування борців високої кваліфікації допустимо лише на коротких відрізках часу, при базовій підготовці. Але навіть у цьому випадку бажано підбирати найбільш прийнятну структуру і спрямованість засобів. З цього погляду на етапах безпосередньої передзмагальної підготовки варто дуже обережно використовувати сполучений метод удосконалювання техніки і фізичної підготовленості. На думку Ю. В. Верхошанського, це обумовлено тим, що об'ємні комплексні навантаження неминуче приводять до загального функціонального стомлення організму негативно впливають на якість регуляції зусиль при виконанні специфічно діяльності. У зв'язку з цим у циклах змагань усе більша увага приділяється акцентованому розвитку ведучих фізичних якостей, відповідно до яких формується структура засобів.

Усебічна фізична підготовка є основною передумовою навчання й тренування в будь-якому виді спорту. Отже, особливо секційні заняття з боротьби також не повинні зводитися лише до спеціальних вправ. Інструктор повинен дбати насамперед про гармонійний розвиток кожного борця, а він можливий лише завдяки загальній фізичній підготовці, яка передбачає розвиток швидкості, сили, спритності, гнучкості, витривалості й багатьох інших життєво необхідних рухових якостей всіма можливими засобами фізичної культури і спорту.

Головна мета спеціальної фізичної підготовки на секційних заняттях з боротьби — вдосконалення тих якостей, які потрібні учням для успішного проведення навчальних поєдинків, передбачених комплексною програмою фізичного виховання. Отже, засобами виховання спеціальних якостей борця в школі треба вважати вправи, що сприяють формуванню і вдосконаленню навичок у виконанні тих елементів боротьби. Здебільшого це — окремі елементи техніки або цілі прийоми, які учень виконує самостійно (імітуючи боротьбу) або з партнером, навчальні та змагальні двобої різної спрямованості; рухливі ігри з елементами боротьби тощо. Підвищуючи рівень загальної та спеціальної фізичної підготовки учнів на уроках заняттях в секціях боротьби, слід пам'ятати, що людський організм — єдине ціле, і всі властиві йому фізичні якості взаємно пов'язані. Розвиток одн позитивно впливає на вдосконалення інших. Рівень розвитку рухових якостей значною мірою визначає тактико-технічну підготовку учня, стиль і характер борцівського поєдинку.

Через обмежену кількість програмного матеріалу для секційних занять із спортивної боротьби рекомендуємо в планах роботи секції збільшувати обсяг засобів для розвитку рухових якостей, використовуючи вправи та ігри, наведені в цьому розділі.

Розвиток сили. У спортивній боротьбі постійно доводиться долати опір суперника, тому сила м'язів відіграє велику роль. До того ж вона значною мірою визначає швидкість рухів і витривалість. Сила виявляється в напруженні м'язів та швидкості їх скорочень. Отже, силові вправи умовно поділяються на власне силові та швидкісно-силові. До власне силових вправ належать ізометричні (статичні) вправи. Це загальнорозвиваючі та спеціальні вправи з великими та граничними навантаженнями. До швидкісно-силових вправ належать такі, під час виконання яких сила досягає найбільшого [4, 56].

Загальні вправи для розвитку сили

Вправи зі штангою: піднімання штанги масою 30 - 40 кг до колін, грудей повільно і ривком; згинання і розгинання рук у ліктьових суглобах зі штангою масою 15 - 20 кг (плечі притиснуті до тулуба); присідання, нахили вперед, повороти й нахили вбік зі штангою масою 15 - 20 кг на плечах; вижимання штанги масою 20 - 30 кг з різних вихідних положень (стоячи, сидячи, лежачи).

Вправи 8 гирями: піднімання гирі на груди двома та однією рукою; вижимання гирі від грудей (двома та однією рукою); ривок гирі однією рукою; жонглювання переворотом гирі вперед; те саме вбік; викидання гирі вгору на випрямлену руку по черзі кожною рукою. Те саме, але двох гир двома руками; викидання гирі вгору й утримування її за ручку або дном на долоні; вставання з присіду з гирею, що стоїть позаду на підлозі; вижимання гир однією та двома руками.

Масу гир учитель вибирає залежно від віку і фізичної підготовленост учнів. Звичайно використовують гирі масою 16, 20 і 24 кг. Лазіння по канату розвиває переважно силу м’язів плечового пояса і кистей рук. Застосовують так його способи: в три й два прийоми; з допомогою ніг (опускання без їх допомоги); без допомоги ніг (опускання також без їх допомоги); з допомогою ніг (опускання, тримаючи ноги під прямим кутом); тримаючи ноги під прямим кутом (опускання таким же чином); з положення сидячи (лежачи) на підлозі без допомоги ніг (опускання, тримаючи ноги під прямим кутом); так само, але ноги під прямим кутом. Дозування—індивідуальне.

Вправи на кільцях: підтягування у висі; підйом силою з вису в упор й опускання у вис; вис прогнувшись (силою).

Дозування—індивідуальне.

Мал. 1. Вправа з партнером на плечах: присідання і вставання

Мал. 2. Вправа з партнером на плечах: нахил вперед і випрямляння

Вправи з партнером: В. п.— партнер на плечах у положенні захвату за руку й стегно ("млин"). Ходьба; біг; присідання; нахили вперед і в сторони (мал. 1).

В. п.— зворотний захват тулуба партнера, що стоїть боком. Переворот назад і вперед з ніг на ноги (мал. 2).

Та сама вправа, але партнер стоїть зігнувшись (мал. 3).

В. п.— перший партнер в упорі лежачи, другий тримає ноги першого під пахвами. Стрибки на руках на місці і з просуванням уперед (партнер іде кроком). Вправу виконувати, міняючись ролями. В. п.— перший партнер у стойці на одній нозі, іншу ногу, підняту вперед, трима другий двома руками за ступню. Той, хто тримає ногу, прагне поворотами вбік звалити партнера. Вправу виконувати міняючись ролями.

Мал. 3. Переворот партнера назад і вперед з ніг на ноги в положенні зворотного захвату тулуба

Мал. 4. Переворот партнера назад і вперед з ніг на ноги в положенні зворотного захвату тулуба, коли він стоїть зігнувшись

В. п. — перший партнер лежить на грудях між ногами другого, який, зігнувши ноги і нахилившись уперед, обхоплює першого руками на рівні пояса. Випрямляючи ноги й тулуб і притискуючи руками партнера до себе, другий підніма його на груди й опускає у в. п. (мал. 5). Закінчувати піднімання закиданням голови назад і прогинанням у попереку.

Вправу виконувати, міняючись ролями

В. п. — стоячи спинами один до одного: руки вгору, взаємний захват кистями. Нахиляючись уперед і тягнучи партнера руками, перекинути його через спину на ноги (нахиляючись, ноги і руки не згинати). Вправу виконувати, міняючись ролями [4, 58].

В.п. — стоячи обличчям один до одного: перший нахиляється вперед, другий, нахилившись уперед, лягає грудьми на спину першого, обхоплює його тулуб зверху, з'єднуючи руки в гачок біля живота першого. Перший захоплює обидва зап'ястя другого і притискує їх до свого тулуба. Випрямляючись, по черз піднімати один одного.

Мал. 5. Піднімання партнера з положення лежачи на грудях з відведенням голови назад і прогинанням

Мал. 6. Перекидання партнера через себе прогинаючись з опусканням його на ноги із взаємного захвату тулуба спереду назад

В. п.— партнери стоять один за одним на відстані одного кроку. Перший прогинається, другий нахиляється над ним, партнери притискуються грудьми один до одного, взаємно обхоплюючи тулуби спереду зверху і з'єднуючи пальці в гачок. Прогинаючись, другий перекидає першого через себе, опускаючи його на ноги (мал. 6). Потім те саме робить перший.

Спеціальні вправи для розвитку сила,

До них належать вправи з партнером (у стойці та в партері), в яких учні, вдосконалюючи силу, виконують окремі елементи техніки боротьби. Вправи виконуються з опором партнера в півсили.

Вправи в стойці: В.п.— бойова стойка (висока). Завдання: виконати захват на зап'ястя (мал. 7).

В. п. — те саме. Завдання: захопити руки партнера вверху (мал. 8).

В. п. — те саме. Завдання: в зручний момент швидко захопити партнера за тулуб і підняти його.

В. п. — взаємний захват за тулуб з рукою. Завдання: відірвати партнера від килима.

Вправи в партері: В. п. — положення борців у партері перед свистком судді (один у партері, другий — позаду збоку, руки на спині партнера). Завдання: верхньому — будь-яким способом взяти руку нижнього в захват за передпліччя зсередини й іншою рукою за тулуб або в захват за передпліччя двома руками під тулубом; нижньому — опиратися захватові.

В. п. — те саме. Завдання: верхньому — перейти вліво (вправо) й з'єднати руки в зворотному захваті за тулуб збоку; нижньому — захищаючись, не дати змогу верхньому з'єднати руки.

В. п. — один — у партері, другий однією рукою утримує передпліччя нижнього зсередини, а іншою — тулуб або двома руками — передпліччя під тулубом. Завдання: верхньому — будь-яким способом перевернути нижнього; нижньому чинити опір.

В. п. — верхній утримує нижнього в положенні напівмосту (будь-яким із можливих захватів): за руку й шию; за руку й тулуб; за однойменну руку й зап'ястя. Завдання: верхньому — змусити нижнього лягти на лопатки; нижньому захиститися вільною рукою й вийти наверх або перевернутись на живіт.