скачать рефераты
  RSS    

Меню

Быстрый поиск

скачать рефераты

скачать рефератыКурсовая работа: Економічна ефективність ринкових структур

З точки зору галузевої належності, найбільш підприємства зосереджені в електроенергетиці: тут середня залишкова вартість ОВФ, яка припадає на одне підприємство, дорівнює 187970,1 тис. грн. За електроенергетикою йдуть підприємства чорної металургії - 120425,9 тис. грн., паливної промисловості - 70015,8 тис., кольоро­вої металургії - 25591,3 тис., машинобудування і металообробки - 10289,7 тис. грн. Середній розмір підприємств в економіці України (за показником залишкової вартості ОВФ) становив на І півріччя 2000 p. 6723,9 тис. грн. Природно, даний показник обчис­лено без урахування малих підприємств.

Таблиця 3.2

Структура залишкової вартості ОВФ в економіці України за формами власності в І піврічч 2000 p. [14, с. 39]

Найменування Всьо-го у тому числі
дер­жав-них

з них

Ко-лек­тив-них

з них

При-ват-них

інших

форм влас­ності

зага-льно-дер­жав-них кому­наль­них спіль­них оренд­них акціо­нер-них това­риств

Залишкова вар-тість ОВФ (тис. гри.)

Промисловість у цілому

в тому числі: електроенергетика

паливна про­мисловість

чорна металур­гія

кольорова ме­талургія

машинобуду­вання металообробка

Інші галузі

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0100,0

60,38

39,04

57,39

84,68

13,73

26,30

20,76 22,03

36,27

38,45

55,39

84,66

13,72

26,30

20,47 21,31

24,11

0,59

2,01

0,02

0,01

0,00

0,29 0,72

39,05

60,54

42,61

15,31

86,27

73,63

79,13 76,47

0,43

0,60

0,00

0,06

0,47

1,20

1,44 0,81

0,76

0,77

0,50

0,13

0,00

0,00

0,28 2,34

31,75

55,29

41,56

13,51

84,30

68,71

72,91 64,42

0,18

0,06

0,00

0,01

0,00

0,07

0,03 0,18

0,39

0,35

0,00

0,01

0,00

0,00

0,08 1,32

На рисунку 3.2 зображений розподіл в економіці України підприємств за середньою залишковою вартістю ОВФ по галузях економіки і формах власності.

З рисунку 3.2 видно, що найбільший розмір за вказаним показником мають підприємства електроенергетики, що перебувають у державній власності, найменший - також підприємства електроенергетики, але ті, що перебувають у власності іноземних громадян або держав. Середній розмір приватних підприємств є лише не набагато більшим від зазначеного: у машинобудуванні та металообробці - 286,5 тис. грн., у кольоровій металургії-358,1 тис., у паливній металургії - 639,6 тис. грн. Крім держави, великими підприємствами електроенергетики, паливної промисловості, чорної та кольорової металургії, машинобудування і металообробки, а також підприємствами нших галузей володіють акціонерні товариства.

Рис. 3.2. Середня залишкова вартість ОВФ, що припадає в середньому па одне підприємство, в економіці України за формами власності та галузями промисловості в І піврічч 2000 p. [14, с. 39]

Аналіз даних таблиці 3.2 показує, що монополію державної власності ще далеко не подолано - 60,38% залишкової вартост ОВФ в економіці перебувають, станом на І півріччя 2000 p., у державній власності. Аналогічні показники по промисловості в цілому становлять 39,04%, по електроенергетиці - 57,39, паливній промисловості -84,68, кольоровій металург - 26,30, машинобудуванню і металообробці - 20,76% тощо. З урахуванням того, що в руках держави залишилися найбільші підприємства, можна дійти таких висновків:

- технічна і технологічна структури промислового виробництва в Україні говорять про монополізацію ринку в базових галузях економіки. Тому зміна власника у цих галузях без кардинального розв'язання проблеми упорядкування структури підпри­ємств не вирішує проблеми монополізму, а тому нині не може бути визнана доцільною;

- створення ринкових відносин необхідно інтенсивно підтримувати лише в тих галузях, де проблему монополізму вирішено;

- має всебічно заохочуватися політика розвитку в монополізованих галузях дрібного і середнього бізнесу, який би брав на себе спеціалізоване виконання робіт допоміжного характеру, виключивши з структури монополіста непрофільні та допоміжні виробництва.

Оцінка монополізованості промислового виробництва за часткою державної власності не досить повно характеризує глибину проблеми. Насправді спеціалізація виробництва в економіці України досягла такої стадії, коли той чи інший продукт із завданими властивостями випускався практично одним, принаймні, двома-трьома виробниками. Роки реформування не тільки не внесли істотних змін уданий процес, але й значно його погіршили.

Для доведення монополізованості ринку нема необхідності розглядати кожну номенкла­туру товару окремо. Монополізованість проявляється навіть при розрахунку відповід­них показників за укрупненою номенклатурою товарів. Проблема монополізму поси­люється природною наявністю підприємств - природних монополістів, до яких українсь­ке законодавство відносить підприємства, що працюють у таких сферах:

- транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

- транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

- транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

- передача і розподіл електроенергії;

- користування залізницями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

- управління повітряним рухом;

- зв’язок загального користування;

- централізоване водопостачання і водовідведення;

- централізовані поставки теплової енергії;

- спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів [14, с. 41-42].

Об’єктивною перешкодою для запровадження конкуренції в умовах природної монополії служать надзвичайно великі перешкоди. Найвищою перешкодою “на вході” в галузь для нових фірм є обсяг інвестицій, необхідний для створення альтернативного об’єкта. Тому цілком закономірно, що порівняно з новими фірмами переваги належать підприємствам, які тут функціонують. Останн виграють у ціновій конкурентній боротьбі завдяки використанню резервів потужностей та діяльності ефекту масштабу.

Економічна недоцільність конкуренції у сферах діяльності природних монополій пояснюється тим, що виграш від її наявності не покриває значних витрат суспільства на її запровадження та підтримку. Адже присутність більшої кількості виробників на ринку сприятиме пропорційному скороченню виробництва кожного з них, і як результат, недовикористання основних виробничих потужностей. Внаслідок цього зростатимуть тарифи на поставки, що, безперечно, матиме негативні наслідки для суспільства [17, с. 41].

У зв’язку з тим, що проблема існування природних монополій і їх ефективності є надзвичайно актуальною для економіки України, слід пам’ятати, що найбільш економічним режимом експлуатації таких систем максимальне завантаження, яке досягається підключенням усіх потенційних споживачів. Саме тому держава в більшості випадків сама створює легальн бар’єри, надаючи компаніям – природним монополістам виключні права на здійснення певного виду діяльності, блокуючи таким чином вхід у ці галузі потенційних конкурентів. В Україні запроваджено ліцензування діяльності не тільки господарюючих суб’єктів на ринках природних монополій, але й на суміжних з ними.

Таким чином, природна монополія є станом товарного ринку, на якому необмежена ринкова влада окремого господарюючого суб’єкта економічно обґрунтованою та виправданою із суспільної точки зору, оскільки компенсується значною економією споживчого надлишку. Однак держава повинна використовувати увесь арсенал засобів економічного, правового, адміністративного характеру з метою встановлення таких “правил гри” для цих суб’єктів, які б дали змогу отримати оптимальний результат.

З сказаного виходить, що завдання побудови ринкових відносин в економіці України, яке має своєю невід'ємною складовою необхідність створення ринкових суб'єктів господарювання, наштовхується на серйозну проблему монополізованості базових галузей промисловості та істотної частини вс економіки. Приватизація підприємств цих галузей не змінює у загальному план рівень монополізації за широким спектром товарних ринків, з чого виплива висновок про те, що заміна державної власності на приватну не може бути визнана у таких галузях доцільною.

Таким чином, у процесі формування ринкових суб'єктів господарювання проблема монополізованості економіки України є істотною перешкодою. Суть проблеми полягає в тому, що за існуючої структури економіки в цілому і промислового виробництва зокрема монополізм державної власності може бути замінений тільки монополізмом окремого виробника, що аж ніяк не сприя завданню формування суб'єктів ринкового господарювання. Більше того, монополізм окремих виробників вимагає досить жорсткого контролю з боку держави і ніяк не забезпечує автома­тичного діяння ринкових регуляторів, а також ставить під великий сумнів питання формування ефективного власника.


Висновки

У підприємницькому секторі економіки будь-якої краї­ни снує безмежна кількість різноманітних ринкових ситуа­цій. Залежно від ринково ситуації фірма приймає відпо­відне рішення щодо своєї підприємницько діяльності і, передусім, відносно ціни і випуску продукції. В свою чергу на ц рішення істотно впливає характер галузі, в якій фірма діє. В економіці двох однакових галузей не буває. Однак спільним майже для всіх є наявність у кожній двох полюсів. Йдеться про те, що на одному полюсі спостері­гаємо тисячі і сотн тисяч невеликих фірм, які виробляють незначну частку ринкової продукції, а на другому - єдиного виробника, який посідає домінуюче становище на ринку. Між цими полюсами знаходиться велике розмаїття ринко­вих структур.

Економічні умови, в яких відбувається ринкова конку­ренція, називають ринковою структурою. Структура ринку визначається кількістю розміром фірм, характером про­дукції, легкістю входження і виходу з конкретного ринку, доступністю ринкової інформації. Основними типами ринкових структур досконала або чиста конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція, олігополія.

Досконала або чиста конкуренція - це ринкова ситуація, яка характеризується такими ознаками: велика кількість незначних ринкових агентів (як продавців, так і покупців); випуск однорідного продукту; повне знання ринкових цін і обсягів випуску продукції; висока мобільність ресурсів. Чиста монополія - це ринкова ситуація, за якої на ринку існує тільки один продавець і немає близького замінника продукту, який він виробляє.

За даними Мінстату України, на середину 90-х років 173 підприємства були абсолютними монополістами у ви­пуску 332 найважливіших видів продукції. Це НВ° «Свема» (виробництво кіно- і фотоплівки). Львівське АТ «Конвеєр» (підвісні конвеєри), Київське НВО «Харчомаш» (хлібопекарські печі) та н.

Існує багато причин існування монополії, але чотири з них дуже важливі: володіння основними видами сировини; низькі середні витрати; патентні права; особливі привілеї.

 Монополістична конкуренція - це така ринкова ситуація за якої відносно велика кількість невеликих вироб­ників пропонують схожу, але не ідентичну продукцію. Із самої назви випливає, що монополістичній конкурен­ції властиві риси як монополії, так і досконалої конкуренції.

Олігополія - це ринкова структура, що характеризується дуже невеликою кількістю продавців, пов'язаних взаємною залежністю, а поява нових продавців утруднена або неможлива.

Сучасні економісти вважають, що поширення монополії знижує економічну ефективність принаймні з трьох основних причин.

По-перше, об'єм виробництва, який максимізує прибуток монополіста, є нижчим, а ціна - вищою, ніж в умовах досконало конкуренції. Це призводить до того, що ресурси товариства використовуються не в повному обсязі, і при цьому частина продукції, необхідна суспільству, не виробляється, тобто, максимальна виробнича ефективність не досягається.

По-друге, будучи диним продавцем на ринку, монополіст не прагне до зниження виробничих витрат.

По-третє, бар'єри для вступу нових фірм у монополізовані галузі, а також величезні сили і засоби, котрі монополісти витрачають на зберігання і зміцнення власної ринкової влади, роблять стримуючий вплив на економічну ефективність.

На досконало конкурентних ринках економічна ефективність передбачає рівність ціни, граничних витрат і мінімальних середніх загальних витрат.

Ринки з абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні — поки не існує побічних негативних наслідків (наприклад, екологічних), і нічого не перешкоджає нормальній діяльності ринку, сумарний надлишок споживачів та вироб­ників максимальний. Монополістична конкуренція в дечому подібна до конкуренції, проте вона — соціально небажана ринкова структура, яку потрібно регу­лювати.

По-перше, на більшості ринків з монополістичною конкуренцією монопольна влада незначна. І, оскільки криві попиту на товар фірми будуть досить еластичними, надлишкова продук­тивність буде також незначною.

По-друге, якою б не була ця неефективність, необхідно порівнювати з важливою вигодою, яку створює монополістична конкуренція — різноманітність товарів. Виграш від різноманітності може бути значним і набагато переважати неефективні витрати, які виникають від кривих попиту, нахилених донизу.

На відміну від досконалої конкуренції олігополіст виробляє у точці, в якій ціна перевищує граничні витрати. Інакше кажучи, як за мо­нополістичної конкуренції, за олігополії не досягають ні роз­подільної, ані виробничої ефективності.

Чиста монополія перебуває під державним контролем для зменшення її можли­востей зловживання ринковою владою. Олігополія може створювати видимість існу­вання кількох незалежних фірм, що конкурують між: собою, і тому часто не підпадає під державне регулювання. Крім того, таємна угода між олігополістами може приве­сти до такого рівня цін та обсягу виробництва, що снують за чистої монополії.

Проблема "ефективність — олігополія "у довгостроковому періоді має декілька аспектів. По-перше, конкуренція забезпечу стимули для розвитку НТП.

По-друге, в олігополії можуть існувати стимули до стримування інновацій та гальмування НТП.

По-третє, сучасна науково-дослідна діяльність з розробок нових продуктів є неймовірно дорогою.

По-четверте, існування бар'єрів для входження у галузь дає олігополістові пев­ну гарантію того, що він зможе отримати винагороду у вигляді прибутку від своїх зусиль довкола інновацій. Якщо цей погляд є правильним, то в довгостроковому періоді олігополії можуть сприяти зниженню витрат виробництва, цін і збільшен­ню обсягів виробництва та зайнятості.

У процесі формування ринкових суб'єктів господарювання проблема монополізованості економіки України є істотною перешкодою. Суть проблеми полягає в тому, що за існуючої структури економіки в цілому промислового виробництва зокрема монополізм державної власності може бути замінений тільки монополізмом окремого виробника, що аж ніяк не сприяє завданню формування суб'єктів ринкового господарювання. Більше того, монополізм окремих виробників вимагає досить жорсткого контролю з боку держави і ніяк не забезпечує автома­тичного діяння ринкових регуляторів, а також ставить під великий сумнів питання формування ефективного власника.


Список використаної літератури

1.     Базилевич В., Филюк Г. Роздержавлення природних монопольних структур в Україні // Економіка України. – 2002. - №3. – С. 35-42.

2.     Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч.посіб. - К.: Вища шк., 1998. – 544 с.

3.     Долан Э.Дж., Линсей Д. Микроэкономика / Пер. с англ. В.Лукашевича и др., Под общ.ред. Б.Лисовика и В.Лукашевича. – С.-Пб., 1994. – 448 с.

4.     Економічна теорія: макро- і мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. Ватаманюка З., Панчишина С. – К.: Видавничий дім Альтернативи”, 2001. – 606 с.

5.     Іванов М. Приватизація державної власності // Економіка України. – 2001. - №4. – С. 23-29.

6.     Йозеф Шумпетер та проблеми реформування економіки України / Ю.К.Зайцев, Т.В.Фініков (відп. ред.). – К.: Таксон, 2000. – 244 с.

7.     Ларцев В. Сутність та основні форми процесу роздержавлення в Україні // Економіка України. – 2001. - №9. – С. 17-23.

8.     Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2. – М.: Республика, 1992. – 400 с.

9.     Мендрул О., Кальніченко Л. Реструктуризація підприємств в умовах становлення ринкового середовища // Економіка України. 2000. - №10. – С. 27-33.

10.   Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник. У 2 ч. / С.Будаговська, О.Кілієвич, І.Луніна та ін.; За ред. С.Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 517 с.

11.   Нуреев Р.М. Курс микроэкономики: Учебник. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 572 с.

12.   Основи економічної теорії: Підручник / Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. – К.: Атіка, 2001. – 344 с.

13.   Пиндайк Р., Рубинфельд Д. Микроэкономика: Пер. с англ. – М.: ДЕЛО, 1992. – 510 с.

14.   Полуянов В. Монополізованість промисловості України і тенденц формування ринкових суб’єктів господарювання // Економіка України. – 2001. - 9. – С. 36-42.

15.   Статистичний щорічник України за 2000 рік / Держкомстат України: За ред. О.Г.Осауленка; Відп. за вип. В.А.Головко. – К.: Техніка, 2001. 600 с.

16.   Україна у цифрах у 2000 році: Корот. стат. довід. / Держкомстат України: За ред. О.Г.Осауленка; Відп. за вип. В.А.Головко. – К.: Техніка, 2001. – 256 с.

17.   Филюк Г. Природна монополія: теоретичний аспект // Вісник КДТЕУ. 2000. - №4. – С. 34-43.

18.   Фролов П. Деформації в промисловості України та шляхи їх усунення // Економіка України. – 2001. - №10. – С. 88-90.

19.   Чемберлин Эдвард Х. Теория монополистической конкуренции: Реориентация теории стоимости. М.: Экономика, 1996. – 351 с.

20.   Шумпетер Йозеф А.Капіталізм, соціалізм і демократія / В.Ружицький, П.Таращук (пер. з англ.). – К.: Основи, 1995. – 528 с.

21.   Экономика: Учебник / Под ред. доц. А.С.Булатова. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1999. – 816 с.


Страницы: 1, 2, 3, 4


Новости

Быстрый поиск

Группа вКонтакте: новости

Пока нет

Новости в Twitter и Facebook

  скачать рефераты              скачать рефераты

Новости

скачать рефераты

Обратная связь

Поиск
Обратная связь
Реклама и размещение статей на сайте
© 2010.