Курсовая работа: Економічна ефективність ринкових структур

Основними видами чистої монополії є природна білатеральна. Природна монополія виникає в тій галузі, де будь-яка кількість продукції виробляється з меншими витратами саме одною фірмою, а не двома чи більшою кількістю фірм. Це переважно підприємства громадського користування - електричні і газові компанії, автобусні фірми, кабельне телебачення, підпри­ємства водопостачання і зв'язку [12, с. 250].

Білатеральна (двостороння) монополія виникає тоді, ко­ли монополіст-продавець стикається з монополістом-покупцем. Наприклад, якщо б лише одна фірма виробляла пластмасові пляшки і лише одна фірма використовувала б їх, то це був би випадок білатеральної монополії.

Особливістю діяльності фірми-монополіста є проведення політики цінової дискримінації. Її сутність в тому, що вона встановлю різні ціни для різних категорій споживачів на основі різниці в еластичності їх попиту.

Авіакомпанія буде розглядати можливість зниження ціни для будь-якої категорії пасажирів тільки тоді, коли по­пит певної групи еластичним. Тільки в цьому випадку зниження ціни збільшує дохід авіакомпанії. З ншого боку, якщо попит якої-небудь категорії клієнтів нееластичний, то авіакомпанія може збільшити свої прибутки шляхом підви­щення ціни, яку встановлює для певної категорії пасажирів.

Цінова дискримінація є звичайною справою. Напри­клад, розглянемо передплату на спеціалізовані видання. Як правило, на них встановлюється висока ціна для фірм і біб­ліотек, попит яких характеризується низькою еластичністю. Відносно нижча ціна встановлюється для індивідуальних передплатників і ще нижча - для студентів. Шляхом вста­новлення різних цін для різних груп передплатників вида­вець намагається «витиснути» якомога більше прибутку з кожної окремої групи. Таким чином, цінова дискримінація - це цілком розумна політика, що зорієнтована у даному випадку на використання низько еластичності попиту фірм і одночас­но на реалізацію продукції на певному (в даному випадку студентському) ринку.

Ще приклад. Більшість музеїв запроваджують спеці­альну низьку вхідну плату для студентів і вищу плату для інших відвідувачів. Ми знову зустрічаємося з ціновою дис­кримінацією. Річ у тому, що попит студентів на відвідуван­ня музеїв характеризується значно вищою еластичністю, ніж попит більшості «немолодих» відвідувачів. Зниження вхідної плати для студентів приводить до музеїв багатьох із них, не зменшуючи при цьому дохід, який отримують шля­хом встановлення більш високих цін для відвідувачів, по­пит яких менш чутливий до ціни [12, с. 251].

Отже, цінову дискримінацію можуть практикувати продавці з слабкою владою над ринком. Це означає, що таке ціноутворення досить звичним.

Монополістична конкуренція

Монополістична конкуренція - це така ринкова ситуація за якої відносно велика кількість невеликих вироб­ників пропонують схожу, але не ідентичну продукцію.

Із самої назви випливає, що монополістичній конкурен­ц властиві риси як монополії, так і досконалої конкуренції.

Монополістична конкуренція розвивається там, де необхідна диференціація продукту, де в більшій мір доводиться враховувати смаки споживача для збуту своєї продукції. Монополістична конкуренція широко подана в галузях, що роблять предмети споживання. Легка і харчова промисловість, сфера послуг дають нам численні приклади: сукні, блузи, костюми, пальто, хутряні вироби, шоколадн набори, кафе, театри, естрада і т. д. Диференціація продуктів може засновуватися не тільки на розходженнях у якості товару, але і на тих послугах, що зв'язані з його обслуговуванням. Причиною вибору покупця можуть стати привабливе упаковування, більш зручне розташування і час роботи магазина, краще обслуговування відвідувача, наявність купона, що забезпечує знижку з ціни. Це повною мірою відноситься до дрібних магазинів, перукарським, хімчисткам, бензозаправним станціям і т. д. [11, с. 232]

У умовах диференціації економічних благ важко знайти дві фірми, що робили б той самий продукт або послуги. Межа галузі розмиваються, строго виділити галузь буває досить важко, а інод неможливо, тому що спостерігається щось начебто континуума продуктів і послуг.

Важливе значення купує не тільки ціна, але і не цінові фактори: реклама, умови продажу, можливість покупки товару на виплат, наявність або відсутність гарантійного ремонту і ін.

Розпочав вивчення монополістичної конкуренції Едвард X. Чемберлен із Гарвардського університету. У його книзі «теорія монополістичної конкуренції», яка вийшла в 1933 р., стверджувалось, що в сучасних економіках практично всі ринки недосконало конкурентні [20]. Незалежно від нього, та­кож у 1933 р., Джоан Робінсон із Кембриджського універси­тету опублікувала книгу «Економіка недосконалої конку­ренції», в якій підкреслювалися ті ж моменти і розвивалася сучасна теорія монополістичної поведінки.

Для ринку з монополістичною конкуренцією справед­ливе таке:

1. Товар кожної фірми, яка торгує на ринку, є недос­коналим замінником товару, який реалізують інші фірми.

Продукт кожного продавця має виключні якості або ха­рактеристики, завдяки яким покупці обирають саме його товар. Покупці будуть готові заплатити високу ціну, на­приклад, за черевики, якщо вважають, що вони більш зруч­ні, ніж зроблені іншим виробником. Диференціація товару означає, що предмет, який продається на ринку, не є стан­дартизованим. Диференціація може відбуватися через дійс­ні якісні відмінності між продуктами або через відміннос­ті, як спостерігаються в рекламі, престижі торговельної марки тощо.

2. На ринку існує відносно велике число продавців, кожний із яких задовольняє невелику частку ринкового по­питу на товар, який реалізує фірма і її суперники.

У разі монополістичної конкуренції, як типовий випа­док, на фірму припадає від 12 до 10% продажу на ринку протягом року.

3. Продавці на ринку не зважають на реакцію своїх суперників, коли встановлюють ціну на свої товари, або ко­ли вибирають орієнтир щодо обсягу продажу.

Ця особливість є наслідком роботи відносно великого числа продавців на ринку з монополістичною конкуренцією. Наприклад, якщо окремий виробник черевиків, щоб продати більше товару, зменшує свою ціну на 20% за пару взуття, то, ймовірно, приріст обсягу його продажу відбудеться за рахунок багатьох, а не декількох продавців. Як наслідок, малоймовірно, що якийсь окремий конкурент зазнає достатньо значних втрат своєї частки на ринку через зменшення продажної ціни будь-якою іншою фірмою. От­же, у конкурентів немає причин, щоб реагувати на таке зміною своєї політики, оскільки рішення першої фірми змі­нити ціну не вплине значною мірою на їхні можливост отримувати прибуток.

4. На ринку є умови для вільного входження і виходу. У разі монополістичної конкуренції легко заснувати но­ву фірму або залишити ринок. Вигідна кон'юнктура на рин­ку з монополістичною конкуренцією притягу нових про­давців. Однак входження у ринок не настільки легке, як у разі досконало конкуренції, тому що нові продавці часто відчувають труднощі з новими для покупців торговельними марками і послугами. Уже існуючі фірми зі стійкою репу­тацією можуть зберігати свою перевагу над новими вироб­никами. Монополістична конкуренція схожа з ситуацією монополії, оскільки фірми мають здатність контролювати ціну своїх товарів. Вона схожа і з досконалою конкурен­цією, оскільки кожний товар продається багатьма фірмами, і на ринку існує вільний вхід і вихід [12, с. 253].

Олігополія

Олігополія - це ринкова структура, що характеризується дуже невеликою кількістю продавців, пов'язаних взаємною залежністю, а поява нових продавців утруднена або неможлива.

Олігополістичні ринки мають такі риси:

1. Всього декілька фірм охоплюють весь ринок. Про­дукт, який вони виробляють, може бути як однорідним або стандартизованим (алюміній, цинк, мідь, сталь, цемент, тех­нічний спирт), так і диференційованим (автомобілі, сигаре­ти, побутові електроприлади, пиво, пральні засоби, килими).

2. Деякі фірми в олігополістичній галузі володіють ве­ликими ринковими частками. Отже, такі фірми на ринку здатні впливати на ціну товару.

3. Фірми в олігополістичній галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Продавці завжди зважають на реакцію своїх конкурентів, коли встановлюють ціни, орієнтири за обсягами продажу, величину рекламних витрат таке інше. Реакція, якої окремі продавці чекають від своїх суперників, вплива на рівновагу на олігополістичних ринках.

Є багато причин для існування олігополії. Одна з них економія, зумовлена зростанням виробництва. У деяких галузях неможливо досягнути низьких витрат, поки фірма займає значний відсоток ринку. Наслідком цього є тенден­ція фірм до зменшення своїх розмірів.

Друга причина існування олігополії - наявність інших бар'єрів для входження у ринок інших фірм (володіння па­тентами, контроль над стратегічною сировиною, видатки на рекламу).

Щоб бути в олігопольному становищі, не обов'язково бути великою фірмою. Якщо в обмеженому економічному просторі є два однотипн магазини, вони також є олігополістами. Те, що вони малі, не впливає на ситуацію.

Олігополістичні ринки можна класифікувати за різними критеріями. Якщо фірми виробляють однорідний продукт (цемент, мідь), то галузевий ринок називають чисто олігополістичним. Якщо фірми виробляють диференційований продукт (автомобілі, сигарети), то галузевий ринок нази­вають диференційовано олігополістичним. Також оліго­полії можна поділити на ті, що виникли в результаті таєм­них домовленостей, і на ті, що діють незалежно.

Реальні та ідеальні ринкові структури

Розглянуті вище ринкові структури можна поділити на дві групи: реальні та ідеальні. До реальних структур можна віднести монополістичну конкуренцію і олігополію, до іде­альних - досконалу конкуренцію чисту монополію. Олігополія і монополістична конкуренція описують багато ре­ально снуючих ринків. До олігополістичних структур на­лежать, наприклад, телебачення, виробництво автомашин, сигарет; до монополістсько-конкурентних виробництво одягу, ліків, побутової електротехніки, надання банківсь­ких послуг населенню, видання журналів і газет [12, с. 255].

На відміну від монополістичної конкуренції та олігопо­лії, досконала конкуренція і чиста монополія не описують які-небудь реально існуюч ринки, а представляють іде­альні типи ринкових структур. Звичайно, термін «ідеальні ринкові структури» означає не те, що ці структури є гар­ними, а те, що вони існують як абстрактні ідеї.

До ідеальних ринкових структур ринки, що існують ре­ально, можуть тільки наближатися. Наприклад, найближ­чими до досконалої конкуренц деякі ринки сільськогос­подарської продукції (пшениця, кукурудза), а також деякі фінансові ринки. Так само важко знайти ринки чистої мо­нополії. Навіть у фірм, які займають монопольно-домінуюче становище на ринку, майже завжди один-два дрібних конкуренти. Крім того, дуже рідко яка-небудь продукція Унікальна настільки, що взагалі не має замінника. Отже, ідеальних ринкових структур у світі практично не існує.

Для чого ж тоді аналізувати теоретичну модель досконалої конкуренції і чистої монополії?

По-перше, аналіз ідеальних ринкових структур розкриває, яким чином розміщувалися б ресурси і встановлювалась ціна, якби не було ніяких ринкових недосконалостей - диференціації продуктів, немобільност ресурсів, поганого знання ринку.

По-друге, аналіз ідеальних структур показує шлях до найефективнішого розміщення ресурсів за певних умов чи обмежень.

По-третє, аналіз ідеальних структур допомагає нам вивчити таку економічну систему, в якій рух товарів, по­слуг і ресурсів безперешкодним.

По-четверте, аналіз ідеальних ринкових структур до­зволя побудувати точні моделі, які демонструють всі аль­тернативи відносно обсягу випуску продукції та рівня цін, а отже, сприяють максимізації прибутків фірми.

2. Порівняльний аналіз економічної ефективності ринкових структур

Сучасні економісти вважають, що поширення монополії знижує економічну ефективність принаймні з трьох основних причин.

По-перше, об'єм виробництва, який максимізує прибуток монополіста, є нижчим, а ціна - вищою, ніж в умовах досконало конкуренції. Це призводить до того, що ресурси товариства використовуються не в повному обсязі, і при цьому частина продукції, необхідна суспільству, не виробляється. Кількість продукції, що випускається, не доходить до точки мінімальних середніх валових витрат, тим самим виробництво здійснюється не з мінімально можливими при даному рівні технології витратами. Іншими словами, максимальна виробнича ефективність не досягається.

По-друге, будучи диним продавцем на ринку, монополіст не прагне до зниження виробничих витрат. У нього не існує стимулу використовувати найбільш прогресивну технологію. Відновлення виробництва, зниження витрат, гнучкість не для нього питаннями виживання. По тим же причинам монополіст слабко зацікавлений у науково-дослідних розробках використанні нових досягнень НТР.

По-третє, бар'єри для вступу нових фірм у монополізовані галузі, а також величезні сили і засоби, котрі монополісти витрачають на зберігання і зміцнення власної ринкової влади, роблять стримуючий вплив на економічну ефективність. Дрібним фірмам із новими ідеями важко пробитися на монополізовані ринки [21, с. 192].

Інша точка зору на проблеми монополії й ефективност подана позицією Дж. Гелбрейта і И. Шумпетера. Не відкидаючи негативні сторони монополії (наприклад, більш високі ціни на продукцію), вони виділяють і її переваги з погляду науково-технічного прогресу. Ці переваги, на їхню думку, містяться у наступному:

1. Досконала конкуренція вимагає від кожного виробника використовувати найбільш ефективну техніку і технологію з вже існуючих. Однак розробка нових прогресивних технічних рішень не під силу окремій конкурентній фірмі. Необхідні значні засоби для фінансування НДДКР, які не можуть бути в дрібної фірми, яка не одержує стабільний економічний прибуток. У той час як монополії або олігополії, що мають високий економічний прибуток, мають у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурси для інвестицій у науково-технічний прогрес.

2. Високі бар'єри, що існують для входу нових фірм у галузь, дають олігополіям і монополіям впевненість у тому, що економічний прибуток, який результатом використання у виробництві науково-технічних досягнень, збережеться довгий час і інвестиції в НДДКР дадуть довгострокову віддачу.

3. Одержання монопольного прибутку за рахунок більш високих цін є стимулом інноваційно діяльності. Якби слідом за кожним нововведенням, що знижує витрати, випливало зниження цін, то причин для розвитку нноваційних процесів не існувало б.

4. Монополія стимулює конкуренцію, тому що монопольно високі прибутки вкрай привабливими для інших фірм підтримують прагнення останніх ввійти в галузь [21, с. 193].

5. В окремих випадках монополія сприяє зниженню витрат реалізації ефекту масштабу (природна монополія). Конкуренція в таких галузях привела б до росту середніх витрат і зниженню ефективності.

На досконало конкурентних ринках економічна ефективність передбачає рівність ціни, граничних витрат і мінімальних середніх загальних витрат.

Й.Шумпетер з цього приводу висловлювався наступним чином: “Не досить доводити, що велика фірма чи монополія повинна бути сприйнята як необхідне зло, невіддільне від економічного прогресу, бо в умовах сучасно промисловості досконала конкуренція є, чи завжди була неможлива. З чим ми повинні погодитись, то це з тим, що монополія виявилась найпотужнішим двигуном цього прогресу (і, зокрема, тривалого розширення загального обсягу виробництва) не тільки всупереч, а значною мірою завдяки цій стратегії, яка видається такою стримуючою з погляду окремого випадку й окремого моменту. В цьому пан досконала конкуренція не лише неможлива, а й менш якісна і не має права бути використаною як модель ідеальної ефективності. Отже, хибно базувати теорію державного регулювання промисловості на тому принципі, що монополію слід змусити працювати так, як працювала б відповідна галузь за досконало конкуренції” [20, с. 140].

Монополістична конкуренція та економічна ефективність

Ринки з абсолютною конкуренцією бажані, оскільки вони економічно ефективні — поки не снує побічних негативних наслідків (наприклад, екологічних), і нічого не перешкоджа нормальній діяльності ринку, сумарний надлишок споживачів та вироб­ників максимальний. Монополістична конкуренція в дечому подібна до конкуренції, проте чи є вона ефективною ринковою структурою? Щоб відповісти на це запитання, порівняймо тривалу рівновагу в монополістично-конкурентній галузі з тривалою рів­новагою в абсолютно конкурентній галузі.

Страницы: 1, 2, 3, 4