Курсовая работа: Економічна характеристика країн Третього світу. Нові тенденції розвитку
ВИСНОВОК
Досвід продемонстрував, що традиційне монетарне регулювання дозволяє подолати інфляцію, є ефективним як стратегія короткотермінової стабілізації. Проте воно сприяє пожвавленню виробництва. Тому значна увага навіть у антиінфляційній стратегії має приділятися регулюванню кредитно-фiнансової сфери як важеля перерозподiлу ресурсiв. На етапах, коли необхідно було поєднати стримування інфляції з економічним зростанням, зазначені держави, як правило, застосовували регульованi процентнi ставки, централiзацiю фiнансiв i навiть адмiнiстративний розподiл кредитних ресурсiв, створюючи для цього, зокрема, спецiальнi фiнансовi інститути. Новим індустріальним країнам вдалося здійснити "конверсію рентної активності" завдяки пільгам для пріоритетних виробництв, поєднати напрями рентної активност підприємств з пріоритетами економічної стратегії держави. Оскільки як першочергові було визначено виробництва з широкою мережею господарських зв'язків та значними екстерналіями, їхнє економічне зростання стало імпульсом для ланцюгової реакції технологічного оновлення та розвитку всіх інших елементів економічної системи.
Уряд, спроможний реалізувати економічну стратегію, адаптивність економічної політики, перспективна орієнтація економіки на зовнішні ринки є чинниками успіху НІК. Завдяки економічній стратегії, що орієнтувалася на збільшення внутрішніх заощаджень та ефективну конвертацію їх в нвестиції, вони досягли значно більшого успіху в побудові матеріальної бази стабілізації, ніж країни Латинської Америки. Останні, орієнтуючись на залучення позичкових ресурсів, застосовували підвищення процентних ставок, що гальмувало внутрішнє інвестування. У зв'язку з цим, коли на початку 80-х державн нвестиції у цьому регіоні скоротилися внаслідок фінансових рестрикцій, у НІК державні капіталовкладення зросли. Тому ці країни змогли "підхопити" нову технологічну хвилю, пов'язану з розвитком мікроелектроніки.
Отже, у країнах, де відбулася ефективна розбудова ринкової економіки, застосовувалася стратегія оптимального комбінування мобілізації державних, позичкових і приватних ресурсів з метою структурно модернізації.
Різний ефект стратегій лібералізації в НІК та Латинській Америці пояснюється тим, що у перших вона виступала логічним продовженням ефективної промислової політики, у другій - стала реакцією на поразку стратегії імпортозаміщення. Окрім того, у країнах Південно-Східної Аз лібералізація проводилася поступово, вибірково і контрольовано, тоді як у Латинській Америці вона набула вигляду "шокової терапії".
Активна політика розвитку власних конкурентоспроможних виробників, що застосовувалася в НІК на тлі імпортних обмежень, виявила більшу ефективність, ніж лібералізація імпорту та надання світовому ринку права вибору національних компаній, що гідні існування. Промислова стратегія НІК, таким чином, була активною і спрямовувалася на створення динамічних порівняльних переваг та розвиток експортних галузей. У країнах Латинської Америки - переважно пасивною, зорієнтованою на експлуатацію наявних статичних порівняльних переваг у світовій торгівлі та імпортозаміщення. Пріоритетність розвитку низькотехнологічних виробництв та імпорту продуктів високих ступенів обробки неминуче призводить до прискорення зростання імпорту стосовно експорту.
Отже, нині стратегія лібералізації зовнішньої торгівл ефективною лише за динамічних порівняльних переваг країни щодо продуктів, у яких технологічна складова відіграє значну роль. Якщо для товарів, на яких спеціалізується країна, потенціал технологічного вдосконалення низький або значною мірою вичерпаний, торговельна лібералізація веде до поступового відпливу капіталів та погіршення платіжного балансу. Власне, можна сказати, що у НІК активна і послідовна економічна стратегія держави сама становила важливу конкурентну перевагу.
Парадоксально, проте дефіцит природних ресурсів у НІК виступив позитивним чинником. По-перше, країни Латинської Америки застосували найпростішу стратегію - експорт сировини, що з часом підрива стимули та можливості для технологічного розвитку економіки. Глобальне зниження попиту на сировинні ресурси у 80-90-хроках відбилося на погіршенні торговельних балансів цих країн, тоді як орієнтація НІК на обробні та високотехнологічн галузі довела свою перспективність. По-друге, на думку експертів Світового банку, дефіцит ресурсів у НІК сприяв низьким альтернативним витратам праці, а отже дозволяв утримувати невелику заробітну платню. Натомість у сировинних країнах існує багато альтернативних напрямів застосування робочо сили.
Спільними рисами економічних стратегій НІК динамічний розвиток сільського господарства, швидкі зростання експортних виробництв, демографічні зміни, значні частка заощаджень та інвестицій, велик обсяги інвестицій у людський капітал. Ці риси взаємопов'язані. Прогрес в аграрному секторі вивільнив робочу силу для промисловості, надав можливість прискореному розвитку експортного сектора, доходи від якого стали джерелом нвестицій у виробництво і людський капітал. Позитивний вплив на гуманітарну політику НІК мали закономірні для етапу економічного зростання значн демографічні зміни: скорочення рівня народжуваності, збільшення тривалост життя та зменшення темпів приросту населення. Це сприяло збільшенню питомих витрат на освіту, соціальні потреби, підвищенню якості освіти. У свою чергу, вкладення в людський капітал сприяли підвищенню продуктивності інвестицій, полегшували перенесення технологій, підвищували якість та дієвість заходів державно економічної політики.
Характерні для НІК значні вкладення у людський капітал, зокрема у сферу освіти, не здійснювалися у країнах з лібералізаційною стратегією, адже до їхніх стратегічних пріоритетів входило завдання максимального скорочення дефіциту бюджету.
Запровадження кредитної підтримки бідних верств населення, земельна реформа, вкладення у соціальну сферу та прогресивне оподаткування, застосовані в НІК, мали значно більший вплив на розвиток соціальної справедливості, підтримку суспільної злагоди, соціальної стабільност та легітимності економічної стратегії, ніж політика цільових соціальних витрат у країнах Латинської Америки. Остання стратегія малоефективна, оскільки багато з тих, хто потребує допомоги, з різних причин не входить у соціальну мережу. Відсутній синергічний ефект соціальних витрат. Розпорошуючись, вони виявляються недостатніми для окремої людини, не сприяють соціальній злагоді, оскільки допомагають меншості населення. Велике землеволодіння, що зберігається у Латинській Америці, є матеріальною основою збереження значної нерівності. На думку автора, саме спричинена цим низька легітимність державних економічних стратегій перешкодила розробці зваженого, послідовного та збалансованого курсу побудови ринкової економіки.
Важливу роль відіграла ідеологія спільної участі в економічному зростанні, що панувала у НІК, та забезпечила приблизну рівність учасників економічного процесу щодо можливостей, які надає зростаюча ринкова економіка. Це дозволило встановити спільну спрямованість державних і приватних економічних нтересів, забезпечило узгодження державних і приватних економічних стратегій для макроекономічної стабілізації та зростання.
Основою національного економічного успіху НІК, таким чином, є насамперед економічна стратегія, що ефективно поєднала соціокультурн чинники, конкуренцію та централізацію, підтримку здорових фінансів, експортну орієнтацію та протекціонізм, велику частку витрат на освіту, науку та технології. Завдяки реалізаціїї цієї послідовної, логічно узгодженої стратег було сформовано сучасні високорозвинені, конкурентоспроможні економіки.
Список використаної літератури
1. Авдашева С. Турция: национальная модель либерализации экономики // Вопр. экономики. - 1992. - № 11. - С. 93-101.
2. Андрианов В. Роль государства в формировании рыночной модели динамичной экономики в Южной Корее // Экономист. - 1994. - № 8. - С. 90-96.
3. Белов Д. Изменения экономических функций государства: опыт латиноамериканских стран // Мировая экономика и междунар. отношения. - 1996. - № 6. - С. 121-129.
4. Бузгалин А., Колганов А. Либерализация versus модернизация // Вопр. экономики. - 1997. - № 8. - С. 38-56.
5. Бьюкенен Дж. Конституция экономической политики // Вопр. экономики. - 1994. - №6. - С. 104-113.
6. Ван дер Вее Г. История мировой экономики. 1945-1990. - М. : Наука, 1994. - 413 с.
7. Велиев Д. Государственные финансы и социально-экономическое развитие Турции. - Баку : Элм, 1991. - 240 с.
8. Вергун В., Вергун Л. Інституціональна економіка та кліометрія Д.Норта і Р.Фогеля // Економіка України. - 1996. - № 5. - С. 78-83.
9. Вечерник Й. Vox Populi - Что люди думают о реформах, проводимых в их странах? // Трансформация. - 1997. - № 2. - С. 13.
10. Військово-промисловий комплекс України та основні напрямки підвищення ефективності експорту збро (анотований звіт). - К.: УДНДІМЗЕІ - 1995.
11. Власюк С.І. Світовий ринок зброї і Україна. - Л., 1995.
12. Гао Далин. Экономический рост и экономическая стабильность по-китайски // Рос. экон. журн. - 1995. - 9. - С. 81-83.
13. ГациридзеХ. Латиноамериканский опыт экономического реформирования // Рос. экон. журн. - 1997. - № 8. - С. 86-94.
14. Доклад международного совещания "за круглым столом" по вопросу о новой роли организаций предпринимателей в странах с переходной экономикой, Женева, 29-31 мая 1995г. - Женева : Междунар. бюро труда, 1995. - 38 с.
15. Жуков С.В. Роль государства в сотворении "южнокорейского чуда" // Рос. экон. журн. - 1993. - № 5. - С. 98-104.
16. Іванов В.М., Софіщенко І.Я. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій.-К.:МАУП, 2001-232с.
17. Кириченко В. "Шокова терапія" по-бразильськи: дещо корисне і для нас // Економіка України. - 1993. - № 10. - С. 74-79.
18. Колганов А. Закономерности переходной экономики: экономические теории и модели // Вопр. экономики. - 1995. - № 2. - С. 50-60.
19. Лаврентьев В.Н. Новые индустриальные страны Азии: перестройка промышленной структуры. - М. : Наука, 1990. - 192 с.
20. Лузин Г.П., Павлов К.В. Об изучении переходных, кризисных состояний экономики // Общество и экономика. - 1995. - № 7-8. - С.3-22.
21. Национализация и госсектор в развивающихся странах : Реф. сб. - М. : ИНИОН, 1986. - 212 с.
22. Ойкен В. Основные принципы экономической политики. - М. : Прогресс, 1995. - 496с.
23. Оникиенко А. Модернизация на Тайване: от экономической либерализации к политической демократизации // Мировая экономика и междунар. отношения. - 1993. - № 2. - С. 121-133.
24. Пивоварова Э. Китайская реформа: проблема достижения баланса экономических и социальных интересов // Рос. экон. журн. - 1996. - №2. - С. 92-98.
25. Портяков В.Я. Стабилизация экономики: китайский вариант // Рос. экон. журн. - 1992. - № 12. - С. 83-92.
26. Радченко К., Сафіулін Ю., Сурков М. Економічні реформи Бразилії та зовнішня торгівля з Україною // Економіка України. - 1996. - № 12. - С.69-76.
27. Романова З. Бразилия: опыт перестройки // Мировая экономика и междунар. отношения. - 1996. - № 11. - С. 100-109.
28. Романова З. Меняющаяся Латинская Америка на исходе столетия // Мировая экономика и междунар. отношения. - 1995. - № 5. - С. 122-130.
29. Скаленко О. Системно-інформаційна методологія побудови сучасного економічного процесу // Економіка України. - 1995. - № 5. - С. 57-63.
30. Современный цивилизованный рынок / Под ред. А.М.Алексеева и др. - Ярославль : Изд. дом 2Д-студия, 1995. - 624 с.
31. Турция: новые тенденции экономического развития в 80-е годы. - М. : Наука, 1991. - 317 с.
32. Цыганов Ю. Республика Корея и Китай в интеграционных процессах мировой экономики // Мировая экономика и междунар. отношения. - 1995. - № 5. - С. 112-121.
33. Чебанов С. Иностранные инвестиции: тенденции 90-х годов // Мировая экономика и междунар. отношения. - 1997. - № 3. - С. 19-33.
34. Шань Вэйянь. Смешанная система и продолжение рыночных реформ в китайской экономике // Вопр. экономики. - 1992. - № 11. - С. 53-62.
35. Экономическое чудо или экономическая загадка? (социальное рыночное хозяйство и его применение. Теория А.Мюллера-Армака, обоснованная теологически и политологически, дополненная предложениями по применению. В кратком изложении Г.Бласко). - К. : Світовид, 1992. - 60 с.
36. Economic Survey of Latin America and Caribbean, 1987. - Santiago : ECLAC. UN, 1989. - 692 p.
37. Economic Survey of Latin America and Caribbean, 1991. - Santiago : ECLAC. UN, 1993. - 292 p.
38. Economic Survey of Latin America and Caribbean, 1995-1996. - Santiago : ECLAC. UN, 1996. - 348 p.
39. Editorial // The Economist. - 1997. - March 15. - P. 22.
40. Republic of Turkey. Ministry of Foreign Affairs. Overview of Turkish Economic Development // http://www.mfa.gov.tr/grupc/c1a.html.
41. Seoul's big splash // The Economist. - 1994. - 333, № 7888. - P. 73.
42. Slowly does it // The Economist. - 1993. - 329, № 7841. - P. 82.
43. Stiglitz J. Some Lessons From the East Asian Miracle // The World Bank Research Observer. - (August 1990). - Vol. 11, № 2 - P. 151-177.
