Дипломная работа: Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції
Сфера д згаданого Закону "Про захист економічної конкуренції" поширюється на відносини, які за формулюванням ст. 2 Закону "впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України". Це означає, що Закон установлює національний режим, але положення ст. 2 мають гнучке застосування, відносини поза межами території України можуть трактуватися як такі, що можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України, а отже, підпадають під дію Закону.
Проте на сьогоднішньому етапі імплементації законодавства ЄС у галузі конкуренц необхідно також забезпечити механізм його виконання, а саме: заходи щодо впровадження законодавства, прийнятого у відповідності до законодавства ЄС, у тому числ Закону України про захист економічної конкуренції. Серед іншого, це включає в себе підвищення обізнаності працівників органів Антимонопольного комітету й його відділень з нормами європейського законодавства, заходи з правової освіти в цій галузі. Це насамперед переклад і публікація законодавства ЄС у сфер конкуренції, на підставі якого мають прийматися інші законодавчі та підзаконн акти; також це проведення постійного моніторингу законодавства ЄС запровадження відповідних змін до законодавства України. На наш погляд, особливу увагу треба зосередити на процедурних питаннях вирішення таких справ у судах, беручи до уваги загальні вимоги, які встановлюються Комісією та Радою в таких актах, як повідомлення, зауваження та доповіді, та використовуючи практику Європейського Суду.
Також необхідно створити додаткові органи з незалежного контролю за виконанням законодавства про конкуренцію, особливо, в частині державної допомоги. Дії щодо державно допомоги вважаються особливо небезпечними, це стосується, зокрема, рішень державних органів щодо надання пільг та змін в оподаткуванні. Для ефективного моніторінгу цих порушень, контролю та швидкого реагування необхідно створення незалежного неупередженого органу, який би додатково виконував функц Антимонопольного комітету, якому навряд чи вдасться ефективно поєднувати згадані обов'язки. Треба зауважити, що в Угодах про приєднання держав - кандидатів на членство в Європейському Союзі особлива увага приділяється саме виявленню та боротьбі з діями органів влади, які можуть призвести до порушення конкуренції на ринку (державна допомога) та створенню додаткових органів контролю за порушенням антимонопольного законодавства.
У зв'язку з прийняттям нового Закону необхідно внести відповідні зміни й доповнення до багатьох нормативно-правових актів, у тому числі до Положення Про створення територіальних відділень Антимонопольного Комітету України від 14.01.94 в частині компетенції відділень, до Закону України "Про Антимонопольний комітет України", який визначає порядок накладення штрафів та розгляду справ, проте не регулює процедуру надання дозволів на проведення узгоджених дій, тому також потребує відповідних змін, до Кодексу України про адміністративн правопорушення тощо.
Останнє, що важливо зазначити, Закон уживає переважно оціночні поняття, які поширені в Європейському праві (що пояснюється специфікою правового регулювання, заснованого на судовому прецеденті), але не поширені в Україні з її позитивістською правовою спадщиною. Саме тому при прийнятті рішень Антимонопольним комітетом та судовими органами України, - при застосуванні законодавства про конкуренцію та з'ясуванні, чи мало місце порушення законодавства, - необхідно враховувати практику Європейського Суду, яка роз'яснює та деталізує багато питань застосування законодавства, або імплементовувати цю практику в законодавство України.
Залишається відкритою проблема ратифікації Україною окремих міжнародних угод, зокрема:
1. Віденсько угоди про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів знаків.
2. Мадридсько угоди про припинення використання неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів.
3. Гаазько угоди про міжнародне депонування промислових зразків.
4. Лісабонсько угоди про захист назв місця походження та їх міжнародну реєстрацію.
Ще однією прогалиною в нормативному забезпеченні захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є відсутність єдиної методики визначення збитків від недобросовісної конкуренції. Хоча дане питання є дуже важливим, оскільки проблема визначення збитків постає кожного разу при розгляд випадків недобросовісної конкуренції.
Далі наводиться один з варіантів розв”язання даної проблеми у вигляді певної методики визначення збитків від недобросовісної конкуренції.
Методика визначення збитків суб’єкта господарювання від недобросовісної конкуренції.
Проект.
1. Загальн положення.
1.1. Методика визначення збитків субєкта господарювання від недобросовісної конкуренції ( надалі – Методика) розроблена відповідно до Законів України "Про захист економічно конкуренції" і "Про Антимонопольний комітет України".
1.2. Методика встановлює порядок визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках в процес конкурентної боротьби.
1.3. Метою визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції є отримання необхідної інформац для прийняття рішень з питань відшкодування збитків суб”єктам господарювання при розгляді справ про недобросовісну конкуренцію.
1.4. Всі терміни в даній Методиці використовуються в значенні, визначеному пунктом 1.3. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою
Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р.
2. Визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції.
2.1. Визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції включає в себе наступні етапи:
a. визначення об’єкту недобросовісної конкуренції – товару або послуги ;
b. визначення періоду існування недобросовісної конкуренції, який не може бути меншим за 12 місяців; в разі, якщо цей період менше 12 місяців, він прирівнюється до 12 місяців;
c. визначається обсяг реалізації об”єкту недобросовісної конкуренції за період, що визначений попереднім пунктом Методики;
d. здійснюється розрахунок суми відшкодування в цінах реалізації підприємства, в інтересах якого відбувається відшкодування за формулою :
СВ = ОР1 / 12 * ТНК
де СВ – сумма відшкодування;
ОР1 – обсяг реалізації об”єкту недобросовісної конкуренції в цінах реалізації підприємства, в інтересах якого відбувається відшкодування;
ТНК - період існування недобросовісної конкуренції.
2.2. В разі, якщо об”єкт недобросовісної конкуренції відсутній або визначити його неможливо, сума збитків визначається експертним шляхом.
3. Джерела нформації.
Джерелами інформації є дан бухгалтерського обліку підприємств, що приймають участь у справі. В раз відсутності даних бухгалтерського обліку необхідні показники визначаються експертним шляхом.
Дана методика не претендує на досконалість і 100% об’єктивність.
Але суть пропозиції в тому, що необхідний єдиний порядок розрахунку, який би дозволяв вирішувати дане питання однозначно і не допускати зловживань. Але поки що цього не зроблено.
Що стосується вдосконалення організаційної складової, то першочерговими шляхами вдосконалення є:
1. Покращення координації діяльності державних органів, задіяних в системі захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції.
2. Покращення матеріально-технічного забезпечення даних органів.
3. Створення системи підготовки та перепідготовки кваліфікованих кадрів для даної сфери.
4. Створення системи інформаційного забезпечення діяльності щодо захисту суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції та системи інформаційно-роз’яснювального спрямування, направленої на розповсюдження матеріалів щодо добросовісно конкуренції та її переваг в широкі верстви населення.
Що стосується можливості застосування зарубіжного досвіду, то власне це вже робилось не раз в процесі розбудови системи захисту від недобросовісної конкуренції.
Але, на жаль, це часто робилось без врахування української специфіки та без належного обґрунтування. В параграфі 2.3. даної роботи здійснено порівняльний аналіз німецького законодавства щодо захисту від недобросовісної конкуренції та його українського аналога. Також там визначено окремі види порушень, яким недостатнью приділено уваги в українському законодавстві і наведено варіанти їх вирішення згідно з німецьким законодавством. На думку автора роботи, наведен варіанти є цілком прийнятними для застосування в Україні.
На даний момент суттєвою проблемою залишається те, щоб теоретичні положення, що вже розроблен або лише розробляються, не залишались лише в теорії, а якнайшвидше втілювались в життя.
3.3. Формування етичних норм поведінки сучасній діловій практиці
Як вже зазначалось, ефективний розвиток економіки можливий лише за умови забезпечення збалансованості і рівноправності інтересів всіх її суб’єктів.
Крім належного державного захисту інтересів суб’єктів господарювання для досягнення цілей даного захисту необхідне формування певних етичних норм в діловій практиці.
Моральні цінност суб'єктів ринку — це той суб'єктивний смисл, який індивіди вкладають в свої д та поведінку (внутрішні та зовнішні вчинки) стосовно інших людей. Таким чином, це суб'єктивна мотивація індивіда або групи та орієнтація на інших, тобто передбачення” відповідної реакції оточуючих. Моральні цінності є визначними для розуміння свідомої дії індивіда. Вони спрямовують, можна сказати, задають орієнтацію на досягнення ясно усвідомлюваних цілей особистості, відіграють важливу роль у виборі засобів досягнення цих цілей. Розглядаючи ринок як соціально-філософську категорію з точки зору його еволюції, можна представити його як закінчену форму економічної реалізації підприємливості в умовах панування економічних, ринкових способів прояву приватної ініціативи. Мотивацією підприємництва слугує ринковий прагматизм та суто людська підприємливість, яка набуває форми підприємництва.
Ринок — це не тільки простір для вирішення суто економічних питань. Ринок — це поле міжособистісного спілкування, де неможливо існувати та досягати своєї мети без дотримання норм моралі. У галузі економіки не обійтися без економічної культури. Це, по-перше, так цілі та цінності, інтереси та потреби, заради яких люди здійснюють ті чи інш дії та вчинки; по-друге, самі ці дії та вчинки — способи та засоби організац своєї підприємницької діяльності. У всіх випадках, коли люди виявляють будь-яку економічну активність, вони керуються тим, що для них цінно, необхідно, важливо, тобто тими чи іншими моральними цінностями. Беручи участь в економічній діяльності, особистість вимушена визнавати неоднаковість інтересів різних соціальних груп, погоджуватися із тим, що кожен має право на власн економічні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами інших. Тільки за бажання двох сторін досягти взаєморозуміння, піти на компроміс можливо встановити партнерські відносини. Ринок є морально-духовним механізмом взаємодії між учасниками економічної діяльності. Ефективність ринку прямо пропорційна рівню моралі його суб'єктів. Моральність як необхідна умова ефективного функціонування ринку включає в себе повагу до чужої власності, що формує певні моральні межі дії ринкової конкуренції.
Крім того, саме суспільство повинно усвідомити, що панування в країні добросовісно конкуренції, етичні взаємовідносини суб’єктів господарювання та споживачів вигідними обом сторонам.
В Україні ж характерною стала пануюча в суспільстві зневага щодо захисту конкуренції та прав інтелектуальної власності. На важливість цього чинника звернув увагу майже кожний другий експерт, що взяв участь в опитуванні УЦЕПД[22]. Як свідчать результати загальнонаціонального опитування, досить високою частота покупки населенням контрафактної продукції — 22 % купують її регулярно ще 47,2 % — нерегулярно; лише п'ята частина населення ніколи не купує такої продукції. На відміну від експертів, більше половини громадян не відносять проблеми охорони інтелектуальної власності до числа першорядних проблем економічного розвитку України .
Така модель поведінки населення значною мірою є наслідком культурно-етичної спадщини минулого, коли в суспільстві панувала державна власність, а результати діяльності в науковій та культурній сферах вважалися надбанням усього народу. В 90-х роках така позиція знайшла й економічне підґрунтя — внаслідок обмеження доходів переважної частини населення. Через це 42,4 % громадян України купують товари, які дешевші, навіть якщо вони можуть бути підробленими. Майже для 40 % українських споживачів якість підроблених товарів виявляється цілком прийнятною. Це вказу на те, що деформація правових понять у значної частини громадян підтримується невибагливістю їх вимог до якості — що є нормою для малозабезпечених верств населення.
Є чимало свідчень про те, що внаслідок низької правової та економічної культури суб'єкти науково-технічної та економічної діяльності нерідко добровільно відмовляються від використання вже існуючих механізмів захисту своїх інтересів як власників.
А високий рівень зневаги до питань інтелектуальної власності та захисту конкуренції на рівні окремих органів державного регулювання може пояснюватися, передусім, високим рівнем корупції, корисливими інтересами чиновників, які у багатьох випадках мають прямий зиск від недостатньо сильної та неефективно системи охорони інтелектуальної власності, зокрема, передачі за безцінь за кордон цінної інформації щодо об'єктів, які мають захищатися законом, замість укладання на нормальних умовах договорів про надання прав на користування (трансфер технологій).
Враховуючи вищенаведене, очевидно, що існує необхідність широкого висвітлення проблем, пов”язаних з недобросовісною конкуренцією в засобах масової інформації, введення спецкурсів з даної тематики у вищих навчальних закладах тощо. Це ма сприяти формуванню певної суспільної свідомості, розуміння важливост добросовісної конкуренції в економічній діяльності як у підприємців так і у кінцевих споживачів.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ
Конкуренція виявляється, перш за все, як суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів. Причому вона добросовісною в тому випадку, коли не суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Як показу практика, конкуренція сама по собі рідко не виходить за межі добросовісної. Без відповідного регулювання вона рано чи пізно трансформується в недобросовісну. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
Створення ефективної системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції має винятково велике значення для розвитку України в XXI столітті. Ця комплексна проблема потребу об'єднаних зусиль держави, всіх її органів управління та інститутів громадянського суспільства. Від успішної реалізації даного завдання виграє абсолютна більшість населення України, адже захист інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є фундаментом для забезпечення інноваційної модел розвитку країни, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовій соціально-економічний системі. Ефективна система захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції сприятиме створенню робочих місць у нових галузях економіки. Одночасно це є запорукою створення цивілізованого ринкового середовища, у якому і підприємці, і споживачі будуть надійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов'язаної з неправомірним використанням об'єктів інтелектуальної власності, виробництвом фальсифікованих товарів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
