Дипломная работа: Підвищення ефективності роботи підприємства на основі застосування економіко-математичних методів (на прикладі ВАТ "Дніпрополімермаш")

Таким чином, функціонально-вартісний аналіз – це метод вивчення можливостей скорочення витрат на виробництво продукції, робіт або послуг, обов'язково при незмінних і поліпшених їхніх властивостях. Він явля собою самостійну галузь знань, широко використовується як в економічному так в системному аналізах [2, 11, 33].

Для рішення поставлених ним задач використовуються як традиційні прості калькуляційні розрахунки (які будуть розглянуті нижче в цьому розділі), так і економіко-математичні методи оптимізації за допомогою ЕОМ (як будуть розглянуті в другому розділі).

Очевидно, що однією з основних задач і кінцевою метою економічного аналізу є виявлення господарських резервів і розробка заходів щодо хнього використання. Резерви являють собою невикористані можливості поліпшення аналізованих господарських результатів. Одним з головних джерел резервів, безсумнівно, є виробнича собівартість підприємства [2, 11].

Виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг) це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво. Показник «виробнича собівартість» промислової продукції (робіт, послуг) є одним з основних економічних показників підприємства і це визначає необхідність однозначного визначення методики його розрахунку незалежно від того, де буде використовуватися показник виробничої собівартості: у бухгалтерському, статистичному або управлінському обліку.

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарно валової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів і виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

У зв'язку з цим на підприємстві повинна бути забезпечена повна відповідність планового і звітного даних щодо складу і класифікац витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат по плановим (звітним періодам) [7, 33].

Витрати класифікуються по наступних ознаках:

Таблиця 1.1 – Класифікація витрат підприємства

Ознаки	Витрати
1. По центрах відповідальності (по місцю виникнення витрат)	Витрати виробництва, цеху, ділянки, технологічного переділу, служби
2. По видах продукції, робіт, послуг	Витрати на вироби, типові представники виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію
3. По єдності складу (однорідності) витрат	Одноелементні, комплексні
4. По видах витрат	Витрати по економічних елементах, витрати по статтях калькуляції
5. По способу віднесення на вартість продукції	Витрати прямі, непрямі
6. По ступені впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати перемінні, постійні
7. По календарних періодах	Витрати поточні, одноразові
8. По доцільності витрати	Продуктивні, непродуктивні
9. По визначенню відношення до собівартості продукції	Витрати на продукцію, витрати періоду

Витрати операційної діяльності групуються по таких економічних елементах:

·           матеріальні витрати;

·           витрати на оплату праці;

·           відрахування на соціальні заходи;

·           амортизація;

·           нші операційні витрати [7].

Це групування є єдиною для всієї промисловості. Склад елементів витрат операційної діяльності представлений у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Склад елементів витрат підприємства

Елемент витрат	Склад елемента
Матеріальн витрати	Сировина матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, придбана в сторонніх підприємств паливо й енергія усіх видів, тара і тарні вироби, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні і швидкопсуйні предмети (МШП)
Витрати на оплату праці	Заробітна плата по окладах і тарифам, надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів, премії і заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток, інші
Відрахування на соціальні заходи	Відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування, соціальне страхування на випадки тимчасової втрати працездатності і безробіття, від нещасного випадку на виробництві, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, інші соціальні заходи
Амортизація	Сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних нематеріальних активів і нематеріальних активів
Інш операційні витрати	Витрати на відрядження фізичних осіб, придбання літератури, оплати семінарів, придбання ліцензій, проведення аудита, транспортне обслуговування, охорону праці, страхуванню ризиків і ін [7].

Аналіз повної собівартості товарної продукції проводиться по групах статей витрат, об'єднаних по однорідності напрямку витрат: матеріальн витрати, трудові витрати, витрати по обслуговуванню виробництва і керування, витрати на підготовку й освоєння виробництва, інші [2, 30].

Під господарськими резервами розуміють можливості підвищення ефективності діяльності підприємства на основі досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду.

З розвитком науково-технічного прогресу (НТП) з’являються нові види сировини та матеріалів, нові види машин та устаткування, нов технології, більш досконалі форми організації праці, що дає змогу знижувати матеріаломісткість продукції та послуг, прискорювати оборотність коштів, підвищувати рентабельність та інші показники ефективності бізнесу [22, 23].

У процесі діагностики резервів зниження собівартост продукції проводиться оцінка виконання плану зниження собівартості; виявляються фактори, що надають впливу на відхилення фактичної собівартості від планово сформованої в базисному періоді; розробляються заходи щодо мобілізації резервів [2].

Основними джерелами резервів зниження собівартост промислової продукції є збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішого використання виробничих потужностей підприємства та скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобігання невиробничим витратам, браку та інше [22, 23].

Зниження витрат залежить від таких факторів, як оптові ціни на продукцію, структура й асортимент випущеної товарної продукції, рівень собівартості окремих виробів. У свою чергу зниження собівартості по статтях витрат залежить від цін на сировину, матеріали, паливо, покупні напівфабрикати; тарифів на енергію вантажні перевезення. Загальна зміна рівня витрат на 1 грошову одиницю товарно продукції визначається зіставленням цих показників у порівнюваних періодах:

∆Епл = Е – Епл,

де Епл, Е – витрати на 1 грошову одиницю товарної продукції в плановому звітному періодах. Схема зміни повної собівартості по статтях витрат визначення резервів її зниження наведена на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1 – Схема зміни повної собівартості по статтях витрат [2]

Далі розраховуються абсолютна сума відхилення собівартості, відхилення через зміну оптових цін на продукцію, структурного зрушення асортименту продукції і власне витрат. Також розраховуються зміна рівня витрат під впливом собівартості окремих видів продукції, за рахунок зменшення умовно-постійних витрат, за рахунок відносної економії амортизаційних витрат, а також вплив галузевих і інших факторів.

Резерви зниження собівартості товарної продукції обчислюються по статтях витрат і у виді невикористаних можливостей по заходах підвищення ефективності виробництва:

∆ Срп = ∆ Сссз + ∆ Cнв,

де ∆ Сссз – зниження власне витрат (по статтях витрат);

 ∆ Cнв – недовикористані можливості зниження собівартості.

Розмір резервів по статтях витрат визначається підсумовуванням результатів з позитивним знаком по наступних факторах:

·     за рахунок скорочення нераціональних витрат матеріальних ресурсів рівня транспортно-заготівельних витрат;

·     за рахунок усунення непродуктивного використання коштів на оплату праці;

·     скорочення непродуктивних витрат;

·     скорочення утрат від браку;

·     усунення перевищення невиробничих витрат [2, 28].

1.2 Аналіз фінансового стану ВАТ «Дніпрополімермаш»

Підприємство ВАТ «Дніпрополімермаш» засновано більш тридцяти п'яти років тому і в даний час спеціалізується по проектуванню, виготовленню збуту машинобудівної продукції для шинних, шиноремонтних, гумовотехнічних пластмасопереробних підприємств. Також випускається устаткування для підприємств по переробці полімерних матеріалів.

Завод «Дніпрополімермаш» є одним з найбільших в Україні і СНД виробником прес-форм для вулканізації пневматичних і масивних шин, камер, ободних стрічок і діафрагм. Його продукція застосовується на всіх шинних заводах країн СНД і складає близько 90% від їхніх потреб у шинних прес-формах по даній спеціалізації. Виробничі потужності заводу дозволяють випускати близько 1500 комплектів прес-форм більш 150 типорозмірів у рік.

В даний час діапазон розмірів шин, для яких виготовляються прес-форми, досить значний: від прес-форм для покришки фермерського міні-мотоблока, до прес-форми покришки кар'єрного самосвалу вантажопідйомністю 180 тонн.

Підприємство має понад 70 тис. м2 виробничих площин, оснащених усіма видами металообробного устаткування по технологічних межах, у тому числі унікальними копіювально-фрезерними і з числовим програмним керуванням верстатами для обробки малюнка протектора в суцільних металевих заготівках. У технічній підготовці виробництва при проектуванні і виготовленн технологічного оснащення і металообробці на заводі застосовується програмний продукт Pro/Engineer, що дозволяє технічним працівникам розширити границ моделювання деталей і прискорити запуск самого виробництва.

Крім двох спеціалізованих цехів по виготовленню шинних прес-форм загальною площею близько 14 тис. м2, на заводі є наступн виробничі підрозділи: цехи по виготовленню полімерного устаткування, цех металоконструкцій, цех сталевого лиття по виплавлюваних моделях, ділянка медичних прес-форм.

Крім того, на ВАТ «Дніпрополімермаш» освоєний випуск запасних частин, вузлів, деталей і агрегатів для нафтогазовидобувної, гірничодобувно гірничо-збагачувальної, металургійної й іншої галузей промисловості, а також для енергетики і сільського господарства.

Багаторічна робота в області машинобудування дозволила підготувати досвідчені висококваліфіковані кадри робочих і інженерно-технічних працівників [27].

В основі діяльності будь-якого підприємства знаходяться його фінансові показники, що використовуються для оцінки його фінансової діяльност та для фінансового планування [32].

Аналіз фінансового стану підприємства являє собою глибоке, науково обґрунтоване дослідження фінансових відносин та руху фінансових ресурсів у єдиному виробничо-торговому процесі. Задачами аналізу фінансового стану суб’єкту господарювання є:

·     визначення рентабельності та фінансової стійкості;

·     вивчення ефективності використання фінансових ресурсів;

·     визначення стану суб’єкту господарювання на фінансовому ринку та кількісний вимір його фінансової конкурентоспроможності;

·     оцінювання ступеню виконання планових фінансових заходів програм;

·     оцінювання заходів, що були розроблені для ліквідації недоліків та підвищення віддачі фінансових ресурсів [2, 32].

У той же час фінансовий аналіз разом із плануванням розглядається як самостійний розділ, як інструмент фінансового керування, використовуваний на всіх його етапах і у всіх видах, у спеціальних розділах фінансового керування. Фінансовий аналіз як практика, як вид управлінської діяльності передує прийняттю рішень по фінансових питаннях, будучи інформаційно-аналітичним забезпеченням, а потім узагальнює й оцінює результати на основі підсумкової інформації [32].

Комплексне оцінювання фінансового стану підприємства рунтується на системі фінансових коефіцієнтів, що характеризують структуру джерел формування капіталу і його розміщення, рівновагу між активами та пасивами (зобов‘язаннями) підприємства, ефективність та інтенсивність використання капіталу, ліквідність та якість активів, його інвестиційну привабливість і т. ін. З цією метою вивчають динаміку кожного показника, проводять зіставлення з середніми й нормативними значеннями по галузі.

Такий аналіз дозволяє визначити:

·           зміни у фінансовому стані підприємства;

·           темпи зростання активів;

·           зміни обсягів виробництва та реалізації продукції;

·           рентабельність підприємства, та її динаміку;

·           всі види ліквідності;

·           структуру капіталу та її зміну;

·           стан та якість активів підприємства;

·           розрахувати питомі коефіцієнти, наприклад прибуток на одного робітника, на гривню зарплати, на гривню виробничих фондів та ін;

·           ризики;

·           шляхи підвищення ефективності діяльності.

Джерелом інформації для аналізу фінансового стану бухгалтерський баланс та додатки до нього, статистична та оперативна звітність та інші документи [22, 23].

Фінансовий стан підприємства являє собою узагальнюючу, комплексну характеристику його діяльності. Параметри цього стану не є постійною величиною, а беззупинно змінюються. Вони визначаються загальним рівнем ефективності керування його активами і пасивами, скоординованістю керування ними [32].

Аналіз фінансового стану являє собою сукупність декількох більш детальніших і спеціалізованих видів аналізу, серед яких для зазначеного вище підприємства будуть виконані експрес-аналіз, аналіз ліквідності балансу та розрахунок фінансових коефіцієнтів. Розглянемо всі ці види аналізів поетапно.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12