Дипломная работа: Особливості емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці
1.4 Чинники, що впливають на емоційні реакції осіб раннього юнацького віку
Центральною особливістю раннього юнацького віку є стійке уявлення про себе як уже не дитину. Особи зазначеного періоду відчувають себе дорослим, або, принаймні прагнуть бути дорослими. Своєрідність цієї особливості, яка називається почуттям дорослості, полягає в тому, що юнацтво відкидає свою приналежність до дітей, але в них ще нема відчуття справжньої, повноцінної дорослості, хоча є потреба у визнанні їх дорослості навколишніми.
Ця особливість раннього юнацького віку визначає спрямованість соціальної активності його представників: вони прагнуть сприйняти й засвоїти форми, цінності й способи поведінки, які існують у світі дорослих і їхніх відносин. Юнаки прагнуть до самостійності, відомо незалежності, вони дуже чутливі до оцінок дорослих, применшенню їхнього достоїнства, прав. Відношення до них як «маленьких» їх кривдить і відштовху від дорослих. При цьому дівчатка більше, ніж хлопчики, стурбовані тим, що про них думають інші, значно більше чутливі до критики, глузуванням.
Деякі особливості емоційних реакцій раннього юнацького віку кореняться в гормональних і фізіологічних процесах. Фізіологи пояснюють юнацьку психічну неврівноваженість і характерні для неї різкі зміни настрою, переходи від екзальтації до депресії й від депресії до екзальтац наростанням у пубертатному віці загального порушення й ослабленням всіх видів умовного гальмування [27, 81].
Однак емоційні реакції і поведінка осіб юнацького віку, не можуть бути пояснені лише зрушеннями гормонального порядку. Вони залежать також від соціальних факторів і умов виховання, причому ндивідуально-типологічні розходження суцільно і поруч превалюють над віковими. Психологічні труднощі дорослішання, суперечливість рівня домагань і образа «Я» нерідко приводять до того, що емоційна напруженість, типова для юнацтва. На цей же вік доводиться пік поширення синдрому дисморфоманії (марення фізичного недоліку). Зокрема, після 14-15 років, різко зростає число особистісних розладів [28, 17].
Якісна структура емоційних реакцій юнаків представляється патернами таких емоційних переживань, як спокій, радість і гумор, гнів, страх, печаль, байдужість. При цьому під «спокоєм» розуміється стійке, переважне реагування на зміни навколишнього середовища емоцією саме цієї модальності, «байдужість» визначається як «невключеність, відчуженість від ситуації при наявності різних емоційних реакцій низького рівня інтенсивності», гумор розглядається як «особливого роду радість», «як переживання незлобливо-глузливого ставлення до кого- або чого-небудь» [38, 41].
Основною змістовною характеристикою емоцій і почуттів у юнацькому віці є майбутнє. Домінують емоції, пов'язані з очікуванням майбутнього, «яке повинне принести щастя» [74, 178].
Емоційні реакції юнаків характеризуються:
1) різноманіттям пережитих почуттів, особливо моральних і суспільно-політичних;
2) більшою, ніж у підлітків стабільністю емоцій і почуттів;
3) здатністю до співпереживання, тобто здатністю відгукуватися на почуття інших, близьких ним людей;
4) розвитком естетичних почуттів, здатністю зауважувати прекрасне в навколишній дійсності. Розвивається естетична сприйнятливість до м'яких, ніжних, спокійних ліричних об'єктів. Це, у свою чергу, допомагає старшокласникам звільнитися від вульгарних звичок, непривабливих манер, сприяє розвитку чуйності, м'якості, стриманості. Естетичні почуття в старшокласників більше складні, ніж у учнів середніх класів. Але, з іншого боку, вони можуть підмінюватися незрілими й неправильними естетичними уявленнями;
5) більшою стабільністю і глибиною дружби; друзів вибирають, виходячи зі спільних нтересів і занять, рівності відносин, відданості і зобов'язань; дружба, в основному, переривається через зрадництво;
6) появою почуття любові; юнацька любов, як правило, чиста, безпосередня, багата різноманітними переживаннями, носить відтінок ніжності, мрійності, ліричност щирості.
У більшості випадків виникаюче почуття любові виклика в юнаків і дівчат прагнення перебороти свої недоліки, виробити позитивні якост особистості, розвитися фізично, щоб привернути увагу об'єкта свого почуття; любов виховує шляхетні почуття і прагнення.
Дані, отримані М. С. Пономарьовою та Ільїним на школярах з 1-го по 11-йкласс, показують, що у всіх вікових групах схильність до прояву радості явно переважає над схильністю до прояву гніву, страху й суму. Схильність до гніву виражена трохи більше, ніж схильність до страху і суму, а схильність до суму виражена найменше [30, 42].
Для трьох емоцій (радості, гніву і суму) динаміка хньої зміни з віком практично однакова, а саме, спостерігається більш виражений їхній прояв в 12-13 років, тобто в період статевого дозрівання. Протилежна тенденція в цей же період спостерігається відносно страху: його виразність зменшується [30, 43]
І. Г. Кошлань вивчив зміну з віком (з 5-го по 11-й клас) самооцінки трьох емоційних властивостей особистості: запальност (емоційної збудливості), уразливості і мстивості [38, 43]. Майже у всіх вікових групах над усе школярі оцінили в себе запальність, потім уразливість і нижче всього — мстивість.
Самооцінка запальності найвищою була в школярів 13 років, уразливості — у школярів 12 років, а мстивості — у школярів 14-15 років [38, 43].
Висновки
Емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю — це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житт перетворилися на складні емоції і почуття. Характерною ознакою складних емоцій те, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу.
Емоційні реакції являють собою короткочасні реакції на визначений об'єкт, ситуацію або подію, емоційн стани — більш статичні і тривалі стани, що ніби оцінюють існуючий стан речей у цілому.
Той або інший емоційний стан звичайно виникає як афект дії попередньої йому сильної емоційної реакції. Виникнувши в результаті певної емоційної реакції, емоційний стан надалі може позначатися на наступному реагуванні людини на всілякі явища дійсності.
Емоційне реагування характеризується знаком (позитивн або негативні переживання), впливом на поведінку і діяльність (стимулюючий або гальмуючий), інтенсивністю (глибина переживань і величина фізіологічних зрушень), тривалістю протікання (короткочасною або тривалістю), предметністю (ступінь усвідомленості й зв'язку з конкретним об'єктом).
Надзвичайно складною, суперечливою стадією життєвого шляху, в якому закладається ціннісний фундамент особистості та обирається життєва філософія, старший шкільний вік або ранній юнацький вік. У цей період виникають значн труднощі, пов’язані з інтенсивним учбовим навантаженням та емоційним напруженням, неминучим під час вибору професії і підготовки до вступу в доросле життя.
Емоційність юнацтва — це стійка властивість індивідуальності. На відміну від актуальних (ситуативних) емоцій, емоційність характеризує стійку (поза-ситуаційну) схильність людини до переживань емоцій певної модальності. З позицій континуально-ієрархічного підходу під емоційністю розуміють нтегральне, структурне утворення особистості, яке характеризується сполученням різнорівневих показників, при цьому якісні (модальність і знак) характеристики визнаються основними в структурі емоційності.
Підбиваючи підсумок чинників, які впливають на емоційні реакції осіб раннього юнацького віку, можна відзначити наступні моменти:
1) збільшення кількості емоціогенних об'єктів, що особливо мають соціальний характер;
2) зростання диференційованості емоційних переживань;
3) виникнення емоційних переживань не тільки із приводу сьогодення, але, й із приводу майбутнього;
4) поява здатност відривати експресивні засоби від переживань;
5) збільшення здатності розуміння емоцій інших людей.
6) перехід емоціогенних реакцій від імпульсивності до довільності.
Розділ 2. Організація, методи та результати емпіричного дослідження особливостей емоційних реакцій юнацтва
2.1Методика та організація дослідження особливостей емоційних реакцій в юнацькому віці
Експериментальна частина дослідження була організована на базі ЗОШ №13 І–ІІІ ст. м. Рівне. Дослідженням було охоплено 30 учнів молодшого юнацького віку.
Мета дослідження: вивчити особливості проявів емоційних реакцій в молодшому юнацькому віці.
Завдання дослідження:
- провести серію тестувань та учнів 11-го класу;
- проаналізувати отримані емпіричні дані;
- зробити узагальнення й висновки.
Методи дослідження. Для одержання повноцінних і достовірних результатів використалися методи: тестування, анкетування, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.
Етапи дослідження:
Процедура емпіричного дослідження проходила в три етапи.
1. На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження. Формуючи нашу вибірку, ми виходили з необхідності залучити до дослідження учнів раннього юнацького віку. Вибірка була сформована на базі Рівненської ЗОШ №13. В проведенні нашого дослідження брали участь 30 учнів 11-го класу. На підготовчому етапі був здійснений відбір традиційних методик, які представлені зокрема такими: дослідження формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М.Русалова (Див Додаток 1, 2), діагностика домінуючої емоційної модальност юнаків (Л.А.Рабинович в модифікації Т.Г.Сирицо) (Див. Додаток 3), методика діагностики типу емоційної реакції на впливи стимулів навколишнього середовища ( В. В. Бойко (1996) (Див. Додаток 4), самооціночний тест «Характеристики емоційності» (Див. Додаток 5).
2. На діагностичному етапі були вивчені якісні характеристики емоційності та емоційних реакцій юнаків, індивідуально-психологічні особливості учнів раннього юнацького віку. На протязі наступних етапів з кожним учнем проводилася індивідуальна консультація за результатами психологічного дослідження.
3. На третьому етапі – заключному – відбувалося підведення підсумків, розробка психологічних рекомендацій для корегування підвищеного рівня емоційної нестабільності та реагування, оформлення матеріалів дослідження.
Опитувальник формально-динамічних властивостей ндивідуальності (ОФДВІ) В.М.Русалова (Див. Додаток 1, 2).
Ціль: Визначення й загальна характеристика типу темпераменту.
Опитувальник дозволяє вивчити такі якості, як ергичність, пластичність, швидкість й емоційний поріг у трьох сферах поведінки: психомоторної, нтелектуальної, комунікативної. У контексті дослідження емоційних реакцій у ранньому юнацькому віці, перш за все нас цікавить емоційність.
Обробка результатів. Вказівки по обробці
Перед обробкою необхідно переконатися, що відповід дані на всі питання. Для підрахунку балів по тій або іншій шкал використовуються ключі. Спочатку необхідно перекодувати деякі відповіді, зазначені в ключі для даної шкали. Підрахунок балів провадиться шляхом підсумовування всіх балів по даній шкалі. При обстеженні великих випробуваних доцільно сполучити бланковий метод з комп'ютерною обробкою даних. Отримана сума балів для кожної шкали записується у відповідну графу на бланку. Крім того, у бланку обов'язково фіксується ПІП, стать, вік випробуваного, рід занять або навчання, а також дата проведення обстеження. Необхідно пам'ятати, що випробувані, що мають по контрольній шкалі 18 балів і більше, з подальшої обробки виключаються, як не здатні, у силу надмірної соціальної бажаності адекватно оцінювати свою поведінку.
Ключі до шкал ОФДСІ
| ШКАЛИ | ПУНКТИ |
| Ергичність психомоторна (ЕРМ) | 1, 4, 32, 58, 60*, 70*. 75*, 84, 92, III*, 127, 132. |
| Ергичність інтелектуальна (ЕРІ) | 3, 9, 17*, 36, 48, 54*, 82, 96*. 120*, 133*, 139, 143. |
| Ергичність комунікативна (ЕРК) | 7*, 33, 35, 63*, 68, 77, 94, 98*, 112, 114*. 125, 129*. |
| Пластичність психомоторна (ПМ) | 11, 13, 39, 40, 64, 66*, 76, 79, 99, 100, 115, 131*. |
| Пластичність інтелектуальна (ПІ) | 2*, 8, 18, 41, 47, 59, 95, 97*, 107*, 130, 140*, 149. |
| Пластичність комунікативна (ПК) | 15, 21, 43, 46, 51, 67, 80, 101, 113*, 116, 134, 135. |
| Швидкість психомоторна (СМ) | 16, 19, 45, 49, 69, 83*, 93, 102,118*, 122, 128, 136*. |
| Швидкість інтелектуальна (ШІ) | 5, 14, 23, 27*, 38*, 53, 62*, 65, 87, 119, 142*, 145. |
| Швидкість комунікативна (ШК) | 20*, 50*. 57, 71, 81*, 85, 88*. 91*, 104, 117, 123, 137*. |
| Емоційність психомоторна (ЕМ) | 22, 24, 52, 55, 73, 78, 89, 105, 108, 124, 141, 144. |
| Емоційність інтелектуальна (ЕІ) | 6, 10, 12, 25, 28, 31, 37, 44, 61, 103, 106, 147. |
| Емоційність комунікативна (ЕК) | 26, 30, 56, 72, 74, 90, 109, 110, 126, 138, 146, 148. |
| Контрольна шкала (КШ) | 29, 34, 42*, 86*, 121*, 150* |
| Примітка: зірочкою (*) відзначен пункти, що вимагають перекодування (1 = 4) (2 = 3) (3 = 2) (4 = 1). | |
Контрольна шкала (КШ)
Контрольна шкала варіює від 6 до 24 балів. При значеннях від 6 до 17 балів випробувані характеризуються більш-менш адекватним сприйняттям своєї поведінки. Випробувані з високими значеннями по даній шкал (18-24 бала) з обробки виключаються, оскільки в них спостерігається явно неадекватна оцінка поведінки. У своїх відповідях вони прагнуть виглядати краще, ніж є насправді.
Індекси і Типи
Для рішення ряду наукових і науково-практичних завдань необхідно враховувати не тільки значення тієї або іншої окремо формально-динамічної властивості, але й індекси й темпераментні типи, що відображають різний ступінь інтеграції формально-динамічних властивостей ндивідуальності. Виходячи зі змісту кореляційних і факторних зв'язків між шкалами ОФДСІ, запропоновані наступні 6 найбільш важливих індексів формально-динамічних властивостей людини.
Індекси активності
1. Індекс психомоторно активності (ІПА) дорівнює сумі балів активних шкал у психомоторній сфері. ІПА = ЕРМ + ПМ + ШМ. ІПА варіює від 36 до 144. Середнє значення (норма) дорівнює 90 +/-12, тобто від 78 до 102.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
