Дипломная работа: Особливості емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці
Дипломная работа: Особливості емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці
ПЛАН
Вступ
Розділ 1.Теоретико-методологічні засади дослідження емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці
1.1 Аналіз понять «емоції», «емоційні стани», «емоційні реакції»
1.2 Емоційне реагування його характеристики
1.3 Логіка розвитку емоційної сфери в ранньому юнацькому віці
1.4 Чинники, що впливають на емоційні реакції осіб раннього юнацького віку
Розділ 2. Організація, методи та результати емпіричного дослідження особливостей емоційних реакцій юнацтва
2.1 Методика та організація дослідження особливостей емоційних реакцій в юнацькому віці
2.2 Психологічний аналіз проявів емоційних реакцій у ранньому юнацькому віці
2.3 Психологічн рекомендації стосовно корекції нестійкої емоційної сфери
Висновки
Список використано літератури
Додатки
Вступ
Актуальність дослідження. Відомо, що юнацький період розглядається як такий, під час якого суперечності розвитку набирають особливо гостроти. Це зумовлено специфічними явищами, що свідчать про перехід від дитинства до дорослості, що супроводжується якісною перебудовою усіх сторін розвитку особистості. Саме у цей період відбувається усвідомлення дитиною сво ндивідуальності, змінюється її ставлення до навколишнього світу, до себе, до нших людей, відбувається перебудова потреб та мотивів, поведінки. Водночас змінюються вимоги суспільства до представників раннього юнацького віку. У зв'язку з цим юнакам необхідно погоджувати свої потреби з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм.
Необхідність такого погоджування часто пов'язана із значними труднощами, котрі й стають причиною виникнення суперечностей у розвитку підлітка. Ці суперечності можуть протікати в гострій формі, зумовлюючи сильні емоційні переживання, порушення у поведінці школярів, у їх взаєминах з дорослими та ровесниками.
Актуальність дослідження обумовлена, перш за все, необхідністю подальшої теоретично та практичної розробки проблеми емоційних проявів та реакцій на різних етапах онтогенезу особистості. Відомо, що емоційність як стійка властивість ндивідуальності, як одна з психологічних складових темпераменту (Б.М.Тєплов, В.Д.Небиліцин, А.Є.Ольшаннікова) виконує системоутворюючу функцію у структур рис особистості та окремих її якостей (О.П.Саннікова); емоції (В.К.Вілюнас, Г.С.Костюк. О.Я. Чебикін та ін.) та емоційність (А.Є.Ольшанникова, О.І.Палей) беруть участь у регуляції діяльності, є детермінантами успішності діяльності та спілкування (О.П.Саннікова).
Одночасно у ряді досліджень відзначається уразливість, у першу чергу, емоційної сфери особистості як дорослих, так і юнацтва (Г.О.Балл, О.І.Захаров, Г.Крайг, та ін.). Саме тому дослідження емоційної сфери юнаків, особливостей прояву емоцій та реакцій юнаків під час спілкування з однолітками на сучасному етапі, який характеризується підвищеною емоціогеністю, що обумовлена соціальними перебудовами у сучасному суспільстві, у період соціальних змін, актуальним і значущим.
Крім того, враховуючи те, що саме у підлітковому та юнацькому віц закладаються основи наступного емоційного життя у зрілі роки (П.М.Якобсон), враховуючи підвищену емоційну чутливість юнаків до впливів сучасного соціуму, при спілкуванні з групою однолітків, виникає необхідність у дослідженн ндивідуального середовища дитини.
Незважаючи на те, що у психології є чимало робіт, у яких розглядаються т чи інші аспекти емоційної сфери юнаків ( Т.О.Гаврилова, І.В.Дубровіна, І.С.Кон, А.Є.Личко, А.М.Прихожан, Ф.Райс, А.О.Реан та ін.), фактично відсутн дослідження, в яких вивчалися б індивідуально-психологічні особливості емоційних реакцій юнацтва, особливо у контексті спілкування з групою однолітків.
Актуальність даної теми визначається також необхідністю вирішення проблеми оптимізації взаємин юнаків між собою та гармонізації їх взаємин в цілому, втілення у практику виховання підростаючого покоління принципу особистісно зорієнтованого підходу.
Усе сказане і зумовило вибір теми бакалаврського дослідження «Особливост емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці».
Мета дослідження полягає у вивченні особливостей емоційних реакцій осіб раннього юнацького віку; у розробці й обґрунтуванні методів корекції рівня емоційності та емоційних реакцій юнаків.
У відповідності з поставленою метою були визначені наступні завдання дослідження:
1. На підстав теоретико-методологічного аналізу літератури обґрунтувати підходи до дослідження проблеми емоційних реакцій, емоційних станів, розглянути структуру цих явищ, їх психологічний зміст та специфіку проявів у юнацькому віці.
2. Застосувати комплекс діагностичних методик, релевантних меті та завданням дослідження; створити психодіагностичний інструментарій, спрямований на вивчення емоційності, емоційних реакцій осіб юнацького віку.
3. Емпірично дослідити якісн показники емоційних реакцій юнацтва в групі однолітків, властивостей особистості залежно від типу характеру юнака, простежити взаємозв’язок цього типу на емоційність спілкування, емоційна реакції юнака в групі однолітків.
4. Визначити типи емоційност (комбінації емоційних модальностей) юнаків.
5. Розробити психологічн рекомендації для корекції рівня емоційності та емоційних реакцій для тих осіб, у яких виявився підвищений або понижений рівень прояву емоційних переживань.
Об’єкт дослідження – емоційність та прояви емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці.
Предмет дослідження — якісні характеристики емоційності та характеристики прояву емоційних реакцій юнацтва в залежності від типу характеру.
Методи дослідження. Теоретичні методи: аналіз філософської, психологічної та психолого-педагогічної літератури; емпіричні: спостереження, тестування, анкетування; методи математичної обробки даних: статистичні та аналітичні. У психодіагностичний комплекс увійшли традиційн стандартизовані методики. До методик належать: опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М.Русалова, тест-опитувадльник — «Діагностика домінуючої емоційної модальності юнаків» (Л.А.Рабинович в модифікації Т.Г.Сирицо), методика діагностики типу емоційно реакції на впливи стимулів навколишнього середовища (В.В. Бойко), самооціночний тест «Характеристики емоційності».
Вибірку склали 30 школярів раннього юнацького віку — учні 11 класу Рівненської ЗОШ №13. Вибірка орієнтована на другу фазу підліткового (раннього юнацького) віку за міжнародною класифікацією — 14-18 років.
Структура дослідження: бакалаврська робота складається з вступу, двох частин, перша, з яких — теоретична, друга — практична, складається з емпіричного психологічного експерименту, обґрунтування результатів дослідження та розробки психологічних рекомендацій, висновків, додатків та списку використаної літератури, який налічує 74 найменування.
Розділ 1.Теоретико-методологічні засади дослідження емоційних реакцій в ранньому юнацькому віці
1.1 Аналіз понять «емоції», «емоційні стани», «емоційні реакції»
Інтерес до емоційних явищ виникає не тільки у психологів, але й у представників усіляких наукових дисциплін і професій: біологів, фізіологів, медиків, філософів, соціологів, педагогів, юристів, мистецтвознавців, космонавтів. Він продовжує зростати, оскільки збільшується комплекс теоретичних і практичних проблем, для розв'язання яких необхідн глибокі знання емоційної сфери життя людини.
Незважаючи на очевидність і широку представленість емоцій у нашій психіці, на сьогодні в літературі не існу хнього загальновизнаного короткого й точного визначення. Емоції розглядаються як «суб'єктивні реакції людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що виявляються у вигляді задоволення і невдоволення, радості, страху тощо. Супроводжуючи практично будь-які прояви життєдіяльності організму, емоції відбивають у формі безпосереднього переживання значущість явищ ситуацій та служать одним із головних механізмів внутрішньої регуляц психічної діяльності й поведінки, спрямованих на задоволення актуальних потреб» [29, 33].
Як правило, емоції тісно пов'язані з певними потребами індивіда. Зв'язок цей полягає в тому, що емоція, насамперед своєрідно обслуговує ту або іншу потребу, спонукаючи до необхідних для її задоволення дій. Як уже зазначалося, емоційні процеси обслуговують наші потреби, під якими розуміємо певні властивості організму або особистості. Це обслуговування потреб емоціями полягає в тому, що вони оцінюють як власний стан потреб, відбиваючи його в суб'єктивному переживанні, так і різні обставини, що сприяють або заважають їхньому задоволенню, тим самим спонукаючи індивіда до відповідних поведінкових актів.
Емоції як невід'ємний компонент психічної діяльності змінюються у процес життя людини. Вплив емоцій на протікання багатьох психічних процесів посилю необхідність пізнання механізмів їхнього виникнення, розвитку і можливого коригування в навчально-виховному процесі.
Незважаючи на надзвичайно велику увагу, яку фахівці приділяють проблем емоцій у різних галузях наукових знань, визначення їхньої сутності залишається актуальним питанням і для сучасних досліджень (Вілюнас В.К., Ізард К.Е., Леонтьєв А.Н., Рубінштейн С.Л., Тихомиров О.К., Чебикін О.Я.та ін.) [12], [29], [43], [65], [70], [72]. Основна складність щодо цього пов'язана з кількома причинами. По-перше, з-поза того, що ряд авторів по-різному витлумачують поняття «емоції». Так, одні з них (Ананьєв Б.Г., Вундт В, та ін.) [2], [14] емоції ототожнюють з почуттями й переживаннями, а інші чітко диференціюють їх (Анохін П.К., Вілюнас В.К., Ізард К.Е., Леонтьєв А.Н. та ін.) [3], [12], [29], [43] . По-друге, визначення емоцій ускладнюється тим, що вони щільно нтегруються з іншими властивостями, процесами і станами (Запорожець О.В., Додонов Б.І., та ін.) [23], [17].
У цьому аспекті можна умовно виділити два підходи до розуміння емоцій. По-перше, підхід, в якому змістовий бік поняття емоції розглядається на рівн специфічної форми відображення, тобто у вигляді переживання (Ананьєв Б.Г., Додонов Б.І.) [2], [17]. По-друге, підхід, у якому емоції розглядаються як специфічна форма ставлення суб'єкта до тих чи інших обставин. Узагальнення цих та інших підходів дозволило розглядати емоції як складний психічний процес, пов'язаний з відображенням відношення у формі специфічного полімодального почуттєвого тону, спрямованого на дії внутрішніх та зовнішніх факторів життєдіяльності.
Отже, емоція — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю — це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житт перетворилися на складні емоції і почуття. Характерною ознакою складних емоцій те, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад переживання задоволення при сприйманні музики, пейзажу.
Емоціям властива полярність. Вона виявляється в тому, що кожна емоція, кожне почуття за різних обставин можуть виявлятися протилежно: «радість — горе», «любов — ненависть», «симпатія антипатія», «задоволення — незадоволення». Полярні переживання мають явно виражений позитивний або негативний відтінок. Умови життя та діяльност викликають почуття різного рівня активності.
Однією з характеристик емоцій є задоволення невдоволення. Можна виділити велику кількість різних характеристик емоцій. Найчастіше емоції поділяються на основі легко зрозумілих критеріїв на так групи:
1) нижчі й вищі емоції;
2) позитивні й негативні;
3) стенічні й астенічні;
4) емоційні реакції та стани.
Нижчі й вищі емоції. До нижчих почуттів відноситься задоволення функціональних потреб. Вищі почуття звичайно виникають під час задоволення духовних потреб. Ці емоції носять яскраво виражений суспільний характер і свідчать про ставлення людини до різних сторін і явищ громадського життя — моральних, інтелектуальних, естетичних. Однак, як свідчить практика, чіткої межі між вищими й нижчими емоціями немає.
Емоції позитивні й негативні. Існує думка, що позитивні емоції — це корисні для людини емоції, а негативні для не шкідливі. На думку К.Ізарда, позитивні емоції полегшують взаємодію людей, розуміння ними ситуацій і зв'язку між об'єктами, а негативні - відчуваються як шкідливі й не сприяють взаємодії [29, 36]. Деякі психологи вважають таке міркування неправильним. Набагато ближчим до істини є твердження, в якому позитивні емоції пов'язують просто з приємністю, а негативні — з неприємністю хнього безпосереднього переживання. Позитивні емоції несуть у собі позитивну оцінку визначеного об'єкта, а негативні — негативну. Варто, однак, зазначити, що бувають емоції, які оцінюють ситуацію, в котрій об'єкт виявив себе негативно, а його самого — позитивно. Наприклад, такою є емоція жалю й співчуття.
Стенічними називають емоції, що підвищують життєдіяльність організму, астенічними — почуття гнітючої, гальмуючої життєдіяльності, що знижують енергію суб'єкта. Як приклад, ми можемо навести радість як стенічне переживання, а сум — як астенічне переживання. Незважаючи на те, що астенічні емоції користуються дурною репутацією, було б неправильним твердження, що астенічні переживання цілком шкідливі. Біологічно вони теж необхідні, хоча б для того, щоб дати відпочинок перевтомленому організмові, уберегти його від перенапруги. Досліджуючи проблему прояву ндивідуально-психологічних і особистісних якостей суб'єкта мовленнєво діяльності у вживанні ненормативної лексики, ми можемо відзначити важливість таких астенічних емоцій. Узагалі вживання ненормативної лексики дуже специфічне, не одноманітне. У різних психологічних станах людині іноді властиве вживання ненормативної лексики. Найчастіше це відбувається в результат стресів, нервових зривів, переживань, негативних, а іноді й позитивних емоцій. У даному випадку астенічні емоції, що супроводжуються використанням ненормативних виразів, можуть відіграти певною мірою позитивну роль, забезпечуючи психологічну розрядку організму [17, 51].
Емоційні реакції являють собою короткочасні реакції на визначений об'єкт, ситуацію або подію, емоційн стани — більш статичні і тривалі стани, що ніби оцінюють існуючий стан речей у цілому.
Той або інший емоційний стан звичайно виникає як афект дії попередньої йому сильної емоційної реакції. Виникнувши в результаті певної емоційної реакції, емоційний стан надалі може позначатися на наступному реагуванні людини на всілякі явища дійсності.
Вплив емоційних реакцій середньої сили на поведінку людини добре контролюється її свідомістю. У тих ситуаціях, коли емоційна реакція носить особливо інтенсивний характер і спричиняє у людини часткову втрату контролю над собою, що виражається в незапрограмованих нею заздалегідь, мало обміркованих, імпульсивних учинках, це називають афектом.
Існує велика й різноманітна група емоційних станів. Це стани роздратованості, невдоволення, тривоги, страху, радості, зворушеності, суму. Якщо при цьому компонент порушення слабшав, то такий стан називають настроєм.
Інші дві групи емоційних станів — порушення або напруга. У першому випадку мається на увазі хвилювання, занепокоєння, тривога, а в другому — стрес. Стан напруги похідний від порушення: він наста тоді, коли порушення доводиться стримувати.
Залежно від індивідуальних особливостей особистості, її стану і ставлення до ситуації та об'єктів, що викликають переживання, емоції і почуття виявляються більш або менш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними.
Характерною особливістю емоцій є те, що вони захоплюють особистість загалом. Здійснюючи майже блискавичну інтеграцію, тобто об'єднання в єдине ціле всіх функції організму, емоції сигналізують про корисні або шкідливі впливи на організм, завдяки цьому вони мають універсальне значення для життя організму. Охоплюючи всі різновиди переживань людини — від глибоких страждань, які травмують, до високих форм радості та соціального відчуття життя, емоції стають як позитивним чинником у життєдіяльності, підносячи активність організму, так і негативним, пригнічуючи всі його функції.
Встановлено, що емоції, а саме довготривалі негативні емоції (страх, переживання болю тощо), відіграють вирішальну роль у розвитку так знаних неврогенних захворювань, вважає відомий фізіолог П.К.Анохін [3, 19].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
