Дипломная работа: Особливості економічного зростання Сполучених Штат Америки в сучасних умовах
Сільське господарство США виробля найбільші у світі обсяги продукції. Вони посідають друге місце за виробництвом зерна й м'яса (після Китаю). Частка США на світовому продовольчому ринку становить 15%. Вони постачають на світовий ринок 50% кукурудзи, 20% яловичини, третину пшениці. Вони найбільші у світі виробники сої та цитрусових, належать до провідних країн за збором бавовни та цукрової тростини. США нетто-експортером продовольства; його експорт становив (2000 р.) 57 млрд. дол., а імпорт – 36 млрд. [39, c. 543–537].
У сільськогосподарському виробництві США основною організаційною формою є фермерське господарство. В залежності від типу організації виробництва ферми поділяються на такі основні категорії:
1. сімейні (індивідуальні) ферми, власники яких разом із своїй сім'ями здійснюють виробництво й керівництво, вкладають капітал та значну частину робочої сили;
2. спільні ферми, які утворилися шляхом об'єднання власності двох або більше осіб для спільної підприємницької діяльності;
3. сільськогосподарські корпорації – акціонерні підприємства з виробництва (іноді й переробки) сільськогосподарської продукції.
Переважають сімейні ферми, які в загальній кількості господарств становлять 87%, за площею земельних угідь – 65%, за обсягом реалізації продукті -60% В той же час швидко розвиваються корпоративн господарства, які реалізують, майже чверть сільськогосподарської продукції.
Сільське господарство США цілком індустріалізоване, технічно оснащене й має високу продуктивність. Науково-технічний прогрес проникає досить успішно і в цю сферу американської економіки; втілюються здобутки біотехнології, новітня сільськогосподарська техніка, прогресивні методи господарювання. Водночас сільське господарство знаходиться під особливим захистом уряду, фермери отримують дотації бюджету, мають податкові пільги субсидії при експорті. Продуктивність праці в сільському господарстві дуже зросла. Якщо в 1947 р. один працівник сільського господарства США забезпечував продовольством 14 громадян, то зараз – 98 громадян [42, c. 327–329].
Економіка США характеризується високою динамічністю розвитку наприкінц XX століття. Хоч Сполучені Штати, як і всі країни з ринковою економікою не позбавлені впливу економічного циклу, їх економічний розвиток відносно більшою стабільністю порівняно з деякими іншими країнами. Такого глибокого падіння виробництва, як під час «великої депресії» 1929–1933 рр. в США більше не спостерігалося. Кризові ситуації в другій половині XX століття відбувалися в 60‑х роках, на початку 70‑х і 80‑х років. Найбільш відчутною була криза 1973–1975 років, коли ВНП скоротився на 4%, промислове виробництво-на 10%. Ця криза була значною мірою обумовлена світовою енергетичною кризою внаслідок різкого зростання цін на нафту. Похитнулися позиції долара, він був девальвований, і уряд США відмовився від обов'язкового його обміну на золото, що суперечило рішенням Бреттон-Вудської конференції.
З середини 80‑х років економічні реформи, задіяні урядом, призвели до суттєвого повороту в розвитку американської економіки. Швидке піднесення значення у світовій економіці наукоємних, високотехнологічних галузей виробництва, в яких США мають безперечну перевагу, сприяло прискоренню х розвитку і нарощуванню відриву від своїх конкурентів. Особливо сприятливими для розвитку економіки виявилися 90-ті роки. Після нетривалої затримки в 1991 р. американська економіка показала стабільно високі темпи протягом десяти років, що визнається фахівцями як безпрецедентне явище. Наступна таблиця дає уяву про розвиток економіки США в 90‑х роках:
Таблиця 7. Темпи розвитку економіки США, %
| 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | |
| ВВП | 6 | 5,9 | 3,2 | 3,5 | 4,9 | 6,6 | 3,6 |
| Виробництво | 4,2 | 5,0 | 5,1 | 5,1 | 5,3 | 5,4 | …. |
Успішний розвиток економіки в 90-і роки пояснюється, насамперед, чітким спрямуванням інвестицій на технології, що забезпечують прискорення реакції фірм на зміни кон'юнктури ринку. В структурі виробничого накопичення до 40% становлять вкладення в інформаційні технології. Зростають обсяги інвестицій також в інші сфери виробництва. Частка чистих внутрішніх інвестицій складає 5,4% від ВВП і зросла за 90‑ті роки. Приріст приватних капіталовкладень становив в 2003 р. 10,1%, а в 2004 р. навіть 12,6%, що є дуже високим показником. Особливо швидко зростають так звані венчурні інвестиції, тобто капіталовкладення в інноваційне виробництво; за останні десять років їх обсяг збільшився з 5 млрд. дол. до 100 млрд. дол. Крім того, як вже відзначалося, снує великий приток іноземних інвестицій в економіку США.
Іншим фактором, що сприяв високим темпам зростання економіки США в останнє десятиліття, є розширення споживчого попиту населення. Він є наслідком зростання добробуту значної частини американців. Доход американської сім' перевищує сьогодні 40 тис. доларів на рік. Частка володарів індивідуальних домів в 2004 р. становила 68%[47, c. 549–550].
На зростання купівельної спроможності населення впливає відносно невисокий рівень безробіття, який мав, до того ж, тенденцію до зниження. Те ж саме можна сказати й про рівень інфляції, що впливає на ринкові ціни.
Розширення внутрішнього ринку, зростання інвестицій в економіку сприяли її перебудові на основі новітніх технологій. Це призвело до суттєвого зростання продуктивності праці; в 90‑ті роки вона зростала вдвічі швидше, ніж у 80‑ті роки; її щорічні темпи складали у середньому 2,8%.
Таблиця 8. Динаміка рівнів нфляції й безробіття в США в 2000–2005 рр., %
| 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | |
| Рівень нфляції Рівень безробіття |
1,5 4,2 |
1,5 4,2 |
1,2 5,7 |
1,3 5,4 |
4,9 |
Отже, 90‑ті роки стали для Сполучених Штатів тривалим періодом безпрецедентного піднесення економіки, що обумовлено низкою чинників. Технологічні інновації, глобалізація бізнесу, різке зростання венчурного капіталу сприяли підвищенню продуктивності праці та прискоренню темпів росту економіки без суттєвого підвищення інфляції. Зростання продуктивності прац призвело до зниження виробничих витрат.
Значний внесок у зростання економічної потужності США здійснюють ТНК. Завдяки їх діяльності утворилося явище, яке дедалі частіше називають «другою економікою США». Вона є наслідком безперервного зростання прямих зарубіжних інвестицій, що вкладають їх ТНК в зарубіжні країни, створення там філій та дочірніх підприємств. Це пов'язує економіку США із світовими ринками ще тісніше, полегшує туди проникнення американських товарів та послуг та сприя зворотному притоку капіталу у вигляді відрахування від доходів на інвестиції. В 2004 р. обсяг ПІІ американськими компаніями дорівнював 2136 млрд. дол. або 35% всіх американських приватних активів за кордоном. За один лише 2003 рік зарубіжні активи США збільшилися на 24%, що також безпрецедентно [20, c. 467–468].
Нарешті, піднесенню позицій США у світовій економіці сприяє гнучка й ефективна економічна політика уряду, яка кожного разу виводила країну з кризових становищ й надавала імпульсу для нового прискорення.
Висновок до розділу 2
Економічна політика США в процесі тривалої еволюції знайшла оптимальне для даного етапу технологічного розвитку сполучення приватних державних інтересів, що привело до безпрецедентного росту американсько економіки.
Протягом останнього років ріст спостерігався у всіх галузях американської економіки. Однак найбільше бурхливо розвивалася сфера послуг й, особливо, інформаційних і фінансових послуг, за ними йшли високотехнологічн галузі промисловості, далі – традиційні галузі промисловості й, нарешті, сільське господарство, що перебуває на грані кризи. Така послідовність відбива яскраво виражену постіндустріальну спрямованість економіки США.
Американські ТНК створили в післявоєнний період значну другу економіку США за кордоном. У системі виробничих сил американської економіки величезну роль відіграють високопрофесійна робоча сила, ціла армія вчених, нженерів і конструкторів. Темпи росту економіки США не є найвищими, але вони стійкі й цілком достатні для задоволення зростаючих платоспроможних потреб внутрішнього ринку країни. Фінансова система США відрізняється міцністю, надійністю й більшою різманітністю інститутів, які до неї входять. Великий дрібний бізнес в економіці США взаємно доповнюють один одного, і негативна тенденція до концентрації виробництва вже давно придушується дією відповідних антимонопольних законів. У своєму розвитку американська економіка орієнтується на високі технології й вищу конкурентоздатність у світі.
Висновки
Економічне зростання означає збільшення реального ВВП країни за рік порівняно з попереднім роком. Воно дає змогу повніше задовольняти потреби людей, скорочувати тривалість робочого дня і збільшувати час відпочинку, подовжувати тривалість освітньої та професійної підготовки молодого покоління, полегшує розв'язання проблеми обмеженості ресурсів. Загалом економічне зростання дає нації змогу повніше реалізувати її економічні цілі та здійснювати нові виробничі й соціальні програми.
Економічне зростання визначають чотири групи факторів. Фактори пропозиції: а) кількість та якість природних ресурсів; б) кількість та якість трудових ресурсів; в) капітал; г) технологія. Фактор попиту – це таке макро-середовище, в якому сукупні видатки достатні для того, щоб національна економіка змогла повністю реалізувати свій виробничий потенціал, який визначають фактори пропозиції. Фактор ефективності передбачає, що національна економіка продукує товари й послуги з найнижчими витратами (виробнича ефективність), і ресурси спрямовуються на виробництво найцінніших для суспільства життєвих благ (розподільна ефективність). Четверта група – це соціокультурні та інституційні чинники, які можуть сприяти економічному зростанню або стримувати його.
Для визначення рівня економічного розвитку країни використовують низку показників. По-перше, це валовий внутрішній продукт на душу населення. По-друге, це показники ефективності функціонування національної економіки, що обчислюються на підставі ВВП. Серед численної групи цих показників найважливішими є продуктивність праці, фондовіддача і фондомісткість, матеріаломісткість, енергомісткість тощо. По-третє, виробництво основних видів промислово продукції на душу населення (електроенергії, автомобілів, мінеральних добрив, пластмас, хімічних волокон, паперу тощо), а також сільськогосподарської (зерна, м'яса, молока, цукру та ін.). По-четверте, це показники рівня та якості життя (середня його тривалість, рівень освіти населення, середня тривалість робочого дня, денне споживання кілокалорій на душу населення, чисельність студентів чи лікарів на 10 000 людності тощо). Для визначення якості життя міжнародн організації дедалі частіше використовують індекс людського розвитку.
У XX ст. простежувалося декілька важливих закономірностей економічного зростання, в розвинутих країнах: зокрема капіталоозброєність, продуктивність праці та реальна заробітна плата підвищувалися. У процесі економічного зростання відбувалися глибокі зміни в галузевій структурі економіки цих країн. Чисельність зайнятих у сировинних галузях, в сільському господарств знижувалася. Водночас зростала зайнятість у наукомістких галузях – приладобудуванні, електроніці тощо. У галузевій структурі вітчизняної економіки в останні роки відбуваються несприятливі зміни.
В залежності від того, яким способом досягається результат, розрізняють два типи економічного зростання – екстенсивний та інтенсивний.
У реальній дійсності обидва типи економічного зростання співіснують, але здебільшого переважає один із них. Тому в аналітичній економії говорять про переважно екстенсивний або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Збільшення значення в національній економіці інтенсивного типу економічного зростання називають інтенсифікацією економіки.
Розвиток економіки США має під собою міцний науково-технічний фундамент і солідну теоретичну базу. Курс уряду постійно коректується з урахуванням зміни ситуації в національній і глобальній економіці. Завдяки успіхам свого економічного розвитку, США узяли гору й у сфері ідеології, заклавши в глобальній системі принципи ліберального ринкового капіталізму. Однополярність сучасної світової економіки забезпечує США стратегічні переваги практично у всіх сферах діяльності, у тому числі прямо не пов'язаними з економікою.
Неперевершений науково-технічний потенціал країни підтримується за рахунок залучення в США ведучих вчених і практичних фахівців з різних регіонів світу, які в декілька разів збільшують вже досягнуті успіхи Америки. У США створені й постійно поліпшуються умови для заняття бізнесом і наукою, одержання освіти й медичної допомоги, що продовжує залучати в країну іноземців. Американські ТНК є самими потужними й по своєму виробничому потенціалі, і за рівнем розвитку технологій. США вступили на шлях стійкого розвитку й постіндустріалізму на базі передових інформаційних технологій. Відповідним чином міняється й спеціалізація країни у світовому господарстві. США – це кузня світових технологій і ведучий світовий постачальник послуг.
Вплив США на світову економіку здійснюється не тільки величиною їх внутрішнього ринку. Американські компанії, які в переважній мірі є основою світової мереж ТНК, контролюють виробництво товарів та послуг у багатьох країнах. Американськ фірми лідирують за обсягом прямих іноземних інвестицій. Але найголовнішим чинником впливу США на розвиток економіки сьогодні є, безумовно, їх технологічне лідерство.
Фактори, що піднесли економіку США до сьогоднішнього рівня, можна об'єднати в три основні групи: історико-економічні, природничі й геополітичні.
Нинішн лідерство США в глобальній економіці забезпечується в значній мірі масштабами й високим платоспроможним попитом внутріамериканського ринку. Висока ємність внутрішнього ринку забезпечує США унікальне місце у світовій економіці.
Економічна структура США є найтиповішим проявом постіндустріального етапу розвитку держави: провідною сферою виступають послуги, частка яких становить 75% від ВВП.
Нарешті, піднесенню позицій США у світовій економіці сприяє гнучка й ефективна економічна політика уряду, яка кожного разу виводила країну з кризових становищ й надавала імпульсу для нового прискорення.
Оскільки США є одноособовим лідером у світовій економіці, тобто, швидше за все, їм вдасться підтримати свою першість й у найближчому майбутньому. Інші великі країни світу просто не в змозі конкурувати із самою потужною економікою, наділеної самими потужними фінансовими й інтелектуальними ресурсами.
Список використаних джерел
1. Абрамов В.Л. Мировая экономика / Учебное пособие.‑М.:Наука, 2004. – 70–78 с.
2. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник / Под ред. д.э.н., проф. А.Ф. Сидоровича; МГУ – М.: Издательство «Дело и сервис», 2001. – 448–456 с.
3. Акопова Е.С., Воронкова О.Н., Гавлилко Н.Н. Мировая экономика и экономические отношения. Ростов – на – Дону. «Феникс», 2000 – 410 с.
4. Астапович А.З. США экономика, дефициты, задолженность. М «Наука», 1991. – 235–245 с.
5. Базельська О.Я. Макроекономіка: Навч.посіб.-К.:центр навчальної літератури, 2005. – 440–442 с.
6. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 368–370 с.
7. Базышева Н.И., Гурко С.П. Экономическая теория: Учебник.-Минск, 1998. -589–598 с.
8. Бугаян И.Р. Макроэкономика/ Учебник. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2002. – 350–352 с.
9. Будаговська С.И., Кілієвич О.А.Мікроекономіка і макроекономіка/ Підручник.-Київ.:Основи, 1998. – 470–487 с.
10. Булатов А.С. Мировая экономика. М.: Юристь, 2002. –723 734 с.
11. Бункина М.К., Семенова В.А. Макроэкономика/ Учебник.‑М.: Дело и сервис, 2000. – 503–512 с.
12. Воробйов Є.М. Економічна теорія. Посібник вищої школи.‑К.: «Корвін», 2001. – 70–98 с.
13. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання: Підручник.-К.: «Форт», 2000. – 34–56 с.
14. Гордали С. Федеральная налоговая система США современные особенности США и Канада. – №8 – 2000.
15. Губайдулина Ф. Американские ТНК зарубежом: стратегия, формы // Мировая экономика и международные отношения. 2004 – №8.-с. 45–53.
16. Давидов А.Ю. Внешние факторы роста американской экономики в эпоху глобализации // Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭПК.2004 3.-с. 3–18.
17. Долан Э.Дж., Линдсей Д. Макроэкономика/ Под. ред. Б. Лисовика и др. С-Пб., 1994. – 134–156 с.
18. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроэкономика/ Пер. с англ.‑М.:МГУ: ИНФРА‑М, 1997. – 78–90 с.
19. Дорошенко М.Е. Введение в макроэкономику / Учебное пособие.‑М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 175–176 с.
20. Задоя А.А, Петруня Ю.Е. Макроэкономика: Учебник.‑К.:О-во «Знання», КОО, 2004. – 346–386 с.
21. Зименков Р.И. Новые явления в зарубежной деятельности американских ТНК // Ежемесячные журнал. США и Канада: ЭКП.2005 – №6.-с. 96–119.
22. Ивашковский С.Н. Макроэкономика: Учебник.‑М.:Дело, 2002. – 472–274 с.
23. Исаев Х.А., Киричок А.В., Панченко И.П. Макроэкономика / Учебное издание. – Х., 1996. – 221–226с
24. Клинов В.Г. Экономический бум или финансовый пузирь: когда факти противоречат выводу. // Ежемесячный журнал. США и Канада.2005 – №8.-с. 73–84.
25. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка), – Тернопіль, 1999. – С. 249–271.
26. Козак Ю.Г. Економіка зарубіжних країн: Навчальний посібник.-К.:ЦУЛ, 2005. – 75–98 с.
27. Колесов В.П. Мировая экономика. М. Издательство «Флинта» Московский психолого – социальный институт, 2000 – 222–234 с.
28. Круш П.В., Тульчинська С.О. Макроекономіка.:Навч.посіб.-К.:Центр навчальної літератури, 2005. – 257–268 с.
29. Кудров В.М. Мировая экономика. – М. БЕК, 1999 – 251–267 с.
30. Лебедев Л.Ф. Государственная политика социальной защиты населения США. // Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭКП.2005 – №9.-с. 17–32.
31.
Лившиц А.Я. Введениє в рьіночную економику. Часть І, II. -
Станкин, 1992.-С. 53–64.
32. Ломакин В.К. Мировая экономика: Учебник для вузов.‑М.:МГУ, 2004. – 428–453 с.
33. Лютов А.А. Занятость и безработица в современных США. // Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭКП.2006 – №1.-с. 123–127.
34. Матюшенко І.Ю., Божко В.П.Іноземні інвестиції: Навчальний посібник-К.:ВД» Професіонал», 2005. – 236–240 с.
35. Мельникова В.І., Клімова Н.І. Макроекономіка.:Навч.посіб.-К.:ВД «Професіонал», 2004. – 294–299 с.
36. Миклашевская Н.А., Холоров А.В. Международная экономика. М. «Дело и сервис», 2000 – 104–109 с.
37. Мирясов Ю.А. Социализация экономики и ее влияние на экономическое развитие. // Весник ХНУ им. В.Н. Каразина.2003. 580.-с. 55–58.
38. Мовсесян А.Г. Мировая экономика. М. «Финансы и статистика», 2001 – 54–69 с.
39. Мэнкью Н.Г. Макроэкономика. Пер с англ.‑М.:МГУ, 1994. – 529–536 с.
40. Николаева И.П. Мировая экономика. М. ЮНИТИ, 2002. 330–374 с.
41. Панчишин С. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2001. – 416–449 с.
42. Погорлецкий А.И. Экономика зарубежных стран. Санкт-Петербург Изд. Михайлова В.А., 2000. –489 – 491 с.
43. Пол А. Семюелсон, Вільям М. Нордгауз. Макроекономіка.-К.:Основи, 1995. – 344–367 с.
44. Пороховский А.А. Динамика структуры американской экономики. // Ежемесячный журнал. США и Канада: ЭКП.2005 – №7.-с. 3–25.
45. Портер М. Международная конкуренция. – М. «МЕО», 1993. 660–687 с.
46. Раджабова З.К. Мировая экономика. – М. ИНФРА – М.: 2002. 312–318 с.
47. Рогов С. Государство и рынок по-американски // Независимая газета. 2000 – 14 февраля.
48. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка.-К.: Либідь, 1999. – 288–292 с.
49. Сергеев П.В. Мировое хозяйство и международные экономические отношения на современном этапе. – М. Новый юрист, 1998 – 270–272 с.
50. Сипян В.Б. «Новая экономика» США: шаг вперед, три шага назад. // Ежемесячный журнал. США и Канада.2005 – №9.-с. 3–27.
51. Соболев В.М. Макроэкономика/ Уч. пособие.‑Х.: НВФ «Студцентр», 1997. – 218–220 с.
52. Солонінко К.С. Макроекономіка/Підручник.-К.:Основи, 2004. 218–234 с.
53. Стрыгин А.В. Мировая экономика. – М. Экзамен, 2001 510–512 с.
