Дипломная работа: Облік та аудит
Незважаючи на такі висновки, в сучасних умовах підприємство повинно чітко орієнтуватись у складному лабіринті ринкових відносин, вірно оцінювати виробничий та економічний потенціал, стратегію подальшого розвитку, фінансовий стан як свого підприємства, так і підприємств партнерів.
Фінансовий стан – це здатність (спроможність) підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю х розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з ншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.
Основні фактори, що визначають фінансовий стан, це, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити, проводити оплату прац персоналу, вносити платежі в бюджет. Щоб прийняти правильне управлінське рішення, сформувати імідж, якого вимагає ринок, необхідно виробити нові підходи до управління, а саме – вміти аналізувати теперішній фінансовий стан прогнозувати його на майбутнє.
Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.
При цьому першочерговими завданнями аналізу є :
- загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;
- вивчення відповідності між коштами та джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання;
- визначення причинно-наслідкових зв’язків між показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позицій зміцнення фінансового стану підприємства;
- дотримання фінансової, розрахункової та кредитно дисципліни;
- визначення ліквідності та фінансової стабільност підприємства;
- прогнозування можливих фінансових результатів, економічно рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявност власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;
- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Для визначення фінансових результатів діяльності комунального підприємства за розглянутий період доцільно б було провести аналіз основних показників діяльності підприємства, який наведений у додатку Б.
Результати розрахунків, наведених у додатку Б, свідчать, що:
- у перший рік діяльності підприємство виявилося збитковим, так як витрати перевищили доходи на 1,1 тис. грн.;
- за аналізований період власний та позиковий капітал підприємства
залишилися незмінними;
- швидкими темпами, особливо останні два роки, відбувається збільшення поточних зобов’язань;
- загальна вартість майна підприємства має тенденцію до збільшення, чому сприяло зростання середньорічної вартості оборотних активів;
- постійно відбувається підвищення фонду заробітно плати, що безумовно призводить до підвищення ефективності використання трудових ресурсів;
- протягом всього існування ринку спостерігається перевищення темпів росту виручки від реалізації над темпами росту витрат, що однозначно позитивно характеризує діяльність підприємства.
Оцінка прибутковості (рентабельності) діяльності підприємства проводиться за допомогою багатьох показників. Найбільш важливі з них зазначен у таблиці 1.2.2.:
Таблиця 1.2.2. Показники рентабельності комунального підприємства Ринок Ново-Іванівський” за 2001-2005 роки
| ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ | РОКИ | ||||
| НАЗВА ПОКАЗНИКА | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 |
| Рентабельність продажу, % | -0,08 | 13,44 | 12,76 | 28,53 | 27,55 |
| Рентабельність основних засобів, % | -2,59 | 21,40 | 40,99 | 127,71 | 81,16 |
| Рентабельність оборотних активів, % | -54,54 | 424,49 | 638,46 | 943,19 | 927,52 |
| Рентабельність виробничих ресурсів, % | -2,47 | 20,37 | 2,39 | 14,65 | 74,63 |
| Рентабельність трудових ресурсів, % | -21,43 | 42,80 | 60,14 | 227,55 | 254,29 |
| Рентабельність витрат, % | -9,23 | 17,78 | 18,85 | 49,82 | 43,99 |
| Рентабельність активів, % | -4,54 | 8,03 | 15,84 | 80,85 | 59,01 |
| Рентабельність власного капіталу, % | -4,85 | 8,64 | 19,34 | 102,74 | 67,68 |
| Рентабельність власного оборотного капіталу, % | 244,44 | -356,52 | -129,27 | -850,36 | -1358,59 |
| Рентабельність перманентного капіталу, % | -4,85 | 8,64 | 19,34 | 102,74 | 67,68 |
| Рентабельність авансованого капіталу, % | -4,85 | 8,64 | 19,34 | 102,74 | 67,68 |
Відповідно до розрахунків, проведених у таблиці 1.2.2., можна зазначити, що рентабельність продажу з роками збільшується і в 2005 роц становить 27,55 % (порівняно з – 0,08% в 2001 році), тобто в звітному роц підприємство отримало з 1 грн. продажу 27,55 грн. чистого прибутку.
Рентабельність основних засобів теж постійно зростає до 2004 року, але дещо зменшується в 2005 році. В 2005 році на 1 грн. вартості основних засобів припадає 81,16 грн. чистого прибутку.
Рентабельність оборотних активів ма аналогічну до основних засобів тенденцію розвитку. В 2005 році на 1 грн. оборотних активів припадає 927,52 грн. чистого прибутку, що свідчить про недостатню забезпеченість підприємства оборотними активами.
Рентабельність виробничих ресурсів зростала з 2001 по 2002 та з 2003 по 2005 роки. В період з 2002 по 2003 роки відслідковується зниження рентабельності виробничих ресурсів.
Досить швидкими темпами в аналізованому періоді зростає рентабельність трудових ресурсів, що обумовлюється ефективним використанням робочої сили.
Рентабельність витрат збільшується до 2004 року, в 2005 році цей показник дещо нижчий, фактичне значення показника за період не досить високе, що говорить про недостатньо ефективне спрямування витрат на досягнення прибутку.
Щодо рентабельност власного капіталу, то найкращого значення цей показник досяг у 2004 роц майже в 2 рази зменшився за минулий рік.
Власний оборотний капітал взагал нерентабельним протягом чотирьох років. Лише на першому році існування підприємства він мав свою вагу. На сьогоднішній день власний оборотний капітал має від’ємне значення. Це дає підставу стверджувати, що підприємство володіє в основному необоротними активами, а значить має неліквідне майно.
Показники рентабельності перманентного та авансованого капіталу повторюють значення показників рентабельності власного капіталу, що обумовлене відсутністю на підприємстві додаткового, резервного та неоплаченого капіталу.
Зробивши загальний висновок до таблиці 1.2.2., необхідно зазначити наступне:
- господарська діяльність комунального підприємства Ринок Ново-Іванівський” протягом чотирьох років його існування, окрім 2001 року, в якому підприємство зазнало збитків, була досить рентабельною
- найбільш рентабельним за даними фінансово звітності 2005 року є використання оборотних активів підприємства
- найбільш нерентабельним в даний час є використання власного оборотного капіталу
- більшість показників рентабельності досягли найкращого значення у 2004 році, отже це був рік найбільш ефективної діяльност підприємства.
В процесі фінансового аналізу за балансом підприємства насамперед досліджують абсолютні показники, які характеризують його фінансовий стан. Абсолютн показники активів підприємства вивчають за ліквідністю.
Ліквідність це показник, який показує, як швидко підприємство може безперешкодно продати свої активи, одержати rpoшi повернути борги у міру настання строку їx повернення. Вона полягає у можливост підприємства швидко розраховуватись за допомогою наявного на балансі майна (активів) по cвoїx зобов’язаннях (пасивах). Від рівня ліквідності активів залежить платоспроможність підприємства.
Ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів (актив балансу), які згруповані за ступенем їх ліквідност розміщені у порядку убування їх ліквідності, із зобов’язаннями (пасив балансу), які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів.
Платоспроможність це можливість підприємства своєчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників, повертати кредити і позики, видавати заробітну плату, вносити платежі до бюджету. Звідси, ліквідність балансу підприємства є пов’язання можливості продажу його активі з одночасною оплатою зобов’язань. Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума поточних активів більша або рівна його поточним зобов’язанням. Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на поточних рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків виплати заробітної плати.
Для оцінки платоспроможності підприємства використовують систему відповідних показників, що розрізняються між собою розміром ліквідних активів та розглядаються як джерело покриття зобов’язань.
Значення, динаміка коефіцієнтів характеризує не лише сталість фінансового стану підприємства, але і цікавить зовнішніх користувачів аналітично нформації. Зокрема:
- постачальників – коефіцієнт абсолютної ліквідності;
- банківські установи – коефіцієнт терміново ліквідності;
- покупців та акціонерів – коефіцієнт загально ліквідності.
В аналітичній роботі використовують наступні показники оцінки ліквідност підприємства: загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт незалежної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, частка оборотних активів в загальній сумі активів, частка виробничих запасів в оборотних активах.
Узагальнимо визначені коефіцієнти за даними бухгалтерської звітності КП “Ринок Ново-Іванівський” за 2003 –2005 роки в таблиці 1.2.3.
Таблиця 1.2.3. Показники ліквідності КП “Ринок Ново-Іванівський” за 2003-2005 рр.
| Показники | 2003р | 2004р | 2005р | Відхилення | |||
| 2005 р -2003р | 2005 р - 2004р | від нормативу | |||||
| 1. Коефіцієнт покриття | 0,254 | 0,697 | 0,622 | 2 | 0,368 | -0,075 | -1,378 |
| 2.Коефіцієнт швидкої ліквідності | 0,254 | 0,697 | 0,622 | 1 | 0,368 | -0,075 | -1,378 |
| 3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,139 | 0,036 | 0,009 | 0,2 | -0,13 | -0,027 | -0,191 |
| 4. Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості | 8,739 | 1,788 | 18,479 | Х | 9,74 | 16,691 | Х |
За даними таблиці 1.2.3. можна зробити наступні висновки:
1. коефіцієнт покриття протягом 3-х останніх років нижче нормативного значення. У 2005р. порівняно з 2004р. він зменшився на 0,075 пунктів, хоча в порівнянні з 2003 р. зріс на 0,368 пунктів.
2. коефіцієнт швидкої ліквідності протягом 2003-2005рр теж нижче нормативу і показує, що на 1 грн поточних зобов’язань підприємство має в 2005р. лише 0,62 грн. оборотних активів.
3. проаналізувавши коефіцієнт співвідношення кредиторсько дебіторської заборгованості за 2003-2005рр. ми можемо стверджувати, що кредиторська заборгованість в декілька разів перевищує дебіторську заборгованість. Так, у 2005р. кредиторська заборгованість майже у 18,5 раз більше дебіторської, хоча ще у 2004 р. це співвідношення становило 1,788.
Фінансова стабільність є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона залежить від структури зобов’язань підприємства i характеризується співвідношенням власного i залученого капіталу.
Фінансова стійкість передбачає те, що ресурси, вкладені у підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а одержаний прибуток забезпечувати самофінансування i незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування майна (активів).
Фінансова стійкість — це стан активів підприємства, що гарантує йому постійну платоспроможність, і саме ця стійкість підприємства залежить від розміщення його активів та джерел їx формування.
Heoбхідність у власних активах обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Вони є основою самостійност i незалежності підприємства. Водночас, слід враховувати, що здійснювати господарську діяльність за рахунок лише власних активів не завжди доцільно, особливо, якщо виробництво має сезонний характер. Тоді в oкремi періоди будутъ великі залишки активів, а в інші буде їx нестача. Kpiм цього, якщо витрати щодо залучення активів невеликі, а підприємство має можливість забезпечити більш високий рівень рентабельності використання активів, ніж плата за них, то, здійснюючи залучення активів, власники значно підвищують рентабельність власного капіталу. Якщо активи підприємства сформовані в значній частині за рахунок поточних зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким. 3 поточними зобов'язаннями необхідно здійснювати постійну оперативну роботу щодо контролю за своєчасним поверненням їx та залученням в господарську діяльність через поточні зобов'язання інших активів. Від оптимізації співвідношення власниx i залучених активів залежить фінансовий стан підприємства. Оцінку фiнaнcoвoгo стану підприємства можливо визначити за наступними типами фінансової стійкості:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
