Дипломная работа: Облік та аудит

-           одержан гранти та субсидії.

В) Дохід від участі в капіталі:

-           від нвестицій у підприємства;

-           асоційовані;

-           спільні;

-           дочірні.

Г) Інші фінансові доходи:

-           дивіденди одержані;

-           відсотки одержані;

-           нш доходи від фінансових операцій.

Д) Інші доходи:

-           від реалізації необоротних активів;

-           від реалізації фінансових інвестицій;

-            від реалізації майнових комплексів;

-           від не операційних курсових різниць;

-           безоплатно одержані активи;

-           нш доходи від звичайної діяльності.

Е) Надзвичайні доходи:

-           відшкодування збитків від надзвичайних подій;

-           нші надзвичайні доходи.

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, поділяють на виробничі, операційні та інші витрати діяльності (схема.1.1.1)

Згідно з П(С)БО 15 “Дохід” визнання доходу відбувається за дотримання таких умов:

1)         збільшення активу або погашення зобов’язання, що зумовлює збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства);

2)         оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи, достовірну оцінку яких дати неможливо, у звітності не відображають, що відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності – принципу обачності, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елементів (активів, зобов’язань тощо) за вартістю, яка б запобігала заниженню зобов’язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Згідно з П(С)БО цей принцип передбачає вибір методу оцінки. Йдеться насамперед про доходи, які можуть бути одержані у результат претензійно-позовної роботи. У такому разі дохід відображають у бухгалтерському обліку під час одержання рішення судового органу в сумі його визнання, а не в момент подачі позовної заяви до судових органів.

Названі критерії визнання доходу, як правило, застосовуються окремо в кожній операції. Однак за певних обставин для відображення сут операції застосовують критерії визнання до окремих елементів однієї операції, що підлягають оцінці, якщо це впливає з суті такої господарської операції. Наприклад, якщо вартість реалізованої операції включає суму за майбутн послуги, яку необхідно визначити, ця сума підлягає відстроченню і визнається доходом у періоді надання такої послуги. І навпаки, критерії визнання застосовуються до двох або більше операцій одночасно, якщо вони пов’язані таким чином, що суть господарської операції неможливо зрозуміти без з’ясування сер операцій у цілому. Наприклад, підприємство може реалізовувати товари одночасно укладати окремі договори на пізніше придбання цих товарів, спростовуючи, таким чином, істотний результат операції. У цьому випадку операції розглядаються в цілому.

Не визнаються доходами суми, що отримані від інших осіб і не зумовлюють збільшення власного капіталу, зокрема:

податок на додану вартість, акцизи, інші податки та обов’язкові платежі, які підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала та ін.;

попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);

завдаток під заставу або погашення позики, якщо це не передбачено відповідним договором;

надходження, що належать іншим особам;

надходження від первісного розміщення цінних паперів.

Отже, такі суми вилучаються з доходу. Наприклад, суми, отримані комісіонером від реалізації товару комітента, не збільшують його власний капітал, а отже, не є доходом. Доходом є, зокрема, сума комісійно винагороди.

Водночас названі суми включають не лише до суми чистого доходу підприємства, а й до загальної суми чистого доходу і відображають у бухгалтерському обліку на кредиті рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності”, а відтак вилучаються з неї записом по дебету рахунків цього класу. Таким чином, на фінансові результати списуються лише суми чистого доходу від здійснення відповідних операцій і подій.

Проте, в П(С)БО 15 існує декілька невизначеностей стосовно визнання доходів. Мова йде про те, що в пункті 8 цього стандарту наведені дв неоднозначні умови визнання доходу – передача покупцю суттєвих ризиків та винагород від володіння продукцією і ймовірності надходження на підприємство економічних вигід, пов’язаних з операцією продажу.

Згідно з п.16 МСБО 18 "Дохід" та п.8 П(С)БО 15, якщо підприємство залишає за собою суттєвий ризик володіння, операція не розглядається як реалізація і дохід не визнається. Підприємство може утримувати суттєві ризики від володіння по-різному. Прикладами ситуацій, в яких підприємство може утримувати суттєві ризики та винагороди від володіння, є випадки, коли:

а) підприємство утримує зобов'язання щодо незадовільного виконання робіт, яке не передбачається звичайними гарантійними положеннями;

б) одержання доходу від певної реалізації залежить від доходу, який отримує покупець від власної реалізації цих товарів;

в) відвантажені товари підлягають подальшому монтажу і цей монтаж є суттєвою частиною контракту, який ще не був завершений підприємством;

г) покупець має право анулювати придбання з причин, визначених у контракті на реалізацію, і підприємство не має певності щодо ймовірност повернення.

Згідно з п.18 МСБО 18 та п.8 П(С)БО 15, дохід визнається тільки коли існує ймовірність надходження на підприємство економічних вигід, пов'язаних з операцією. У деяких випадках такої ймовірності може не існувати до отримання компенсації або до усунення невизначеності. Наприклад, може існувати невизначеність щодо отримання дозволу іноземної урядової установи на переказ компенсації від реалізації в іноземній країні. Коли такий дозвіл надається, невизначеність зникає і дохід визнається. Проте, коли невизначеність виникає стосовно оплати суми, яка вже включена до доходу, але є сумою безнадійної заборгованості або сумою, щодо якої ймовірність відшкодування перестала існувати, така сума визнається як витрати, а не як коригування первісне визнаної суми доходу.

Наприклад, за П(С)БО 15 "Дохід" не визнаються доходами суми податку на додану вартість, акцизів, інших податків та обов'язкових платежів з обороту, що підлягають сплаті до бюджету й позабюджетних фондів. Однак форма Звіту про фінансові результати за П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" передбачає застосування валового методу відображення доходу від реалізації, тобто без будь-яких вирахувань із загальної суми доходу. Ця ж схема обліку доходу від реалізації передбачена чинною Інструкцією № 291. Тому пропонується спростити як облікові записи, так форму звіту про фінансові результати шляхом відображення доходу від реалізац на чистій основі за аналогією відображення у бухгалтерському обліку інших доходів та операцій з придбання активів.

Таким чином, можна зробити висновок, що в сьогоднішніх умовах господарювання підприємства не будуть мати права у багатьох випадках визнавати дохід від реалізації (згідно з частиною першою та четвертою п.8 П(С)БО 15). Це обумовлено тим, що сьогодні в Україні передача права власності з юридично точки зору значно відрізняється від свого бухгалтерського аналога. Аналогічно складається ситуація і з надходженням на підприємство економічних вигід. Саме поняття економічної вигоди у П(С)БО наведено дуже розмито і виникає питання щодо кількісного визначення цієї величини.

Значні труднощі при обліку доходів у податковому обліку створює існуюче правило "першої події". Розглянемо економічну сутність цієї проблеми.

Наприклад, за умовами договору купівлі-продажу готово продукції покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця суму авансу. Природне призначення авансу - це закупівля сировини, оплата праці, енергоносіїв та інші витрати, які необхідно здійснити продавцю для виробництва готово продукції.

Так відбувається у цілому світі. У нас цей процес дещо спотворений. Отримавши аванс, продавець зобов'язаний включити суму ПДВ, яка міститься в ньому, до податкових зобов'язань з податку на додану вартість (так зване правило першої події), що за відсутності податкового кредиту (аванс отримано наприкінці звітного періоду, і фактично немає можливості ні отримати сировину, ні здійснити її попередню оплату) перетворює таке податкове зобов'язання на суму, яка підлягає сплаті до бюджету. Таким чином, у продавця залишається тільки 83,33% отриманої суми. Також зазначений залишок за цим же правилом "першої події" потрапляє до валового доходу продавця, що перетворює такий валовий дохід на прибуток до оподаткування. Отже, у продавця залишається тільки 58,33 % отриманої суми авансу.

Тож, понад 40% отриманого авансу продавець зобов’язаний сплатити до бюджету і лише 60% може використати на виробництво готово продукції. Очевидно, що це ненормальне явище.

Як бачимо з викладеного вище, така ситуація є цілком неприйнятною для платників податку. Залишається незрозумілим, чому це правило діє вже протягом дев’яти років для податку на прибуток та ПДВ. Тим більше, що за цим правилом оподатковуються не реальні доходи підприємств, що навіть за високих ставок було б досить природнім, а доходи майбутні, що суперечить загальновизнаному призначенню та процесу оподаткування.

Відповідно до П(С)БО 16, критерії визнання витрат передбачають, що:

-           витрати відображають у бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;

-           витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, яке призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капітал внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

-           витрати визнаються витратами звітного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого їх здійснено;

-           витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображають у витратах того звітного періоду, в якому їх було здійснено;

-           якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансов результати:

-           платеж згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами на користь комітента, принципала та ін.;

-           попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

-           погашення одержаних позик;

-           нш зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, властивим витратам;

-           витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО).

1.2.      Характеристика фінансово-господарської діяльності та постановки обліку, аналізу та аудиту на КП “Ринок Ново-Іванівський”

Комунальне підприємство “Ринок “Ново-Іванівський” (надалі КП “Ринок Ново-Іванівський”), створене 01.10.2001 року відповідно до Закону України “Про підприємства в Україні” .

Засновником та власником КП є Кременчуцька міська рада (надал власник). З моменту державної реєстрації КП є юридичною особою, має: самостійний баланс, право від свого імені укладати договори, бути позивачем, відповідачем або третьою особою в суді, має круглу печатку зі своєю власною назвою, штампи, бланки зі своїм найменуванням, поточний, валютний та будь-який інший рахунок в установах банку, що не суперечить чинному законодавству.

КП має право з дозволу власника: створювати дочірні підприємства з правом юридичної особи, відкривати філії і представництва, спільн підприємства, входити до об’єднань, асоціацій тощо.

Юридична адреса комунального підприємства:

Україна, Полтавська область, м. Кременчук, вул. В.Бойка, 7

Загальна площа ринку становить 9990 м2. Площа, відведена для торгівлі – 9943 м2, в тому числі:

·          для торгівлі сільськогосподарською продукцією – 4363 м2 ;

·          для торгівлі продовольчими товарами – 1455 м2 ;

·          для торгівлі непродовольчими товарами – 588 м2 ;

·          для торгівлі тваринами – 1537 м2.

Загальна кількість торгових місць – 456, з них:

·          для торгівлі сільськогосподарською продукцією – 154;

·          для торгівлі продовольчими товарами – 98;

·          для торгівлі непродовольчими товарами –189;

·          для торгівлі тваринами – 15.

Згідно зі статутом, КП “Ринок “Ново-Іванівський” було створене з метою розвитку ефективної господарської діяльності, надання послуг, створення додаткових робочих місць, втілення досягнень науково-технічного прогресу, ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій та отримання прибутку.

Основний вид діяльності КП – продаж і здавання в найм (в оренду) нерухомого майна виробничо-технічного призначення.

Предметом діяльності КП є:

·          надання платних послуг по організації торгівлі;

·          відкриття фірмових магазинів і павільйонів по реалізації промислових, продовольчих, сільськогосподарських та ін. товарів;

·          організація камер схову;

·          торгівельна діяльність в сфері оптової, роздрібної торгівлі, громадського харчування, по реалізації продовольчих та непродовольчих товарів, спиртних напоїв, тютюнових виробів;

·          надання побутових послуг;

·          здійснення торгівельно-закупівельної та посередницької діяльності, створення торгівельно-закупівельних підприємств;

·          організація автосервісу, платних стоянок, парковок та авто ринків;

·          закупівля в населення, підприємств та підприємців (юридичних та фізичних осіб) сільськогосподарських продуктів та продукції їх переробки;

·          виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

·          організація пунктів громадського харчування;

·          виробництво та реалізація продуктів харчування;

·          відкриття пунктів прийому склотари.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14