Дипломная работа: Облік та аудит

На стадії планування обов'язковими є процедури, які дають змогу аудиторській фірмі пересвідчитися в незалежності її посадових осіб усіх рівнів відносно клієнта. Деякі з можливих процедур описані в даному розділі. Але, безумовно, специфічні процедури, які використовуються аудиторської фірмою щодо підбору фахівців, можуть значною мірою відрізнятися від запропонованих тут. Загалом питання незалежності кожного співробітника фірми від клієнта багато в чому залишається на совісті аудитора. У зв'язку з цим, керівников перевірки треба знати про своїх співробітників трохи більше, ніж просто про колег. Аудитору, відповідальному за проведення аудиту, потрібно перевірити щорічні анкети фахівців і пересвідчитися в тому, що персонал, відібраний для аудиту, справді незалежний від клієнта.

Небажані практично будь-які ділові відносини з близькими родичами, особливо, якщо вони обіймають керівні посади або можуть впливати на зміст фінансових звітів клієнта. Потрібно також вивчити суми, які надходили будь-коли від клієнта на рахунок аудиторської фірми, з тим щоб пересвідчитися, що вони не мають характеру кредиту і не впливають, таким чином, на незалежність фірми. Якщо для проведення аудиту в якій-небудь його частині залучаються інш аудиторські фірми, потрібно отримати від них письмове підтвердження незалежності від клієнта. Потрібно передбачити можливість відкликання аудиторського висновку, або обмежити обсяг робіт тільки перевіркою правильності складання балансу. Аудитору потрібно документувати всі процедури, пов'язані з підбором затвердженням фахівців для кожної перевірки.

Аудитор повинен мати такий рівень знань про бізнес клієнта, який дасть змогу йому спланувати і провести аудит відповідно до загальноприйнятих аудиторських стандартів. Такий рівень знань забезпечить аудитору розуміння подій, що виникають, а отже і якісну перевірку фінансово звітності. Зазвичай рівень знань, що відносять до бізнесу клієнта, значно вищий у керівництва аудиторської фірми, ніж у рядового аудитора, який проводить перевірку.

Інформація про бізнес-клієнта сприяє правильному визначенню напрямків аудиту, під час вивчення яких можуть бути потрібні спеціальн дослідження. Це допомагає оцінити умови, в яких відбувається отримання, обробка зберігання бухгалтерської інформації за завершеними операціями клієнта, а також контроль під час обробки такої інформації. Знання бізнесу клієнта да можливість визначити обґрунтованість оцінок. Наприклад, оцінку вартост нвестицій, знос, резерви за сумнівними боргами, ступінь виконання довгострокових контрактів та інших не менш важливих сторін діяльності.

Без цих знань неможливо достовірно визначити правильність прийняття управлінських рішень всередині компанії і виробити думку щодо адекватності облікових принципів, які застосовуються клієнтом.

4.2. Методика аудиту доходів і витрат

Під час аудиту витрат аудитору слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р.№ 318.

При цьому аудитору слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітний період віднесені на витрати виробництва за такими елементами (мал. 4.2.1.):

— матеріальні витрати;

— витрати на оплату праці;

— відрахування на соціальні заходи;

— амортизація;

— інші операційні витрати (за видами затрат);

—  інші затрати (за видами витрат).

Групування витрат операційної діяльності за економічними елементами

Матеріальн витрати	Витрати на оплату праці	Відрахування на соціальні заходи	Амортизація	Інші операційні витрати
Сировина та інші матеріали	Заробітна плата за окладами й тарифами	Відрахування на пенсійне забез­печення	Сума нарахованої амортизації:	Витрати на відрядження
Купівельн напів­фабрикати та комплектуючі ви­роби	Прем та заохочення	Відрахування на соціальне стра­хування	а) основних засобів	Витрати на послуги зв'язку
Паливо енергія
Будівельн матері­али	Компенсаційн ви­плати	Страхов внески на випадок безро­біття	б) нематеріальних активів	Витрати на виплату матеріальної допомоги
Запасн частини
Тара тарні мате­ріали	Оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу	Відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства	в) інших необоротних активів	Плата за розрахунково-касове обслуговування тощо
Допоміжн та інші матеріали	Інш витрати на оплату праці	Відрахування на інші соціальні заходи

Малюнок 4.2.1. Групування витрат операційної діяльності за економічними елементами.

Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначен для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного року.

Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму затрат, а і їхню структуру, питому вагу окремих затрат, розмір доходу. Крім того, по елементний поділ витрат може бути успішно використаний під час аналізу витрат виробництва для визначення факторів, що позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва. По елементне групування витрат є підставою для складання кошторисів.

Рахунки класу "Витрати діяльності" призначені для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансово діяльності та витрати з метою запобігання надзвичайним подіям і ліквідації їх наслідків.

Для наочності згрупуємо витрати діяльності на мал. 4.2.2.

Не менш вагома стаття витрат “Заробітна плата”, тому доцільно не тільки перевірити видатки на оплату праці, нараховану відповідно до встановлених розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, а й допоміжн виплати (премії, надбавки до тарифних ставок та окладів, компенсаційні виплати тощо).

Ретельній перевірці підлягають також розрахунки за соціальним страхуванням, амортизаційні відрахування, сплата податків і зборів (обов’язкових платежів), штрафних санкцій , видатків на відрядження, на ремонт основних засобів.

Дохід – різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції.

Насамперед аудитор встановлює правильність визначення підприємством передбачуваного доходу й виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для обчислення сум авансових платежів у бюджет.

Інформаційною базою при цьому можуть бути планові калькуляц собівартості готової продукції, договори (угоди) на постачання продукції, плани реалізації (збуту) готової продукції (послуг) тощо.

У статті звіту про фінансові результати "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" показується загальна сума доходу без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного збору.

Для визначення чистого доходу (виручки) від реалізац продукції чи наданих послуг слід із доходу (виручки) від реалізації вирахувати податки, збори, знижки тощо.

Аудитор перевіряє правильність визначення результату операційно діяльності.

Для визначення прибутку чи збитку від операційної діяльност береться до уваги сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та нших доходів і фінансових витрат визначає прибуток (збиток) від звичайно діяльності до оподаткування.

Нарешті, аудитор контролює реальність визначення кінцевого результату.

Чистий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Перевіряючи правильність визначення доходу (виручки) від реалізації продукції, слід пам’ятати, що цей дохід не коригується на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума заборгованості вважається витратами підприємства, що передбачено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" передбачено, що дохід визнається за умови збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу.

Однак не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

- сума ПДВ, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

- сума попередньої оплати продукції;

- сума авансу в рахунок оплати продукції;

- сума завдатку під заставу в погашення позики, якщо передбачено договором;

- надходження, що належать іншим особам тощо.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією.

Особливій перевірці підлягає правильність відображення в обліку тієї суми прибутку, яка повинна бути перерахована в бюджет внаслідок застосування до підприємства економічних санкцій за вуалювання (заниження) доходу (прибутку), пені за несвоєчасне перерахування податків. Суми таких санкцій покриваються за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженн підприємства, і на величину оподаткованого доходу (прибутку) не впливають.

Таким чином, під час перевірки фактичного прибутку слід встановити насамперед правильність відображення у звітності фактичної виручки (доходу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Для цього аудитор використовує такі джерела нформації:

- звіт про фінансові результати;

- журнали-ордери № 1, 2, 11 тощо;

- первинні документи на відвантаження (реалізацію) готової

продукції зі складу;

- виписки з рахунків у банках;

- прибуткові касові ордери на оприбуткування готівки за оплачену продукцію;

- платіжні доручення (вимоги-доручення) на оплату відвантаженої продукції (товарів, робіт, послуг) тощо.

По-перше, на підставі вищевказаних документів аудитор зіставляє дані Звіту про фінансов результати за статтею "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" з даними Головної книги з рахунка 70 "Доходи від реалізації". Сума розбіжностей повинна дорівнювати сумі податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань з доходу (коди рядків 015, 020, 030 звіту про фінансові результати). Якщо встановлено невідповідність сум, відображеної в Головній книзі й оборотній відомості за синтетичними рахунками з кредиту рахунка 70 "Доходи від реалізації", сумі, одержаній після зменшення суми виручки у Звіті про фінансові результати на суму ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань з доходу, то аудитор з'ясовує причину такої невідповідності та вживає разом із головним бухгалтером заходи щодо її виправлення відповідно до чинного законодавства.

По-друге, аудитор перевіряє правильність відображення у звітності фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції. З цією метою слід зіставити дан Головної книги (оборотної відомості за синтетичними рахунками) з записами в журналах-ордерах за рахун­ками 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційно діяльності".

По-третє, перевіряють правильність і законність оформлення операцій щодо відвантаження готової продукції (товарів, робіт, послуг) у первинних документах: слід зіставити за накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними та пропусками на вивезення продукц відповідність дат. При розбіжності дат слід порівняти період відображення операції щодо відвантаження продукції в обліковому регістрі з датою оплати відвантаженої продукції за випискою банку й платіжним дорученням чи видатковим касовим ордером.

У випадках виявлення розбіжностей здійснюють перерахунок виручки від фактичної реалізації продукції й визначають суму прихованого від оподаткування прибутку.

У ринкових умовах господарювання, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів, а в разі їх нестачі — за допомогою позичкових коштів, постає необхідність аналізу фінансового стану, зокрема в оцінці фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

Фінансова сталість встановлюється шляхом співвідношення власного капіталу до валюти банку, а також до забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокових, поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів.

Крім того, слід зіставити залучені та власні кошти й визначити коефіцієнт їх співвідношення. Коефіцієнт маневрування власних коштів вказує на ступінь їх мобільності й визначається діленням суми власних оборотних засобів на всю суму їх джерел.

Для розрахунку вищевказаних коефіцієнтів слід взяти дан балансу відповідно до звітності за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

У регістрах синтетичного й аналітичного обліку, у Звіті про фінансові результати показники прибутку (доходу) і витрат показано лише в абсолютній сумі. Однак разом з абсолютною оцінкою розраховують також і відносні показники ефективност фінансової діяльності, тобто показники рентабельності.

Рентабельність — відносний показник прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції. Рентабельність виробництва економічний показник, що обчислюється як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів І нормативних обігових коштів у відсотках. На цей показник впливають зміни рівнів фондовіддачі й оборотності матеріальних обігових коштів і рентабельності обсягу реалізовано продукції.

Рентабельність виробництва продукції обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до виручки від реалізац продукції.

Показники рентабельності відображають відносну прибутковість, яка вимірюється у відсотках до затрат коштів чи капіталу.

Під час аудиту доходів і витрат на ринку обов’язково перевіряється:

-   розрахунок суми зібраного та перерахованого збору за парковку автотранспорту (додаток П) ;

-   розрахунок суми зібраного та перерахованого в міський бюджет ринкового збору (додаток Р).

 Згідно зі специфікою діяльності на ринку особливо ретельній перевірці на комунальному підприємстві “Ринок Ново-Іванівський” підлягають повнота та своєчасність справляння ринкового збору - як одного з основних засобів отримання доходу підприємства (що можливо побачити з фінансово-економічного аналізу діяльності ринку, розглянутому у другому питанні), та відповідно вчасне надходження цих грошових коштів до каси підприємства, тобто здійснюється контроль за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Розмір ринкового збору повинен відповідати Прейскуранту ринкового збору і послуг по “Ринку Ново-Іванівський”, який щорічно складається головним бухгалтером, перевіряється директором ринку та затверджується заступником міського голови (додаток С).

Ці перевірки проводяться раптово, приблизно раз у два-три місяці Кременчуцькою об’єднаною державною податковою інспекцією. Про факт перевірки складаються відповідно акти перевірки у двох екземплярах (другий примірник залишається підприємству). Приклади таких документів наведені в додатках.

Щодо результатів перевірок та висновків контролюючих органів, то згідно з актами перевірок сплата ринкового збору відповідає ставкам, на момент перевірки касові чеки оформлені належним чином. Єдиним , але на нашу думку, значним порушенням є незабезпечення зберігання контрольних стрічок протягом трьох років, як це передбачено законодавством.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14